Постанова

Іменем України

13 червня 2018 року

м. Київ

справа № 464/6863/16

провадження № 61-10293св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Слідче управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, прокурор Львівської області, Державна казначейська служба України,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - та касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області на рішення апеляційного суду Львівської області від 09 березня 2017 року у складі суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Савуляк Р. В.,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, прокурора Львівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

Позов мотивовано тим, що 21 жовтня 2010 року постановою старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у Львівській області відносно директора приватного підприємства «Гал-Хліб» (далі - ПП «Гал-Хліб) ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за фактом ухилення від сплати податків за частиною другою статті 212 КК України. 08 грудня 2010 року йому обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд. 28 лютого 2012 року заступником прокурора Львівської області затверджено обвинувальний висновок та направлено кримінальну справу до суду. Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 04 грудня 2014 року справу направлено до слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області для організації проведення додаткового розслідування. 26 грудня 2014 року відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 212 КК України, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Постановою старшого прокурора Прокуратури Львівської області від 31 березня 2015 року кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діях директора ПП «Гал-Хліб» ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212, частини четвертої статті 358 КК України, скасовано запобіжні заходи та арешти на майно. Вказував, що внаслідок незаконного перебування під слідством та судом понад п'ятдесят три календарних місяці йому завдано моральної шкоди, оскільки весь цей час він знаходився у пригніченому стані, був позбавлений можливості підтримувати нормальні життєві зв'язки, через неможливість продовження активної діяльності як керівника підприємства у нього погіршились відносини з оточуючими.

Посилаючись на викладені обставини, просив стягнути на відшкодування моральної шкоди 76 850 грн за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав доказів того, що незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності завдало йому моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 09 березня 2017 року рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове про задоволення позову.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 76 850 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відносно позивача в період з 21 жовтня 2010 року до 31 березня 2015 року тривало досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке закрито через відсутність в діях позивача складу кримінального правопорушення, тобто протягом указаного періоду часу, що становить 53 місяці, ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом. Оскільки тривале кримінальне переслідування особи саме по собі має для неї негативні наслідки та суттєво впливає на її психоемоційний стан, вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, є підстави для відшкодування шкоди в порядку, визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить змінити рішення апеляційного суду в частині розміру стягнутої моральної шкоди, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом апеляційної інстанції невірно застосовано розмір мінімальної заробітної плати, яка діяла на час розгляду справи та ухвалення рішення. Так, судом обраховано розмір компенсації моральної шкоди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати станом на 01 травня 2016 року - 1 450 грн, тоді як на час ухвалення рішення мінімальна заробітна плата складала 3 200 грн.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 прокуратура Львівської області просить відхилити касаційну скаргу та залишити рішення апеляційного суду без змін, посилаючись на те, що сам факт перебування особи під слідством і судом є тією обставиною, що завдала їй моральної шкоди в такий період. Ураховуючи, що ОСОБА_1 перебував під слідством 53 місяці з 21 жовтня 2010 року по 31 березня 2015 року з Державного бюджету України на його користь може бути стягнуто на відшкодування моральної шкоди 76 850 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Верховного Суду, Головне управління Державної фіскальної служби України у Львівській області просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що позивачем не надано доказів того, що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності йому завдано моральної шкоди, жодного доказу на підтвердження настання зазначених позивачем негативних наслідків не надано. Також, не надано доказів, які б підтверджували припинення діяльності ПП «Гал-Хліб» або погіршення фінансового стану цього підприємства внаслідок притягнення позивача до кримінальної відповідальності. Надані позивачем медичні документи підтверджують лише наявність у нього деяких захворювань і не свідчать, що такі захворювання з'явились внаслідок притягнення до кримінальної відповідальності. Судом апеляційної інстанції не у повному обсязі досліджено та оцінено наявні в матеріалах справи докази, невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

21 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області не підлягає задоволенню.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Суди установили, що 21 жовтня 2010 року постановою старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у Львівській області відносно ОСОБА_1, який є директором ПП «Гал-Хліб», порушено кримінальну справу за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 212 КК України.

08 грудня 2010 року ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 04 грудня 2014 року кримінальну справу відносно ОСОБА_1 направлено до слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області для організації проведення додаткового розслідування, запобіжний захід скасовано.

26 грудня 2014 року відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 212 КК України, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

31 березня 2015 року старшим прокурором Прокуратури Львівської області винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях директора ПП «Гал-Хліб» ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212, частиною четвертою статті 358 КК України.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України(в редакції чинній на час розгляду справи), кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-2203цс15 від 2 грудня 2015 року.

Крім того, пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Мінюсту України від 4 березня 1996 року № 6/5, Генеральної прокуратури України від 04 березня 1996 року № 3 та Мінфіну України від 04 березня 1996 року № 41, у разі закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину слідчий зобов'язаний роз'яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом протягом 53 місяців, чим йому було завдано моральної шкоди через тривале кримінальне переслідування, що мало для нього негативні наслідки та суттєво вплинуло на його психоемоційний стан, а також вимагало додаткових зусиль для організації його життя, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди в порядку, визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Доводи касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

Так, суд апеляційної інстанції врахувавши, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходив із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої з 01 травня 2016 року на рівні 1 450 грн відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік».

Проте, суд не звернув уваги на те, що розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

На момент ухвалення апеляційним судом рішення розмір мінімальної заробітної плати становив 3 200 грн відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік».

Статтею 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» установлено з 01 січня 2018 року мінімальну заробітну плату у розмірі 3 723 гривні.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 21 жовтня 2010 року по 31 березня 2015 року, тобто 53 місяці, розмір відшкодування моральної шкоди становить 197 319 грн (мінімальна заробітна плата * кількість місяців).

За таких обставин ухвалене в справі судове рішення апеляційного суду Львівської області від 09 березня 2017 року підлягає зміні без передачі справи на новий розгляд з підстав, передбачених статтею 412 ЦПК України.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 -задовольнити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 09 березня 2017 року змінити, збільшивши суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 з 76 850 грн до 197 319 грн.

В іншій частині рішення апеляційного суду Львівської області від 09 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

І. М. Фаловська

С. П.Штелик