Постанова

Іменем України

25 липня 2018 року

м. Київ

справа № 607/14493/16-ц

провадження № 61-12051св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Державна казначейська служба, Прокуратура Тернопільської області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Прокуратури Тернопільської області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2017 року у складі судді Грицака Р. М. та рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 24 травня 2017 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Дикун С. І., Парандюк Т. С.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби, Прокуратури Тернопільської області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області (далі - УМВС України в Тернопільській області), про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, у розмірі 201 273,14 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 30 березня 2011 року слідчим слідчого управління УМВС України в Тернопільській області йому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 229 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Одночасно до позивача слідчим було застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та накладено арешт на все його майно. 30 березня 2011 року старшим слідчим слідчого управління УМВС України в Тернопільській області, лейтенантом міліції, СерединськоюА.І. винесено постанову про притягнення позивача як обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 229 КК України. 22 грудня 2011 року вироком Шумського районного суду Тернопільської області ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 229 КК України та призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з конфіскацією та вилученням фальсифікованої продукції. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від призначеного покарання з випробувальним строком на 1 рік 6 місяців. Стягнуто на користь цивільних позивачів завдані матеріальні збитки. Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 14 березня 2012 року вирок Шумського районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2011 року скасовано, справу повернуто на новий судовий розгляд. 15 квітня 2014 року вироком Кременецького районного суду Тернопільської області позивача визнано винним у вчиненні злочину передбаченого частиною другою статті 229 КК України, призначено покарання у вигляді штрафу 22 100,00 грн з конфіскацією та знищенням вилученої продукції. Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 23 липня 2014 року вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 15 квітня 2014 року скасовано, справу передано в Прокуратуру Шумського районну Тернопільської області для додаткового розслідування. Старшим слідчим слідчого відділу Шумського відділення поліції головного управління поліції в Тернопільській області майором поліції РоманенковимЮ. В. винесено постанову від 25 червня 2016 року про закриття кримінального провадження. Таким чином, враховуючи те, що позивач перебував під слідством та судом з 30 березня 2011 року по 25 червня 2016 року (62 місяці і 27 днів), розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на момент подачі позову, не може бути меншою 100 636,57 грн. Зважаючи на кількість, характер та тривалість порушень прав позивача, глибину душевних страждань, приниження честі, гідності та ділової репутації, зусилля та час, які були потрачені та ще необхідні для відновлення попереднього стану, розумним та справедливим розміром відшкодування моральної шкоди є компенсація з розрахунку двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць його незаконного перебування під слідством та судом, що становить 201 273,14 грн.

В подальшому позивач збільшив розмір позовних вимог з підстав збільшення відповідно до закону розміру мінімальної заробітної плати, який з 01 січня 2017 року становить 3 200 гривень. Тому, виходячи з двох розмірів мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, просив стягнути на його користь на відшкодування моральної шкоди 402 546,22 грн.

Державна казначейської служби України подала заперечення проти позову і просила відмовити у його задоволені, посилаючись на те, що вона прав позивача не порушувала, а тому відсутні підстави для стягнення з неї коштів. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди заявлений позивачем до стягнення є необґрунтованим, оскільки такий повинен розраховуватися виходячи з прожиткового мінімуму.

Прокуратура Тернопільської області подала заперечення проти позову і просила відмовити у його задоволені, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди. До позивача був застосований найменш суворий запобіжний захід і його застосування відповідало вимогам кримінально-процесуального законодавства. Доводи позивача про заподіяння йому душевних страждань є перебільшеними. В ході розслідування кримінальної справи позивач користувався правовою допомогою, тому знав, що злочини, у вчиненні яких він обвинувачувався, є злочинами невеликої тяжкості, знав, яке покарання передбачене санкціями частини першої, другої статті 229 КК України, знав про можливість його звільнення від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності.

УМВС України в Тернопільській області подало заперечення проти позову і просило відмовити у його задоволені, посилаючись на те, що позивач не дотримався порядку відшкодування шкоди, оскільки не звертався до органу досудового розслідування з вимогою про відшкодування моральної шкоди, а передчасно звернувся в суд із зазначеним позовом. Доводи позивача про те, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен розраховуватися виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент ухвалення рішення є неправильним, оскільки при розрахунку такої шкоди слід виходити з розміру мінімальної заробітної плати, який встановлений законом станом на кожен місяць перебування особи під слідством чи судом.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, на користь ОСОБА_4 202 577,44 грн на відшкодування моральної шкоди та 2 500,00 грн витрат на правову допомогу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2017 року стягнуто з Прокуратури Тернопільської області в дохід держави 275 гривень 60 копійок судового збору. Стягнуто з УМВС України в Тернопільській області в дохід держави 275 гривень 60 копійок судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 мав право на відшкодування завданої йому моральної шкоди, оскільки у результаті незаконних дій органів слідства, прокуратури і суду він переніс душевні страждання, зазнав моральних втрат, був позбавлений можливостей реалізації своїх звичок і бажань, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. З урахуванням обставин справи, достатнім і справедливим розміром відшкодування позивачу моральної шкоди є розмір, визначений, виходячи з одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 24 травня 2017 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України, УМВС України в Тернопільські області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Прокуратури Тернопільської області задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04 квітня 2017 року залишити без змін. Додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2017 року скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким судові витрати у розмірі 551 грн 20 коп віднести на рахунок держави.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є правильним і відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості. Стягнення з Прокуратури Тернопільської області та УМВС України в Тернопільській області судового збору є неправомірним, оскільки відповідно до положень статті 14 Закону України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» сторони у даній справі звільняються від сплати судового збору.

У червні 2017 року Прокуратура Тернопільської області подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2017 року та рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 24 травня 2017 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду в частині залишення без змін рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, в якому зменшити розмір відшкодування моральної шкоди.

Касаційна скарга Прокуратури Тернопільської області мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не правильно розраховано розмір відшкодування моральної шкоди. Так, відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 гривень. Оскільки визначення розмір відшкодування моральної шкоди законодавством прив'язано до мінімальної заробітної плати, яка у даному випадку є розрахунковою величиною, то для розрахунку розміру відшкодування такої шкоди необхідно брати за основу мінімальну заробітну плату у розмірі 1 600 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу.

У липні 2017 року представник позивача - ОСОБА_7 подав заперечення на касаційну скаргу Прокуратури Тернопільської області, в яких зазначив, що доводи заявника про те, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди необхідно застосовувати положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року є помилковими, оскільки моральна шкода не є посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою, що випливає зі змісту пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року справу № 607/14493/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга Прокуратури Тернопільської області не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 30 березня 2011 року старшим слідчим слідчого управління УМВС України в Тернопільській області СерединськимІ.А. пред'явлено ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 229 КК України.

Постановою від 30 березня 2011 року щодо позивача застосовано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

Постановою від 23 травня 2011 року, з метою забезпечення цивільного позову у кримінальній справі, накладено арешт на належний позивачу транспортний засіб PEUGEOT EXPERT FGR 2.0HDI, 2004 року випуску.

Вироком Шумського районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2011 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 229 КК України та призначено покарання вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з конфіскацією та вилученням фальсифікованої продукції. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік 6 місяців. На підставі пунктів 2, 3, 4 статті 76 КК України на ОСОБА_4 покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції. Стягнуто з позивача на користь компанії &q?ті;Бар'єр&qu ; 17 180,50 гривень завданих збитків, на користь компанії «Дюпон» ? 85 774,93 грн. завданих збитків, на користь ТОВ «Агро Ланівці» ? 13 110 грн. завданих збитків. Стягнуто з позивача на користь Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Тернопільській області 6 875,86 гривень за проведення експертиз. Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено без змін.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 14 березня 2012 року вирок Шумського районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2011 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд Шумському районному суду Тернопільської області в іншому складі суду.

Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 червня 2013 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4 за частиною другою статті 229 КК України направлено прокурору Шумського району Тернопільської області для організації проведення додаткового розслідування.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 07 серпня 2013 року зазначену постанову скасовано, кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4 за частиною другою статті 229 КК України направлено на новий розгляд.

Вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 15 квітня 2014 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого частиною другою статті 229 КК України, призначено покарання у вигляді штрафу 22 100 грн. з конфіскацією та знищенням вилученої продукції.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 23 липня 2014 року вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 15 квітня 2014 року скасовано, справу направлено прокурору Шумського районну для організації додаткового розслідування.

Постановою старшого слідчого слідчого відділу Шумського відділення поліції головного управління національної поліції в Тернопільській області майором поліції РоманенковимЮ. В. винесена постанова від 25 червня 2016 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12014210000000198 від 20 серпня 2014 року за частиною другою статті 229 КК України за матеріалами кримінальної справи №1162446 про обвинувачення ОСОБА_4, оскільки досудовим розслідуванням вичерпано всі можливості та не отримано достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною першою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто, законом прямо передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Вищевикладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, при цьому, визначений законом розмір - є мінімальним, який гарантований державою, а суд, виходячи із обставин конкретної справи може визначити і більший розмір відшкодування.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, повно та всебічно встановивши обставини справи, дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди у розмірі, визначеному виходячи з одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Верховний Суд відкидає доводи заявника у касаційній скарзі про те, що для визначення розміру відшкодування позивачу моральної шкоди необхідно брати як розрахункову величину мінімальну заробітну плату у розмірі 1 600 грн, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року, на який посилається заявник у касаційній скарзі, мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Однак, відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу не є його посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою, а відтак, підстав для застосування наведеної норми до спірних правовідносинах відсутні.

Інші доводи касаційної скаргизводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Прокуратури Тернопільської області залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2017 року та рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 24 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С.О. Погрібний

Г. І.Усик