Головна Сервіси для юристів ... ЄСПЛ Справа «Фещенко проти України» (Заява № 75394/13) | від 14.10.2021: Справа «Фещенко проти України» (Заява № 75394/13) ...

Справа «Фещенко проти України» (Заява № 75394/13) | від 14.10.2021:

Відключити рекламу
Справа «Фещенко проти України» (Заява № 75394/13) | від 14.10.2021: - images/rada.png
Справа «Фещенко проти України» (Заява № 75394/13)

Європейський суд з прав людини, Міжнародні суди; Рішення, Справа, Заява від 14.10.2021

Справа «Фещенко проти України» (Заява № 75394/13)

Стан: Не визначено

Ідентифікатор: 974_g84

Текст документа від 14.10.2021:

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ята секція

РІШЕННЯ

Справа «Фещенко проти України»
(Заява № 75394/13)

СТРАСБУРГ
14 жовтня 2021 року

Автентичний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Фещенко проти України»

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Лятіф Гусейнов (<...>), Голова,
Ладо Чантурія (<...>),
Маттіас Гуйомар (<...>), судді,
та Мартіна Келлер (<...>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 75394/13), яку 19 листопада 2013 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Микола Миколайович Фещенко (далі - заявник),

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про заяву,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 23 вересня 2021 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ВСТУП

1. Ця справа стосується скарг за статтею 2 Конвенції на непроведення ефективного розслідування зникнення дочки заявника.

ФАКТИ

2. Заявник народився у 1963 році та проживає у м. Києві. Заявника, якому була надана правова допомога, представляв п. О.М. Тарахкало - юрист, який практикує у м. Києві.

3. Уряд України представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина.

4. Факти справи, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

5. У квітні 2010 року дочка заявника Д., якій на той момент було дев’ятнадцять років, пішла з дому і зникла. Одночасно зникли всі грошові заощадження родини.

6. 24 квітня 2010 року заявник звернувся до міліції із заявою про зникнення дочки.

7. Працівники міліції допитали друзів Д., у тому числі її колишнього хлопця С., який зазначив, що 22 квітня 2010 року бачився з Д. і вона йому сказала, що мала з собою гроші та запропонувала йому втекти з нею. С. відмовився і з того часу не бачив Д.

8. 29 квітня 2010 року працівники міліції завели оперативно-розшукову справу з метою розшуку Д.

9. 30 квітня 2010 року Деснянське районне управління ГУ МВС України у місті Києві (далі - районне управління міліції) відмовило у порушенні кримінальної справи за скаргою заявника у зв’язку з відсутністю складу злочину. Працівники міліції зазначили, що Д. не значилася серед невстановлених хворих і невпізнаних трупів; під час перевірки було виявлено, що Д. була схильна до зловживання алкогольними напоями, товаришувала з підозрілими особами, сварилася з рідними і раніше вже тікала з дому, але згодом поверталася.

10. У незазначену дату заявник отримав листа від Д. На конверті містився поштовий штамп м. Одеси. 20 травня 2010 року працівники міліції вирушили до м. Одеси, де виявили мобільний телефон і сумочку Д. Ці речі були у місцевого торговця, який стверджував, що знайшов їх на вулиці у м. Одесі.

11. 17 травня 2011 року прокуратура міста Києва повідомила заявника про скасування постанови від 30 квітня 2010 року у зв’язку із необґрунтованістю.

12. 08 червня 2011 року районне управління міліції порушило кримінальну справу у зв’язку зі зникненням Д. за фактом незаконного позбавлення волі або викрадення людини.

13. 05 серпня 2011 року заявник звернувся до Міністра внутрішніх справ України з письмовою заявою. Він вважав, що Д. міг викрасти і, можливо, вбити її колишній хлопець С. з метою привласнення грошових коштів, взятих нею з дому заявника. Заявник також зазначив, що після зникнення Д. спосіб життя С. різко змінився: він побудував будинок для себе, і ще один для своєї родини, а також придбав два автомобілі. Тому заявник просив перекваліфікувати злочин з викрадення на умисне вбивство.

14. 06 вересня 2011 року Міністерство внутрішніх справ України повідомило заявника про надання вказівок стосовно подальшого розслідування справи. Міністерство зазначило про проведення службової перевірки для встановлення та притягнення до дисциплінарної відповідності осіб, винних у неналежному розслідуванні кримінальної справи.

15. 25 січня 2012 року заявник звернувся до начальника ГУ МВС України в м. Києві з письмовою заявою, стверджуючи, що працівники міліції не провели належне розслідування версій, пов’язаних із С., хоча він був останнім, хто бачив Д. Зокрема, не був проведений обшук його місця проживання та не була отримана інформація з його п’яти телефонів, які, на думку заявника, могли містити інформацію про місцеперебування Д.

16. 24 лютого 2012 року Міністерство внутрішніх справ України повідомило заявника, що після повторного вивчення справи було встановлено неналежність розслідування і начальнику слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві було надано вказівку вжити заходів дисциплінарного впливу до винних службових осіб.

17. 06, 16 та 21 листопада 2012 року, 26 липня 2013 року, 11 квітня 2016 року та 28 серпня 2018 року прокурори різних рівнів повідомляли заявника у відповідь на його скарги, що розслідування справи було неналежним, працівники міліції (згодом - поліції) не вжили належних заходів для встановлення місцезнаходження Д., а щодо працівників, у провадженні яких перебувала справа, було порушено дисциплінарні провадження. Було надано вказівки щодо проведення подальших слідчих дій.

18. У жовтні 2020 року заявник звернувся з клопотанням про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи. Однак його спроби зустрітися зі слідчим були безуспішними.

19. 16 листопада 2020 року місцевий територіальний підрозділ прокуратури м. Києва повідомив заявника, що було вивчено матеріали кримінальної справи та встановлено неналежність розслідування, а також надано вказівки стосовно проведення подальших слідчих дій.

ВІДПОВІДНА НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА

20. Відповідні положення національного законодавства наведені в рішенні у справі «Муравська проти України» (Muravskaya v. Ukraine), заява № 249/03, пункти 35 і 36, від 13 листопада 2008 року, та ухвалі щодо прийнятності у справі «Нагорський проти України» (Nagorskiy v. Ukraine), заява № 37794/14, пункт 38, від 12 січня 2016 року.

ПРАВО

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ

21. Заявник скаржився, посилаючись на 13 Конвенції, на непроведення ефективного розслідування зникнення його дочки.

22. Суд вважає, що цю скаргу слід розглядати за статтею 2 Конвенції (аналогічний підхід див. в рішеннях у справах «Жирар проти Франції» (Girard v. France), заява № 22590/04, пункт 49, від 30 червня 2011 року, та «Юрій Слюсар проти України» (Yuriy Slyusar v. Ukraine), заява № 39797/05, пункт 63, від 17 січня 2013 року), відповідна частини якої передбачає:

«Право кожного на життя охороняється законом. ...».

А. Прийнятність

23. Суд зазначає, що ця заява не є ані явно необґрунтованою, ані неприйнятною з будь-яких інших підстав, перелічених у статті 35 Конвенції. Отже, вона має бути визнана прийнятною.

B. Суть

24. Заявник стверджував, що органи державної влади не вжили належних заходів для розшуку та розслідування зникнення його дочки. Повноцінне розслідування розпочалося із запізненням, і недостатньою мірою фокусувалося на версії можливого вбивства його дочки.

25. Уряд стверджував, що національні органи влади вжили всіх необхідних заходів для збору доказів і встановлення обставин зникнення дочки заявника.

26. Суд повторює, що обов’язок держави вживати відповідних заходів для захисту життя осіб, які перебувають під її юрисдикцією, за відповідних обставин також поширюється на позитивне зобов’язання вживати оперативні запобіжні заходи для захисту особи, чиє життя знаходиться під загрозою у результаті злочинних дій іншої особи або у зв’язку із самоушкодженням (див. рішення у справі «Осман проти Сполученого Королівства» (Osman v. the United Kingdom), від 28 жовтня 1998 року, Збірник рішень Європейського суду з прав людини 1998-VIII, с. 3159, пункт 115). Таке позитивне зобов’язання виникатиме, якщо буде встановлено, що на момент подій органи державної влади знали або повинні були знати про існування реального та прямого ризику для життя встановленої особи чи осіб у результаті злочинних дій третіх осіб, і вони не вжили заходів у межах своїх повноважень, які, розумно їх оцінюючи, могли допомогти уникнути цього ризику (див. згадане рішення у справі «Осман проти Сполученого Королівства» (Osman v. the United Kingdom), пункт 116 та рішення у справі «Мастроматтео проти Італії» [ВП] (Mastromatteo v. Italy) [GC], заява № 37703/97, пункт 68, ЄСПЛ 2002-VIII). Таке позитивне зобов’язання також застосовувалося у справах стосовно зникнення за підозрілих обставин (див. рішення у справі «Жирар проти Франції» (Girard v. France), заява № 22590/04, пункт 66, від 30 червня 2011 року з подальшими посиланнями).

27. До того ж процесуальне зобов’язання провести ефективне офіційне розслідування за «Олександр Ніконенко проти України» (Aleksandr Nikonenko v. Ukraine), заява № 54755/08, пункт 44, від 14 листопада 2013 року).

28. Ця справа стосується зникнення дочки заявника у квітні 2010 року, коли їй було дев’ятнадцять років. З того часу доля дочки заявника невідома. З точки зору позитивних і процесуальних зобов’язань за статтею 2 Конвенції виникає питання, чи було зникнення дитини заявника підозрілим і чи мали органи державної влади обґрунтовані підстави вважати, що життю дочки заявника загрожувала небезпека.

29. Після подання заяви заявником 24 квітня 2010 року працівники міліції провели попередню перевірку для встановлення обставин зникнення Д. У зв’язку з цим важливо зазначити, що одночасно зі зникненням дочки Д. зникли й сімейні заощадження заявника (див. пункт 10). На думку Суду, усі ці обставини свідчать про те, що принаймні з травня 2010 року органи державної влади мали достатньо інформації, аби запідозрити, що життя Д. знаходилося в небезпеці.

30. Таким чином, з огляду на принципи, встановлені у контексті «позитивного зобов’язання вживати оперативні заходи» та «процесуального зобов’язання» за 27), у цій справі Суд має визначити, чи вжили органи державної влади усі необхідні заходи для встановлення місцезнаходження Д. та чи провели вони ефективне розслідування її підозрілого зникнення.

31. У зв’язку з цим залишається незрозумілим, чому повноцінне розслідування розпочалося із таким запізненням - у червні 2011 року (див. 16).

32. Тим не менш, протягом наступних років розслідування продовжувало проводитися неефективно і цей факт неодноразово визнавали органи державної влади (див. пункт 17). Розглянувши наявні матеріали, Суд встановлює, що національні органи влади не виконали своїх зобов’язань про вжиття всебічних і своєчасних заходів для розшуку та розслідування підозрілого зникнення дочки заявника.

33. З огляду на наведене Суд вважає, що було порушено статтю 2 Конвенції у зв’язку із цим.

II. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

34. Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».

35. Заявник вимагав 60 000 євро в якості відшкодування моральної шкоди.

36. Уряд стверджував про необґрунтованість вимог заявника.

37. Суд вважає, що заявник мав зазнати болю та страждань у зв’язку зі встановленим порушенням. Ухвалюючи рішення на засадах справедливості, як вимагає стаття 41 Конвенції, Суд присуджує заявнику 6 000 євро в якості відшкодування моральної шкоди.

38. Крім того, заявник вимагав 2 553,60 євро в якості компенсації судових та інших витрат.

39. Уряд доводив, що вимога була необґрунтованою.

40. З огляду на наявні у нього документи та його практику Суд вважає за належне, додатково до отриманої правової допомоги, присудити суму у розмірі 800 євро в якості компенсації судових та інших витрат, а також додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику. На прохання заявника присуджена за цим пунктом сума має бути сплачена безпосередньо на банківський рахунок п. М. Тарахкала (див., наприклад, рішення у справі «Хлаіфія та інші проти Італії» [ВП] (Khlaifia and Others v. Italy) [GC], заява № 16483/12, пункт 288, від 15 грудня 2016 року).

41. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Оголошує заяву прийнятною.

2. Постановляє , що було порушено процесуальний аспект статті 2 Конвенції.

3. Постановляє , що:

(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику такі суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу:

(і) 6 000 (шість тисяч) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди;

(іі) 800 (вісімсот) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику, в якості компенсації судових та інших витрат, ця сума має бути сплачена на банківський рахунок п. М. Тарахкала,

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

4. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 14 жовтня 2021 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.

Заступник Секретаря

Мартіна КЕЛЛЕР

Голова

Лятіф ГУСЕЙНОВ


  • 69

    Переглядів

  • 0

    Коментарі

  • 69

    Переглядів

  • 0

    Коментарі


  • Подякувати Відключити рекламу

    Залиште Ваш коментар:

    Додати

    КОРИСТУЙТЕСЯ НАШИМИ СЕРВІСАМИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЮРИДИЧНИХ ПОСЛУГ та КОНСУЛЬТАЦІЙ

    • Безкоштовна консультація

      Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях

    • ВІДЕОДЗВІНОК ЮРИСТУ

      Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс

    • ОГОЛОСІТЬ ВЛАСНИЙ ТЕНДЕР

      Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію

    • КАТАЛОГ ЮРИСТІВ

      Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом

    Популярні судові рішення

    Дивитись всі судові рішення
    Дивитись всі судові рішення
    logo

    Юридичні застереження

    Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

    Повний текст

    Приймаємо до оплати