Адвокат Несінов О.М.: за незаконний арешт, тримання під вартою, інші порушення прав, на користь підзахисного (позивача) стягнуто 200 тисяч грн. (Самарський райсуд м. Дніпропетровськ від 06 вересня 2019 р. у справі № 206/3544/17)

Фабула судового акту: Адвокат Несінов О.М. автор книг «Складові успіху у кримінальному процесі ».

Звертаю увагу адвокатської спільноти та осіб пов’ язаних з кримінальним процесом, на те що в Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР) нарешті з’ явився повний текст судового рішення від 06 вересня 2019 року Самарського районного суду м.Дніпро в цивільній справі № 206/3544/17 , що стосується мого колишнього підзахисного (позивача).

Згідно цього рішення:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) до Держави України в особі Державної казначейської служби України (юридична адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, ЄДРПОУ 37567646), прокуратури Дніпропетровської області (юридична адреса: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 38, ЄДРПОУ 02909938), Міністерства внутрішніх справ України (юридична адреса: м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, ЄДРПОУ 00032684) про відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокурати та суду - задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень.

Зміст данного судового рішення, як і рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2018 року, яке йому передувало (про скасування вироку у вигляді 8 років позбавлення волі, та закриття кримінального провадження, негайного звільнення підзахисного з під варти, дуже ретельно викладені чисельні порушення та їх обґрунтування(справа № 206/2274/15 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65031522)

Ці обґрунтування взяті із змісту доводів позовної заяви, та апеляційної скарги сторони захисту – що наведені в книзі «Складові успіху у кримінальному процесі, книга Друга», а тому можуть бути корисними широкому колу зацікавлених осіб.

Слід зауважити, що позовні вимоги були заявлені в розмірі один мільйон гривень, а тому збільшення розміру стягнення ми маємо намір домагатися в апеляційній інстанції.

Аналізуйте судовий акт: При стягненні моральної шкоди за необґрунтоване притягнення до кримінальної відповідальності НЕ є необхідним визнавати дії з якого стягується така шкода незаконними, оскільки їх незаконність є очевидною (ВС/ВП № 236/893/17 від 22.04.2019)

Винні дії працівників установи, що потягнули за собою втрату доказу у кримінальному провадженні, є підставою для відшкодування установою моральної шкоди потерпилим у цьому кримінальному провадженні (ВС/КЦС, № 233/3464/17,08.05.19)

Недбалі дії посадових осіб, внаслідок яких доказ у кримінальному провадженні визнано недопустимим є підставою для стягнення моральної шкоди (ВС/КЦС № 233/3464/17 від 08.05.2019)

ЗАГАЛЬНИХ ФРАЗ НЕДОСТАТНЬО ДЛЯ ЗМЕНШЕННЯ СУМИ ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ СМЕРТЮ ВНАСЛІДОК ЛІКАРСЬКОЇ ПОМИЛКИ (ВС/КЦС від 28 листопада 2018 р. у справі 490/3471/16-ц)

Сам факт зобов'язання прокурора ухвалою суду внести відомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу (ВС/КЦС, № 199/1478/17, 30.01.2019)

Справа № 206/3544/17

Провадження № 2/206/35/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2019 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

в складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Стахів О.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Паращенко Ю.О.

представника відповідача Скрипник В . В .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Дніпропетровської області, Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокурати та суду, -

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечення представників відповідачів.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивачем було зазначено наступне.

Під час досудового розслідування об`єднаного кримінального провадження № 12015040700000244 відносно ОСОБА_1 було незаконно проведено ряд слідчих дій. Зокрема, стосовно позивача проведено незаконне слідство, висунуті незаконні підозри та обвинувачення, проводилися без законних підстав НСРД, дозвіл на обшук також наданий судом без належних на те підстав, незаконний обшук проведений в квартирі за місцем проживання позивача, позивача незаконно доглядали, незаконно вилучали речі, незаконно застосували запобіжний захід - тримання під вартою, незаконно продовжували термін тримання під вартою та відхиляли клопотання позивача та його захисника, позбавили позивача права на справедливий суд, незаконно тримали у металевій клітці, що за практикою ЄСПЛ визнано нелюдським відношенням, таким, що принижує гідність. Такими незаконними діями порушили всі позивача життєві плани, усталений спосіб життя та фактично забрали в нього 2 роки життя, які для нього перетворилися в пекло, бо він весь час тільки тим і займався, що доводив свою невинуватість, що спричинило йому душевні страждання та хвилювання. Знаходячись в місцях позбавлення волі позивач не мав можливості налагодити своє особисте життя, піти на роботу, заробити гроші для свого існування і допомогти батькам. 22 місяці та 24 доби позивач перебував під слідством та не міг бачити своїх літніх батьків, не міг їм допомогти, замість цього батьки позивача були вимушені збирати по копійці зі своїх мізерних пенсій, щоб возити позивачу передачі. В зв`язку із вищевикладеним позивач просив стягнути з Держави України в особі Державного казначейства України, за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з казначейського рахунку на користь позивача завдану моральну шкоду незаконними діями відповідачів (органу дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду) при досудовому розслідуванні та судовому розгляді кримінального провадження за його обвинуваченнями за ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 309 КК України у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень, а також судові витрати (т. 1 а.с. 1-6).

Представник відповідача МВС України Щепанський А.М. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що у позовній заяві дані про вину безпосередньо посадових осіб МВС України у спричиненні позивачу моральної шкоди відсутні. Окрім того, МВС України не є правонаступником Дніпровського міського управління ГУМВС України у Дніпропетровській області, а отже не може нести відповідальність за дії сторонніх осіб. МВС України вважає, що належним відповідачем щодо заявлених вимог має бути ліквідаційна комісія Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області. До того ж, на думку МВС України підставою для відшкодування шкоди є встановлення судом незаконності дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду, однак позивачем не надано жодних доказів на підтвердження незаконності дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури. У зв`язку з цим відповідач вважає, що вимога позивача про відшкодування шкоди є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню (т. 1 а.с. 16-20, 152-156).

Представник відповідача Державної казначейської служби України Паращенко Ю.О. подала до суду відзив на позовну заяву, у якій зазначила, що вимоги позовної заяви не підлягають задоволенню, оскільки позивач мав звернутися до органу, визначеному у п. 11 Положенні про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» для визначення розміру завданої шкоди, однак зі змісту позовної заяви не вбачається звернення ОСОБА_1 до відповідних органів. Позивач, відповідно до ст. 81 ЦПК України не надав доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, зниження його престижу, ділової репутації. На підставі викладеного, представник Державної казначейської служби вважала вимоги ОСОБА_1 безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства (т. 1 а.с. 164-168).

Представник відповідача Прокуратури Дніпропетровської області Скрипник В.В. подала до суду відзив на позовну заяву, у якій зазначила, що у зв`язку із відсутністю чітко сформульованих критеріїв визначення розміру завданої моральної шкоди, законодавцем у певних випадках встановлено нижню межу такого розміру. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Разом з тим, при визначенні розрахункового розміру мінімального розміру заробітної плати необхідно враховувати положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, а саме: п. 3 Прикінцевих та перехідних положень у якому зазначено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень. Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди слід визначати з урахуванням 1600 грн. за кожен місяць перебування під слідством. Враховуючи вищевикладене, сума можливого відшкодування становить 35 200 грн. Розмір моральної шкоди, яку ОСОБА_1 просить відшкодувати, належними доказами не підтверджено. Позивачем не наведено доказів щодо зміни стану здоров`я, тяжкості вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, зниження престижу, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану. На підставі викладеного, представник Прокуратури Дніпропетровської області вважала вимоги ОСОБА_1 про стягнення заподіяної йому моральної шкоди у розмірі 1000000 грн. безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства (т. 1 а.с. 30-33, 182-186, 192-195).

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

09.08.2017 у даній справі відкрито провадження та призначено судове засідання на 29.08.2017.

29.08.2017 від представника відповідача - МВС України Щепанського А.М. до канцелярії суду надійшли заперечення на позов.

29.08.2017 від представника відповідача - Прокуратури Дніпропетровської області Батуріної А.В. до канцелярії суду надійшли пояснення.

12.12.2017 ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.02.2018, зупинено провадження по даній цивільній справі до розгляду касаційної скарги прокурора, по кримінальному провадженню № 12015040700000244, на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.02.2017.

22.07.2019 ухвалою судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська поновлено провадження по даній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

21.08.2019 засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив від представника відповідача - МВС України Щепанського А.М.

22.08.2019 до канцелярії суду від представника відповідача - Державної казначейської служби України Паращенко Ю.О. надійшов відзив на позовну заяву.

22.08.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.09.2019 та встановив строк для подання відповіді на відзив та заперечень для сторін.

27.08.2019 від представника позивача ОСОБА_2 до канцелярії суду надійшли письмові пояснення із наведення судової практики, якою він просить суд керуватися при ухваленні рішення і визначенні розміру моральної та матеріальної шкоди.

04.09.2019 представник відповідача - Прокуратури Дніпропетровської області Скрипник В.В. подала до канцелярії суду відзив на позовну заяву із зазначенням причини подання відзиву після підготовчого засідання.

09.09.2019 представник відповідача - Прокуратури Дніпропетровської області Скрипник В.В. подала до канцелярії суду письмові пояснення аналогічні за своїм змістом відзиву.

Під час розгляду справи по суті судом досліджено матеріали кримінального провадження № 12015040700000244 в частині запропонованій представником позивача, допитано в якості свідка ОСОБА_1 заслухано вступне слово представника позивача та представників відповідачів, з`ясовано обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, досліджено докази, якими вони обґрунтовуються, допитано свідка ОСОБА_6 та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

07.02.2015 СВ Самарського РВ ДМУ ГУ МВС в Дніпропетровській області розпочато досудове розслідуванні у кримінальному провадженні № 12015040700000244 відносно ОСОБА_1 за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР, дорученням про проведення досудового розслідування та повідомленням про початок досудового розслідування (т. 1 а.к.п. 1-3).

Для здійснення повноважень прокурорів у кримінальному провадженні № 12015040700000244 призначено групу прокурорів у складі: Двойнічна Л.М. - старший групи: Поліщук Є.Б., Галя Р.Ю., Ігнатенко М.О., Свірідова Д.М., Соболь А.А., що підтверджується постановою про призначення групи прокурорів, підписаною заступником прокурора Самарського району м. Дніпропетровська, юристом 1 класу Кузьменко С.С. (т. 1 а.к.п. 4).

Для здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015040700000244 В.о. начальника СВ Самарського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області майором поліції Соколом І.В. призначено слідчу групу: Караханян Е.С. - старший групи, Вицина Д.О. , Ніконова Л.О. , Лисенко О.К. (т. 1 а.к.п. 6).

27.04.2015 СВ Самарського РВ ДМУ ГУ МВС в Дніпропетровській області відкрито кримінальні провадження № 12015040700000775, № 12015040700000776, № 12015040700000778 відносно ОСОБА_1 за попередніми правовими кваліфікаціями кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 309 КК України, які 29.04.2015 об`єднанні в одне провадження № 12015040700000244 (т. 1 а.к.п. 27-30).

Для здійснення повноважень прокурорів у кримінальному провадженні № 12015040700000775 призначено групу прокурорів у складі: ОСОБА_7 Л.М. - старший групи: Поліщук Є.Б., Галя Р.Ю., Ігнатенко М.О., Дяченко А.С., Соболь А.А., що підтверджується постановою про призначення групи прокурорів, складеною прокурором Самарського району м. Дніпропетровська старшим радником юстиції Шевяковим Е.С., яка не підписана останнім (т. 1 а.к.п. 33).

Для здійснення повноважень прокурорів у кримінальному провадженні № 12015040700000776 призначено групу прокурорів у складі: ОСОБА_7 Л.М. - старший групи: Поліщук Є.Б., Галя Р.Ю., Ігнатенко М.О., Дяченко А.С., Соболь А.А., що підтверджується постановою про призначення групи прокурорів, складеною прокурором Самарського району м. Дніпропетровська старшим радником юстиції Шевяковим Е.С., яка не підписана останнім (т. 1 а.к.п. 55).

Для здійснення повноважень прокурорів у кримінальному провадженні № 12015040700000778 призначено групу прокурорів у складі : ОСОБА_7 Л.М. - старший групи: Поліщук Є.Б., Галя Р.Ю., Ігнатенко М.О., Дяченко А.С., Соболь А.А., що підтверджується постановою про призначення групи прокурорів, складеною прокурором Самарського району м. Дніпропетровська старшим радником юстиції Шевяковим Е.С., яка не підписана останнім (т. 1 а.к.п. 66).

Відносно ОСОБА_1 були проведені НСРД - аудіо-, відеоконтроль особи та контроль за вчиненням злочину, за результати яких слідчим СВ Самарського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області лейтенантом міліції Караханяном Е.С. за участю ст. о/у ОСОБА_12 та начальника СБНОН ОСОБА_24 Р .І. було складено відповідні протоколи (т. 1 а.к.п. 41-47, 48-51).

29.03.2015 слідчим СВ Самарського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області лейтенантом міліції Караханяном Е.С. за участю СБНОН Маврік А.В. , Сай А.В.. начальника СБНОН ОСОБА_24 Р.І . проведено огляд ОСОБА_1 та його особистих речей (т. 1 а.к.п. 57-60).

24.03.2015 слідчий суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Сухоруков А.О. задовольнив клопотання слідчого СВ Самарського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Караханяна Е.С., погоджене старшим прокурором прокуратури Самарського району міста Дніпропетровська Двойнічною Л.М. про дозвіл на проведення обшуку за місцем фактичного мешкання та реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.к.п. 69-72).

29.03.2015 слідчим СВ Самарського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області лейтенантом міліції Караханяном Е.С. за участю СБНОН Маврік А.В. , Сай А.В. , начальника СБНОН ОСОБА_24 Р.І. проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.к.п. 73-79).

29.03.2015 о 16 год. 40 хв. слідчим СВ Самарського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області лейтенантом міліції Караханяном Е.С. було затримано ОСОБА_1 та здійснено його особистий обшук, про що складено відповідний протокол (т. 1 а.к.п. 83-85).

29.03.2015 слідчим СВ Самарського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області лейтенантом міліції Караханяном Е.С. за погодженням старшого прокурора прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська молодшого радника юстиції Ігнатенко М.О. було повідомлено про підозру ОСОБА_1 (т. 1 а.к.п. 88-90).

30.03.2015 слідчий суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська ГрицаюкН.М. задовольнила клопотання слідчого СВ Самарського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Караханяна Е.С., погоджене старшим прокурором прокуратури Самарського району міста Дніпропетровська Ігнатенко М.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувала до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, який обраховувати з моменту фактичного затримання, тобто з 29 березня 2015 року по 28 травня 2015 року включно (т. 1 а.к.п. 93-98).

29.04.2015 слідчим СВ Самарського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області лейтенантом міліції Караханяном Е.С. за погодженням прокурора прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська юриста 2 класу Дяченко А.В. було повідомлено ОСОБА_1 про зміну підозри (т. 1 а.к.п. 175-180).

30.05.2015 адвокат Мелешко А.В. звертався до слідчого СВ Самарського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області лейтенанта міліції Караханяна Е.С. з клопотанням про забезпечення підзахисному ОСОБА_1 безперервного лікування (т. 1 а.к.п. 195-196).

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015040700000244 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України було складено 30.04.2015 слідчим СВ Самарського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області лейтенантом міліції Караханяном Е.С., який затвердив прокурор прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська юрист 2 класу Дяченко А.С. (т. 2 а.к.п. 3-8).

06.05.2015 прокурором Самарського району м. Дніпропетровська Дніпропетровської області старшим радником юстиції Шевяковим Е.С. до Самарського районного суду м. Дніпропетровська було направлено обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12015040700000244 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України для розгляду по суті (т. 2 а.к.п. 2).

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справи між суддями (для місцевого суду), по даній справі призначено головуючого суддю Малихіну В.В. (т. 2 а.к.п. 1).

25.05.2015 ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Малихіної В.В. було продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 23.07.2015 включно (т. 2 а.к.п. 33-34).

16.07.2015 ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Малихіної В.В. було продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 13.09.2015 включно (т. 2 а.к.п. 65-66).

08.09.2015 ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Малихіної В.В. було продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 06.11.2015 включно (т. 2 а.к.п. 90-91).

30.10.2015 ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Малихіної В.В. було продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 28.12.2015 включно (т. 2 а.к.п. 90-91).

Вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Малихіної В.В. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 309 КК України та призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 307 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна; за ч. 2 ст. 309 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_1 у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна. На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10.11.2014 року та призначено остаточне покарання у виді 8 (восьми) років 1 (одного) місяця позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна. Виключено з обвинувачення ОСОБА_1 епізод від 04.02.2015 року у незаконному збуті ОСОБА_18 особливо небезпечного наркотичного засобу - опій ацетильований. Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою (т. 2 а.к.п. 147-157).

23.02.2017 ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2015 року щодо ОСОБА_1 в частині засудження його за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України - скасовано, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у цій частині закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. Вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2015 року в частині виключення з обвинувачення ОСОБА_1 епізоду від 04.02.2015 року у незаконному збуті ОСОБА_18 особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого - залишено без змін. ОСОБА_1 звільнено з під-варти в залі суду негайно.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.02.2017 були встановлені наступні порушення.

Так, судом першої інстанції необґрунтовано відкинуті доводи захисту та обвинуваченого ОСОБА_1 в частині його засудження за ч. 2 ст.307, ч. 2 ст. 309 КК України. Так, судом не встановлено, з дозволу кого або на яких підставах відбулася контрольна закупка 29.03.2015 року. У протоколах зазначено, що дана дія проводиться на підставі ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області, однак дата, строк дії цієї ухвали, прізвище слідчого судді, який її постановив, не зазначені. Також не зазначені відомості щодо постанови прокурора про проведення вказаної негласної слідчої (розшукової) дії, така постанова відсутня і в матеріалах кримінального провадження, що свідчить про ненадання суду даних щодо законних підстав проведення контрольної закупки. В представлених суду матеріалах також відсутні доручення оперативному підрозділу на участь у проведенні такої негласної слідчої дії як контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичних засобів, внаслідок чого допущено порушення вимог, передбачених ст. 41 КПК України. Відсутні дані про існування таких процесуальних рішень і в реєстрі матеріалів досудового розслідування.

З матеріалів кримінального провадження вбачаються істотні невідповідності щодо наданих в ході оперативної закупівлі 29 березня 2015 року закупнику ОСОБА_19 грошей з метою закупівлі наркотичного засобу. Так, згідно протоколу огляду грошей від 29.03.2015 року, який проводився з 9:30 до 9:50 години, було оглянуто 19 купюр номіналом 5 шт. по 20 грн., 3 шт. по 10 грн., 2 шт. по 5 грн., 1 шт. - 2 грн., 8 шт. по 1 грн., а всього 150 гривень. При цьому грошові кошти оглядались в присутності понятих, однак був відсутній закупник, огляд якого в присутності понятих, як і видача закупником наркотичного засобу та решти грошей, як того вимагають норми чинного законодавства, не проводились. В протоколі про результати контролю за вчиненням злочину, який проводився 29.03.2015 року з 12:55 до 13:40 години, зазначено, що закупнику видано 16 купюр номіналом 5 шт. по 20 грн., 4 шт. по 10 грн., 2 шт. по 5 грн., 1 шт. - 2 грн., 4 шт. по 1 грн., всього 156 гривень, тобто розмір та кількість купюр, оглянутих та виданих закупнику, не відповідають одне одному. Понятих під час видачі грошей закупнику також не було. Згідно вироку суду закупка опію була проведена за 120 гривень. Закупник ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснював, що опій, який він начебто придбав у ОСОБА_1 , коштує 100 гривень, а 20 гривень він дав ОСОБА_1 просто так. В обвинувальному акті по епізоду від 29.03.2015 року немає даних про кількість опію, яку збув ОСОБА_1 закупнику, а зазначається про подальшу добровільну видачу закупником шприца з рідиною коричневого кольору. При цьому вказується про шприц об`ємом 2,0 мл. Про медичний шприц об`ємом 2,0 мл, у якому 29.03.2015 року о 13:26 год. ОСОБА_1 збув ОСОБА_19 опій, зазначається також у вироку, тоді як в протоколі про результати контролю за вчиненням злочину не заповнені графи щодо вилучених речей та спосіб їх ідентифікації, в описовій частині також немає відомостей про час повернення закупника на місце закінчення слідчої дії, а також про об`єм шприца, виданого ОСОБА_19 , крім того, в переліку речових доказів шприц об`ємом 2,0 мл з рідиною коричневого кольору об`ємом 1,063 г. відсутній.

Дані про об`єм медичного шприца, в якому закупник ОСОБА_19 видав опій ацетильований після оперативної закупки, також відсутні і у висновку експерта № 70/10-824 від 01.04.2015 року. В постанові про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 30.04.2015 року вказаний медичний шприц об`ємом 5,0 мл., у якому після проведення експертизи міститься речовина коричневого кольору масою 1,0603 г., що не відповідає зазначеному шприцу у висунутому обвинуваченні.

Крім того, в протоколі про результати аудіо-, відео контролю зазначений час дії - 29.03.2015 року 13:06-13:34 години. В описовій частині протоколу вказаний точний час збуту - 13 годин 26 хвилин, а також, що 29.03.2015 року група у вищезазначеному складі разом із закупником ОСОБА_19 прибула до місця початку негласної слідчої дії «близько 13200», тоді як в протоколі про результати контролю за вчиненням злочину зазначений час дії 12:55-13:40 год. 29.03.2015 року, а в описовій частині цього протоколу вказано, що учасники прибули на місце початку негласної слідчої дії в 14:55 год.

З огляду на допущені порушення норм кримінального процесуального законодавства, відсутність правових підстав для проведення оперативної закупки, приймання в ній участі не уповноважених осіб, наявність істотних невідповідностей, колегія суддів прийшла до висновку, що докази по епізоду збуту ОСОБА_19 опію від 29.03.2015 року були отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а тому не можуть вважатися допустимими, усунути допущені порушення шляхом допиту свідків, закупника, понятих, перегляду відео файлу контролю місця за вказаних обставин неможливо.

Під час апеляційного перегляду встановлено, що в матеріалах кримінального провадження наявна постанова про призначення групи прокурорів від 28.04.2015 року для здійснення повноважень прокурора у кримінальному провадженні № 12015040700000775, яка не підписана прокурором Самарського району м. Дніпропетровська старшим радником юстиції Шевяковим Е.А., що викликає певний сумнів у законності та достовірності даного процесуального документа, оскільки він не оформлений у відповідності до вимог ч. 1 ст. 37 КПК України, що позбавляє можливості перевірити правові підстави для обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, а також процесуальні повноваження прокурора, який затвердив обвинувальний акт, що має істотне значення, та ставить під сумнів вчинені на його підставі процесуальні дії та рішення.

Крім того, судом першої інстанції необґрунтовано взято до уваги протокол огляду особи від 29.03.2015 року, який, по-перше складений на підставі норм КУпАП, тоді як відповідно до протоколу затримання ОСОБА_1 в цей час був затриманий на підставі ст. 208 КПК України, по-друге, відповідно до протоколу огляду у ОСОБА_1 вилучено 302 гривні без визначення купюр та серій, тоді як речовими доказами визнано 332 гривні із зазначенням серій та купюр.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження колегією суддів також було встановлено порушення прав затриманого ОСОБА_1 на захист, які були допущені працівниками органу досудового розслідування. Так, з протоколу затримання вбачається, що ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції о 16 год. 40 хв., та з цього часу відповідно до статей 209 та 42 КПК України набув статусу підозрюваної особи. Однак, протокол затримання ОСОБА_1 був складений слідчим тільки після проведення обшуку квартири обвинуваченого, а тому під час затримання ОСОБА_1 та проведення обшуку житла і особи, згідно з вимогами ч. 2 ст. 20, ст. 42, ст. 209 КПК України уповноважені службові особи органу досудового розслідування належним чином не роз`яснили йому права як підозрюваного, в тому числі і право на захист, та не забезпечили реалізацію законодавчо-визначених прав затриманої особи, а також не врахували, що ОСОБА_1 фактично приймав участь під час обшуку житла як підозрюваний, що визнав сам слідчий у протоколі затримання, однак будь-яких прав йому як підозрюваному не роз`яснив, що вплинуло на реалізацію його права на захист, в тому числі і під час обшуку житла.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчинених злочинах не визнав та заперечував не тільки факт збуту ОСОБА_19 наркотичного засобу, але і належність вилучених під час обшуку житла на балконі шприца, походження якого йому не відоме, та канабісу, підтверджуючи лише зберігання насіння коноплі для рибалки. Дані покази обвинуваченого підтвердили свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , які були присутні в якості понятих під час особистого огляду ОСОБА_1 та обшуку житла останнього, а саме, про те, що при вході на балкон у совку було знайдено 5-ти кубовий шприц з рідиною коричневого кольору, при цьому ОСОБА_1 повідомляв, що шприц йому не належить. Крім того, в протоколі обшуку двічі зазначено, що при обшуку квартири на балконі вилучений шприц об`ємом 5 мл., який заповнений до відмітки 5 мл., що вказує на те, що він є повним, що підтверджується також показами понятих, а також відеозаписом даної слідчої дії, але судом у вироку визначено, що в ході обшуку вилучений шприц об`ємом 5,0 мл, заповнений рідиною коричневого кольору об`ємом 3,9868 г, що не відповідає даним протоколу обшуку, оскільки шприц не повний.

Крім того, згідно із висновком експерта № 70/10-824 від 01.04.2015 року на експертизу органом досудового розслідування 31.03.2015 року був наданий опечатаний пакет з пояснювальним написом «Вилучено під час обшуку по кримінальному провадженню № 12015040700000244 шприц об`ємом 5 мл. заповнений на 5 мл. рідиною коричневого кольору», при цьому упаковка не була порушена, але при її відкритті встановлено, що в ній знаходиться запаяний медичний шприц з полімерного матеріалу, який містить 3,9868 г рідини коричневого кольору. Але судом не були усунуті протиріччя щодо цих обставин, не було їм надано належної оцінки, які при апеляційному розгляді усунути не можливо. Відповідно до протоколу обшуку у квартирі в шафі з лівої сторони, яка знаходиться у коридорі, було виявлено паперовий згорток з вмістом речовини рослинного походження, схожої на марихуану, без зазначення маси, а також на другому балконі було виявлено два паперові згортки з вмістом речовини рослинного походження зеленого кольору у подрібненому стані, яка зовні схожа на наркотичний засіб марихуана масою близько 5 г. Однак за обвинувальним актом у шафі на лоджії зальної кімнати було виявлено та вилучено паперовий згорток, заповнений речовиною зеленого кольору у подрібненому стані масою 23,286 г, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабіс, що не відповідає протоколу обшуку, в якому визначена інша маса речовини, та вказано про вилучення на лоджії двох пакунків речовини рослинного походження зеленого кольору у подрібненому стані. Однак у висновку експерта №79/15 від 06.04.2015 зазначається про надання на експертизу трьох пакунків, у двох з яких надане на експертизу насіння масою 1,988г, 0,742г, вилучене у ОСОБА_1 , наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів не містить, тоді як у протоколі обшуку взагалі не вказується про вилучення насіння. Не містять матеріали кримінального провадження і правові підстави участі оперативного підрозділу під час обшуку житла, що є порушенням ст. 41 КПК України та ставить під сумнів законність проведення вказаної слідчої дії. Також заслуговують на увагу доводи сторони захисту щодо не відкриття їм речових доказів стороною обвинувачення (т. 1 а.с. 70-76).

Постановою Верховного суду колегією суддів Першої судової палати ККС від 26.03.2019 ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2017 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора Грамма О. А. - без задоволення.

Мотивами прийняття даного рішення було те, що апеляційний суд частково дослідивши докази, встановив таке: суд першої інстанції не з`ясував, з дозволу кого або на яких правових підставах відбулася контрольна закупка 29 березня 2015 року, при цьому у протоколах зазначено, що ця дія проводилася на підставі ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області, однак дати, строку дії цієї ухвали, прізвища слідчого судді, який її постановив, не зазначено. В матеріалах провадження відсутні постанова прокурора про проведення вказаної негласної слідчої (розшукової) дії (далі - НСРД) та доручення оперативному підрозділу на участь у контролі за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичних засобів. Крім того, відсутні дані про наявність таких процесуальних рішень і в реєстрі матеріалів досудового розслідування. Процесуальних документів щодо наявності правових підстав для проведення цих НСРД суд першої інстанції взагалі не досліджував, проте поклав в основу вироку дані протоколів за результатами проведення цих дій. З огляду на допущені порушення норм кримінального процесуального законодавства, відсутність правових підстав для проведення оперативної закупки, участь у ній неуповноважених осіб, наявність істотних невідповідностей у протоколах про результати аудіо-, відеоконтролю особи, суперечливі дані щодо об`єму шприца (в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК) апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що ці докази було отримано внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а тому не можуть вважатися допустимими.

Крім того, при перевірці законності вироку місцевого суду в іншій частині висунутого обвинувачення ОСОБА_1 (за ч. 2 ст. 309 КК) суд апеляційної інстанції встановив, що під час обшуку його помешкання працівниками поліції 29 березня 2015 року на балконі було вилучено шприц об`ємом 5 мл., заповнений до позначки 5 мл. (є повним), що підтверджується показаннями понятих, а також відеозаписом цієї слідчої дії, однак суд першої інстанції у вироку визначив, що в ході обшуку вилучений шприц об`ємом 5 мл. заповнено рідиною коричневого кольору масою 3,9868г. Згідно з висновком експерта від 1 квітня 2015 року №70/10-824 на експертизу органом досудового розслідування було надано опечатаний пакет із пояснювальним написом «Вилучено під час обшуку по кримінальному провадженню № 12015040700000244 шприц об`ємом 5 мл. заповнений на 5 мл. рідиною коричневого кольору», при цьому упаковки не було порушено, але при її відкритті встановлено, що в ній міститься запаяний медичний шприц із полімерного матеріалу, який містить 3,9868 г. рідини коричневого кольору.

Також апеляційний суд встановив і ряд розбіжностей між даними зазначеними у протоколі обшуку житла ОСОБА_1 та даними, які були зазначені в обвинувальному акті. Так, відповідно до протоколу обшуку в квартирі ОСОБА_1 у шафі, яка знаходиться в коридорі, було виявлено та вилучено паперовий згорток із вмістом речовини рослинного походження схожої на марихуану, без зазначення маси, а на балконі виявлено та вилучено два паперові згортки з речовиною рослинного походження зеленого кольору в подрібненому стані, яка схожа на марихуану, масою 5 г.

Однак у обвинувальному акті зазначено, що під час проведення обшуку працівниками поліції у вказаному житловому приміщенні в шафі на лоджії зальної кімнати було виявлено та вилучено паперовий згорток із речовиною зеленого кольору в подрібненому стані масою 23,286 г (канабіс), а також два пакунки з речовиною рослинного походження зеленого кольору в подрібненому стані. У той же час, згідно з висновком експерта від 06 квітня2015 року № 79/15 при дослідженні цих пакунків у двох з них виявлено насіння масою 1,988 г. та 0,742 г. яке не містить психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів (т. 1 а.с. 138-145).

Допитаний в якості свідка ОСОБА_1 показав суду, що його було незаконно, безпідставно затримано 29.03.2015 вдома. ОСОБА_1 помістили в СІЗО та він просидів там близько 2 років, однак він не представляв ніякої загрози для суспільства. Тепер його нікуди не беруть на роботу після проведення відносно нього досудового розслідування. Його сусіди бачили як в нього вдома проводили обшук, після цього вони не вітаються з ним, відносини з ними зіпсувались. На момент затримання ОСОБА_1 неофіційно працював - займався ремонтом квартир, щомісячний дохід становив на той час близько 7000-10000 грн. Він жив зі своїми батьками пенсіонерами, допомагав їм регулярно. В ОСОБА_1 тоді були відносини з дівчиною та він мав намір одружитися, однак коли його затримали - їх відносини припинилися назавжди. На момент затримання ОСОБА_1 проходив метадоновий курс лікування та він був вимушений його перервати, однак лікарі його попереджали, що курс не можна швидко закінчувати, це дуже вплинуло на його стан здоров`я. Він захворів туберкульозом, а коли вийшов із СІЗО, то лікував печінку та туберкульоз. Начальник СБНОНу ОСОБА_24 схиляв його торгувати наркотичними засобами. Все це викликало в ОСОБА_1 душевні страждання, внаслідок чого він замкнувся в собі та пів року не виходив на вулицю.

Свідок ОСОБА_6 показав суду, що він є квартиронаймачем за адресою, де проводили обшук, однак його не попередили про проведення обшуку. Їх балкон не засклений та він бачив як підполковник поліції крутився біля їх балкону та скоріш за все щось кинув туди та пішов. Йому відомо про фальсифікацію злочину. Того дня, коли проводили обшук, він прийшов з роботи та побачив як його сина ОСОБА_1 заарештували, він поїхав до міліції та побачив сина в кайданках. Вони з позивачем до арешту проживали разом, зараз також живуть разом. ОСОБА_1 завжди працював десь та допомагав грошима, щоб він міг заплатити за квартиру. Коли ОСОБА_1 заарештували, то весь цей тягар впав на нього та його дружину. ОСОБА_1 переживав, що не може допомогти своїм батькам. Коли він до нього приїжджав, ОСОБА_1 повідомив йому, що він захворів на бронхіт та він з дружиною, купляли йому ліки. Сусіди на слідство відносно ОСОБА_1 реагували так, начебто вони вороги нації. Дівчина ОСОБА_1 від нього відмовилася, на роботу ОСОБА_1 не беруть, він дуже страждає стосовно цих подій.

V. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Предметом даного позову являється вирішення питання щодо стягнення моральної шкоди на користь особи, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, що урегульовано наступними законодавчими актами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Згідно вимог ч. ч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 2, ч. ч. 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття справи судом апеляційної інстанції за відсутністю в діях особи складу злочину. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до п. п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Крім того, право на відшкодування шкоди в повному обсязі гарантоване й ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом національного права.

Зазначене законодавство передбачає відшкодування такої шкоди (збитків) у повному обсязі, що відповідає положенню ст. 22 ЦК України.

Крім того, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 13 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» з 1 січня 2019 року (на час вирішення справи) мінімальна заробітна плата (ст. 8) встановлена в розмірі 4173 грн. 00 коп.

Враховуючи період перебування позивача під слідством і судом 22 місяці, то розмір відшкодування заподіяної йому моральної шкоди повинен бути не менше 91806 грн. з розрахунку 4173 грн. 00 коп. х 22 місяці.

При цьому, суд не погоджується з твердженням представника Прокуратури Дніпропетровської області щодо обрахунку суми відшкодування позивачу шкоди, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для громадян в сумі 1600 грн. (із посиланням на положення п. 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 06.12.2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2017 року) з наступних підстав.

По-перше, положення ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлюють виключно обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди в такого роду випадках та не містять жодного обмеження його максимального розміру.

Згадана норма Закону не зобов`язує суд визначати розмір відшкодування моральної шкоди в межах мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а лише встановлює найнижчу межу розміру такого відшкодування. Тобто розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом може бути визначений у сумі більшій, ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

По-друге, як зазначено в тексті самого п. 3 розділу ІІ закону № 17774-VIII, ним встановлені обмеження щодо використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення встановлених посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. З аналізу вказаної норми та положень зазначеного закону в цілому вбачається, що вказані обмеження застосовуються лише при визначенні розміру оплати праці та інших трудових виплат працівникам, які законодавчо визначені у відповідній кількості мінімальних заробітних плат. Таким чином у випадках, не пов`язаних з трудовими правовідносинами, а також у випадках, коли розмір таких виплат працівникам прямо не визначається кількістю мінімальних заробітних плат, встановлені вищевказаною нормою обмеження не можуть бути застосовані. При цьому і в інших частинах закону № 17774-VIII не міститься жодного посилання на розповсюдження його дії на визначення розміру моральної шкоди як такої, так і відшкодування шкоди, спричиненої незаконним притягненням особи до відповідальності. За таких умов жодних підстав для застосування положень такого нормативного документу в даному випадку немає, відтак доводи представника Прокуратури Дніпропетровської області суд вважає безпідставними.

Аналогічна позиція міститься у правових висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17, від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16, від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17, від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16.

Доводи представника Міністерства внутрішніх справ з приводу того, що МВС України не є правонаступником Дніпровського міського управління ГУМВС України у Дніпропетровській області, а отже не може нести відповідальність за дії сторонніх осіб не заслуговують на увагу, оскільки у будь якому разі, за наявності або за відсутності правонаступництва, відповідно до ст. 4 Закону, відшкодування шкоди, заподіяння органами досудового розслідування у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», провадиться за рахунок коштів державного бюджету, а не за рахунок відповідного органу або його правонаступника.

Згідно до вимог ст. 25, п. 9 розділу VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного Кодексу України, п. 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, виконання судових рішень, які передбачають відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів здійснюється Державним казначейством України за вимогою органів державної виконавчої служби України за черговістю їх надходження, за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету. Такий порядок передбачений й п. 1.3 Порядку, затвердженого наказом Державного казначейства України від 04.02.2008 року № 39.

Тобто, виконання судових рішень, які передбачають відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, здійснюється Державною казначейською службою України, за рахунок коштів державного бюджету.

Суд не бере до уваги доводи представників відповідачів з приводу не доведення позивачем неправомірності дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду, вини та те, що між діями та шкодою є безпосередній зв`язок з огляду на таке.

Вимоги про визнання незаконними дій органів досудового розслідування у кримінальних провадженнях має вирішуватися за правилами КПК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/2004/18, від 30 січня 2019 року у справі № 234/19443/16-ц, і підстав для відступу від нього не вбачається.

При цьому необхідно зазначити, що закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав або є підтвердженням незаконних дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1, пунктом 2 частини першої статті 2, пунктом 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» винесення органом досудового розслідування постанови про закриття кримінального провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК України (у зв`язку з невстановленням достатніх доказів винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати) надає право фізичній особі на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом.

Аналогічний висновку дійшла Велика Палати Верховного Суду у постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17.

Згідно з вимогами частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим права фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Такого висновку дійшов Верховний Суду України у постанові від 03.12.2014, справа № 6-183цс14.

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з наступного.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦПК України).

Як роз`яснено у п. 6.4. Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 року №35-13/797) моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

У рішенні ЄСПЛ від 12.07.2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» № 68490/01, § 62, Суд зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.

Поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним судженням, таким, що потребує ретельного дослідження в кожному окремому випадку.

З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення положення «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства»).

У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює весь період провадження.

У кримінальному провадженні відлік часу, на думку ЄСПЛ, починається з моменту висунення обвинувачення в широкому розумінні цих слів. Тобто сюди включається й арешт, і початок слідства, коли особу притягують як підозрювану, і повідомлення про кримінальне переслідування, й «інші дії, що мають на увазі схожі твердження і що істотно впливають на становище підозрюваного» (справа «Екле проти ФРН»).

У п. 253 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» йдеться: «Суд зазначає, що момент, з якого ст. 6 починає застосовуватись до «кримінальних» питань, залежить від обставин справи. Провідне місце, яке займає в демократичному суспільстві право на справедливий судовий розгляд, спонукає Суд віддавати перевагу «сутнісній», а не «формальній» концепції «обвинувачення», про яке йдеться у п. 1 ст. 6 (див. п. 62 рішення ЄСПЛ від 18.01.2007 року у справі «Шубінський проти Словенії»)».

Зазначені висновки суду також узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 31.10.2018 року у справі №383/596/15, в якій зокрема зазначено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, починаючи з моменту порушення кримінальної справи.

Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Заїченко проти України» №45797/09 (набуло статусу остаточного 06.07.2015), яке відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», є складовою національного законодавства України, встановлено:

«92. Суд нагадує, що стаття 5 Конвенції, наряду зі статтями 2, 3 та 4, закріплює одне з найбільш важливих прав, які захищають фізичну безпеку людини, а тому її важливість у демократичному суспільстві є надзвичайною (див. рішення у справах «Маккей проти Сполученого Королівства» (McKay v. the United Kingdom [ВП]), заява № 543/03, п. 30, ECHR 2006-Х, та «Шторк проти Німеччини» (Storck v. Germany), заява № 61603/00, п. 102, ECHR 2005-V).

93. Суд вже неодноразово постановляв, що тримання особи під вартою є настільки серйозним заходом, що його застосування є виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі, заходи було розглянуто і визнано недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, що можуть вимагати тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідність позбавлення свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин (див., наприклад, рішення у справах «Вітольд Літва проти Польщі» ( ОСОБА_27 Litwa v. Poland), заява № 26629/95, п. 78, ECHR 2000-III, та «Станєв проти Болгарії» (Stanev v . Bulgaria) [ВП], заява № 36760/06, п. 143, ECHR 2012)»

Судом встановлено, що позивач без відповідної правової підстави понад 22 місяці перебував під кримінальним переслідуванням та утримувався під вартою, з яких з 06.05.2015 (обвинувальний акт було направлено до суду) до 23.02.2017 (ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області) проводилося судове провадження, а остаточне рішення було прийнято взагалі 26.03.2019 (постанова Верховного суду колегією суддів Першої судової палати ККС), внаслідок чого був ізольований від суспільства, що є надзвичайною мірою впливу на особу та кардинальним чином впливає на його життя. При цьому скасування апеляційним судом обвинувального вироку відносно нього свідчать про безпідставність не тільки утримання під вартою але й взагалі кримінального переслідування ОСОБА_1 та незаконно проведення слідчих (обшук, затримання) та негласних слідчих розшукових дій.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, врахувавши обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, нервові стреси, відчуття тривоги, у тому числі за здоров`я своїх близьких, сильні душевні переживання та моральні страждання, приниження, розгубленість, те, що позивач був позбавлений можливості піклуватися про своїх літніх батьків, розлучився зі своєю дівчиною та був вимушений перервати лікування, дійшов висновку, що порушена проти ОСОБА_1 кримінальна справа мала тяжкі наслідки для нього, оскільки він тривалий час страждав від почуття невизначеності свого майбутнього.

Позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у порушенні його конституційних прав, переживаннях через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, втручання у його приватне і сімейне життя, порушення у зв`язку з цим нормальних життєвих зв`язків, вимушених змінах в організації його життя, а саме інформація про його незаконні затримання, обшук, перебування під вартою, засудження, негативним чином вплинула на стан його здоров`я та його сім`ї - батька та матері.

Суд вважає обґрунтованим та доведеним той факт, що у зв`язку з таким переслідуванням з боку правоохоронних органів, ОСОБА_1 зазнав душевних переживань, втратив авторитет серед оточення, зазнав надзвичайного впливу, що призвів до глобальної зміни його життєвого укладу та завдав йому значних страждань.

При вирішенні питання щодо компенсації моральної шкоди за порушені права національні суди мають виходити із сум, присуджених Європейським судом з прав людини у подібних ситуаціях. Відповідний висновок зробив ЄСПЛ у справі « ОСОБА_28 Іванов проти Росії» (заява № 62798/09).

Прикладами визначення розміру шкоди можуть слугувати такі рішення ЄСПЛ.

Так, у справі «Ливада проти України» (заява № 21262/06), ЄСПЛ присудив 10000 (десять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись за порушення п. 1, 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, при тому що заявник знаходився під вартою 2 роки та 10 місяців.

У справі «Mорі та Бенк проти Словаччини» (заяви № 3912/15 і 7675/15) посилаючись на п. «с» ч. 1 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканність) Конвенції з прав людини та основоположних свобод, Морі і Бенк звернулися до ЄСПЛ зі скаргою на протиправне тримання під вартою, а також на те, що вони не отримали достатнього відшкодування. Суд у Страсбурзі констатував факт порушення ч. 1 ст. 5 Конвенції та присудив кожному із заявників 4000 євро (EUR) як відшкодування моральної шкоди.

У справі «Ігнатов проти України» ЄСПЛ присудив 6000 (шість тисяч) євро відшкодування моральної шкоди плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись за порушення п. 1, 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, при тому що заявник знаходився під вартою 1 рік та 8 місяців.

У справі «Неділенько та інші проти України» ЄСПЛ присудив 2500 (чотири тисячі п`ятсот) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись, в якості відшкодування моральної шкоди за порушення ст. 8, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, при цьому суд встановив, що проведений обшук у квартирі заявниці становив втручання, яке не було пропорційним відповідній меті.

У справі «Кузьменко проти України» ЄСПЛ присудив 1500 (одну тисячу п`ятсот) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись, в якості відшкодування моральної шкоди за порушення ст. 8, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, при цьому суд встановив, що проведений обшук у квартирі заявниці становив втручання, яке не було пропорційним відповідній меті.

У рішенні від 04.04.2017 у справі «Matanoviс v. Croatia» (заява № 2742/12) ЄСПЛ констатував порушення статтей 6, 8 Конвенції щодо стверджуваного незаконного використання спеціальних слідчих заходів, провокації вчинення злочину з боку агента-провокатора та не відкриття і використання доказів, отриманих за допомогою спеціальних слідчих заходів в кримінальному провадженні проти заявника та присудив 1500 (одну тисячу п`ятсот) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись, в якості відшкодування моральної шкоди.

У постанові Великої палати у справі «Свинаренко і Сляднєв проти Росії» від 17 липня 2014 року Європейський Суд з прав людини встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод у зв`язку з надмірно тривалим розглядом кримінальної справи стосовно ОСОБА_29 і ОСОБА_30 та ст. 3 Конвенції - у зв`язку з триманням заявників в залі суду в ході названого судового розгляду в місці, обгородженому металевими прутами, з перекриттям з дроту (металева клітка) та присудив кожному по 7500 (сім тисяч п`ятсот) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись, в якості відшкодування моральної шкоди.

З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги тривалість часу, протягом якого ОСОБА_1 зазнав кримінального переслідування, зважаючи на усі обставини справи, представлені сторонами докази, аналізуючи ступінь негативного впливу на життя та свідомість позивача як факту безпідставного кримінального переслідування в цілому, так і факту його тривалого безпідставного утримання під вартою, зокрема, значні порушення життєвого укладу та моральні страждання, які поніс позивач через неможливість тривалого відновлення своїх прав, керуючись принципами рівності, поміркованості, виваженості, розумності, справедливості, визнаючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та вважає необхідним стягнути на користь позивача на відшкодування завданої йому моральної шкоди кошти в сумі 200 000 грн., що на думку суду буде достатнім для відновлення його порушених прав в цій частині.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем при зверненні до суду судовий збір не сплачено відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Суд вирішуючи питання про судові витрати, керується положеннями ст. 141 ЦПК України та вважає необхідним компенсувати їх за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. ст. 16 22 23 1166 1176 ЦК України, ст. ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 258, 259, 264, 265, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) до Держави України в особі Державної казначейської служби України (юридична адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, ЄДРПОУ 37567646), прокуратури Дніпропетровської області (юридична адреса: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 38, ЄДРПОУ 02909938), Міністерства внутрішніх справ України (юридична адреса: м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, ЄДРПОУ 00032684) про відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокурати та суду - задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень.

В іншій частині позову відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 16.09.2019.

Головуючий суддя: К.С. Маштак