Стаття 30. Засідання Вищої ради правосуддя, її органів

Аналізуйте судовий акт: Відеотрансляція засідання. Відкритість судового процесу не для суддів? (ВП ВС по справі № 9901/118/20 від 8 квітня 2021)

 Наскільки відкритим повинен бути судовий процес? За положеннями процесуальних кодексів відкритість судових засідань є основоположним принципом.

Однак, чи може відкритість процесу мати негативні наслідки?

Особисто я двояко ставлюсь до камер та «активістів» у судовому процесі і зараз поясню чому.

Насправді, окремо взятий судовий процес може бути цікавий або особам, що пов’язані із учасниками процесу та результатом розгляду спору, або практикантам і стажистам для отримання досвіду.

Навряд чи у пересічного громадянина виникне бажання зайти в суд і послухати судовий процес, який до нього немає ніякого відношення.

Останні роки, особливо роки 4 назад, в судові засідання заводили зграю «активістів» спортивної статури, інколи із зеленкою в руках, виключно для створення тиску на суддів та учасників процесу.

А камери, зазвичай, з’являються в резонансних справах за ініціативою тієї сторони, що бажає нав’язати суспільству негативне враження від опонента. Такі «заказні» трансляції висвітлюють ситуації однобоко, без будь-якої об’єктивності, та ще гірше, без розуміння юридичних нюансів справи.

Все це тиск, якого бути не повинно.

Хоча інколи, суддів, що можуть чинити відверте свавілля, наявність камер може хоч трохи дисциплінувати.

У справі, що розглядалась позивач звернувся із позовом до ВРП про визнання протиправним не розгляд ВРП його клопотання про здійснення трансляції засідання та визнання незаконним рішення, яке передбачає можливість трансляції засідань ВРП лише за наявності клопотань (згоди) всіх сторін.

ВС/КАС, як суд першої інстанції , відмовив у задоволенні позову.

ВП ВС здійснюючи апеляційний перегляд рішення, залишила його без змін.

Рішення судів були мотивовані наступним.

Відповідно до ч. 1, 8 ст. 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП та дисциплінарних палат проводяться відкрито.

Принцип відкритості судового процесу передбачає, що громадянам та працівникам засобів масової інформації (далі - ЗМІ) повинен дозволятися доступ до судових зал, у яких проходять слухання, але новітнє аудіовізуальне обладнання надає подіям, що передаються, такого широкого розголосу, що саме поняття відкритих слухань повністю змінює своє сутнісне наповнення. Це може мати певні переваги в плані підвищення громадської обізнаності про те, як проводяться судові процеси, та покращення іміджу судової системи, але поряд із цим існує також ризик того, що присутність телевізійних камер у суді може зашкодити провадженню та змінювати поведінку осіб, які беруть участь у слуханнях (судді, прокурори, адвокати, сторони, свідки тощо).

Крім того, попит на сенсаційні статті та комерційна конкуренція серед ЗМІ несуть загрозу перебільшень та помилок. У кримінальних справах відповідачі іноді публічно змальовувалися або сприймалися ЗМІ як винуваті особи ще до того, як суд встановлював їхню вину. У разі подальшого виправдання таких осіб повідомлення ЗМІ можуть до того часу вже завдати непоправної шкоди їхній репутації, а це жодним рішенням суду виправити вже неможливо.

І з цим важко сперечатись.

В даній справі, судами було наголошено, що ВРП розглядає справи щодо суддів і якщо суддя не відсторонений від посади та продовжує чинити правосуддя, він стає вразливим для будь-яких форм непроцесуального тиску на нього за рахунок розголошення відомостей про дисциплінарне провадження, що порушує гарантії передбачені ст. 6 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». Не кажучи вже про порушення цілої низки особистих прав судді, презумпції невинуватості, права на приватність, права на повагу до людської гідності тощо.

З урахуванням зазначеного, ВП ВС вирішила, що відкритість має бути вибірковою...лише я відчуваю подвійність стандартів?

Хоча, слід зазначити, що засідання ВРП не можна в повній мірі ототожнювати із звичайним розглядом справ, порівняння не в повній мірі коректне.