Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 серпня 2018 року

Київ

справа №05/37-2А

адміністративне провадження №К/9901/9465/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуНововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постановуГосподарського суду Волинської області від 08 лютого 2012 року (суддя С.В. Бондарєв)та постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року (колегія у складі суддів: В.В. Ніколін, В.Я. Качмар, А.Р. Курилець)у справі №05/37-2А (49621/12) за позовомДержавного підприємства «Волиньвугілля»доНововолинської об'єднаної державної податкової інспекціїпровизнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0004751500/3 від 12 січня 2007 року, ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Волиньвугілля» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції №0004751500/3 від 12 січня 2007 року про нарахування штрафу в сумі 754337,42 грн. за затримку граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в сумі 1508674,70 грн. за платежем «податок на додану вартість».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем із порушенням застосування підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки застосування до платників податків штрафних санкцій, передбачених цієї статтею стало наслідком зміни податковою інспекцією визначеного позивачем призначення платежу в платіжних дорученнях на сплату податкових зобов'язань, право на зміну якого у податкового органу відсутнє.

Постановою Господарського суд Волинської області від 08 лютого 2012 року у даній справі позовні вимоги задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення рішення № 00047551500/3 від 12 січня 2007 року, яким до підприємства застосовано штраф в розмірі 754337,42 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року постанову Господарського суду Волинської області від 08 лютого 2012 року змінено та викладено резолютивну частину в наступній редакції: «визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції від 12 січня 2007 року №00047551500/3».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив того, що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. статті Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Дана правова позиція узгоджується із позицією, викладеною в постанові Верховного суду України від 17 жовтня 2011 року.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції, змінюючи постанову Господарського суду Волинської області від 08 лютого 2012 року послався на те, що нечинними підлягають визнанню нормативно-правові акти загальної дії, а не податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки вважає, що постанови були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковою інспекцією проведено перевірку позивача з питань дотримання граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, визначених платником самостійно у поданих розрахунках та деклараціях за період з 31 січня 2005 року по 13 липня 2005 року, за результатами якої складено акт № 375 від 13 липня 2006 року.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2006 року №0004751500/0-814/15 про суму штрафу, визначену на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" в розмірі 50 % узгодженої податкового зобов'язання, сплаченої з затримкою за період з 11 листопада 2005 року по 12 липня 2006 року в сумі 1034392,69 грн. платежем «Податок на додану вартість».

За результатами адміністративного оскарження спірних рішень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004751500/3 від 12 січня 2007 року про сплату штрафу в розмірі 754337,42 грн. за затримку граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 1508674,70 грн. за платежем «податок на додану вартість».

Судами також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що вчасно сплачені позивачем суми були спрямовані податковим органом на погашення податкового боргу позивача та пені за попередні податкові періоди у календарній черговості їх виникнення (нарахування).

Згідно пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7. ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування, та який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, визначеного платником податків.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку та строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року по справі №21-184а-11 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР - 19130694).

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Волинської області від 08 лютого 2012 року з урахуванням її зміни постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду