Дійсність медичного висновку огляду водія на предмет виявлення наявності у нього ознак наркотичного сп’яніння не є предметом судового розгляду (ВС/КЦС № 215/1448/17 від 18.10.2018)

Фабула судового акту: У даній справі водій звернувся до суду із позовною заявою про визнання дій лікаря незаконними та скасування медичного висновку про перебування позивача у стані наркотичного сп’яніння, оскільки під час проходження тесту на наявність у нього ознак алкогольного сп’яніння у нього таких виявлено не було, тому працівники лікарні вирішили залишити аналізи на більш тривалий час з метою ретельного аналізу. У подальшому лікарем складено висновок згідно якого позивач перебував у стані наркотичного сп'яніння й керував транспортним засобом.

Виходячи із наведеного вказаний висновок складено із порушенням законодавства, а тому дії лікаря є незаконними і зв’язку із цим медичний висновок є недійсним.

Судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту – оспорюваний медичний висновок не є ні правочином, який можна визнати недійсним, ні актом органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який можна визнати незаконним, а також не впливає на права та обов'язки позивача.

Із таким рішенням суду погодився як апеляційний так і касаційний суди.

Обґрунтовуючи таку позицію суди послались на те, що статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пунктів 2, 10 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Виходячи із аналізу зазначених норм сам по собі висновок медичного огляду про визнання якого недійсним заявлено вимогу, не породжує для позивача будь-яких прав чи обов'язків і не стосуються визнання або заперечень прав позивача. Зазначений документ може бути доказом на підтвердження перебування особи у стані наркотичного сп'яніння та прийняття певних рішень в т. ч. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у зв'язку з перебуванням його за кермом в стані наркотичного сп'яніння. Таким чином, як доказ у справі, такий висновок підлягає спростуванню саме у такій справі.

Аналізуйте судовий акт: Суд: Водія-п’яницю позбавлено права керування транспортними засобами на строк 10 років та призначено 40800 грн. штрафу (Ленінський райсуд м. Миколаєва № 489/4655/18 від 08.08.2018)

Показники приладу Газоаналізатор Drager Alcotest 6810 не можуть вважатися допустимим доказом алкогольного сп'яніння водія (постанова Апеляційного суду Одеської області від 20.12.2017 р.)

Особа вважається невинуватою у вчиненні адмін. правопорушення, якщо співробітники поліції порушили процедури огляду на стан сп’яніння та складення протоколу про адмін. правопорушення (Апеляційний суд Житомирської області, 11 січня 2017 року)

Одного Протоколу замало для підтвердження стану алкогольного сп’яніння водія і без належних доказів суд закриває справу (Постанова Деснянського районного суду м. Києва від 9 листопада 2016р., суддя Броновицька О.В )

Протокол про вчинення адміністративного правопорушення не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, а тому не може бути предметом оскарження в адміністративному судочинстві (ВС/КАС № 760/9462/16-а)

Постанова

Іменем України

18 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 215/1448/17

провадження № 61-1132св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_4,відповідач-лікар комунального закладу «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Дудікова А. В. від 11 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П., від 28 листопада 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до лікаря комунального закладу «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_5 про визнання дій незаконними та скасування медичного висновку.

Встановив:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до лікаря комунального закладу «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради (далі - КЗ «Криворізький психоневрологічний диспансер») ОСОБА_5 про визнання дій незаконними та скасування медичного висновку.

Позовна заява мотивована тим, що 05 травня 2014 року приблизно о 5.00 год ранку ОСОБА_4 був доставлений до КЗ «Криворізький психоневрологічний диспансер» працівниками державної автоінспекції (далі - ДАІ) для отримання висновку про результати медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного й іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу й швидкість реакції.

Під час проходження тесту у нього не було виявлено жодних ознак алкогольного сп'яніння, тому працівники КЗ «Криворізький психоневрологічний диспансер» вирішили залишити аналізи на більш тривалий час з метою ретельного аналізу. 09травня 2014 рокулікарем ОСОБА_5 складено висновок № 1378, згідно якого він перебував у стані наркотичного сп'яніння й керував транспортним засобом.

Позивач вважає даний висновок незаконним, оскільки складений він із порушенням вимог законодавства, тому просив суд визнати дії лікаря ОСОБА_5 КЗ «Криворізький психоневрологічний диспансер» незаконними та визнати висновок медичного огляду водія транспортного засобу ОСОБА_4 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного й іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу й швидкість реакції від 09 травня 2014 року № 1379 недійсним.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 травня 2017 року відмовлено в задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, так як оспорюваний медичний висновок не є ні правочином, який можна визнати недійсним, ні актом органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який можна визнати незаконним, а також не впливає на права та обов'язки позивача.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2017 року рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 травня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції на предмет доведеності та обґрунтованості позову є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи дійшли односторонніх та передчасних висновків про відмову у задоволенні позову, оскільки такі висновки не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

17 квітня 2018 року вказану справу передано на розгляд Верховного Суду.

Сторони не скористалися правом на подання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судами при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пунктів 2, 10 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішеннями, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до пунктів 3.15-3.16 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 вересня 2009 року № 400/666, за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду, на підставі якого видається висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Судами установлено, що згідно з висновком обласного комунального закладу «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, він був складений на підставі даних, що містилися в акті медичного огляду особи, що керує транспортним засобом, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного о 11,00 год 05 травня 14 року -09 травня 14 року № 1379 встановлено, що під час огляду 05травня 14 року о 05.45 год ОСОБА_4 перебував у стані опійного сп'яніння. Огляд проводила лікар ОСОБА_5, яка і підписала вказаний висновок.

На підставі вказаного висновку на ОСОБА_4 складено адміністративний протокол про порушення вимог пункту2.9а Правил дорожнього руху України(далі - ПДР України).

Постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17червня 2014 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2014 року, встановлено, що 05травня 2014 року близько 05.00 год, ОСОБА_4 керував автомобілем в стані наркотичного сп'яніння, чим порушив пункт2.9а ПДР України, вказані обставини підтвердилися протоколом про адміністративне правопорушення та висновком медичного огляду, внаслідок чого ОСОБА_4визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першоюстатті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на один рік.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволення позову, оскільки сам по собі висновок медичного огляду про визнання якого недійсним заявлено вимогу, не породжує для позивача будь-яких прав чи обов'язків і не стосуються визнання або заперечень прав позивача. Зазначений документ може бути доказом на підтвердження перебування особи у стані наркотичного сп'яніння та прийняття певних рішень в т. ч. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у зв'язку з перебуванням його за кермом в стані наркотичного сп'яніння. Таким чином, як доказ у справі, такий висновок підлягає спростуванню саме у такій справі.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки ними неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Посилається на те, що судами не досліджувалися обставини справи та не враховано того, що позивач працює водієм та оспорюваний медичний висновок потягнув за собою його звільнення з роботи.

Слід зазначити, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку вказаним доводам та обґрунтовано дійшли висновку про те, що позов є безпідставним, задоволенню не підлягає, оскільки оспорюваний медичний висновок не є ні правочином, який можна визнати недійсним, ні актом органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який можна визнати незаконним, а також не впливає на права та обов'язки позивача. Оспорення таких доказів, що подані на підтвердження обставин, шляхом звернення до суду з окремим позовом цивільним процесуальним законодавством не передбачено.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено положеннями статті 400 ЦПК України, яким судами надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Підстави для скасування судових рішень відсутні, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення без змін.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2017 року залишити без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги покласти на ОСОБА_4.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді