ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 914/2298/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю представника відповідача 1 - ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" - адвоката Селівончика А.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Соломчака Ярослава Петровича

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.05.2019 (в частині визнання недійсним договору суперфіцію від 15.06.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та Соломчаком Я.П. )

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019

у справі № 914/2298/17

за позовом: Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, Львівська область

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів", м. Дрогобич, Львівська область

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Соломчака Ярослава Петровича, м.Дрогобич, Львівська область

до відповідача-3: Фізичної особи-підприємця Добрянського Ігоря Леонідовича, м.Дрогобич, Львівська область

про: припинення права ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" на постійне користування земельною ділянкою, скасування акта про надання в користування земельної ділянки, визнання недійсним договору суперфіцію від 15.06.2015 та зобов`язання вчинити дії,-

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

В листопаді 2017 року Дрогобицька міська рада (Позивач) звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Дрогобицький завод автомобільних кранів", Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Соломчака Я.П. та ФОП Добрянського І.Л. (разом - Відповідачі) про:

1) припинення права ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" на постійне користування земельною ділянкою площею 1,3287 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:004:0013;

2) скасування акту про надання в користування вказаної земельної ділянки;

3) зобов`язання відповідачів передати спірну земельну ділянку за актом приймання-передачі позивачу та визнання недійсним договору суперфіцію від 15.06.2015.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на неправомірність перебування у постійному користуванні відповідача спірної земельної ділянки, враховуючи визначений статтею 92 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) перелік юридичних осіб, що набувають право постійного користування земельною ділянкою; недотримання користувачем вимог, передбачених пунктом 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України; наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою, передбачених пунктами "ґ" та "д" частини першої статті 141 ЗК України, у зв`язку із використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням і наявністю у ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" заборгованості з оплати за землю. Позивач вказав, що договір суперфіцію від 15.06.2015, укладений відповідачами без залучення власника земельної ділянки не уповноваженим належним чином суперфіціаром, суперечить приписам статті 102-1 ЗК України, статті 413 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та оформлений з порушенням приписів статті 209 ЦК України. З огляду на наведене, просив суд припинити право постійного користування ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" земельною ділянкою площею 1, 3287 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000: 01:004:0013; скасувати акт про надання в користування вказаної земельної ділянки; зобов`язати відповідачів передати спірну земельну ділянку за актом приймання-передачі позивачу та визнати недійсним договору суперфіцію від 15.06.2015.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На вимогу суду першої інстанції Державний архів Львівської області надіслав рішення виконавчого комітету Дрогобицької районної ради депутатів трудящих від 03.10.1974 №402 "Про видачу акта на право користування землею Дрогобицького заводу автокранів", згідно якого вбачається, що Дрогобицькому заводу автокранів затверджено встановлені межі і розміри землекористування на території колгоспу імені ХХІ з`їзду КПРС площею 41,10 га (а.с. 78-79 том ІІІ).

Відповідно до Державного акту на право користування землею 1992 року за Автокрановим заводом м. Дрогобич закріплено в постійне користування 42,49 га землі (а.с. 259-262 том ІІІ).

Ухвалою Дрогобицької міської ради ХХІІІ сесії четвертого демократичного скликання від 28.12.2004 №426 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель", затверджено Відкритому акціонерному товариству "Дрогобицький завод автомобільних кранів" матеріали по інвентаризації земельної ділянки площею 13287 кв.м на АДРЕСА_1 а.с. 16 том І).

ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" є правонаступником ДП "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та ВАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" (а.с. 153-191 том І).

У 2010 році ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" було отримано технічну документацію щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 1,3287 га кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на території Дрогобицької міської ради Львівської області з цільовим призначенням для обслуговування території дитячого садка (а.с. 145-215 том ІІІ).

15.06.2015 між ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" (суперфіціар) та фізичною особою Соломчаком Ярославом Петровичем (суперфіціарій) було укладено договір суперфіцію, згідно з умовами якого суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає в строкове платне користування частину земельної ділянки площею 1500 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та експлуатації на ньому нежитлового приміщення, необхідного суперфіціарію для здійснення своєї господарської діяльності (а.с. 69-74 том І).

03.12.2015 рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі №442/7401/15-ц задоволено позовні вимоги Соломчака Я.П. до ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та визнано за Соломчаком Я.П. право забудови на частину земельної ділянки (суперфіцію) площею 1500 кв. м, що становить 1/9 від земельної ділянки, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 461060000:01:004:0013 (в редакції ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області про виправлення описки від 28.01.2016) (а.с. 97-98, 102- том І).

10.05.2016 ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області заяву Соломчака Я.П. про виправлення описок у мотивувальній та резолютивній частинах рішення задоволено. Виправлено описку в описовій частині рішення. Крім того, виправлено описку, допущену у резолютивній частині рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.12.2015 та викладено її у такій редакції: «Визнати за Соломчаком Я.П. право забудови на частину земельної ділянки (суперфіцію) площею 3000 кв. м., що становить 1/4 частину від земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 461060000:01:004:0013" (а.с. 103-104 том І).

13.01.2016 державним реєстратором на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.12.2015 у справі № 442/7401/15-ц зареєстровано право відповідача-2 на забудову земельної ділянки (суперфіцію), площею 3000 кв.м., що становить 1/4 частину від земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:004:0013. Строк дії - 10 років (а.с. 18-20 том І).

Позивач оскаржив зазначені вище рішення від 03.12.2015 та ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.01.2016 та 10.05.2016 до Апеляційного суду Львівської області.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 02.03.2017 рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.12.2015 в редакції ухвал Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.01.2016 та від 10.05.2016 про виправлення описок залишено без змін (а.с. 61-62 том І).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 29.09.2015 №44731148 земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, перебуває в постійному користуванні ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" (а.с. 19-20 том І).

Згідно Інформації про державну реєстрацію іншого речового права від 13.01.2016 правокористувачем земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, площею 3 000 кв.м., що становить 1/4 частину земельної ділянки для будівництва та експлуатації нежитлового приміщення, є ОСОБА_3 (а.с. 22-24 том І).

Позивач стверджує, що оскільки спірна земельна ділянка належить до комунальної форми власності, а ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" користується нею на підставі права постійного користування, то, укладаючи договір суперфіцію та змінюючи її цільове використання, відповідачем-1 було порушено норми земельного законодавства, а сам договір суперечить інтересам територіальної громади м.Дрогобича.

Дані обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом про припинення права ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" на постійне користування земельною ділянкою, кадастровий номер 4610600000:01.004:0013, площею 1,3287 га, за адресою АДРЕСА_1 та скасування акту про надання в користування земельної ділянки, кадастровий номер 4610600000:01.004:0013, площею 1,3287 га за адресою АДРЕСА_1 ; зобов`язання ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та ОСОБА_3 , а також Соломчака Я.П. по акту приймання-передачі передати Дрогобицькій міській раді земельну ділянку, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, площею 1,3287 га, за адресою АДРЕСА_1 та визнання недійсним договору суперфіцію від 15.06.2015 року, укладеного між ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та Соломчаком Я.П . Крім того, підставою для подання позову стало невнесення відповідачем-1 орендної плати та земельного податку в розмірі 5 819 829 грн.

Відповідач-1 проти позову заперечує частково, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про припинення права на постійне користування земельною ділянкою та скасування акта про надання в користування земельної ділянки. Водночас задовольнити вимогу про визнання недійсним договору суперфіцію від 15.06.2015 з підстав, вказаних позивачем. Зокрема, навів доводи щодо невідповідності договору вимогам статті 102-1 ЗК України та незаконності розпорядження земельною ділянкою неуповноваженою особою, що встановлено у справі №442/3975/15, а також погодився з доводами позивача щодо його виключного права як власника земельної ділянки на укладення договору суперфіцію.

Відповідач-2 вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, оскільки спірна земельна ділянка передана у користування в порядку чинного на той момент законодавства, на підставі рішення (ухвали) самого позивача від 28.12.2004 №426, яке на час розгляду справи є чинним, зміни цільового призначення земельної ділянки не відбулось, а обставини, встановлені у справі №442/7401/15, у тому числі і щодо правомірності землекористування на підставі договору суперфіцію від 15.06.2015, є такими, що не потребують повторного доведення щодо відповідача-2. Відповідач-2 вказав, що факт правомочності сторін при укладенні договору суперфіцію від 15.06.2015, дотримання форми договору був предметом судового розгляду і є доведеним в межах справи № 442/7401/15.

Відповідач-3 проти позову заперечує, вважає, що він у вищевказаних правовідносинах брав участь як фізична особа, а тому вимога позивача до нього в частині зобов`язання передати земельну ділянку по акту та визнання договору суперфіцію недійсним не відноситься до юрисдикції господарського суду.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 у справі №914/2298/17 (суддя Мазовіта А.Б.) ухвалено:

1) в задоволенні позовних вимог в частині припинення права ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" на постійне користування земельною ділянкою, кадастровий номер 4610600000:01.004:0013, площею 1,3287 га., за адресою АДРЕСА_1 , скасування акту про надання в користування вказаної земельної ділянки та зобов`язання ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" передати по акту приймання-передачі Дрогобицькій міській раді дану земельну ділянку відмовити;

2) провадження в справі в частині зобов`язання ОСОБА_3 , Соломчака Я.П. передати по акту приймання-передачі Дрогобицькій міській раді земельну ділянку, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, площею 1,3287 га., за адресою АДРЕСА_1 та визнання недійсним договору суперфіцію від 15.06.2015, укладеного між ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та Соломчаком Я.П. , який в подальшому був перереєстрований на ОСОБА_3 припинити.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2018 у справі №914/2298/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Короткий зміст оскаржених рішень судів попередніх інстанцій

За новим розглядом справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 15.05.2019 у справі №914/2298/17 позов задоволено частково. Припинено право ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" на постійне користування земельною ділянкою, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, площею 1,3287 га, за адресою АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір суперфіцію від 15.06.2015, укладений між Відповідачем-1 та Соломчаком Я.П . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 рішення Господарського суду Львівської області від 15.05.2019 у справі №914/2298/17 залишено без змін, апеляційні скарги - без задоволення.

Судові рішення обґрунтовані наступним:

1) враховуючи вказівки суду касаційної інстанції, судами встановлено, що спірна земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, доказів зміни її цільового призначення матеріали справи не містять. Також, за відповідачем-1 обліковується заборгованість із сплати земельного податку за земельну ділянку. Враховуючи порушення ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" вимог положень пунктів "ґ" та "д" статті 141 ЗК України, суди дійшли висновку, що позовна вимога в частині припинення права постійного користування вказаною спірною земельною ділянкою підлягає задоволенню;

2) щодо договору суперфіцію від 15.06.2015, то судами встановлено, що його укладено з порушенням вимог ст.102-1 ЗК України, статей 203, 215, 317, 319, 321, 413 ЦК України, оскільки ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" розпорядився спірною земельною ділянкою, яка не перебуває у його власності. Відтак, позовні вимоги в частині визнання правочину недійсним визнано судами обґрунтованими та задоволено;

3) щодо позовної вимоги про скасування акту про надання в користування спірної земельної ділянки, судами зазначено, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" видавався такий акт, судами визнано таку вимогу безпідставною, а тому в її задоволенні відмовлено.

4) в частині позовних вимог про зобов`язання відповідачів по акту приймання-передачі передати Позивачу спірну земельну ділянку, то з врахуванням того, що така вимоги відноситься до зобов`язально-правових способів захисту, а між Позивачем та Відповідачами не існує зобов`язальних відносин, а існують речово-правові відносини, то суд дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, в зв`язку з чим в позові в цій частині відмовлено.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ФОП Соломчак Я.П. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15.05.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 у справі № 914/2298/17 в частині визнання недійсним договору суперфіцію від 15.06.2015, укладеного між ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та Соломчаком Я.П. , в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій:

- порушено норми процесуального права, зокрема з підстав неповного дослідження зібраних у справі доказів, а також вимог частини четвертої статті 75 ГПК України;

- невірно застосовано норми матеріального права, зокрема положень частини 2 статті 241 ЦК України, статей 19, 20, 38, 39 пункту а) частини 1 статті 96, пункту ґ) частини 1 статті 141 ЗК України;

- ухвалено судові рішення з порушенням правил суб`єктної юрисдикції господарського суду (підвідомчості).

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" просить відмовити у її задоволенні, оскаржувані судові рішення залишити без змін як такі, що прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, повним та ретельним дослідженням усіх обставин та доказів у справі.

Крім того, до суду касаційної інстанції від Дрогобицької міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Позивач просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Касаційне провадження

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/2298/17 визначено колегію суддів у складі: Дроботової Т.Б. - (головуючого), Чумака Ю.Я., Пількова К.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.01.2020.

Ухвалою КГС ВС від 21.01.2020 поновлено ФОП Соломчаку Я.П. пропущений процесуальний строк на подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 у справі № 914/2298/17. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Соломчака Я.П. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 і рішення Господарського суду Львівської області від 15.05.2019 у справі № 914/2298/17. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 18.02.2020.

Ухвалою КГС ВС від 18.02.2020 заяву колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, Чумака Ю.Я., Пількова К.М. про самовідвід у справі № 914/2298/17 Господарського суду Львівської області задоволено.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/2298/17 визначено колегію суддів у складі: Огородніка К.М. - (головуючого), Ткаченко Н.Г., Жукова С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 20.02.2020.

Ухвалою КГС ВС від 25.02.2020 прийнято до розгляду касаційну скаргу Соломчака Я.П. на рішення Господарського суду Львівської області від 15.05.2019 (в частині визнання недійсним договору суперфіцію від 15.06.2015, укладеного між ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та Соломчаком Я.П. ) та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 у справі № 914/2298/17. Призначено касаційну скаргу до розгляду на 01.04.2020 о 11:45.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, Кабінетом Міністрів України постановою від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (в редакції постанови №215 від 16.03.2020) з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

З метою захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням зазначених рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, судове засідання від 01.04.2020 не відбулося.

Ухвалою КГС ВС від 06.04.2020 у справі № 914/2298/17 призначено розгляд касаційної скарги на 13.05.2020 о 11:15 год.

Ухвалою КГС ВС від 13.05.2020 у справі № 914/2298/17 задоволено клопотання Соломчака Я.П. та його представника ОСОБА_4 . Відкладено розгляд касаційної скарги на 03.06.2020 о 14:40 год.

Ухвалою КГС ВС від 03.06.2020 у справі № 914/2298/17 задоволено клопотання Соломчака Я.П. та його представника ОСОБА_4 ; задоволено клопотання ОСОБА_3 . Відкладено розгляд касаційної скарги на 17.06.2020 о 14:30 год.

Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою та враховуючи, що касаційне провадження у цій справі відкрито 21.01.2020, а розгляд цієї справи уже неодноразово відкладався, тому учасники справи мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема і на подання відзивів, пояснень чи інших заяв по суті справи, відтак Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності їх повноважних представників.

При цьому Суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Керуючись вказаними нормами процесуального закону, Суд враховує при розгляді даної касаційної скарги, що її подано скаржником 28.12.2019.

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, Верховний Суд зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються виключно в частині визнання недійсним договору суперфіцію, у зв`язку з чим, з урахуванням вимог статті 300 ГПК України, рішення судів попередніх інстанцій переглядаються в касаційному порядку лише у цій частині.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права

Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанції обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача-1, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Щодо визначення юрисдикції

Одним з доводів касаційної скарги є посилання на порушення судами першої та апеляційної інстанцій правил суб`єктної юрисдикції, оскільки оскаржуваний договір укладено фізичною особою, а не приватним підприємцем, а отже, такий спір повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Визначення юрисдикції спору має важливе значення для практичної реалізації принципу доступу до правосуддя.

Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до частини 2 статті 3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до частини 1 статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом, а згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до інформації, відображеної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРЮОФОПГФ), Соломчак Я.П. зареєстрований як фізична особа-підприємець з 05.12.2007, відомостей про припинення підприємницької діяльності станом на момент звернення з позовом немає; видами діяльності особи є: роздрібна торгівля меблями та іншими товарами, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 35-36 том І).

Крім того, відповідно до змісту п. 1.1 договору суперфіцію від 15.06.2015, який є предметом оскарження в цій справі, в строкове платне користування надано частину земельної ділянки (1500 кв. м) для будівництва та експлуатації на ній нежитлового приміщення, необхідного суперфіціарію (ФОП Соломчаку Я. П.) для здійснення своєї господарської діяльності (а.с. 87-96 том І).

Отже, як установили суди попередніх інстанцій, у спірних правовідносинах відповідач-2 виступав як фізична особа-підприємець.

Також, судами встановлено з відомостей відображених у ЄДРЮОФОПГФ, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 24.05.2005 (а.с. 30-31 том І), відомостей про припинення підприємницької діяльності станом на момент звернення з позовом немає. Відповідно до актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права ОСОБА_3 є правокористувачем спірної земельної ділянки (а.с. 23 том І).

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що спір у цій справі за характером правовідносин підлягає вирішенню в господарських судах.

Аналогічна правова позиція щодо підвідомчості даного спору суду господарської юрисдикції відображена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у цій справі №914/2298/17; аналогічний висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений також у її постановах від 27.11.2018 у справі №905/2260/17 (провадження № 12-173гс18), від 03.04.2019 у справі №924/1220/17 (провадження №12-26гс19), відступати від яких Суд не вбачає підстав.

Таким чином, доводи скаржника про те, що цей спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства на тій підставі, що оспорюваний договір укладено ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та Соломчаком Я.П. як фізичною особою, не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій про необхідність вирішення цього спору саме господарським судом, враховуючи встановлені судами обставини, що викладені вище.

Щодо наведених у касаційній скарзі доводів по суті розглянутих позовних вимог

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, обсяг прав та обов`язків власника та постійного користувача земельної ділянки, наслідки порушення порядку та умов використання земельної ділянки регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Глава 15 ЗК України передбачає можливість користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, на підставі права постійного користування або на підставі права оренди.

Згідно частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, станом на дату розгляду справи земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1,3287 га, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, належить до комунальної власності територіальної громади м. Дрогобич, від імені якої розпорядження здійснює Дрогобицька міська рада. Судами також встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказана земельна ділянка передана в постійне користування ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів".

Статтею 95 ЗК України встановлено права землекористувачів, якими визначено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Звертаючись із позовом, Міськрада наголошувала на тому, що правовий титул постійного землекористувача не надає ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" право укладати з іншими особами договір суперфіцію для будівництва та обслуговування нежитлового приміщення.

Відповідно до частини першої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України.

Зазначена норма також кореспондує з приписами частини першої статті 413 ЦK України, згідно якої власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Як зазначалося вище, вказана земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади міста Дрогобич, від імені якої права власника здійснює Дрогобицька міська рада.

Водночас, як встановлено судами, спірний договір суперфіцію ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" уклав щодо вищевказаної земельної ділянки, яка не перебуває у його власності.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Частиною 2 статті 203 ЦК України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як зазначено в пункті 5.6 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Згідно частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним (стаття 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, суди дійшли вірних висновків, що вчинення дій щодо майна позивача поза його волею (шляхом укладення спірного договору суперфіцію) обмежує право позивача, передбачене статтями 317, 319 ЦК України.

Частиною 2 статті 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на наведені положення ГПК України, приписи статті 215 ЦК України, колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості вимоги Позивача про визнання недійсним договору суперфіцію, з огляду на порушення його права як власника земельної ділянки.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку про задоволення вимоги Позивача про визнання договору суперфіцію від 15.06.2015 недійсним.

Крім того, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій та вважає, що доводи відповідача-2 щодо преюдиційності встановленого рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 03.12.2015 у справі №442/7401/15-ц факту належного укладення спірного договору є безпідставними, оскільки вказаним рішенням не встановлювалися обставини щодо змісту прав Позивача та обов`язків ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" на спірну земельну ділянку, які були предметом дослідження у цій справі (вказаного правового висновку також дійшла колегія суддів Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у цій справі №914/2298/17).

Доводи відповідача-2 про наступне схвалення спірного договору подальшими діями структурних підрозділів Дрогобицької міської ради судами попередніх інстанцій правомірно визнано безпідставними з огляду на те, що спірний договір не укладався Позивачем, а тому з його сторони (уповноважених осіб) не було перевищення повноважень, враховуючи, що дозвільні документи видавалися структурним підрозділом Позивача, який наділений повноваженнями в галузі містобудування, проте не наділений повноваженнями в галузі регулювання земельних відносин, зокрема щодо розпорядження земельними ділянками.

Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, оскільки не спростовують встановленого господарськими судами та зводяться до необхідності переоцінки встановлених обставин і доказів, що відповідно до приписів статті 300 ГПК України виходить за межі перегляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції, в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Соломчака Ярослава Петровича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.05.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 у справі №914/2298/17 в частині визнання недійсним договору суперфіцію від 15.06.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та Соломчаком Я.П. , залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко