Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.04.2021 року у справі №320/5975/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2021 року

м. Київ

справа № 320/5975/20

адміністративне провадження № К/9901/14015/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е.

розглянув як суд касаційної інстанції в попередньому судовому засіданні адміністративну справу №320/5975/20

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Ставищенського відділення поліції Сквирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області - про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього грошового забезпечення

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, постановлену у складі: головуючого судді Колеснікової І. С., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2021 року, ухвалену у складі: головуючого судді Костюк Л. О., суддів Бужак Н. П., Кобаля М. І.,

УСТАНОВИЛ:

І. Обставини справи

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивчка) звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУ НП в Київській області, відповідач), у якому просила:

- визнати протиправним і скасувати наказ №368 від 11 червня 2020 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним і скасувати наказ №171 о/с від 19 червня 2020 року про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію";

- поновити на службі в поліції на посаді старшого інспектора з режиму секретності Ставищенського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 червня 2020 року по день ухвалення судового рішення з розрахунку 370,13 грн за кожен робочий день вимушеного прогулу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним і скасовано наказ ГУ НП в Київській області №368 від 11 червня 2020 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1;

- визнано протиправним і скасовано наказ ГУ НП в Київській області №171 о/с від 19 червня 2020 року, яким капітана ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію";

- поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого інспектора з режиму секретності Ставищенського ВП Сквирського ВП з 25 червня 2020 року;

- стягнуто з ГУ НП в Київській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25 червня 2020 року по 21 жовтня 2020 року в розмірі 43 675,34 грн, з вирахуванням обов'язкових податків і зборів;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

26 жовтня 2020 року представник позивача подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача понесених ОСОБА_1 судових витрат, у тому числі зі сплати судового збору в розмірі 840,80
грн і на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2021 року, залишено без розгляду заяву представника ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у адміністративній справі №320/5975/20.

Залишаючи без розгляду вказану заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка (її представник) до закінчення судових дебатів не заявили про наявність в неї витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню.

Водночас у частині розподілу судового збору суд першої інстанції зазначив, що він позивачкою був сплачений помилково, а тому повернути сплачені кошти вона може скориставшись механізмом, передбаченим Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №78.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивачка оскаржила її в апеляційному порядку.

Одночасно судом апеляційної інстанції розглядалася апеляційна скарга відповідача на рішення суду першої інстанції в цій справі по суті позовних вимог.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2021 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року змінено:

- доповнено резолютивну частину абзацом наступного змісту: "Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП в Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 840,80 грн";

- у решті рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року залишено без змін.

Іншою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2021 року залишено без змін ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з його висновками про те, що умовою стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є заявлення про них до закінчення судових дебатів.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 139 КАС України, неповне з'ясування істотних для справи обставин просить скасувати їхні рішення, що стосуються заяви про ухвалення додаткового судового рішення в частині судових витрат, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу для касаційного оскарження позивачка посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставного висновку про те, що заява про судові витрати, подання якої передбачено частиною 7 статті 139 КАС України, має мати форму окремого письмового документа.

Позивачка доводить, що її представником у судових дебатах було заявлено про наявність судових витрат, а відповідні докази на підтвердження їх розміру були подані до суду першої інстанції на п'ятий день після проголошення вступної та резолютивної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року.

Як зазначає позивачка, суди попередніх інстанцій вказані обставини проігнорували та доказів, що підтверджують реально понесені судові витрати у зв'язку з розглядом справи, не досліджували.

Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 19 квітня 2021 року.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям - Данилевич Н. А., Мацедонській В. Е.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

ІІІ. Джерела права та акти їхнього застосування

Частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень Частиною 1 статті 139 КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 3 статті 143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з частиною 4 статті 143 КАС України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному частини 5 статті 143 КАС України.

ІV. Позиція Верховного Суду

Залишаючи без розгляду заяву позивачки про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачкою не дотримано вимоги частини 7 статті 139 КАС України, оскільки про наявність у неї судових витрат такого роду не було заявлено ані в позовній заяві, ані під час розгляду справи.

У касаційній скарзі позивачка не погоджується із способом, у який суди попередніх інстанцій застосували статті 139, 143 КАС України, вирішуючи питання про розподіл судових витрат. За доводами позивачки її позов містив вимогу щодо розподілу судових витрат і в судових дебатах її адвокат також просив стягнути з відповідача судові витрати.

У контексті викладених підстав для касаційного оскарження, Суд зазначає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До останніх належить, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі №520/8309/18 було викладено правову позицію, відповідно до якої, ураховуючи положення статей 134 та 139 КАС України, сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката за умови подання нею до суду заяви про відшкодування таких судових витрат, яка подана до судових дебатів у справі, подання доказів таких витрат (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, здійснені ним витрати, необхідних для надання правничої допомоги, тощо) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у справі.

Також законодавцем визначено процесуальний наслідок не заявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п'ятиденного строку з момент у винесення рішення у справі. У такому випадку суд залишає заяву сторони про винесення додаткового судового рішення без розгляду.

Виходячи з викладеного тлумачення статей 134 та 139 КАС України, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що умовою прийняття рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу є подання позивачкою до закінчення судових дебатів заяви про ці витрати.

Як установлено судами попередніх інстанцій, рішення в цій справі було ухвалено 21 жовтня 2020 року, а заяву про стягнення судових витрат з доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачкою було подано до суду лише 26 жовтня 2020 року.

Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про недотримання позивачкою вимог частини 7 статті 139 КАС України в частині строків подання заяви щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Аргументи позивачки про те, що така заява була заявлена нею в позові, а її представником - у судових дебатах, Суд відхиляє, адже, як убачається з позовної заяви та було з'ясовано судами попередніх інстанцій, вказані заяви стосувалися "судових витрат" без конкретизації їх виду.

При цьому до 26 жовтня 2020 року позивачка в будь-якій формі (шляхом надання попереднього чи орієнтовного розрахунку судових витрат, переліку очікуваних судових витрат тощо) не заявляла, що вона понесла або має (зобов'язана) оплатити судові витрати не пов'язані зі сплатою судового збору, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги викладену в позові/заявлену в судових дебатах вимогу про стягнення "судових витрат" для цілей, передбачених абзацом другим частиною 7 статті 139 та частиною 3 статті 143 КАС України.

У статті 350 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанції в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.

V. Судові витрати

Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2021 року у справі №320/5975/20 залишити без змін

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: Н. А. Данилевич

В. Е. Мацедонська