Історія справи

Постанова ВАСУ від 19.03.2026 року у справі №420/10911/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року

м. Київ

справа № 420/10911/22

адміністративне провадження № К/990/36270/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Желєзного І.В., Мельник-Томенко Ж.М.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року (головуючий суддя - Аракелян М.М.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року (головуючий суддя - Осіпов Ю.В., судді: Коваль М.П., Скрипченко В.О.)

у справі № 420/10911/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Херсонській області

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

І. РУХ СПРАВИ

1. У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 31 травня 2022 року № 401 «Про застосування дисциплінарного стягнення» в частині, що стосується застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 22 червня 2022 року № 481 о/с;

- поновити на посаді інспектора-чергового управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Херсонській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Херсонській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад дисциплінарного проступку, наказ ГУНП в Херсонській області від 24 лютого 2022 року № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» не був доведений до відома, а про його наявність дізнався 28 березня 2022 року через месенджер Вотсап. За відсутності доказів доведення змісту цього наказу до відома, відсутній і причинно-наслідковий зв`язок між порушенням службової дисципліни та дисциплінарним стягненням, а отже відсутні підстави для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Вказує, що позивач неодноразово робив спроби виїзду на підконтрольну територію України, проте у зв`язку з постійними бойовими діями на всіх напрямках в Херсонській області зробити це не вдалось. Про неможливість виїзду з міста Херсона та з проханням щодо забезпечення безпечної евакуації особового складу патрульної поліції позивач повідомляв начальника ГУНП в Херсонській області листом від 13 травня 2022 року, а з 27 травня по 12 липня 2022 року знаходився у полоні військових РФ, за фактом чого ГУНП в Херсонській області проводило службове розслідування.

Зазначає, що залишається вірним Присязі поліцейського та має намір продовжити службу в поліції.

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

5. Протоколом автоматизованого розподілу судової між суддями від 24 вересня 2024 року для розгляду справи № 420/10911/22 (провадження № К/990/36270/24) визначено колегію суддів у складі: Мартинюк Н.М., судді Жук А.В., Єресько Л.О.

6. Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 вересня 2025 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року №1151/0/78-25 (на підставі службової записки секретаря судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Мельник-Томенко Ж.М. від 18 вересня 2025 року №695/0/64-25 про проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ у зв`язку з перебуванням судді Мартинюк Н.М. у відпустці по вагітності та пологах) для розгляду справи №420/10911/22 (провадження №К/990/36270/24) визначено колегію суддів у складі: Білак М.В. (головуюча суддя), судді Желєзний І.В., Мельник-Томенко Ж.М.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді інспектора-чергового управління організаційно-аналітичного забезпечення та реагування ГУНП в Херсонській області.

9. Доповідною запискою заступника начальника ГУНП в Херсонській області від 10 травня 2022 року повідомлено начальника ГУНП в Херсонській області про те, що станом на 07 травня 2022 року відсутні на службі без поважних причин поліцейські, які згідно з наказом ГУНП в Херсонській області від 24 лютого 2022 року № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» не покинули територіальні громади Херсонської області, які перебувають у тимчасовій окупації РФ, для здійснення відповідно до своєї посади повноважень, безпосередньо пов`язаних з реалізацією завдань та виконанням функцій покладених на поліцію, на підконтрольній Україні території.

10. Наказом ГУНП в Херсонській області від 10 травня 2022 року № 184, відповідно до статей 14, 15, 26, 27 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут), Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» (далі - Порядок № 893), на підставі доповідної записки призначено службове розслідування за вказаним фактом у формі письмового провадження.

11. Висновком службового розслідування, затвердженим 31 травня 2022 року, за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками служб та підрозділів ГУНП в Херсонській області, що виразилось у невиконанні наказу начальника щодо евакуації (передислокації) підпорядкованих підрозділів у визначений безпечний район, а також відсутності деяких працівників поліції на службі, закінчено службове розслідування та рекомендовано за грубе порушення службової дисципліни, невиконання обов`язків поліцейського, вимог частини четвертої статті 8, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пункту 24 статті 23, пункту 2 статті 24, статті 64 Закону № 580-VIII, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту, абзаців 1, 2 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179 (далі - Правила етичної поведінки), до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

12. Так, у ході проведення службового розслідування встановлено, що 24 лютого 2022 року відбулося вторгнення військових РФ на територію України та розпочалася повномасштабна збройна агресія РФ проти України.

Наказом ГУНП в Херсонській області від 24 лютого 2022 року № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» було оголошено евакуацію особового складу, документів та майна у визначене безпечне місце.

У відповідності до інформації з групи «Інформування керівників ГУНП» у месенджері «Telegram», яка використовувалася для здійснення інформування керівників органів та підрозділів ГУНП в Херсонській області (на той час у вказаній групі перебувало 192 керівника різних рівнів) з питань службової діяльності, встановлено, що об 11:28 год 24 лютого 2022 року начальником УОАЗОР ГУНП полковником поліції ОСОБА_2 в зазначену групу надіслано інформацію щодо отримання від начальника ГУНП полковника поліції ОСОБА_3 та в подальшому дублювання наказу про евакуацію особового складу в бік м. Миколаєва, а саме: «Все 100 % эвакуация л/с!! В сторону Николаева». На запитання деяких керівників щодо евакуації, об 11:42 год того ж дня полковником поліції ОСОБА_2 додатково здійснено наголошення на виконанні зазначеного наказу трьома знаками оклику «!!!». Надалі, о 17:40 год полковник поліції ОСОБА_2 в указану групу надіслав повідомлення «УВАГА ВСІМ! Орієнтовно о 19.00 год., якщо не зміниться ситуація, або пропаде зв`язок - забезпечити евакуацію о/с у бік м. Миколаєва». О 19:57 год підполковником поліції ОСОБА_4 в групу надіслано повідомлення «Николаев говорит нашим сотрудникам эвакуация и выдвигаться на Вознесенск», на вказане повідомлення полковник поліції ОСОБА_3 надав команду «Так. Давайте з ними» (скріншот з групи «Інформування керівників ГУНП»).

У подальшому, 24 лютого 2022 року заступником начальника ГУНП полковником поліції ОСОБА_5 у месенджері запропоновано працівникам повернутися до ГУНП для несення служби. 25 лютого 2022 року, приблизно в обідній час, полковником поліції ОСОБА_5 за допомогою месенджера надано команду особовому складу, який не евакуювався у безпечне місце, виїхати в бік міста Миколаєва.

За інформацією УКЗ ГУНП станом на 24 лютого 2022 року загальна фактична чисельність атестованого особового складу Головного управління складає 2 117 працівників. Також, аналізуючи інформацію УКЗ ГУНП щодо чисельності атестованих працівників ГУНП в Херсонській області, які з початку широкомасштабної збройної агресії РФ та тимчасової окупації територій Херсонської області прибули на підконтрольну територію Збройних Сил України для несення служби до підрозділів поліції інших регіонів, встановлено, що станом на 18 квітня 2022 року налічується 781 працівник, станом на 09 травня 2022 року - 1 467. Тобто, упродовж 22 днів (з 18 квітня по 09 травня 2022 року) на підконтрольну територію прибуло 686 атестованих працівників ГУНП в Херсонській області. З метою виконання пункту 6 розділу IV рішення наради керівництва Національної поліції від 22 квітня 2022 року (протокол наради НПУ № 9), службової телеграми ГУНП від 03 травня 2022 року № 529/01/2-2022, керівники підрозділів (служб) та територіальних (відокремлених) підрозділів поліції ГУНП в Херсонській області доповіли керівництву ГУНП про факти відсутності без поважних причин на службі підлеглих працівників та станом на 07 травня 2022 року їх кількість становить 453 особи.

Опитані під час службового розслідування керівники підрозділів (служб) та територіальних (відокремлених) підрозділів поліції ГУНП в Херсонській області, підлеглі яких відсутні на службі без поважних причин зазначили, що наказ начальника ГУНП щодо здійснення евакуації в безпечний район (місто Миколаїв чи інші визначені райони) доводили своєму підлеглому особовому складу у телефонному режимі або за допомогою месенджерів.

13. Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що, зокрема, ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, який полягає в порушенні службової дисципліни, невиконанні службових обов`язків поліцейського в період дії воєнного стану в Україні, в порушенні Присяги працівника поліції, невиконанні наказу начальника ГУНП від 24 лютого 2022 року № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» та відсутності з 24 лютого 2022 року на службі без поважних причин.

