23.03.2020 | Автор: Юридическая компания "Титан"
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Діяльність суб'єктів господарювання під час карантину (правовий аналіз нормативно-правових актів)

Діяльність суб'єктів господарювання під час карантину (правовий аналіз нормативно-правових актів)  - 0_67749200_1584980098_5e78e082a56d2.jpg

На разі, у всьому світі, в тому числі і Україні, вирує та поширюється гостра респіраторна інфекційна хвороба COVID-19, яка спричинена коронавірусом SARS-CoV-2 (далі – короновірусна інфекційна хвороба COVID-19). Всесвітня організація охорони здоров’я визнало короновірусну інфекційну хворобу COVID-19 пандемією, тобто, поставило останню в один ряд з такими історичним хворобами як, наприклад, чума та холера.

З огляду на вищезазначену ситуацію, Кабінетом Міністрів України було запроваджено певні карантині заходи, з метою протидії поширенню короновірусної інфекційної хвороби COVID-19, які спрямовані на призупинення діяльності або обмеження діяльності деяких суб’єктів господарювання. Водночас, ведення даних заходів може призвести в першу чергу до зниження економічної активності в країні і як наслідок зупинення роботи деяких суб’єктів господарювання, що викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, у зв’язку із обставинами невідворотної сили.

Тому, у даній статті, я намагатимусь дати відповідь на найбільш актуальні для суб’єктів господарювання запитання, що стосуються ведення їхньої повсякденної господарської діяльності під час запровадження певних карантинних заходів.

Як було вище зазначено, Кабінет Міністрів України видав постанову від «16» березня 2020 року № 215, якою було змінено постанову Кабінету Міністрів України від «11» березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі – Постанова № 215), якою було установлено з «12» березня 2020 року до «03» квітня 2020 року на усій території України карантин.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Відповідно до статті 29 вищевказаного закону, карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Тобто, вітчизняним законодавством допустимо встановлювати певні обмеження прав та нові обов’язки, зокрема, для юридичних осіб, а також, змінювати режими їх роботи, умови їх виробничої та іншої діяльності на період встановлення карантину.

Повертаючись до славнозвісної Постанови № 215 та її вплив на суб’єктів господарювання, варто зазначити, що остання встановила наступні заборони, які стосуються юридичних осіб: з 00 год. 01 хв. «17» березня 2020 року до «03» квітня 2020 року заборонити роботу суб’єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв’язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.

Також, було рекомендовано підприємствам, установам, організаціям забезпечити організацію позмінної роботи працівників, а за технічної можливості — також роботи в режимі реального часу через Інтернет.

Тобто, можливо зробити висновок, що якщо ваша господарська діяльність пов’язана з безпосереднім обслуговування відвідувачів (кафе, ресторани, кав’ярні, фітнес-центри, ТРЦ, заклади торговельного і побутового обслуговування тощо, крім випадків прямо передбачених), то, на період проведення карантину, вона була заборонена Постановою № 215. Водночас, якщо ж ваше підприємство, установа, організація займається створенням, переробкою, виготовленням товару, продукції та їх постачанням іншим суб’єктам господарювання або фізичним особам (безпосередньо не здійснюєте обслуговування відвідувачів) Постановою № 215 вам було рекомендовано забезпечити організацію позмінної роботи працівників, а, у випадку наявності технічної можливості, забезпечити роботу працівників через Інтернет.

Дане положення у Постанові № 215 носить рекомендаційний характер, ви самі на власний розсуд вирішуєте чи прислухатись до вказівок Кабінету Міністрів України чи ні.

На певний рекомендаційний характер від законодавця щодо впроваджених обмежувальних заходів для певних суб’єктів господарювання, також вказує і конструкція пункту 2 розділу II. Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року, в якій зазначено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19):

1) роботодавець може доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, за його згодою відпустку;

2) власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом може змінюватися режим роботи органів, закладів, підприємств, установ, організацій, зокрема щодо прийому та обслуговування фізичних та юридичних осіб. Інформація про такі зміни повинна доводитися до відома населення з використанням веб-сайтів та інших комунікаційних засобів.

Водночас, звертаю вашу увагу, що за умови якщо ж ви все таки вирішили не виконувати рекомендацію Постанови № 215, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року та ваші працівники продовжують виконувати трудові обов’язки у звичайному режимі роботи, необхідно дотримуватись вимог Закону України «Про охорону праці».

Водночас, за для забезпечення особистої безпеки ваших працівників, раджу, за можливості, забезпечувати їх засобами індивідуального захисту (маски, антисептики тощо), з метою уникнення розповсюдження вказаної хвороби.

Водночас, якщо ви у себе на підприємстві, установі, організації виявили у працівника первинні ознаки захворювання (кашель, підвищена температура тощо), рекомендується негайно забезпечити направлення такого працівника для медичного огляду та унеможливлення його контакту з іншими працівниками.

Протоколом № 10 Постійної комісії з питань техногенно екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій КМДА від 16.03.2020. передбачено:

  • запровадити щоденний температурний скринінг працівників, негайно відправляти до дому на самоізоляцію усіх працівників, які мають ознаки гострих респіраторних захворювань;
  • забезпечити проведення дезінфекційних заходів (вологі прибирання з використанням дезінфікуючих засобів у приміщеннях), дотримання нормативних показників температури повітря та передбачити режим провітрювання приміщень;
  • забезпечити дотримання дистанції працівниками, які мають найбільший контакт із відвідувачами, на відстань як мінімум 1 метра, або встановити захисні екрани для захисту працівників;
  • забезпечити необхідні умови для дотримання працівниками правил особистої гігієни (мило, одноразові рушники, серветки, тощо).

Також, на сайті Міністерства охорони здоров’я передбачено рекомендаційний перелік заходів, які допоможуть зменшити поширення короновірусної інфекційної хвороби COVID-19 для комерційних підприємства, а саме:

  • дотримуватись правил гігієни (використовувати безконтактні способи вітання працівників між собою; обробляти ручки біля дверей та регулярно оповіщувати працівників про миття рук; регулярно дезінфікувати робочі поверхні, такі як дверні ручки, столи, поручні, робочий стіл тощо; проводити вентиляцію робочих приміщень тощо);
  • уникати скупчення великої кількості людей (використовувати доступні онлайн методи роботи, в тому числі, із клієнтами, а саме: онлайн-транзакції, онлайн-бронювання, онлайн-конференції тощо; обмежувати проведення та відвідування масових заходів);
  • якщо ваше підприємство займається транспортними перевезеннями, виконує функції таксі – тримати вікна транспортного засобу відкритими, робити регулярну вентиляцію салону, регулярно дезінфікувати поверхні тощо (https://moz.gov.ua/uploads/thumb/3/gallery_big/19457-dla_komercijnih_pidpriemstv_web.png).

Тепер вважаю, що варто розібратись із оформлення трудових правовідносин із працівниками на період карантину.

Спочатку наддам відповідь на запитання: що таке «позмінна» робота та які умови роботи дистанційно (робота працівників через інтернет, робота вдома)?

Кодекс законів про працю України не оперує таким поняттями як «позмінна робота» та «дистанційна робота».

Водночас, статті 58 даного кодексу, закріплює можливість роботи змінами. При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності.

Згідно з листом Мінсоцполітики від «29» квітня 2016 року № 493/13/84-16 під змінною роботою розуміється метод організації праці в дві, три або чотири зміни, який може бути безперервним або з перервами, коли працівники послідовно змінюють один одного на одних і тих самих робочих місцях відповідно до графіка змінності (роботи). Співробітники, які працюють позмінно, повинні чергуватися рівномірно. Це означає, що вони повинні переходити зі зміни в зміну регулярно через визначену кількість днів (як правило, через тиждень).

Також, якщо говорити про дистанційну роботу, остання законодавством також не передбачена, а врегульована лише надомна робота (Положення про умови праці надомників, затверджена постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від «29» вересня 1981 року № 275/17-99). У цьому випадку, працівник під час виконання свої трудових обов’язків має використовувати лише ті засоби та матеріали для праці, які надасть йому роботодавець.

Наголошую, що у випадку роботи як позмінно, так і дистанційно, рекомендую вам не запроваджувати їх самостійно, навіть в умовах карантину. Працівник має написати заяву про запровадження або позмінної, або дистанційної роботи у зв’язку та на період карантину, а роботодавець видати наказ про її затвердження та переведення даного працівника на даний режим роботи.

Тобто, ви можете забезпечити організацію позмінної роботи ваших працівників, або дистанційної роботи в період проведення карантину. Також, варто наголосити, що дана позмінність роботи або дистанційна робота застосовується лише до найманих працівників, тобто, осіб з якими у вас укладений трудовий договір. Якщо особа зареєстрована як ФОП та працює з вами по договору про надання послуг або іншому договору цивільно-правового характеру, вона являється самозайнятою особою та забезпечує себе умовами праці та встановлює собі графік роботи самостійно.

Водночас, варто наголосити, що у випадку, якщо найманий працівник не хоче або не може працювати дистанційно, позмінно, а залишити його на робочому місці немає можливості, для нього виникає стан простою. Згідно із статтею 34 Кодексу законів про працю України, простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У такому випадку, згідно зі статтею 113 Кодексу законів про працю України, працівнику має оплачуватися час простою з розрахунку не менше ніж нижче від двох третин тарифної ставки (посадового окладу).

Також, скажу пару слів і про можливість оформити відпустку на період карантину. Окрім надання працівнику на період карантину частину щорічної основної відпустки, працівник, згідно із статтею 84 Кодексу законів про працю України, має право скористатись правом піти у відпустку без збереження заробітної плати, але не більше 15 календарних днів на рік. Водночас, згідно із внесеними змінами до вказаної статті, вже згадуваним Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року, у разі встановлення карантину, термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною другою цієї статті.

Тобто, працівник має право піти у відпустку без збереження заробітної плати на строк протягом усього періоду карантину, а, в подальшому, після виходу на роботу та завершення карантину, знову взяти собі відпустку без збереження заробітної плати.

Повертаючись до змісту Постанови № 215, варто зазначити і про відповідальність за порушення умов її дотримання. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року були внесенні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та було доповнено статтею 44-3. Відповідно до вказаної статті, було запроваджено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними захворюваннями Санкція статті передбачає накладення адміністративного стягнення у формі штрафу у розмірі від 17 000 грн. до 34 000 грн., а на посадових осіб підприємств, установ та організацій – від 34 000 грн. до 170 000 грн.

Також, були визначені особи, які мають право складати такі протоколи про адміністративні правопорушення по статті 44-3, а саме: органи внутрішніх справ (Національної поліції), органи охорони здоров’я та органи державної санітарно-епідеміологічної служби. Дані протоколи про адміністративні правопорушення після складання компетентними особами, органами будуть направлятись до відповідних суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, для розгляду та вирішення питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Поміж іншого, зазначаю, що дана стаття 44-3 вже активно застосовується представниками Національної поліції на практиці та, станом на «22» березня 2020 року, було складено 1415 протоколів про адміністративне правопорушення за даною статтею. Найбільше порушень виявлено на Дніпропетровщині - 221. Також порушення виявлені у місті Києві – 159, Донецькій області – 112, Харківській – 103, Київській – 93, Запорізькій – 74, Черкаській – 70, Одеській – 66, Херсонській – 58, Чернігівській – 52 та інших областях. До суду направлено 1358 адміністративних протоколів.

(https://www.npu.gov.ua/news/preventivna-robota/policzejski-sklali-1415-adminprotokoliv-shhodo-porushen-pravil-karantinu/)

Також, вже наявний перший судовий прецедент фактичного накладення адміністративного стягнення у формі штрафу на особу за порушення правил щодо карантину людей. Шевченківський районний суд міста Києва постановою від «20» березня 2020 року визнав винною особу у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та наклав адміністративний штраф у розмірі 17 тисяч гривень (https://sh.ki.court.gov.ua/sud2610/pres-centr/news/913554/)

Поміж іншого, вищезазначеним Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року були внесені зміни і до Кримінального кодексу України. Посилено відповідальність по статті 325, яка передбачає порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань. Санкція даної статті, натепер, виражена у формі штрафу від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Станом на «22» березня 2020 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 9 кримінальних проваджень за статтею 325 Кримінального кодексу України. Зокрема у Харківській – 3, по 1 – у Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Львівській, Сумській областях та місті Києві.

(https://www.npu.gov.ua/news/preventivna-robota/policzejski-sklali-1415-adminprotokoliv-shhodo-porushen-pravil-karantinu/)

На додачу до теми карантину, варто зазначити, що, станом на «22» березня 2020 року, у Київській, Житомирській, Чернівецькій, Дніпропетровській, Донецькій, Харківській, Івано-Франківській областях і у місті Києві, у зв’язку із епідемією короновірусної інфекційної хвороби COVID-19, було запроваджено режим надзвичайної ситуації.

Відповідно до статті 2 Кодексу цивільного захисту України, надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб’єкті господарювання на ній або водному об’єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров’ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об’єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Водночас, варто зауважити, що режим «надзвичайної ситуації» та режим «надзвичайного стану» мають різні правові режими та мають певні відмінності.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану», надзвичайний стан - це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до цього Закону повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров’я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Зокрема, під час режиму надзвичайного стану, можуть застосовуватись наступні заходи до юридичних осіб,: примусове відчуження або вилучення майна; встановлення для квартирної повинності для тимчасового розміщення евакуйованого або тимчасово переселеного населення, аварійно-рятувальних формувань та військових підрозділів, залучених до подолання надзвичайних ситуацій; тимчасова заборона будівництва нових, розширення діючих підприємств та інших об’єктів, діяльність яких не пов’язана з ліквідацією надзвичайної ситуації або забезпеченням життєдіяльності населення та аварійно-рятувальних формувань; мобілізація та використання ресурсів підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності, для відвернення небезпеки та ліквідації надзвичайних ситуацій з обов’язковою компенсацією понесених втрат; зміна режиму роботи підприємств, установ, організацій усіх форм власності, переорієнтація їх на виробництво необхідної в умовах надзвичайного стану продукції, інші зміни виробничої діяльності, необхідні для проведення аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт.

Також, окремо передбачено, що підприємства, установи та організації, на території, де введено надзвичайний стан, зобов’язані сприяти органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та відповідним військовим командуванням, в здійсненні заходів правового режиму надзвичайного стану.

Наголошую, що режим надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях вводиться Указом Президента, який підлягає затвердженню Верховною Радою України.

Водночас, під час режиму надзвичайної ситуації на певній території керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації може самостійно приймати рішення щодо зупинення діяльності суб’єктів господарювання, розташованих у зоні надзвичайної ситуації, та обмеження доступу населення до такої зони; залучення в установленому порядку до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт необхідних транспортних засобів, іншого майна суб’єктів господарювання, розташованих у зоні надзвичайної ситуації.

Режим надзвичайної ситуації встановлюється рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міських державних адміністрацій.

Тобто, можливо прийти до висновку, що режим надзвичайного стану є більш жорсткішим та винятковим заходом ніж режим надзвичайної ситуації. Хоча, і під час режиму надзвичайної ситуації до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані вищезазначені обмеження та заходи впливу.

Поміж іншого, зазначаю, що і під час режиму надзвичайної ситуації, і під час режиму надзвичайного стану може бути встановлений та проведений карантин. Але, наразі, режим надзвичайного стану не був введений ні в Україні, ні у будь-якій її місцевості, а режим надзвичайної ситуації запровадився лише в декількох регіонах України.

Отже, підсумовуючи усе вищенаведене, варто зазначити, що у зв’язку із запровадженим карантином на території України суб’єктам господарювання приходиться підлаштовуватись під ті умови, які визначили їм представники влади, брати до уваги приписи щодо заборон або рекомендацій про умови ведення видів господарської діяльності, зважати на масове розповсюдження короновірусної інфекційної хвороби COVID-19 та забезпечувати своїм працівникам безпечні умови праці. Вважаю, що дані дії є доречними з огляду на забезпечення захисту життя та здоров’я людей, хоча, водночас, держава не має забувати, що саме суб’єкти господарювання забезпечують розвиток національної економіки, сплачують податки та збори, а тому їхня щоденна діяльність не має піддаватись необґрунтованим обмеженням та заходам впливу.

Автор статті: Юридическая компания "Титан"

3989
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные статьи
Популярные судебные решения
ЕСПЧ
0