Історія справи

Постанова ВССУ від 14.04.2026 року у справі №354/429/16-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 354/429/16-ц

провадження № 61-13719св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: перший заступник прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Карпатський національний природний парк;

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 09 березня 2023 року у складі судді Ваврійчук Т. Л. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року у складі колегії суддів Бойчука І. В., Томин О. О., Мальцевої Є. Є.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Міністерство), Карпатського національного природного парку (далі - Карпатський НПП) звернувся з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Позов мотивовано тим, що рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 17 січня 2014 року, яке набрало законної сили 19 липня 2014 року, у справі № 354/191/13-ц за позовом Івано-Франківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Карпатського НПП до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , відділу Держземагенства у м. Яремчому, Яблуницької сільської ради про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю площею 0,41 га, розташовану в урочищі Село, с. Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, який видано ОСОБА_2 12 вересня 2001 року, серії ІV-ІФ № 044952, та відсутність у ОСОБА_2 права власності на зазначену земельну ділянку, яка входить до складу земель Карпатського НПП, визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ІФ № 044952 від 12 вересня 2001 року на земельну ділянку площею 0,41 га, що розташована в селі Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, урочище Село, виданий ОСОБА_2 .

Підставою для звернення до суду з позовом стали матеріали кримінальної справи, порушеної 28 травня 2012 року щодо інженера землевпорядника Івано-Франківської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Кундос С. Ю. за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Вказаним рішенням суду встановлено, що Яблуницька сільська рада рішення про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,41 га в с. Яблуниця не приймала, а спірна ділянка вибула з володіння постійного землекористувача Карпатського НПП поза волею власника.

Зазначав, що згідно з протоколом від 11 вересня 2001 року № 9 засідання виконкому Яблуницької сільської ради, змісту рішення виконкому Яблуницької сільської ради від 11 вересня 2001 року № 65, яке стало підставою для видачі ОСОБА_2 державного акта про право власності на землю, додатків № 2 (надання земельних ділянок) та № 3 (передача земельних ділянок у приватну власність) до вказаного рішення, питання про передачу у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки не розглядалося та рішення з цього приводу органом місцевого самоврядування не приймалося.

Крім цього, судом встановлено, що земельні ділянки, передані у приватну власність ОСОБА_2 , у повній мірі входять до складу територій Карпатського НПП, відносяться до земель природно-заповідного фонду та належать до зони регульованої рекреації, а саме: квартал № 3, виділ 23 Яблуницького ПНДВ Карпатського НПП.

Надалі між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено два договори купівлі-продажу попередньо розділеної земельної ділянки площею 0,41 га на дві окремі ділянки (площею 0,25 га та площею 0,16 га). На підставі цих угод 27 липня 2010 року ОСОБА_3 видані два державні акти на право власності на земельні ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу від 28 жовтня 2010 року відчужив спірні земельні ділянки на користь ОСОБА_1 . Оскільки рішенням суду визнано недійсним державний акт на право власності на землю, виданий ОСОБА_2 , та встановлено, що спірні земельні ділянки вибули з власності держави поза її волею, вони підлягають поверненню у державну власність в особі постійного землекористувача відповідно до вимог статті 388 ЦК України.

На підставі викладеного, уточнивши в листопаді 2020 року позовні вимоги, позивач просив суд витребувати у ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 2611093001160110099 та площею 0,1500 га, кадастровий номер 2611093001160110100, які розташовані в урочищі Село в селі Яблуниця Яремчанської міської ради з чужого незаконного володіння у власність держави в особі Карпатського НПП.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області ухвалою від 20 листопада 2020 року замінив первісного позивача Міністерство енергетики та захисту довкілля України на його правонаступника - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 09 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року, позов першого заступника прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури задовольнив.

Витребував із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 2611093001:16:011:0099, що розташована за адресою: урочище Село, село Яблуниця Надвірнянського району Івано-Франківської області, у власність держави в особі Карпатського НПП. Витребував із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 2611093001:16:011:0100, що розташована за адресою: урочище Село, село Яблуниця Надвірнянського району Івано-Франківської області, у власність держави в особі Карпатського НПП.

Стягнув із ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської обласної прокуратури

2 756,00 грн судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вказав на наявність правових підстав для витребування у ОСОБА_1 як кінцевого набувача набутих у власність за договорами купівлі-продажу земельних ділянок площею 0,25 га та 0,15 га на користь держави в особі постійного землекористувача Карпатського НПП, оскільки спірні земельні ділянки належать до категорії земель природно-заповідного фонду, а на момент передачі їх у приватну власність у складі первісної земельної ділянки перебували у постійному користуванні Карпатського НПП та в установленому законом порядку не вилучалися, тому їх подальше відчуження здійснене первісним набувачем за відсутності належним правоможностей, що підтверджено належними та допустимими доказами у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16 вересня 2023 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 09 березня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 09 березня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16, постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 02 лютого 2022 року у справі № 202/3508/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20.

Також у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Звертає увагу, що на момент придбання земельних ділянок державні акти не були визнані недійсними, будь-які обтяження згідно з Державним реєстром обтяжень на спірні земельні ділянки не накладалися.

Суд безпідставно зазначив про те, що в силу суб`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що спірні земельні ділянки належать до земель природно-заповітного фонду та є частиною Карпатського НПП.

Вказує, що під час розгляду справи суди не врахували, що прокурор звернувся з позовом до суду поза межами позовної давності, а суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив доводи апеляційної скарги про застосування такої давності.

Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 належним чином не повідомлявся судовими повістками про день, час і місце судового засідання судом першої інстанції, про він зазначав в апеляційній скарзі, однак суд апеляційної інстанції на наведене належної уваги не звернув.

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 09 жовтня 2023 року у складі колегії суддів Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О. відкрив касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою, витребував справу із суду першої інстанції, надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті

389 ЦПК України.

У жовтні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 03 листопада 2023 року у зв`язку з відставкою судді Верховного Суду Антоненко Н. О. справу призначено колегії суддів у складі: Русинчук М. М. (суддя-доповідач), Крат В. І., Дундар І. О.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 24 квітня 2024 року у зв`язку з відставкою судді Верховного Суду Русинчука М. М. справу призначено колегії суддів у складі: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловська І. М.

Верховний Суд ухвалою від 23 вересня 2025 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. справу призначив до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 квітня 2026 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у такому складі: головуючий - Синельников Є. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю., Сердюк В. В. (суддя-доповідач), Шипович В. В.

Доводи відзивів на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу прокурор вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

У відзиві на касаційну скаргу Карпатський НПП вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 12 вересня 2001 року ОСОБА_2 виданий державний акт на право власності на землю серії ІV-ІФ № 044952 від 12 вересня 2001 року на земельну ділянку площею 0,41 га, для будівництва і обслуговування будівель та ведення особистого підсобного господарства, розташовану в АДРЕСА_1 , в якому зазначено, що він виданий на підставі рішення Яблуницької сільської ради від 11 вересня 2001 року № 65.

01 липня 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Курищуком І. В., реєстраційний № 2357, відповідно до якого продавець відчужив на користь покупця земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 2611093001:16:011:0099, яка надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та розташована на землях, що знаходяться на території Яремчанської міської ради, за адресою:

с. Яблуниця, урочище Село.

Як зазначено у договорі ділянка належить ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю, виданого Яблуницькою сільською радою 12 вересня 2001 року серії ІV-ІФ № 044952 на підставі рішення Яблуницької сільської ради від 11 вересня 2001 року № 65 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 12 вересня 2001 року за № 18-22№000382.

01 липня 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Курищуком І. В., реєстраційний № 2360, відповідно до якого продавець відчужив на користь покупця земельну ділянку площею 0,1600 га, кадастровий номер 2611093001:16:011:0100, яка розташована на землях, що знаходяться на території Яремчанської міської ради, за адресою: с. Яблуниця урочище Село.

Як зазначено у договорі вказана ділянка належить ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю, виданого Яблуницькою сільською радою 12 вересня 2001 року серії ІV-ІФ № 044952 на підставі рішення Яблуницької сільської ради виданого 11 вересня 2001 року № 65 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 12 вересня 2001 року за № 18-22№000382.

27 липня 2010 року Яблуницькою сільською радою ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01 липня 2010 року, зареєстрованого за № 2357, видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 705864 на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 2611093001:16:011:0099, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011029800084.

27 липня 2010 року Яблуницькою сільською радою ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01 липня 2010 року, зареєстрованого за № 2360, видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 705865 на земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 2611093001:16:011:0100, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011029800083.

28 грудня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Курищуком І. В., за реєстром №6126, відповідно до якого продавець відчужив на користь покупця земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 2611093001:16:011:0099, яка надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та розташована на землях, що знаходяться на території Яремчанської міської ради, за адресою: с. Яблуниця, урочище Село.

Як зазначено у договорі, вказана ділянка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданого Яблуницькою сільською радою 27 липня 2010 року ЯИ № 705864 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 01 липня 2010 року за № 2357.

Також 28 грудня 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Курищуком І. В., реєстровий № 6129, відповідно до якого продавець відчужив на користь покупця земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 2611093001:16:011:0100, яка надана для ведення особистого селянського господарства та розташована на землях, що знаходяться на території Яремчанської міської ради, за адресою: с. Яблуниця, урочище Село.

Як зазначено у договорі, вказана ділянка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданого Яблуницькою сільською радою 27 липня 2010 року ЯИ № 705865 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 01 липня 2010 року за № 2360.

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 17 січня 2014 року у справі № 354/191/13-ц за позовом Івано-Франківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Карпатського НПП до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , відділу Держземагентства у м. Яремче, Яблуницької сільської ради визнано недійсним державний акт на право власності на землю площею 0,41 га, розташовану в с. Яблуниця, урочище Село, який видано ОСОБА_2 12 вересня 2001 року, серія ІV-ІФ № 044952 та визнано відсутність у ОСОБА_2 права власності на зазначено земельну ділянку, яка входить до складу земель Карпатського НПП. Цим рішенням встановлено, що Яблуницькою сільською радою 11 вересня 2001 року рішення № 65 про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки не приймалося.

Також зі справи № 354/191/13-ц вбачається, що Карпатський НПП створено відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1980 року № 376. Рішенням Яремчанської міської ради від 27 грудня 2001 року № 189-3/2001 «Про затвердження матеріалів інвентаризації Карпатського НПП» затверджено межі території Карпатського НПП. На підставі цього рішення Карпатському НПП видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1 971,73 га для природно-заповідного використання в межах згідно з планом землекористування на території Поляницької сільської ради.

З досліджених судом матеріалів лісовпорядкування Яблуницького лісництва Карпатського НПП 1988 року (планшети, картографічні матеріали, таксаційні описи насаджень), актів перевірок дотримання природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 06 вересня

2011 року, 12 грудня 2011 року, акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09 грудня 2011 року Головного управління Держкомзему у Івано-Франківській області встановлено, що на земельну ділянку площею 0,4100 га в урочищі Село в селі Яблуниця, щодо якої ОСОБА_2 12 вересня 2001 року видано державний акт серії ІV-ІФ № 044952, яка належить до земель природно-заповідного фонду і знаходиться в урочищі Вередівський квартал № 3, виділ 23 Яблуницького ПНДВ Карпатського НПП.

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області ухвалою суду від 17 січня 2014 року у справі № 354/191/13-ц позов прокурора у частині :

визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2500 га, розташованої в АДРЕСА_1 , укладеного 01 липня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1600 га, розташованої на урочище Село в с. Яблуниця, Яремчанської міської ради, № 2360, укладеного 01 липня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, розташовану в селі Яблуниця, урочище Село, Яремчанської міської ради, виданого 27 липня 2010 року ОСОБА_3 ;

визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га, розташованої в АДРЕСА_1 , виданого 27 липня 2010 року ОСОБА_3 ;

визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2500 га, розташованої в АДРЕСА_1 , укладеного 28 грудня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1500 га, розташованої на урочище Село в селі Яблуниця, Яремчанської міської ради, укладеного 28 грудня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ;

визнання відсутності у ОСОБА_3 , ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки площею 0,2500 га та площею 0,1500, розташовані в с. Яблуниця, урочище Село, Яремчанської міської ради, які входять до складу Карпатського національного парку;

зобов`язання відділу Держкомзему у м. Яремче внести в поземельну книгу відомості щодо скасування державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку, площею 0,2500 га, розташовану в с. Яблуниця урочище Село, Яремчанської міської ради, та державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га, розташовану в с. Яблуниця, урочище Село, Яремчанської міської ради, виданих 27 липня 2010 року ОСОБА_3 ;

зобов`язання ОСОБА_1 привести у попередній стан та повернути за належністю державі в особі Карпатського національного природного парку земельні ділянки загальною площею 0,4000 га, - залишив без розгляду.

Рішення суду набрало законної сили 19 липня 2014 року.

Листом від 18 квітня 2016 року за вих. №05-168вих-16 прокуратура Івано-Франківської області повідомила Мінекоприроди про те, що рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 17 січня 2014 року визнано недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на землю серії ІV-ІФ № 044952 від 12 вересня 2001 року на земельну ділянку площею 0,41 га, розташовані в АДРЕСА_1 , та визнано відсутність у ОСОБА_2 права власності на зазначену земельну ділянку, яка входить до складу земель Карпатського НПП. Зазначено, що ОСОБА_2 01 липня 2010 року уклав договори купівлі-продажу земельних ділянок площею 0,25 га, кадастровий номер 2611093001:16:011:0099, та площею 0,16 га, кадастровий номер 2611093001:16:011:0100, із ОСОБА_3 , відчуживши ці земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу серії ВРЕ № 116373 та ВРЕ № 116374 на користь ОСОБА_1 . З урахуванням того, що з моменту набрання законної сили рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 17 січня 2014 року Карпатський НПП не звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування в порядку віндикації придбаних земельних ділянок наявні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави, зважаючи на відсутність належного реагування з боку уповноважених державних органів. Прокуратура Івано-Франківської області 24 червня 2016 року за вих. № 05-514вих-16 направила аналогічне повідомлення директору Карпатського НПП.

За інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 298503594 від 08 лютого 2022 року земельна ділянка, кадастровий номер 2611093001:16:011:0099, площею 0,25 га зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2010 року, за реєстровим № 6126, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям індексного розділу), індексний номер 59526095, від 28 липня 2021 року державного реєстратора Лисецької селищної ради Івано-Франківської області.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 298504124 від 08 лютого 2022 року земельна ділянка, кадастровий номер 2611093001:16:011:0100, площею 0,15 га зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2010 року, за реєстровим № 6129, згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям індексного розділу), індексний номер: 59526326, від 28 липня 2021 року державного реєстратора Лисецької селищної ради Івано-Франківської області.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (пункт 3 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина п`ята статті 4 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03, зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі», заява № 39199/98).

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).

Учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. При цьому учасники справи зобов`язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 3 частини першої статті 43 ЦПК України).

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК України).

Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18, провадження № 61-13667сво21).

Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Відповідно до частини одинадцятої статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання.

З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом (частина десята статті 130 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, прокурор у позовній заяві зазначив, що місцем проживання відповідача ОСОБА_1 є така адреса: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 1).

Відповідно до довідки Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області від 29 липня 2016 року № 15/6469 згідно з даними адресно-довідкового підрозділу ОСОБА_1 зареєстрований із 27 травня 1997 року за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 26).

На вказану адресу суд першої інстанції направив ОСОБА_1 копію позовної заяви та ухвалу від 02 червня 2016 року про залишення позовної заяви без руху. Зазначена кореспонденція отримана матір`ю відповідача ОСОБА_6 04 серпня 2016 року, про що міститься відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (т. 1, а. с. 36).

29 липня 2019 року ОСОБА_1 у порядку статей 43 49 ЦПК України звернувся до суду першої інстанції із заявою про ознайомлення з матеріалами справи з метою підготовки відзиву на позовну заяву та зазначив, що будь-яких матеріалів щодо позовної заяви не отримував (на заяві міститься відмітка про ознайомлення з матеріалами справи від 29 липня 2019 року). ОСОБА_1 у заяві зазначив адресу місця свого проживання: АДРЕСА_3 (т. 1, а. с. 64, 65), чим поінформував суд першої інстанції про зміну своєї адреси.

07 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою, якою повідомив, що у зв`язку з хворобою не може прибути у судове засідання, призначене на 14 год 30 хв 07 жовтня 2019 року, просив суд не проводити судове засідання без його участі та відкласти його на інший день і час. ОСОБА_1 у заяві зазначив адресу місця реєстрації: АДРЕСА_3 ( т. 1, а. с. 71).

Розглядаючи справу, Яремчанський міський суд неодноразово надсилав ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку на адресу: АДРЕСА_2 , судові повістки про місце, дату і час проведення судових засідань у цій справі, які поверталися до суду з відміткою поштового відділення «за місцем обслуговування за терміном зберігання» (т.1, а. с. 82, 175, 191, 237, 248; т. 2, а. с. 7, 40, 109, 118, 138, 149), «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 1, а. с. 118, 199, 212, 245; т. 2, а. с. 147, 160), а також розміщував повідомлення про виклик до суду на веб-сайті «Судова влада» (т. 2, а. с. 52, 120, 132, 152, 158).

09 березня 2023 року Яремчанський міський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення на відсутності відповідача ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять відомостей про надсилання рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 .

У матеріалах справи також міститься ордер від 23 травня 2023 року на надання правничої допомоги, згідно з яким ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) адвокатом Лукинівим М. П. надається правнича допомога у справі № 354/429/16-ц в Івано-Франківському апеляційному суді (т. 3, а. с. 17).

09 червня 2023 року ОСОБА_1 оскаржив рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 09 березня 2023 року в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, зокрема, заявник зазначав, що матеріалами справи підтверджується, що належних повідомлень про місце, дату і час судових засідань у суді першої інстанції він не отримував, як і не отримував рішення суду першої інстанції у цій справі (т. 3, а. с. 38).

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , серед іншого, вказує, що не був належно поінформований про розгляд справи судом першої інстанції, оскільки не отримував кореспонденції від суду чи інших учасників процесу, крім копії позовної заяви та ухвали суду від 02 червня 2016 року про залишення позовної заяви без руху. Стверджує, що не мав змоги взяти участь у судовому засіданні через неналежне інформування, внаслідок чого був позбавлений можливості реалізувати свої права як учасник судового процесу під час розгляду справи місцевим судом. Крім того, рішення суду першої інстанції йому на вказану ним у листуванні з місцевим судом адресу не направлялося.

Аналогічні доводи ним викладалися в апеляційній скарзі, однак суд апеляційної інстанції на них належної уваги не звернув.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року, якою розглянуто справу № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), викладений висновок про те, що приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Крім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) міститься правовий висновок про те, що обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Звертаючись 29 липня 2019 року та 07 жовтня 2019 року до суду першої інстанції з відповідними заявами, ОСОБА_1 повідомив суд про свою дійсну адресу: АДРЕСА_3 . Водночас місцевий суд, розглядаючи справу, наведеного не врахував та надалі повідомляв ОСОБА_1 про судові засідання суду першої інстанції за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 , що свідчить про неналежне повідомлення відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий суд не звернув уваги на зазначені вимоги закону та розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_1 , щодо якого відсутні докази належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Вказане порушення, допущене судом першої інстанції, апеляційний суд, розглядаючи в тому числі й апеляційну скаргу ОСОБА_1 , не усунув та зазначив про обізнаність заявника про розгляд справи та його належне повідомлення.

Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_1 за адресою, яку він зазначав у листуванні з місцевим судом та яку зазначив у заяві про ознайомлення з матеріалами справи, а також у заяві про відкладення розгляду справи в суді першої інстанції, окрім направлення та одержання його матір`ю копії позовної заяви та ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та усунення її недоліків.

За таких обставин направлення судом кореспонденції за адресою, зазначеною прокурором у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_2 , судових повісток про місце, дату і час проведення судових засідань у цій справі, які поверталися до суду з відміткою поштового відділення «за місцем обслуговування за терміном зберігання», «адресат відсутній за вказаною адресою», за умови наявності у матеріалах справи адреси, наданої суду першої інстанції ОСОБА_1 , що є його місцем проживання/реєстрації, а саме: АДРЕСА_3 , не є належним виконанням вимог процесуального закону щодо повідомлення учасника справи про місце, дату і час проведення судових засідань.

Також за обставин цієї справи не може вважатися належним і повідомлення ОСОБА_1 у порядку виконання вимог частини десятої статті 130 ЦПК України, оскільки адреса місця проживання/реєстрації ОСОБА_1 була відома суду першої інстанції щонайменше з 29 липня 2019 року, тобто з дня звернення ОСОБА_1 у порядку статей 43 49 ЦПК України до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи з метою підготовки відзиву на позовну заяву.

Отже, відсутність у матеріалах справи доказів належного інформування про розгляд справи позбавило ОСОБА_1 права на участь у судовому процесі та на захист своїх інтересів під час розгляду справи в суді першої інстанції, що є порушенням принципу змагальності та рівності сторін у процесі.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року у справі № 759/12016/23, провадження № 61-9733св24.

Зазначена обставина в силу приписів пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.

У зв`язку із доведеністю та обґрунтованістю доводу касаційної скарги про неналежне повідомлення судом першої інстанції заявника про дату, час та місце судового засідання і розгляд справи судом за його відсутності колегія суддів не надає оцінку іншим аргументам касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За положеннями пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За наведених обставин оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалене з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У силу приписів пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В Сердюк

В. В. Шипович