14. Наказом начальника ГУНП в Херсонській області від 31 травня 2022 року № 401 за грубе порушення службової дисципліни, невиконання обов`язків поліцейського, вимог частини четвертої статті 8, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пункту 24 статті 23, пункту 2 статті 24, статті 64 Закону № 580-VIII, частини першої статті 5 Дисциплінарного Статуту, абзацу 1, 2 Розділу II Правил етичної поведінки, а також за невиконання наказу начальника ГУНП в Херсонській області від 24 лютого 2022 року № 87 «Про введення Плану евакуації підрозділів ГУ НП в Херсонській області в безпечний район» та відсутність на службі в період з 24 лютого 2022 року без поважних причин до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 - інспектора чергової частини управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

15. Наказом начальника ГУНП в Херсонській області від 22 червня 2022 року № 481 о/c, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора чергової частини (на правах відділу) управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування, звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII.

16. Не погоджуючись з притягненням до дисциплінарної відповідальності та звільненням зі служби в поліції позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в діях позивача наявний дисциплінарний проступок, що полягає в порушенні Присяги працівника поліції, невиконанні наказу керівника, невиконання обов`язків поліцейського в період дії воєнного стану в Україні, нездійснення заходів правового режиму воєнного стану, що стало наслідком неприбуття до місця несення служби (евакуації), визначених наказом ГУНП в Херсонській області від 24 лютого 2022 року №87 та відсутності з 24 лютого 2022 року на службі без поважних причин.

18. Доводи позивача щодо неможливості виїзду з тимчасово окупованої території Херсонської області в період березень - травень 2022 року суди оцінили критично, зазначивши, що станом на 31 травня 2022 року, зокрема, 1 525 працівників поліції ГУНП в Херсонській області виконало наказ начальника про евакуацію в безпечне місце за таких саме умов, про які зазначає позивач, та на сьогодні несуть службу на підконтрольній Україні території, а тому позивач повинен був знати про основні евакуаційні заходи та вжити відповідних заходів відповідно до своїх обов`язків як поліцейського. Такі дії позивача дискредитують звання поліцейського, негативно впливають на оцінку діяльності поліцейських та підривають авторитет Національної поліції України.

19. Позивач в порушення Присяги поліцейського, не надав інформацію щодо прибуття до найближчого органу поліції та постановки на облік, зокрема не прибув до місця дислокації ГУНП в Херсонській області у місті Миколаєві, а отже, за висновком судів, самоусунувся від виконання основних та додаткових завдань, покладених на органи поліції в умовах правового режиму воєнного стану, оголошеного на всій території України, у зв`язку з військовою агресією РФ.

20. Суди попередніх інстанцій зазначили, що позивачу було достеменно відомо про евакуацію до м. Миколаїв з метою подальшого проходження служби, а усі його аргументи спираються на твердження, що спосіб повідомлення був зроблений неналежним чином та відповідачем не було вжито заходів щодо організації евакуації за зверненням позивача. Відтак, за наявності бажання дізнатися про можливі шляхи евакуації та відповідні заходи він мав можливість це зробити, уточнити алгоритм дій та шляхи, якими можливо було дістатися до м. Миколаєва.

21. Також суди зазначили, що фактична відсутність позивача на службі в період з 24 лютого по 31 травня 2022 року підтверджується актами від 07 травня 2022 року №621/2/02-2022, від 10 травня 2022 року №660/2/02-2022 та від 31 травня 2022 року №1036/2022. Крім того, установлено, що вказівку евакуюватися працівникам поліції було надано у месенджері в групі «УОАЗОР» начальником УОАЗОР ГУНП в Херсонській області 25 лютого 2022 року о 14:10.

22. При цьому, наведені позивачем доводи щодо неможливості евакуюватися у зв`язку з відсутністю «зелених коридорів» суди оцінили як неповажні причини відсутності на службі в період дії воєнного стану, зазначивши, що служба в поліції вимагає наявність у її працівників додаткових психологічних якостей, таких як: відчуття відповідальності, здатність логічно мислити і дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність приймати рішення у складних ситуаціях, виконувати накази. Поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов`язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу безпосереднього керівника.

23. Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій виснували, що дії відповідача щодо проведення службового розслідування, вчинені з дотриманням Дисциплінарного статуту та Порядку № 893, вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, сформований в результаті цих дій висновок про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є обґрунтованим, а застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є співмірним із вчиненим проступком.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. Підставою касаційного оскарження у цій справі позивач зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 18, підпунктом 24 статті 23, пунктом 2 статті 24, статтею 64 Закону №580-VIII, частини першої статті 5, статті 27 Дисциплінарного статуту, абзаців 1, 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки.

25. Зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про порушення позивачем норм частини четвертої статті 8 Закону № 580-VIII є необґрунтованими, оскільки ця норма набрала чинності лише 01 травня 2022 року (після прийняття Закону України від 15 березня 2022 року №2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Закон №2123-IX) з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану»).

26. Вказує, що в його діях відсутній дисциплінарний проступок, оскільки наказ начальника ГУНП в Херсонській області від 24 лютого 2022 року №87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУ НП в Херсонській області в безпечний район» він не отримував ні за допомогою технічних засобів, ні в усному порядку. Судами належним чином не досліджені копії електронних доказів - скріншотів електронних текстових повідомлень, опублікованих в групі «Інформування керівників ГУНП» у месенджері «Тelegram» та у месенджері в групі «УОАЗОР» упродовж 24- 25 лютого 2022 року.

27. Як зазначає позивач, зі змісту цього наказу вбачається, що ним було введено в дію план евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район, а не оголошено евакуацію особового складу. Крім того на позивача, відповідно до вимог цього наказу, не було покладено обов`язок у виконанні евакуаційних заходів (передислокації), оскільки категорії посад, які зобов`язані забезпечити його здійснення, чітко визначено переліком, а саме виключно заступникам начальника ГУНП, керівникам структурних підрозділів апарату, начальникам територіальних (відокремлених) та підпорядкованих їм відділів і відділень поліції було наказано забезпечення заходів, передбачених планом евакуації.

При цьому в жодній із груп обміну текстовими повідомленнями він не перебував, оскільки згідно зі штатним розписом його посада не належить до керівництва ГУНП, керівників служб, а тому отримати та виконати цей наказ він не міг.

28. Також позивач доводить, що судами попередніх інстанцій не надано оцінку порушення позивачем процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, зокрема, в частині надання пояснень, подання відповідних документів і матеріалів.

29. Зазначає, що наказ про особовий склад прийнятий відповідачем 22 червня 2022 року, однак відповідач був обізнаний про те, що позивач з 27 травня по 12 липня 2022 року перебував у полоні, за фактом чого ГУНП в Херсонській області проводило службове розслідування.

30. На переконання позивача основною підставою для його звільнення є не те, що він не виконав наказ про евакуацію, оскільки такий наказ йому не був доведений, а те, що не міг перетнути лінію фронту після початку тимчасової окупації міста Херсон ворожими військами. Об`єктивні обставини (відсутність зелених коридорів, розстріли транспортних засобів, переслідування учасників АТО, поліцейських та військовослужбовців) дисциплінарна комісія проігнорувала, а суди попередніх інстанцій оцінки не надали.

31. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові рішення залишити без змін. Зазначає, що наявні у справі матеріали підтверджують надання начальником ГУНП наказу про евакуацію керівникам, які в свою чергу доводили зазначений наказ підлеглим. За інформацією УКЗ ГУНП станом на 31 травня 2022 року з тимчасово окупованої території України, зокрема, міста Херсона та Херсонської області на підконтрольну Україні територію всього евакуювались (передислокувались) 1 525 поліцейських, що спростовує доводи позивача про неможливість виїзду з тимчасово окупованої території Херсонської області в березні - травні 2022 року.

32. Як зазначає відповідач, позивач повинен був знати про основні евакуаційні заходи та вжити відповідних заходів згідно своїх обов`язків як поліцейського.

33. Відомості, зібрані в ході службового розслідування, підтверджують вчинення позивачем тяжкого дисциплінарного проступку, а саме порушення Присяги працівника поліції, невиконання наказу керівника, невиконання обов`язків поліцейського в період дії воєнного стану в Україні, нездійснення заходів правового режиму воєнного стану, що стало наслідком неприбуття до місця несення служби (евакуації), визначених наказом ГУНП в Херсонській області від 24 лютого 2022 року № 87, та відсутності з 24 лютого 2022 року на службі без поважних причин.

34. Щодо порушення порядку звільнення, про які позивач зазначає у доводах касаційної скарги, а саме що відповідач, знаючи про перебування в полоні з 27 травня по 12 липня 2022 року, прийняв 22 червня 2022 року наказ про його звільнення, то зазначив, що інформація про потрапляння позивача в полон надійшла 31 травня 2022 року, що не заперечується позивачем, а наказ про звільнення є реалізацією наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції. Тобто, про факт затримання ОСОБА_1 стало відомо після видання оскаржуваного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

35. Крім того, доводи позивача про його знаходження у полоні не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних наказів, оскільки позивач не прибув до м. Миколаєва у період часу з 24 лютого по 26 травня 2022 року і не зробив цього після звільнення з полону.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

36. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

37. Спірні правовідносини склалися щодо звільнення поліцейського зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у зв`язку з реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, в основу мотивів застосування якого покладено те, що після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну та введення в державі воєнного стану позивач не виконав наказ керівника про евакуацію з м. Херсона, не знайшов способів і можливостей виконати наказ та покинути окуповану територію, не повернувся до виконання службових обов`язків поліцейського на підконтрольній Збройним Силам України території та протягом тривалого часу був відсутній на службі без поважних, на думку відповідача, причин, що він розцінив як самоусунення від виконання службових обов`язків у період дії воєнного стану, визнавши вчинене порушення службової дисципліни несумісним зі службою в поліції та достатньо вагомим для застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.

38. Підставою касаційного оскарження у цій справі є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, проте частиною третьою статті 341 цього Кодексу передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

39. Після відкриття провадження у цій справі Верховний Суд у постановах від 11 квітня 2024 року у справі № 420/9545/22, від 13 червня 2024 року у справі № 420/2566/23, від 17 жовтня 2024 року у справі № 420/18085/22, від 17 жовтня 2024 року у справі № 420/3026/23, від 18 жовтня 2024 року у справі № 280/6535/22, від 31 жовтня 2024 року у справі № 420/9854/22, від 23 червня 2025 року № 420/2436/25 сформував висновок щодо застосування пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пункту 24 статті 23, пункту 2 статті 24, статті 64 Закону № 580-VIII, частини першої статті 5, статті 27 Дисциплінарного статуту, абзаців 1, 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки, а також частини четвертої статті 8 Закону № 580-VIII, яку доповнено Законом № 2123-IX. Такі висновки є релевантними до обставин цієї справи і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них.

40. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом № 580-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

41. Згідно із частиною четвертою статті 8 Закону № 580-VIII, яка набрала чинності 01 травня 2022 року, під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

42. Частиною першою статті 8 Закону № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

43. За приписами частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний, серед іншого: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.

44. До основних повноважень поліції, визначених частиною першою статті 23 Закону №580-VIII, віднесено участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості (пункт 24 цієї норми).

45. Додаткові повноваження поліції визначені статтею 24 Закону № 580-VIII, частиною першою якої обумовлено, що виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом.

46. Згідно із частиною другою статті 24 Закону № 580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

47. Частиною третьою статті 24 Закону № 580-VIII визначено, що у ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.

48. Частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII передбачено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

49. Згідно із пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

50. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження, визначаються Дисциплінарним статутом (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

51. Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України. Тобто поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.

52. Наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ може видаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів. Наказ віддається (видається), як правило, у порядку підпорядкованості. Віддавати (видавати) незаконний наказ або такий, що не пов`язаний із службовою діяльністю поліції або виходить за межі посадових (функціональних) обов`язків керівника, забороняється. Керівник відповідає за відданий (виданий) наказ, результати його виконання, відповідність його закону (частини перша, третя - шоста статті 4 Дисциплінарного статуту).

53. Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

За змістом частини другої цієї статті за відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.

54. Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

55. Дисциплінарним проступком у силу положень статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

56. Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків (частина перша статті 13 Дисциплінарного статуту).

57. З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (частини друга статті 14 Дисциплінарного статуту).

58. Відповідно до частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

59. Згідно із частиною першою статті 26 Дисциплінарного статуту в період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

60. Відповідно до абзаців першого, другого та дванадцятого пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

61. Таким чином, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені, а також зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України. При цьому поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.

62. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

63. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, а надалі іншими Указами цей строк продовжений.

Пунктом 2 цього Указу постановлено військовому командуванню разом з Міністерством внутрішніх справ України та іншими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

64. Частиною першою статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 389-VIII) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

65. Як установлено судами попередніх інстанцій підставою проведення службового розслідування стала фактична відсутність позивача на службі з 24 лютого 2022 року та невиконання ним наказу керівника про евакуацію з м. Херсона.

66. Фактична відсутність позивача на службі підтверджується актами від 07 травня 2022 року №621/2/02-2022, від 10 травня 2022 року №660/2/02-2022 та від 31 травня 2022 року №1036/2022, що є в матеріалах справи.

67. Наказом начальника ГУНП в Херсонській області від 24 лютого 2022 року № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» введено з 06:00 год 24 лютого 2022 року в дію План евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район (пункт 1 наказу). Основним місцем евакуації визначено Миколаївську область (пункт 2 наказу). Зобов`язано заступникам начальника Головного управління, керівникам структурних підрозділів апарату, начальникам територіальних (відокремлених) підрозділів ГУНП та підпорядкованих їм відділів і відділень поліції забезпечити виконання заходів, передбачених Планом. Організувати завантаження та вивезення у визначені безпечні райони службової документації, зброї та інших матеріальних цінностей. Довести до відома підпорядкованих працівників інформацію щодо місця передислокації ГУНП у відповідних областях (пункт 3 наказу).

68. Інформація про евакуацію була опублікована 24 лютого 2022 року в службовому чаті «Інформування керівників ГУНП» у месенджері Telegram (на той час у вказаній групі перебувало 192 керівника різних рівнів), а саме начальником УОАЗОР ГУНП полковником поліції ОСОБА_2 в зазначену групу надіслано наказ щодо необхідності евакуації. Надалі о 17:40 полковником поліції ОСОБА_2 в службовому чаті «Інформування керівників ГУНП» у месенджері Telegram надіслано повідомлення «УВАГА ВСІМ! Орієнтовно о 19.00 год., якщо не зміниться ситуація або пропаде зв`язок - забезпечити евакуацію о/с у бік м. Миколаєва». Команду евакуюватися у безпечне місце особовому складу, який до того часу не евакуювався, надано заступником начальника ГУНП в Херсонській області ОСОБА_5 25 лютого 2022 року у месенджері в групі «Інформування керівників ГУНП».

69. Отже, чітка команда про евакуацію 100 % особового складу в бік м. Миколаєва передавалася від вищого керівництва через керівників в порядку підпорядкованості до особового складу через месенджер Telegram, враховуючи, що в умовах воєнного вторгнення, бойових дій на території Херсонської області, проведення евакуації документів та особового складу неможливим було доведення до кожного поліцейського наказу у спосіб особистого вручення чи оголошення.

70. Ураховуючи те, що значна частина особового складу ГУНП в Херсонській області у перші ж дні передислокувалися у визначене безпечне місце (станом на 09 травня 2022 року з тимчасово окупованої території України на підконтрольну Україні територію евакуювалися 1 467 поліцейських з 2 117), слід погодитися із висновками судів попередніх інстанцій, що можливість того, що позивач не знав про існування такого наказу, виключена. Не стверджує про незнання про існування цього наказу і сам позивач, його доводи в цій частині зводяться до того, що йому не було доведено встановленим порядком наказу про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район.

71. Оцінюючи доводи позивача в цій частині Верховний Суд звертає увагу на те, що у постановах від 13 червня 2024 року у справах № 420/2566/23 та № 420/1936/23 з подібними правовідносинами вже було вказано на усвідомлення поліцейським необхідності виїзду з окупованої території та навіть у випадку необізнаності про існування відповідних вказівок, вчинити дії з метою отримання таких.

72. При цьому, зазначені обставини неодноразово були предметом дослідження та оцінки Верховним Судом в постановах від 11 квітня 2024 року та 13 червня 2024 року у справах №420/9545/22, №420/2566/23, №420/1936/23, виникнення спірних правовідносин в яких зумовлено оскарженням наказу про звільнення поліцейського, прийнятого із посиланням (зокрема, але не виключно) на невиконання наказу начальника ГУНП від 24 лютого 2022 року №87.

73. З огляду на зазначене, а також ураховуючи специфіку роду діяльності позивача, немає підстав вважати, що він перебував у стані цілковитої невизначеності щодо вторгнення вранці 24 лютого 2022 року військ РФ на територію України, необізнаності про ситуацію, яка склалася в Херсонській області як і подальшої вказівки керівництва евакуюватися. Із цих же мотивів немає підстав вважати, що вибір позивача не полишати цю територію був несвідомим.

74. Фактично позивач доводить, що був позбавлений можливості безпечно для життя і здоров`я покинути окуповану територію та дістатися м. Миколаєва зважаючи на відсутність організованого відповідачем безпечного маршруту, автомобільного транспорту, інформаційної та організаційної координації, а також відсутності погоджених гуманітарних коридорів з території Херсонщини.

75. При вирішенні питання чи мав відповідач підстави стверджувати про несумісність зі службою в поліції дисциплінарних порушень, які ставляться позивачу у провину, та чи слід розцінювати наведені ним причини невиходу на службу поважними, визначальне значення має зв`язок між державою і поліцейським, який в світлі специфіки виконуваної ним функції є носієм частини її суверенної влади, що відображено в змісті Присяги поліцейського та набуває особливого значення в особливий період, зокрема, із введенням в державі правового режиму воєнного стану через повномасштабне вторгнення.

76. Держава може встановлювати для поліцейських окремий порядок проходження служби, який відрізняється від виконання обов`язків працівником за трудовим законодавством, і такий порядок може обмежувати права осіб, які проходять службу у поліції по відношенню до прав працівників, які виконують роботу за трудовим законодавством, у тому числі й шляхом зобов`язання залишити окуповану територію з метою подальшого виконання службових обов`язків.

77. Ураховуючи специфіку відносин між державою і працівником поліції, позивач повинен був знати про основні евакуаційні заходи, усвідомлювати необхідність виїзду з окупованої території та повинен був, навіть за умов необізнаності про існування відповідних вказівок, вчинити дії з метою їх отримання.

78. Крім того, служба в поліції передбачає необхідність у її працівників певних психологічних якостей, таких як: відчуття відповідальності, здатність логічно мислити і дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність приймати рішення у складних ситуаціях тощо.

79. Поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення місця несення служби, зміну підрозділу чи усунення від виконання обов`язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу безпосереднього керівника.

80. Верховний Суд у постановах від 17 жовтня 2024 року у справі № 420/3026/23, від 21 листопада 2024 року у справі № 640/9688/22, від 23 червня 2025 року у справі № 420/2436/23 у подібних правовідносинах визнав правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій в частині того, що позивач, будучи поліцейським, повинен був виконувати обов`язки щодо захисту загальнодержавних інтересів, у тому числі, й під час воєнного стану, оскільки склав Присягу поліцейського та ніс службу особливого характеру. Нездатність відповідати цим вимогам (у розглядуваному випадку) вказує на несумісність зі службою в поліції.

81. Також суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що твердження позивача про перебування у полоні з 27 травня по 12 липня 2022 року не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних наказів, оскільки він не прибув до м. Миколаєва як у період з 24 лютого по 26 травня 2022 року, так і не зробив цього після 12 липня 2022 року.

82. Суд відхиляє доводи позивача щодо протиправності висновку відповідача про невиконання положень частини четвертої статті 8 Закону № 580-VIII з огляду на набрання нею чинності 01 травня 2022 року, а також неправильне застосування зазначеної норми судами попередніх інстанцій.

83. Підставою прийняття начальником ГУНП в Херсонській області наказу від 10 травня 2022 року №184 про призначення проведення службового розслідування стосовно позивача, слугувала доповідна записка заступника начальника ГУНП в Херсонській області Баклана О.А. від 10 травня 2022 року про те, що станом на 07 травня 2022 року відсутні на службі без поважних причин поліцейські, які згідно з наказом ГУНП в Херсонській області № 87 не прибули (не евакуювалися) до місця передислокації управління або до безпечних районів, зокрема, старший лейтенант поліції, інспектор чергової частини управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ОСОБА_1 .

