НАБУ знову зможе нав’язувати угоди зі слідством в корупційних кримінальних провадженнях ?

Вищий антикорупційний суд своїм вироком від 23.09.2020 у справі № 991/7534/20 визнав обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 КК, та звільнив його на підставі частини 2 статті 75 КК від відбування кримінального покарання з випробовуванням. Суд всупереч приписам ч. 1 ст. 75 КК застосував звільнення від відбування покарання до особи, засудженої за вчинення корупційного злочину. Так ВАКС намагається повернути НАБУ право пропонувати підозрюваним звільнення від ув’язнення за угодами про визнання винуватості.

Як депутати детективам свиню підклали

Приймаючи в жовтні 2014 року ЗУ «Про національне антикорупційне бюро України» народні обранці в перехідних положеннях до закону ввели в КК поняття корупційних злочинів і значно підсилили кримінальну відповідальність за їх вчинення. В популістському угарі депутати відмінили в тому числі і звільнення від відбування кримінального покарання з випробуванням в разі засудження за корупційні злочини та внесли відповідні зміни до ч. 1 ст. 75 КК. Самі цього не розуміючи, депутати підклали цим свиню детективам.

Значення інституту угод зі слідством в роботі детективів важко переоцінити. В перші роки діяльності переважна більшість обвинувальних вироків у справах НАБУ була винесена саме внаслідок затвердження таких угод: станом на лютий 2020 року 18 із 19. НАБУ отримувало визнання вини, відшкодування шкоди та надання викривальних показів на інших співучасників. Підозрювані ж в першу чергу отримували звільнення від відбування кримінального покарання з випробуванням. Завдяки отриманим показанням слідство виходило на більш значущих співучасників. Нерідко з метою підсилення своїх переговорних позицій при укладенні угоди детективи відверто шантажували підозрюваних ув’язненням в СІЗО або арештом активів.

Завдяки підсиленню кримінальної відповідальності в 2015 році детективи втратили можливість укладати угоди із звільненням від відбування покарання у злочинах, вчинених після дати набуття чинності цими змінами до КК. Головним «товаром» НАБУ за цими угодами було звільнення від відбування покарання, але в силу ч. 2 ст. 4 КК воно не могло бути застосовано до злочинів, вчинених після 25.01.2015 року. Детективам стало нічого запропонувати і практика укладення угод зі слідством в корупційних кримінальних провадженнях припинилася.

Конкуренція загальної та спеціальної норм

Доцент кафедри кримінального права та кримінології ЛДУВС Марін О.К. в 2015 році передбачив, що «особливо кмітливі правозастосовувачі можуть запропонувати звільняти від відбування покарання з випробуванням за вчинення корупційних злочинів за угодою про визнання вини, оскільки ч. 2 ст. 75 КК прямо не передбачає обмежень використання цієї підстави щодо корупційних злочинів». Невдовзі такі правозастосувачі дійсно заявили про себе.

В перший раз ідея окремого застосування ч. 1 і ч. 2 ст. 75 КК з’явилася в абз. 6 п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод». «Суд також має враховувати, що чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з'ясування питань, визначених у ч. 1 ст. 75 КК, не є обов'язковим».

В 2016 році доцент права кафедра кримінального права НУ «Одеська юридична академія» Михайленко Д.Г. у своєму висновку на запит Генеральної прокуратури в розвиток цієї «творчої» концепції зазначив, що частини 1 і 2 ст. 75 КК не співвідносяться як загальна і спеціальна норми у смислі питань конкуренції кримінально-правових норм. На цій підставі було зроблено висновок наступного змісту: «із врахуванням цього приписами КК та КПК передбачена можливість укладати угоди у кримінальних провадженнях про корупційні злочини з узгодженням звільнення від відбування покарання з випробуванням».

Професор кафедри кримінального права та кримінології ЛНУ імені Івана Франка обґрунтовано дійшов протилежного висновку. У своєму дослідженні «Звільнення від відбування покарання з випробуванням за корупційні злочини» він зазначив, що «…норми, передбачені в ч. 1 ст. 75 КК та ч. 2 ст. 75 КК, співвідносяться як загальна та спеціальна. Тобто в ч. 1 ст. 75 КК законодавець описує загальні положення застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням. А в ч. 2 ст. 75 КК описується спеціальний випадок такого звільнення – наявність угоди про визнання винуватості. В ч. 2 ст. 75 КК законодавець не створює нового виду звільнення від відбування покарання, він лише деталізує наявний. Тому за такого співвідношення кримінально-правових норм зрозумілий висновок про те, що в спеціальній нормі повинні бути збережені всі ті положення (вимоги), які притаманні загальній нормі. Іншими словами, застосування ч. 2 ст. 75 КК можливе лише за умови збереження всіх вимог для такого виду звільнення, передбачених у ч. 1 ст. 75 КК. Тобто застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням на підстави затвердження угоди про визнання винуватості можливе не тільки у випадку, коли сторонами угоди буде узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі або позбавлення волі на строк не більше п’яти років, як і вимагає ч. 1 ст. 75 КК, але й тоді, коли буде визнано, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання, крім засудження за корупційний злочин».

Практика застосування ч. 2 ст. 75 КК судами

Суди аж до вересня 2020 року не затверджували угоди про визнання винуватості при засудженні за корупційні злочини, які передбачали звільнення від відбування покарання з випробуванням. У дуже поодиноких виключеннях угод суди наводили аргументи вищезгаданого наукового висновку НУ «Одеська юридична академія», або ж посилались на п. 12 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015: https://reyestr.court.gov.ua/Review/78937693, https://reyestr.court.gov.ua/Review/68859357.

23 вересня 2020 року Вищий антикорупційний суд своїм вироком у справі № 991/7534/20 затвердив угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні за корупційним злочином та звільнив підозрюваного від відбування кримінального покарання із встановленням іспитового строку на підставі ч. 2 ст. 75 КК. При обґрунтуванні свого рішення ВАКС також послався на сумнівну позицію, викладену в п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 року.

*

ВАКС намагається започаткувати нову судову практику і поступово повернути детективам НАБУ можливість отримувати від підозрюваних зізнання, необхідні покази та відшкодування збитків в обмін на звільнення від ув’язнення. Показово, що обвинувачений у справі № 991/7534/20 не надавав викривальні свідчення проти інших осіб і оскаржити вирок ВАКС нікому – він залишається в силі і створює новий прецедент. Невдовзі ВАКС скоріш за все продовжить затверджувати угоди із звільненням від відбування покарання і в інших кримінальних провадженнях щодо корупційних злочинів.

Звісно, обмеження звільнення від відбування кримінального покарання з випробуванням при засудженні за корупційні злочини не вбачається логічним і справедливим. Кримінальне покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Цілі кримінальної відповідальності при засудженні за корупцію цілком можуть бути досягненні і при звільненням від відбування кримінального покарання. Посилення кримінальної відповідальності за корупційні злочини 2015 року очевидно є надмірним та не відповідає принципам справедливості і економії кримінальної репресії.

Але якщо вже звільнення від відбування кримінального покарання при засудженні за корупцію обмежено законом, всі без виключення мають його дотримуватися. А не шукати способів обійти закон шляхом його довільного тлумачення. Подібна спроба з боку ВАКС, навіть коли вона здійснена в інтересах «антикорупційної вертикалі» задля досягнення високої мети подолання корупції, є неприпустимою.

Автор статті: Радзієвський Юрій Євгенійович