Ухвала

12 квітня 2018 року

місто Київ

справа № 522/7909/16-ц

провадження № 61-725св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - фізична ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

третя особа - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси у складі головуючого судді Тарасова А. В. від 10 серпня 2017 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси у складі головуючого судді Тарасова А. В. від 10 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Кононенко Н. А. від 28 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Фізична ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.) 05 травня 2016 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором поставки.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_4 01 серпня 2014 року уклали договір поставки № 02/08, за умовами якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар вартістю 1 387 079,04 грн, що на момент укладення договору становило 76 046,00 євро. ФОП ОСОБА_6 умови договору виконав, передав ОСОБА_4 товар на загальну суму 1 342 837,91 грн, відповідач частково оплатив товар в розмірі 23 734,62 грн.

З огляду на наведене, ФОП ОСОБА_6 просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 2 115 710,25 грн, що складається із суми основного боргу в розмірі 1 319 103,29 грн, трьох відсотків річних - 56 590,02
грн та інфляційних втрат - 740 016,94 грн.

Як на правові підстави позову ФОП ОСОБА_6 посилався на правила статей 530, 549, 611, 625, 629, 712 ЦК України.

ОСОБА_4 08 лютого 2017 року звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 205 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), оскільки спір щодо виконання умов договору поставки від 01 серпня 2014 року відноситься до компетенції господарського суду та не підлягає розгляду у судах загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2017 року у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтовувалась тим, що позов пред'явлено до фізичної особи, а отже, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2017 року позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_6 заборгованість за договором поставки у розмірі 2 115 570,25 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат.

У своєму рішенні суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не заперечує факт укладення договору та виконання позивачем своїх обов'язків з поставки товару, однак зазначає, що вартість поставленого товару ним повністю сплачена шляхом передання грошових коштів через третю особу. Доказів перебування позивача у трудових відносинах з ОСОБА_5 та факт видачі на його ім'я довіреності на отримання грошових коштів судом не встановлено, а також не встановлено, що грошові кошти передано саме на оплату товару за договором поставки від 01 серпня 2014 року № 02/08. Відповідач не надав доказів, які б підтверджували факт повного виконання ним зобов'язання в частині оплати товару, у зв'язку з чим суд задовольнив вимоги про стягнення на користь позивача суми заборгованості в розмірі 1 319 103,29 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2017 року ухвала та рішення суду першої інстанції залишені без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що відповідач не надав докази, які б підтверджували факт повного виконання ним зобов'язання в частині оплати товару. Доводи апеляційної скарги стосовно недотримання правил юрисдикції відкинуті апеляційний судом, оскільки аналіз договору поставки від 01 серпня 2014 року № 02/08 свідчить, що правовідносини виникли між суб'єктом господарювання і фізичною особою, що в свою чергу виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства. Та обставина, що відповідач ОСОБА_4 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності правового значення не має, так як, укладаючи договір поставки, він діяв як фізична особа. Господарський суд не уповноважений відкрити провадження у цій справі, навіть, якщо у відповідному договорі поставки зазначено, що спір має бути вирішений в господарському суді України, зважаючи на правила ГПК України щодо юрисдикції спорів.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу та рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2017 року, а також ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2017 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції за підсудністю.

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що спір між сторонами виник стосовно виконання умов договору поставки від 01 (11) серпня 2014 року, який був укладений та виконаний у межах господарських відносин сторін, а тому він є господарським відповідно до пункту 1 частини 1 статті 12 ГПК України (в редакції Закону України від 06 листопада 1991року № 1798-XII). Предметна юрисдикція спору визначена сторонами і у спірному договорі, відповідно до пункту
9.2. якого якщо сторони не можуть дійти згоди, то спір передається на розгляд і остаточне вирішення у відповідний господарський суд України. Наведений пункт договору судами не визнано недійсним та не встановлено його нікчемність, а тому є обов'язковим до виконання. З огляду на зазначене, на переконання заявника, ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарських спорів, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про підсудність цієї справи загальним судам є необґрунтованими.

У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_6 просив відхилити касаційну скаргу ОСОБА_4 та залишити ухвалу і рішення суду першої інстанції без змін. У договорі поставки відповідач є покупцем як фізична особа, а не суб'єкт господарювання, а тому суд правильно застосував статтю 109 ЦПК України 2004 року. Посилання на пункт 9.2. спірного договору є безпідставним, оскільки договір укладено на основі стандартного договору та сторони під час його заповнення через необачність не змінили умов цього пункту. Висновок апеляційного суду стосовно непідсудності спору господарському суду відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою суду від 29 березня 2018 року справу за позовом ФОП ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором поставки призначено до судового розгляду.

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, з'ясував доводи касаційної скарги, за результатами чого зробив такий висновок.

У частині 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції.

Враховуючи, що касаційна скарга подана ОСОБА_4, зокрема і з підстав порушення судами правил предметної юрисдикції, Верховний Суд вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Цивільну справу № 522/7909/16-ц за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором поставки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2017 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2017 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді С. О. Карпенко

С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик