Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 240/30024/21

адміністративне провадження № К/990/1823/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Калашнікової О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними документами у матеріалах справи у касаційній інстанції адміністративну справу № 240/30024/21

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року, ухвалене суддею Липою В.А.

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Залімського І.Г., суддів Сушка О.О., Мацького Є.М.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач, ДПП НП України), в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну на момент зарахування на службу в управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції вислугу років з 29.08.2011 по 06.01.2016 у Державній кримінально-виконавчій службі;

1.2. зобов`язати Департамент патрульної поліції зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, наявну на момент зарахування на службу в управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції вислугу років з 29.08.2011 по 06.01.2016 у Державній кримінально-виконавчій службі.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проходження ним в період з 29.08.2011 по 06.01.2016 служби в Державній кримінально-виконавчої службі, на її працівників розповсюджувалася дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції. Тобто, всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань. Позивач уважає, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а тому повинна зараховуватися до служби в органах внутрішніх справ, а в подальшому до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини другої статті 78 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 з 29.08.2011 по 06.01.2016 проходив службу у органах Державної пенітенціарної служби України.

4. 12 січня 2016 року позивач був прийнятий на службу до Національної поліції, де на даний час перебуває на посаді поліцейського в складі Управління патрульної поліції в Житомирській області.

5. У травні 2021 року позивач звернувся до ДПП НП України про зарахування періоду роботи в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в органах Національній поліції.

6. Листом ДПП НП України №14010/41/4/03-2021 від 23.06.2021 повідомлено позивача, що відповідно до статті 78 Закону № 580-VIII визначено вичерпний перелік органів, установ, періоди роботи в яких зараховуються до стажу служби в поліції. Оскільки до переліку не включено службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, підстави для зарахування такого періоду до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, відсутні.

7. Позивач уважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернувся до суду для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів до суду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

8. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.06.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022, у задоволенні позову відмовлено.

9. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що частина друга статті 78 Закону №580-VIII містить вичерпний перелік посад (видів служби) та періодів роботи в органах і установах, служба у яких зараховується до стажу служби в поліції. У вказаному переліку відсутня служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби (Державної пенітенціарної служби України).

10. Суди попередніх інстанцій також зауважили, що Верховний Суд висловив у постанові від 31.03.2020 у справі № 520/2067/19 правову позицію з приводу подібних правовідносин та зазначив, що при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону №580-VIII, якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції. При цьому делегування частиною четвертою статті 78 Закону №580-VIII Кабінету Міністрів України встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає останньому права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені частиною другою статті 78 Закону №580-VIII.

11. Посилання позивача на частину п`яту Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України, відповідно до якої до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей Закону України «Про міліцію» судами відхилено, позаяк після прийняття у 2003 році Кримінально-виконавчого кодексу України, у 2005 році був прийнятий Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", який врегульовує питання проходження служби в органах і установах виконання покарань.

12. Поряд із цим, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 225 «Про затвердження Положення про Державну пенітенціарну службу України», що втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 294 від 26.04.2017, Державна пенітенціарна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.

13. Таким чином, прирівнювання позивачем обох видів служби виходячи лише із характеру окремих виконуваних обов`язків, на думку судів обох інстанцій, є помилковим, адже суперечить статті 78 Закону №580-VIII, який є спеціальним, та у якому прямо передбачено та чітко окреслено ті види служби, які враховуються до стажу служби поліцейських в цілях встановлення і виплати надбавки за роботу в органах поліції та під час розрахунку тривалості додаткової відпустки.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

14. Касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду 16.01.2023, у якій позивач просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 240/30024/21, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

15. Ця касаційна скарга подана у зв`язку з неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

15.1. В обґрунтування підстав касаційної скарги за вказаним пунктом скаржник указує, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спірних правовідносин застосували положення частини другої статті 78 Закону №580-VIII, без урахування висновків Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20 та від 07.10.2020 у справі №826/16143/18.

15.2. Скаржник зазначає, що у вищевказаній постанові від 20.10.2022 Верховний Суд сформував правову позицію згідної якої служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки здійснювалась вона в порядку, установленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а відтак, на переконання колегії суддів, має такий же правовий статус і повинна в силу пункту 3 частини другої статті 78 Закону № 580-VIII зараховуватися до стажу служби в поліції.

16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.04.2023 відкрите касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

17. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 26.07.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

18. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2023, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28.07.2023 № 1217/0/78-23 у зв`язку з відпусткою судді Загороднюка А.Г. та з метою дотримання строків розгляду справ, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Соколов В.М., Калашнікова О.В.

Позиція інших учасників справи

19. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.04.2023 про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою отримано відповідачем 03.04.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача. Водночас правом подати відзив на касаційну скаргу позивач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

Позиція Верховного Суду

Джерела права, оцінка висновків суду апеляційної інстанції та аргументів учасників справи

20. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22. Надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права у межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

23. Спір у цій справі виник у зв`язку (не)правомірністю відмови у зарахуванні на підставі частини другої статті 78 Закону №580-VIII наявну у позивача на момент прийняття на службу в управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП вислугу років з 29.08.2011 по 06.01.2016 у Державній кримінально-виконавчій службі.

24. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в обґрунтування якої скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо питання застосування частини другої статті 78 Закону №580-VIII у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20.

25. Так, у постанові 20.10.2022 у справі № 160/11127/20 Верховний Суд дійшов висновку, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки здійснювалась вона в порядку, установленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а відтак, має такий же правовий статус і повинна в силу пункту 3 частини другої статті 78 Закону № 580-VIII зараховуватися до стажу служби в поліції.

26. Таких висновків Верховний Суд дійшов на підставі аналізу норм права, які врегульовують спірні відносини, що склалися між сторонами.

27. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (надалі - Закон №580-VIII), згідно із частинами першою та другою статті 59 якого служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

28. Статтею 78 Закону №580-VIII встановлено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

29. Частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII встановлено, що до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

30. Отже, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

31. Пунктом 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 № 1129-IV було передбачено, що до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статтями 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

32. Спеціальним Законом, який визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, є Закон України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 №2713-IV (надалі - Закон № 2713-IV), що набрав чинності 20.07.2005.

33. У попередніх редакціях частини п`ятої статті 23 цього Закону (до змін від 10.11.2015 та від 06.12.2016) було передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.

34. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII частину п`яту статті 23 Закону № 2713-IV викладено в наступній редакції: «на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України».

35. У постанові від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20 Верховний Суд зазначив, що системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.

36. Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 №3460-IV.

37. Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

38. Крім того, частиною першою статті 6 Закону № 2713-IV закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

39. Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у вищевказаній постанові дійшов висновку, що всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.

40. У підсумку Верховний Суд констатував, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби) має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

41. Враховуючи вищенаведену позицію Верховного Суду, колегія суддів уважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій у цій справі, що період служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби не належить до визначеного частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII переліку посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції.

42. У аспекті зазначеного, колегія суддів також зауважує, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.

43. При цьому посилання судів на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.03.2020 у справі № 520/2067/19, є безпідставними, позаяк спірні правовідносини, які були предметом розгляду у вказаній справі, не є подібними до правовідносин у цій справі та стосувалися питання врахування до календарної вислуги років часу навчання у вищому навчальному закладі до початку служби в органах поліції.

44. Отже доводи касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.

45. Підсумовуючи викладене Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин неправильно застосували положення частини другої статті 78 Закону № 580-VIII, зазначивши про відсутність підстав для зарахування спірного стажу до стажу служби в поліції та як наслідок не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема на підставі наявних в матеріалах справи доказах, наданих позивачем на підтвердження наявного стажу в кримінально-виконавчої службі у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи.

46. Водночас, обсяг повноважень суду касаційної інстанції, визначений статтею 341 КАС України, не дозволяє Суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

47. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

48. Ураховуючи приписи статті 353 КАС України, а також те, що неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, ці порушення неможливо виправити в суді касаційної інстанції, то оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

49. Під час нового розгляду справи суду необхідно, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові, для цілей застосування частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII на підставі належних та допустимих доказів дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, в тому числі щодо визначення періоду проходження позивачем служби у кримінально-виконавчої службі із встановленням посад, на яких проходив службу позивач у спірний період та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

50. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 240/30024/21 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов О.В. Калашнікова