84. В обсязі установлених судами попередніх інстанцій у цій справі обставин, станом на 31 травня 2022 року позивач у числі інших поліцейських, стосовно яких проводилося службове розслідування, був відсутній на службі без поважних причин (не прибув (евакуювався) до місця передислокації ГУНП в Херсонській області) незважаючи на те, що більша частина особового складу виїхала на підконтрольну територію з урахуванням обставин бойових дій.

85. Отже, як на дату призначення проведення службового розслідування (10 травня 2022 року), так і на дату застосування дисциплінарного стягнення (31 травня 2022 року) норма частини четвертої статті 8 Закону № 580-VIII вже діяла, про що було виснувано Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2024 року у справі № 420/9854/22 під час надання оцінки подібним правовідносинам.

86. За наведених обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що матеріалами службового розслідування належним чином підтверджено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який полягає в порушенні службової дисципліни, невиконанні службових обов`язків поліцейського в період дії воєнного стану в Україні, порушенні Присяги працівника поліції, невиконанні наказу начальника ГУНП від 24 лютого 2022 року № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» та відсутності на службі з 24 лютого 2022 року без поважних причин, а тому правових підстав для скасування спірних наказів про застосування дисциплінарного стягнення та про звільнення немає.

87. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.

88. Таким чином, під час розгляду справи не встановлено обставин, які б указували на те, що висновки відповідача, встановлені під час службового розслідування та які стали підставою оскаржуваних наказів, є довільними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів. Суди обґрунтовано виснували, що накладене на позивача дисциплінарне стягнення є співмірним із виявленим проступком та необхідним засобом підтримання службової дисципліни, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

89. Позивач у касаційній скарзі зазначає про те, що судами попередніх інстанцій, у порушення частини першої статті 75 КАС України не надано належну оцінку електронним доказам, не досліджувався оригінал переписки, не встановлено повноту і послідовність переписки. З приводу таких доводів слід зазначити таке.

90. Відповідно до частин першої, другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

91. Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

92. Відповідно до статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

93. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).

94. Статтею 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

95. Відповідно до статті 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

96. Отже, з аналізу наведених норм права убачається, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

97. Верховний Суд у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 922/51/20 вказав, що подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

98. У постановах від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19 та від 18 лютого 2021 року у справі № 442/3516/20 Верховний Суд фактично визнав належними та допустимими доказами надані сторонами скрін-шоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber, які були досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.

99. Також Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2020 року у справі № 905/2319/17, від 25 березня 2020 року у справі № 570/1369/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.

100. Не є порушенням норм процесуального права недослідження оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу (постанови Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20).

101. В силу приписів частин третьої та п`ятої статті 99 КАС України праву учасника справи подати до суду паперову копію електронного доказу відповідає право суду витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу з власної ініціативи, зокрема, у випадку, якщо суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. При цьому невзяття судом до уваги паперової копії оригіналу електронного доказу є процесуальним наслідком саме неподання оригіналу електронного доказу на вимогу суду (а не неподання його разом із позовом чи відзивом на нього).

102. Відповідно, добросовісно реалізуючи право на подання електронного доказу в його паперовій копії, учасник справи, виходячи з принципу правової визначеності, може розраховувати на відповідні процесуальні дії суду, у випадку виникнення у нього (суду) сумнівів щодо відповідності поданої паперової копії оригіналу, включаючи і право учасника справи, у разі відсутності у нього можливості подати доказ, який витребовує суд, або відсутності можливості подати такий доказ у встановлені строки, повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про витребування таких доказів (стаття 80 КАС України).

103. Верховний Суд зазначає, що порушень порядку надання і отримання доказів у судах попередніх інстанцій не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, сумнів щодо відповідності паперових копій електронних доказів оригіналам не встановлено.

104. Таким чином, доводи касаційної скарги в частині незгоди позивача з проведеною судами попередніх інстанцій оцінкою електронних доказів не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті вони зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами.

105. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

106. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

107. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 350 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі № 420/10911/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

І.В. Желєзний

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду