Статус ФОП та наявність у власності нежитлового приміщення не обов’язково означає, що особа здійснює в ньому господарську діяльність (ВС КГС, справа №904/587/22 від 07.03.2023 р.)

Фабула судового акту: Теплогенеруюча - теплопостачальна організація на протязі декількох років здійснювала постачання теплової енергії на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення належне фізособі-відповідачу. Встановивши, що фізособа, в тому числі, має статус фізичної особи-підприємця, теплопостачальник обрав господарську юрисдикцію і звернувся з позовом, про стягнення з ФОПа боргу, інфляційних втрат та 3% річних вартості безоплатно отриманої теплової енергії.

Суд першої та апеляційної інстанції його позов задовольнили (в частині стягнення основного боргу). Попри те, що на стадії апеляційного оскарження відповідач пояснив, що юрисдикція спору обрана неправильно, бо він як фізособа є власником майна, і не здійснює там господарську діяльність - суд апеляційної інстанції ці доводи відкинув, вказавши, що вказане в позові нерухоме майно має статус нежитлового, а отже, може використовуватися лише з господарською метою, а відповідач є суб`єктом підприємницької діяльності. ВС КГС із таким висновком не погодився, рішення скасував, а справу направив на новий розгляд до апеляції. ВС КГС пояснив:

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.

Разом з тим відповідно до ч.1 ст. 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання.

У свою чергу наявністьстатусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах(постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №2-7615/10, від 05.06.2018 у справі №522/7909/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 у справі №548/981/15-ц також звернула увагу, щонаявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною в справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах.

Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

Отже у цій справі: Дійшовши висновку про належність цього спору до господарської юрисдикції, з тих підстав, що відповідач має статус фізичної особи-підприємця, а належне йому майно є нежитловим, судом апеляційної інстанції наведених вище положень законодавства та висновків Великої Палати Верховного Суду не було враховано та не встановлено виступає чи не виступає цей відповідач-фізособа як сторона у спірних правовідносинахсуб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

Разом з тим, ВС відзначив, що за положеннями ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ч.1 ст. 320 ЦК України).

З урахуванням наведеного, колегія суддів констатувала помилковість висновку суду апеляційної інстанції у цій справі про те, що оскільки зазначене в позові належне відповідачу нерухоме майно має статус нежитлового то таке майно може використовуватися лише з господарською метою. Статус нерухомого майна "нежитловий", з урахуванням різноманітності видів майна та можливостей його використання, а також права власника володіти, користуватися та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, не зобов'язує власника використовувати таке майно лише з господарською метою, а відтак і не є критерієм для визначення юрисдикції спору.

Аналізуйте судовий акт: Торгівля товарами без реєстрації ФОП: наслідки плачевні (ВС/КАС від 25 серпня 2022 року у справі №140/403/19 );

Укладення адвокатом договору в якості ФОПа не позбавляє його статусу адвоката і не впливає на правильність розподілу судових витрат у справі (ВС КГС № 910/10935/20 від 01.02.2022 р.);

Лікарі, що працюють у ФОП (який провадить діяльність з медичної практики), мають право на видачу листків непрацездатності (ВС КАС, справа №440/2621/21 від 05.12.2022 р.);

Якщо основний договір (кредит) укладений між юрособами чи ФОП, то спір щодо правочинів на його забезпечення (спір про іпотеку і похідні), розглядається в порядку господарського судочинства, навіть якщо сторонами є фізособи (ВС КГС, справа №910/13937/21 від 19.10.2022 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року

м. Київ

Cправа № 904/587/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Банаська О. О., Картере В. І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуФізичної особи-підприємця Третяк Олександра Івановича

на постановуЦентрального апеляційного господарського судувід 14.12.2022

у складі колегії суддів:Кощеєва І.М. (головуючий), Березкіної О.В., Антоніка С.Г.

та на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2022

у складі судді Васильєва О.Ю.

у справі№ 904/587/22

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"

до Фізичної особи-підприємця Третяк Олександра Івановича

про стягнення 92 024,37 грн,

На розгляд Суду постало питання визначення юрисдикції спору за позовом теплопостачальної організації до фізичної особи, яка має статус фізичної особи-підприємця та є власником нежитлового приміщення.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. Згідно з інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Третяк Олександр Іванович є власником нежилого приміщення, площею 59,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 11489542; дата прийняття рішення про державну реєстрацію 23.11.2006р. (а.с.14).

2. Акціонерне товариство "Криворізької теплоцентраль" (далі - АТ "Криворізька теплоцентраль") є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією у розумінні ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію. На виконання передбачених вищенаведеним Законом України повноважень позивач на протязі з 04.10.2013 по 14.04.2021 здійснював постачання теплової енергії на об`єкті нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, пров. Бульварний, буд.11, прим. 2.

3. 27.04.2021 АТ "Криворізька теплоцентраль" звернулося до Фізичної особи - підприємця Третяк О. І. з листом за вих. № 2758/30, щодо укладення договору, проте вказаний лист повернувся до Позивача з відміткою УДППЗ "Укрпошта" - "за закінченням терміну зберігання"( а.с. 16-24).

Подання позову

4. 15.02.2022 АТ "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Третяк Олександра Івановича на свою користь 92 24,37 грн, у тому числі: 86 473,84 грн - основний борг, 3 874,11 грн - інфляційні втрати та 1 676,42 грн - 3% річних вартості безоплатно отриманої теплової енергії з 04.10.2013 по 14.04.2021 на належному йому об`єкті нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, пров. Бульварний, буд.11, прим. 2.

5. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення вимог Закону України "Про теплопостачання", відповідний договір з позивачем не уклав, а надані позивачем послуги теплопостачання у спірний період не оплатив, у зв`язку з чим за відповідачем рахувалась заборгованість за поставлену теплову енергію, у загальному розмірі 86 473,84 грн. Окрім того, позивач, з посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу 3 874,11 грн - інфляційних втрат та 1 676,42 грн - 3% річних.

6. 21.02.2022 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/587/22; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. 04.08.2022 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/587/22 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ФОП Третяка О. І. на користь АТ "Криворізька теплоцентраль" 86 473,84 грн заборгованості та 2 331,36 грн - витрат на сплату судового збору. Відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення 3 874,11 грн - інфляційних втрат та 1 676,42 грн - 3% річних.

8. Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що бездоговірне споживання відповідачем теплової енергії за рахунок централізованого опалення є порушенням вимог чинного законодавства, а відтак, вартість цієї теплової енергії підлягає стягненню, як вартість безпідставно набутого майна, відповідно до положень ст.ст. 1212 та 1213 ЦК України.

9. Разом з тим, суд вказав, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3 % річних не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та фактичних обставинах справи (оскільки за відсутності відповідного договору на поставку теплової енергії не встановлені календарні дати сплати відповідачем вартості теплової енергії, а відтак розрахунок позивача в цій частині позовних вимог є хибним).

Короткий зміст апеляційної скарги

10. У серпні 2022 року відповідачем подано до Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій скаржник просив скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2022 та закрити провадження у даній справі.

11. Відповідач стверджує, що дана справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки власником нежитлового приміщення і споживачем комунальних послуг виступав Третяк О. І як фізична особа. Вказує, що апелянт не здійснював діяльність як фізична особа-підприємець у вказаному приміщенні.

12. Відповідач стверджував, що при винесенні спірного рішення судом першої інстанції не було досліджено у повному обсязі обставини справи, не обґрунтовано, чому саме стягнення заборгованості повинно бути з апелянта, як ФОП, а не як фізичної особи, яка є власником нежитлового приміщення, не була застосована норма права, яку необхідно було застосувати, а саме ст. 25 26 318 ЦК України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", було порушено норми процесуального права, а саме ст. 73 74 76 236 ГПК України, не було враховано висновки Верховною Суду в подібних правовідносинах, принцип розумності та справедливості, що призвело до невірного визначення юрисдикції розгляду даної справи, оскільки дана справа повинна бути розглянута у порядку цивільного судочинства, а не господарського.

13. 24.10.2022 відповідачем подано до суду апеляційної інстанції заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

14. 14.12.2022 постановою Центрального апеляційного господарського суду у справі №904/587/22 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2022 залишено без змін.

15. Суд апеляційної інстанції залишив без розгляду заяву відповідача про застосування строку позовної давності з мотивів того, що таку заяву, всупереч ст. 258 ГПК України, не було подано разом з апеляційною скаргою, а також, що докази відправки вказаної заяви іншим учасникам судового процесу відсутні.

16. Щодо суті позовних вимог, апеляційний господарський суд погодився із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості поставленої теплової енергії, в розмірі 86 473,84 грн.

17. Щодо доводів відповідача про те, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою той факт, що відповідачем, як ФОП, нежитлове приміщення у своїй господарській діяльності не використовувалось, суд апеляційної інстанції зазначив, що вказане в позові нерухоме майно має статус нежитлового, а отже, може використовуватися лише з господарською метою, а відповідач є суб`єктом підприємницької діяльності. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано заявлено позов до Фізичної особи-підприємця Третяка Олександра Івановича, а судом першої інстанції розглянуто вказаний спір по суті.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18. 03.01.2023 ФОП Третяком Олександром Івановичем направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2022 у справі №904/587/22; передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

19. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник стверджує, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми статей 4 20 74 86 ГПК України, не досліджено належним чином всі обставини справи та при вирішенні питання про юрисдикційність спору не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19), від 15.05.2019 у справі №686/19389/17 (провадження №14-42цс19), від 03.04.2019 у справі №924/1220/17, від 06.11.2018 у справі №914/2298/17.

20. Також скаржник посилається на те, що апеляційним судом помилково не було застосовано норми ст. 267 ЦК Українита не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц, від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 та постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №317/3698/15-ц, від 09.04.2019 у справі №912/1104/18, від 20.09.2019 у справі №904/4342/18.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

21. 17.02.2023 до Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить Суд відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на їх законності та обґрунтованість.

Провадження у суду касаційної інстанції

22. 27.01.2023 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі № 904/587/22 за касаційною скаргою ФОП Третяка Олександра Івановича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2022 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 24.02.2023. Витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області та/або Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи матеріали справи № 904/587/22.

23. 22.02.2023 до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 904/587/22.

24. Судова колегія відзначає, що справу № 904/587/22 було розглянуто у розумний строк з огляду на перебування головуючого судді Пєскова В. Г. у відпустці з 20.02.2023 по 24.02.2023 та судді - члена колегії суддів Картере В. І. з 27.02.2023 по 03.03.2023 та 06.03.2023.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

25. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу УкраїниПереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

26. Першочерговим питанням у цій справі, яке винесено на розгляд суду є питання визначення юрисдикції цього спору за позовом юридичної особи (теплопостачальної компанії) про стягнення вартості поставленої теплової енергії до фізичної особи, яка має статус фізичної особи-підприємця та має у власності нежитлове приміщення.

27. Вирішуючи поставлене питання, Суд виходить з наступного.

28. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

29. Відповідно до статті 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

30. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції Українипринципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

31. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

32. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.

33. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ

34. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

35. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі(постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 911/1834/18, від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20).

36. Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

37. Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України(далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

38. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (частина перша статті 2 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України).

39. У свою чергу відповідно до статті 4 ГПК Україниправо на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

40. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, частиною першою якої унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

41. Подання позовної заяви за правилами ГПК Україниозначає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.

42. Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

43. З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45цього Кодексудля визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.

44. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.

45. Разом з тим відповідно до частини першої статті 24 ЦК Українилюдина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

46. Статтями 25 26 ЦК Українипередбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

47. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

48. Відповідно до частини другої статті 50 ЦК Українифізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

49. Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання.

50. У свою чергу наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах(постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №2-7615/10, від 05.06.2018 у справі №522/7909/16-ц).

51. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18, на яку, зокрема, посилається скаржник в касаційній скарзі.

52. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 у справі №548/981/15-ц також звернула увагу, що наявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною в справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах.

53. Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

54. У цій справі, дійшовши висновку про належність цього спору до господарської юрисдикції, з тих підстав, що відповідач має статус фізичної особи-підприємця, а належне йому майно є нежитловим, судом апеляційної інстанції наведених вище положень законодавства та висновків Великої Палати Верховного Суду не було враховано та не встановлено виступає чи не виступає Третяк О. І. як сторона у спірних правовідносинахсуб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

55. Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи про порушення правил визначення юрисдикції цього спору залишені судом апеляційної інстанції без належного дослідження.

56. Разом з тим, Суд відзначає, що за положеннями статей 316 317 319 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

57. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 ЦК України).

58. З урахуванням наведеного, колегія суддів констатує помилковість висновку суду апеляційної інстанції у цій справі № 904/587/21 про те, що оскільки зазначене в позові належне відповідачу нерухоме майно має статус нежитлового то таке майно може використовуватися лише з господарською метою.

59. Суд зауважує, що статус нерухомого майна "нежитловий", з урахуванням різноманітності видів майна та можливостей його використання, а також права власника володіти, користуватися та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, не зобов`язує власника використовувати таке майно лише з господарською метою, а відтак і не є критерієм для визначення юрисдикції спору.

60. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що висновок суду апеляційної інстанції про віднесення спору у цій справі до господарської юрисдикції є передчасним, оскільки зроблений без належного дослідження обставин справи та представлених доводів апеляційної скарги.

61. При цьому, доводи касаційної скарги щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування у цій справі наслідків пропуску строку позовної давності до вимог позивача колегія суддів Верховного Суду не бере до уваги, адже, як зазначалося вище, першочерговим у цій справі питанням є визначення юрисдикції цього спору.

62. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

63. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

64. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

65. Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

66. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

67. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

68. Однак, ухвалену у даній справі постанову апеляційного господарського суду не можна визнати обґрунтованою, оскільки судом апеляційної інстанції допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. За таких обставин, відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Б.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

69. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу Українисуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

70. Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

71. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 310 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга ФОП Третяк Олександра Івановича підлягає частковому задоволенню, а прийнята у справі постанова Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2022 - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В. Розподіл судових витрат

72. Частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу Українипередбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 310 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Третяк Олександра Івановича задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі № 904/587/22 скасувати.

3. Справу № 904/587/22 передати на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

В. Картере