Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2019 року

Київ

справа №826/1734/16

адміністративне провадження №К/9901/18526/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Головного управління ДФС у м.Києві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.02.217 в адміністративній справі № 826/734/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трител» до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трител» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (ділі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.01.2016 №9/2615130104 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 556 185,00 грн та №10/2615130104 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 017 904,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 у даній справі позов задоволено.

Суди дійшли висновку, що наявні докази підтверджують, що спірні господарські операції позивача з контрагентами ТОВ "Універсалгруптрейд", ТОВ "Техінвест Імідж Плюс", ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Аделард" є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем надано не було.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 28.02.2017 залишив касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Не погодившись з ухвалю Вищого адміністративного суду України від 28.02.2017 Головне управління ДФС у м. Києві подало до Верховного Суду України заяву про її перегляд з підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3 - 6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заява зареєстрована у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду 8 лютого 2018 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 8 лютого 2018 року у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Олендер І.Я. (суддя-доповідач), Гончарова І.А., Ханова Р.Ф.

Розгляд заяви контролюючого органу здійснюється Верховним Судом за правилами глави третьої Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, без повідомлення та виклику учасників справи.

За правилами п. 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У заяві контролюючий орган, не погодившись із рішенням суду касаційної інстанції, просить його переглянути посилаючись на наявність підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме неоднакове застосування положень підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статі 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 199.1, 199.2, 199.3, 199.4 статті 199 Податкового кодексу України.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 18.02.2015 (№К/800/64655/14) та від 16.12.2014 (№К/800/53782/14), які, на думку контролюючого органу підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права.

Позиція контролюючого органу, наведена в акті перевірки від 23.12.2015 №9/26-15-13-01-04/30488631, який складено за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Трител" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, за результатами якої і було прийнято оскаржувані у цій справі податкові повідомлення - рішення, а також у апеляційній скарзі, касаційній скарзі та у заяві про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції, полягає у відсутності реальних правових наслідків господарських операцій в межах договорів, укладених позивачем з контрагентами з огляду на відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів для забезпечення процесу виробництва та постачання, не надання позивачем первинних документів, що підтверджують транспортування придбаного товару.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про реальність спірних господарських операцій здійснених позивачем з контрагентами з огляду на встановлені судами фактичні обставини справи щодо реального характеру спірних господарських операцій, що підтверджується належним чином оформленими копіями первинних документів, які наявні у матеріалах справи (договори, видаткові та податкові накладні, акти здачі - приймання робіт (надання послуг), рахунки - фактури, ліцензії, робоча конструкторська документація на вироби, наряди на виготовлення виробів, супровідні карти, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, протоколи, дозволи, інвентаризаційні описи, довідки про наявність персоналу та матеріально-технічної бази; довідки банку). Також судами враховано і правосуб'єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагент позивача на момент укладення договору та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ. Обґрунтовано суди не взяли до уваги і посилання контролюючого органу на відсутність у позивача товарно - транспортної накладної за спірними господарськими операціями з поставки товарів, оскільки, наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

У зв'язку з наведеним судом касаційної інстанції обґрунтовано визнано підставність та правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту на підставі первинних документів, оформлених за результатами реально здійснених господарських операцій.

В ухвалах Вищого адміністративного суду України від 18.02.2015 (№К/800/64655/14) та від 16.12.2014 (№К/800/53782/14) наданих для порівняння, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що господарські операції між позивачами та їх контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, оскільки такі господарські операції не підтверджено первинними документами, зокрема позивачами не було надано жодних транспортних документів (товарно - транспортних накладних, шляхових листів, договорів на перевезення та ін.), документів на зберігання, копії рахунків-фактур не містять жодних посилань на реквізити цивільно-правового договору щодо якого були виписані; в актах здачі-прийняття робіт відсутні адреси місцезнаходження спеціальних конструкції з рекламними матеріалами Замовника в межах договорів про проведення рекламної компанії, без зазначення видів і найменувань виготовленої рекламної продукції, видів і найменувань ЗМІ, де мала розміщатися відповідна реклама Замовника, платіжні доручення не завірені банківською установою; зі змісту спірних договорів на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях не вбачається, що предметом таких Договорів були послуги Виконавця з розміщення реклами Замовника у ЗМІ, а тому за встановлених обставин суди дійшли висновку, що у позивачів були відсутні підстави відображення наслідків таких господарських операцій у податковому обліку.

Із зіставлення рішення, про перегляд якого подано заяву, з рішеннями на які робиться посилання як на приклад неоднаковості у правозастосуванні (ухвали ВАСУ від 18.02.2015 (№К/800/64655/14) та від 16.12.2014 (№К/800/53782/14)), вбачається, що в основі кожного з них лежать конкретні фактичні обставини, які залежно від повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення в оскарженому рішенні були оцінені як такі, що документально підтверджують фактичність, товарність господарських операцій, здійснення яких давало право платнику податку (позивачу) сформувати витрати та податковий кредит за такими господарськими операціями (надано первинні документи в підтвердження реальності), а в наданих для порівняння рішеннях - як таких, що не давали для цього підстав (первинні документи не надано, а надані містять недоліки у їх формуванні).

Наведене вище дає підстави вважати, що рішення Вищого адміністративного суду України додані на обґрунтування заяви, прийняті судами за інших фактичних обставин справи, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України непідтвердження обставин, які стали підставою для перегляду справи, або якщо норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно, у задоволенні заяви про перегляд судового рішення належить відмовити.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 241 - 244 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, пунктом 1 частини першої Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, Суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви Головного управління ДФС у м. Києві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.02.217 в адміністративній справі № 826/734/16 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

…………………………….

…………………………….

…………………………….

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду