Історія справи

Постанова КЦС ВП від 21.08.2024 року у справі №190/1152/21
Постанова ВССУ від 18.02.2026 року у справі №190/1152/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 190/1152/21

провадження № 61-576св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Грушицького А. І.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - держава в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, державного підприємства «Верхньодніпровське лісове господарство», правонаступником якого є державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», в інтересах якої з позовом звернувся керівник Жовтоводської окружної прокуратури,

відповідачі: Вишнівська селищна рада, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року у складі колегії суддів Гапонова А. В.,Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,

у справі за позовом керівника Жовтоводської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, державного підприємства «Верхньодніпровське лісове господарство», правонаступником якого є державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», до Вишнівської селищної ради, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку та її повернення у власність держави.

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року керівник Жовтоводської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Дніпропетровська ОДА), державного підприємства «Верхньодніпровське лісове господарство» (далі - ДП «Верхньодніпровський лісгосп»), правонаступником якого було державне підприємство «Петриківське лісове господарство» (далі - ДП «Петриківський лісгосп»), правонаступником якого є державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі - ДСГП «Ліси України»),звернувся до суду із позовом Вишнівської селищної ради, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку та її повернення у власність держави.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на те, що за результатом моніторингу інформації, яка міститься у публічній кадастровій карті України, з урахуванням інформації з Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлено, що на території лісового заказника загальнодержавного значення «Грушеватський» на підставі рішення Вишнівської селищної ради від 11 вересня 2018 року № 676-37/VІІ передано ОСОБА_1 у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд земельну ділянку площею 0,2248 га та проведено державну реєстрацію права власності на неї.

Водночас відповідно до інформації ДП «Верхньодніпровський лісгосп» спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1224587000:01:001:0328, що передана у приватну власність, розташована у 90-му кварталі П`ятихатського лісництва Верхньодніпровського лісового господарства та розташована у виділі 3.

Спірна земельна ділянка на час передачі її у приватну власність і на теперішній час належить до земель державного лісового фонду, входить в межі об`єкта природно-заповідного фонду та не вилучалась з постійного користування ДП «Верхньодніпровський лісгосп».

Фактичне розташування лісового заказника «Грушеватський» встановлено згідно з даними публічної кадастрової карти України з урахуванням Природно-заповідного кадастру та картографічних матеріалів, наданих Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської ОДА. Крім того, місцезнаходження і межі заказника підтверджуються інформацією від 29 грудня 2020 року № 01-03/227, наданою Інститутом географії НАН України, додатком до якої є картографічні матеріали із графічним зображенням меж лісового заказника. Заказник загальнодержавного значення «Грушеватський» є складовою світової системи природоохоронних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Відповідно до інформації Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської ОДА від 15 жовтня 2020 року № 5048/0/260-20 проєкт землеустрою або інша землевпорядна документація стосовно лісового заказника загальнодержавного значення «Грушеватський» не розроблялася.

Згідно із висновком Інституту географії НАН України від 29 грудня 2020 року № 01-03/227 та картографічними матеріалами, наданими на запит Дніпропетровської обласної прокуратури від 09 грудня 2020 року № 15/3-20 вих. № 20, земельна ділянка з кадастровим номером 1224587000:01:001:0328, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , розташована в межах східної частини лісового заказника загальнодержавного значення «Грушеватський», створеного відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 28 жовтня 1974 року № 500 «Про створення заказників загальнодержавного значення в Українській РСР» зі змінами від 07 січня 1985 року № 5.

Вилучення земель державного лісового фонду для нелісогосподарських потреб, а також земель природно-заповідного фонду належить до виключних повноважень Кабінету Міністрів України. Водночас, за інформацією Кабінету Міністрів України від 16 березня 2021 року № 8220/0/2-21, він не володіє інформацією про зміну цільового призначення та передачу з державної у приватну власність земельних ділянок, що перебували у користуванні ДП «Верхньодніпровський лісгосп» на території П`ятихатського району Дніпропетровської області.

Таким чином, Вишнівська селищна рада в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучила поза волею належного розпорядника відповідно до положень земельного законодавства, що діяли станом на час виникнення спірних правовідносин - держави в особі Кабінету Міністрів України та постійного землекористувача - ДП «Верхньодніпровський лісгосп» спірну земельну ділянку із земель лісогосподарського призначення і природно-заповідного фонду та передала її у приватну власність ОСОБА_1 .

Також прокурор зазначав, що законодавство встановлює особливий порядок втрати територіями статусу об`єкта природно-заповідного фонду. Так, для зміни меж, категорії та скасування статусу територій природно-заповідного фонду потребується дотримання такої ж процедури, яка встановлена статтями 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» для створення цих об`єктів, а також погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та наявність відповідного експертного висновку, який би засвідчив втрату територією тієї природоохоронної, наукової, естетичної чи іншої цінності, яка стала підставою для її створення.

Проте відомості про дотримання Вишнівською селищною радою такого порядку при переданні приватним власникам земель лісового заказника, що призвело до фактичного зменшення його території, відсутні.

Враховуючи викладене, прокурор вважає, що Вишнівська селищна рада прийняла оскаржуване рішення за відсутності погодження Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської ОДА, з порушення статей 20 118 186-1 ЗК України, статей 51-54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та всупереч встановленому мораторію на вилучення земель, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств.

Крім того, відповідно до статті 150 ЗК України землі природно-заповідного фонду відносяться до особливо цінних земель, припинення права постійного користування на які з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Водночас у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), копія якої надана Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, такого погодження немає.

Посилаючись на те, що спірна ділянка належить до земель державного лісового та природно-заповідного фонду, які перебувають під особливою охороною держави, відповідач отримала земельну ділянку у приватну власність з земель лісогосподарського призначення і природно-заповідного фонду з численними порушеннями, невжиття Дніпропетровською ОДА та ДП «Верхньодніпровський лісгосп» протягом розумного строку після отримання повідомлення про наявність порушень інтересів держави заходів для їх поновлення, прокурор просив суд:

- усунути перешкоди власнику - державі в особі Дніпропетровської ОДА у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, площею 0,2248 га із кадастровим номером 1224587000:01:001:0328, яка розташована на території П`ятихатського району Дніпропетровської області, шляхом визнання недійсним та скасування рішення Вишнівської селищної ради від 11 вересня 2018 року № 676-37/VІІ «Про передачу гр. ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Вишнівської селищної ради»;

- усунути перешкоди власнику - державі в особі Дніпропетровської ОДА у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,2248 га із кадастровим номером 1224587000:01:001:0328, яка розташована на території П`ятихатського району Дніпропетровської області, шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, площею 0,2248 га, кадастровий номер 1224587000:01:001:0328, що розташована на території П`ятихатського району Дніпропетровської області, проведену за ОСОБА_1 на підставі рішення державного реєстратора П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Плахотні О. В. від 26 листопада 2018 року № 44253376 з одночасним припиненням речових прав на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 (номер запису про право власності 29165992);

- усунути перешкоди власнику - державі в особі Дніпропетровської ОДА у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,2248 га із кадастровим номером 1224587000:01:001:0328, яка розташована на території П`ятихатського району Дніпропетровської області, шляхом її повернення у власність держави в особі Дніпропетровської ОДА з правом постійного користування ДП «Верхньодніпровський лісгосп» з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області рішенням від 28 липня 2023 року позов задовольнив.

Усунув перешкоди власнику - державі в особі Дніпропетровської ОДА у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, площею 0,2248 га із кадастровим номером 1224587000:01:001:0328, яка розташована на території П`ятихатського району Дніпропетровської області, шляхом визнання недійсним та скасування рішення Вишнівської селищної ради від 11 вересня 2018 року № 676-37/VІІ «Про передачу гр. ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Вишнівської селищної ради».

Усунув перешкоди власнику - державі в особі Дніпропетровської ОДА у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,2248 га із кадастровим номером 1224587000:01:001:0328, яка розташована на території П`ятихатського району Дніпропетровської області, шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, площею 0,2248 га, кадастровий номер 1224587000:01:001:0328, що розташована на території П`ятихатського району Дніпропетровської області, проведену за ОСОБА_1 , на підставі рішення державного реєстратора П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Плахотні О. В. від 26 листопада 2018 року № 44253376 з одночасним припиненням речових прав на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 (номер запису про право власності 29165992).

Усунув перешкоди власнику - державі в особі Дніпропетровської ОДА у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,2248 га із кадастровим номером 1224587000:01:001:0328, яка розташована на території П`ятихатського району Дніпропетровської області, шляхом її повернення у власність держави в особі Дніпропетровської ОДА з правом постійного користування ДП «Петриківський лісгосп» з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що спірна ділянка належить до земель державного лісового та природно-заповідного фонду, які перебувають під особливою охороною держави, невжиття Дніпропетровською ОДА та ДП «Верхньодніпровський лісгосп», протягом розумного строку після отримання повідомлення про наявність порушень інтересів держави, заходів для їх поновлення є підставою звернення прокурора до суду. Також суд зазначив, що суспільний, публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 28 липня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що у спірному випадку фактично відбулося вилучення земель державного лісового фонду, а також зміна цільового призначення спірної земельної ділянки. У зв`язку з цим апеляційний суд вважав, заявлені вимоги є неефективним способом захисту прав позивача у цій справі, оскільки для відновлення права власності держави на незаконно вилучені землі лісового фонду ефективним способом захисту є віндикаційний позов.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 06 лютого 2024 року виправив описки, допущені в електронному і паперовому варіантах тексту вступної та резолютивної частин постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року.

Верховний Суд постановою від 21 серпня 2024 року касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнив частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року про виправлення описки скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що апеляційний суд на підставі належних доказів не встановив, чи є у цій справі накладення спірної земельної ділянки на землі природно-заповідного фонду, а лише констатував факт того, що земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.

При цьому, визначаючи правовий статус спірної земельної ділянки, апеляційний суд, хоч і посилався на лист Інституту географії НАН України від 29 грудня 2020 року № 01-03/227 та картографічні матеріали, згідно з якими спірна земельна ділянка знаходиться в межах східної частини лісового заказника загальнодержавного значення «Грушеватський», проте не встановив, чи перебуває ця земельна ділянка в межах заказника загальнодержавного значення.

Від встановлення цих обставин залежить кваліфікація спірних правовідносин та визначення належного способу захисту.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 17 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 28 липня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що проєкт землеустрою ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Грушеватський» був розроблений у 2021 році без урахування раніше сформованої та переданої у власність у 2018 році земельної ділянки з кадастровим номером 1224587000:01:001:0328, що призвело до їх накладення. За належного врахування існуючої земельної ділянки предмет спору був би відсутній. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2025 року до Верховного Суду, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 14 січня 2025 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував її із Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області.

29 січня 2025 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Верховний Суд ухвалою від 02 лютого 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно із протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 04 лютого 2026 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі прокурор посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 911/3311/17, від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17, від 16 лютого 2022 року у справі № 363/669/17 та інших.

У касаційній скарзі зазначається, що земельна ділянка, площею 0,2248 га із кадастровим номером 1224587000:01:001:0328 входить до складу виділу 3 кварталу 90 ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Грушеватський» та належить до земель державного лісового фонду і входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду, що підтверджуються належними та допустимими доказами.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2025 року ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи

Суд установив, що рішенням Вишнівської селищної ради від 11 вересня 2018 року № 676-37/VII ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку, код КВЦНЗ 02.01. - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2248 га, кадастровий номер 1224587000:01:001:0328 за адресою: АДРЕСА_1 на території Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 02 березня 2021 року, цільове призначення зазначеної земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

На підставі рішення Вишнівської селищної ради від 11 вересня 2018 року № 676-37/VII державний реєстратор П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Плахотня О. В. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та провів державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку від 26 листопада 2018 року, індексний номер 44253376, запис про право власності ОСОБА_1 внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21 листопада 2018 року (номер запису 29165992).

Згідно із проєктом організації та розвитку лісового господарства П`ятихатського лісництва ДП «Верхньодніпровський лісгосп», спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1224587000:01:001:0328, що передана у приватну власність ОСОБА_1 , розташована у 90-му кварталі П`ятихатського лісництва Верхньодніпровського лісового господарства, у виділі 3.

У вказаному проєкті визначено категорію лісів, що знаходяться у кожному кварталі лісництва, площу лісових ділянок та характеристика об`єктів.

Так, виділ 3 кварталу 90, де знаходиться спірна земельна ділянка, має площу 3,1 га, належить до категорії лісів і його включено до загальної площі ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Грушеватський».

Згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 10 лютого 2022 року, виділ 3 кварталу 90 віднесено до категорії лісу - протиерозійні ліси.

Відповідно до Положення про лісовий заказник загальнодержавного значення «Грушеватський», затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 06 червня 2012 року № 303 (далі - Положення), лісовий заказник загальнодержавного значення «Грушеватський» оголошений (створений) постановою Ради Міністрів Української РСР від 28 жовтня 1974 року № 500, розташований на території П`ятихатського району Дніпропетровської області і перебуває у віданні П`ятихатського лісництва ДП «Верхньодніпровський лісгосп», квартали 58-90.

Згідно із пунктом 2.1 Положення заказник створено з метою охорони та збереження лісового масиву штучного походження, закладеного у 1881 році на плато, порізаному балками.

Пунктом 1.2 Положення визначено, що заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

Згідно із пунктом 1.5 Положення територія, якій надано статус заказника, не вилучається з користування землекористувача, який здійснює в його межах свою діяльність згідно з цим положенням.

У вказаному Положенні визначено, що основними завданнями заказника є: створення умов для збереження і відтворення лісового масиву штучного походження; збереження і підтримання біорізноманіття флори та фауни заказника, в тому числі видів, занесених до Червоної книги України; вивчення ходу природних процесів і закономірностей розвитку лісової рослинності в умовах степу; збереження цінної пам`ятки дослідного лісівництва; підтримка загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища у регіоні.

Відповідно до охоронного зобов`язання, зареєстрованого в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області за № 8, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області у 2012 році передало лісовий заказник «Грушеватський» під охорону ДП «Верхньодніпровський лісгосп».

Згідно з листом Інституту географії НАН України від 29 грудня 2020 року № 01-03/227 та картографічними матеріалами земельна ділянка з кадастровим номером 1224587000:01:001:0328, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , розташована в межах східної частини лісового заказника загальнодержавного значення «Грушеватський», створеного відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 28 жовтня 1974 року № 500 «Про створення заказників загальнодержавного значення в Українській РСР» зі змінами від 07 січня 1985 року № 5.

З цього листа також відомо, що заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання. Територія заказника розташована на правому березі р. Лозуватка у 4 км північніше гирла (впадіння в р. Саксагань), західніше с. Іванівка П`ятихатського району Дніпропетровської області. Відповідно до геоморфологічного районування заказник розміщений у межах Дніпропетровсько-П`ятихатської акумулятивно-денудаційної хвилястої розчленованої рівнини, сформованої на міоценових відкладах. Рельєф території представлений переважно субгоризонтальними та пологонахиленими рівнинами правобережної заплави, денудаційно-ерозійних схилів р. Лозуватка та вододілу р. Лозуватка - р. Жовта (притока Інгульця).

Заказник загальнодержавного значення «Грушеватський» є складовою світової системи природоохоронних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та аргументи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо позовних вимог керівника Жовтоводської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ДП «Верхньодніпровський лісгосп», правонаступником якого є ДСГП «Ліси України»

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування статті 185 цього Кодексу (частини третя, четверта статті 56 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на момент звернення прокурора з позовом у цій справі) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що на відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. Інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18).

Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Виходячи з викладеного, Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 зазначено, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

У справі, що переглядається, у серпні 2021 року прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі, у тому числі ДП «Верхньодніпровський лісгосп», правонаступником якого є ДСГП «Ліси України». Згідно з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДСГП «Ліси України» є державним підприємством, тобто, не є державним органом.

Отже, позов прокурора, поданий в інтересах ДП «Верхньодніпровський лісгосп», правонаступником якого є ДСГП «Ліси України», має бути залишений без розгляду в зазначеній частині на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Аналогічний висновок щодо залишення без розгляду поданого прокурором позову в інтересах держави в особі державного підприємства Верховний Суд зробив у постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 363/669/17, на яку є посилання у касаційній скарзі.

Щодо позовних вимог керівника Жовтоводської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської ОДА

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).

Згідно зі статтею 3 ЛК України лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (стаття 8 ЛК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 9 10 11 ЛК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. Ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності. Суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України. Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно із статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).

Статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України № 2456-XII) передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 9 Закону України № 2456-XII території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Згідно із статтею 25 Закону України № 2456-XII заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

Відповідно до статті 26 Закону України № 2456-XII на території заказника обмежується або забороняється мисливство та діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 Закону України № 2456-XII території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Системний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц.

Зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення, розташованої на землях природно-заповідного фонду, з порушенням ЗК України та Закону України № 2456-XII потрібно розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов.

Вказане стосується і тих випадків, коли право приватної власності на земельні ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення було зареєстровано на підставі неправомірних рішень органів місцевого самоврядування про передачу таких земель у власність фізичних чи юридичних осіб. Такі рішення не створюють ті юридичні наслідки, на які вони спрямовані.

Матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка входить до складу виділу 3 кварталу 90 ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Грушеватський», що належить до земель лісогосподарського призначення, розташованих на землях природно-заповідного фонду.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, зробив правильний висновок, що Вишнівська селищна рада не мала повноважень розпоряджатися земельною ділянкою природно-заповідного фонду, що свідчить про наявність підстав для задоволення негаторного позову прокурора.

Такий же висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2025 року у справі № 190/998/21.

Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 734/1560/20 дійшов висновку, що задоволення вимоги прокурора про повернення земельної ділянки у державну власність саме собою не є правовою підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на спірну земельну ділянку. У зв`язку з цим у разі задоволення негаторного позову прокурора вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку є такою, що також відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц зазначено, що вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування, на підставі яких земельну ділянку було оформлено, не призводять відновлення порушеного права територіальної громади.

За таких обставин Верховний Суд не може погодитись із обґрунтованістю позову прокурора в частині визнання недійсним та скасування рішення Вишнівської селищної ради від 11 вересня 2018 року № 676-37/VІІ «Про передачу гр. ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Вишнівської селищної ради».

Отже, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й застосувавши норми права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора в частині скасування державної реєстрації прав на спірну земельну ділянку та її повернення у власність держави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Згідно із частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині із підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі ДП «Верхньодніпровський лісгосп», правонаступником якого є ДСГП «Ліси України», - скасуванню із залишенням позову в цій частині без розгляду. Постанову суду апеляційної інстанції у частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської ОДА про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та її повернення у власність держави необхідно скасувати і залишити в силі у цій частині рішення суду першої інстанції. Постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської ОДА про визнання недійсним та скасування рішення Вишнівської селищної ради слід залишити без змін.

Керуючись статтями 389 400 409 410 413 414 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 28 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року в частині позовних вимог керівника Жовтоводської окружної прокуратури в інтересах держави в особі державного підприємства «Верхньодніпровське лісове господарство», правонаступником якого є державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», до Вишнівської селищної ради, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою скасувати, позов у цій частині залишити без розгляду.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року у частині позовних вимог керівника Жовтоводської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Вишнівської селищної ради, ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та її повернення у власність держави скасувати, рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 28 липня 2023 року в зазначеній частині залишити в силі.

В решті постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. І. ГрушицькийСудді А. А. Калараш І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк