ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/2319/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Кушнір І.В., Случ О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020

у справі № 905/2319/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіПі Інжинірінг"

до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

про стягнення 1 180 892, 44 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДіПі Інжинірінг" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат Азовсталь" про стягнення заборгованості в розмірі 1122695,90 грн, пені в розмірі 47260,20 грн, 3% річних у розмірі 5423,34 грн., втрати від інфляції у розмірі 5513,00 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.04.2018 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 1 122 695,90 грн, пеню в розмірі 47 260, 20 грн, 3% річних у розмірі 5 423, 34 грн, втрати від інфляції у розмірі 5357,85 грн, витрати на оплату судового збору в розмірі 17711,06 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

08.05.2018 на виконання даного судового рішення господарським судом Донецької області видано наказ у справі №905/2319/17.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2018 рішення місцевого суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2018 рішення та постанову господарських судів у даній справі скасовано; справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

За результатом нового розгляду справи господарським судом Донецької області 18.03.2019 прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіПі Інжинірінг" та стягнення з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат Азовсталь" заборгованості в розмірі 1122695,90 грн, пені в розмірі 43838,14 грн, 3% річних у розмірі 5005,39 грн, втрат від інфляції у розмірі 5369,63 грн, судового збору в розмірі 17661,09 грн. В частині стягнення 3 422,06 грн пені, 417,95 грн 3% річних, 143,37 грн інфляційних втрат відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 у даній справі рішення господарського суду Донецької області залишено без змін.

23.08.2019 господарським судом видано наказ на виконання рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2019.

09.09.2019 позивач звернувся до приватного виконавця Літвиненко Олексія Вікторовича із заявою № 178 від 03.09.2019 про відкриття виконавчого провадження, у якій просив прийняти до виконання наказ господарського суду Донецької області від 23.08.2019 у справі №905/2319/17 на виконання рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2019 та вчинити певні дії у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження".

Приватний виконавець виконавчого органу Донецької області Літвиненко О.В. 09.09.2019 відкрив виконавче провадження №59998497 з виконання наказу №905/2319/17, виданого 23.08.2019, про що виніс відповідну постанову на підставі ст.ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження".

Одночасно із відкриттям виконавчого провадження №59998497 приватний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 119 457,02 грн із розрахунку наведеному в ній: 1 194 570, 15грн*10% з посиланням на вимоги ст. 3, ч. 3 ст. 40, ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", п. 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця.

Того ж дня виконавець направив до АТ "ПУМБ" платіжну вимогу №59998497 від 09.09.2019 про стягнення з боржника 1 314 096,17 грн на підставі наказу№905/2319/17, виданого 23.08.2019.

Також 09.09.2019 виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та викликано керівника Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до приватного виконавця на 13.09.2019; зобов`язано останнього письмово повідомити про повне чи часткове самостійне виконання рішення; стягнуто з боржника витрати на проведення виконавчих дій у сумі 69,00 грн відповідно до ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погоджуючись з діями виконавця, відповідач звернувся до господарського суду зі скаргою, в якій просить визнати незаконними та протиправними дії приватного виконавця щодо порушення порядку оформлення платіжної вимоги №59998497 від 09.09.2019 та не направленню листа до АТ "ПУМБ" про відкликання зазначеної вимоги при примусовому виконанні наказу №905/2319/17 від 23.08.2019, виданого господарським судом Донецької області, та зобов`язати приватного виконавця повернути на користь ПрАТ "МК "Азовсталь" грошові кошти, стягнуті на виконання наказу господарського суду Донецької області №905/2319/17 у сумі 1 194 570,15 грн.

В обґрунтування скарги боржник зазначав, що ним було в повному обсязі сплачено наявну заборгованість згідно з платіжними дорученнями №3000705061 від 23.08.2018 у сумі 1 122 695,90 грн та №3000705062 від 23.08.2018 у сумі 75 752,45 грн, про що повідомлено приватного виконавця 09.09.2019 шляхом направлення на його офіційний номер мобільного телефону, що міститься в Єдиному реєстрі приватних виконавців України, повідомлення у мобільний додаток - месенджер VIBER. Наслідком вчинених менше ніж за одну добу дій приватного виконавця, який не врахував обставину повної сплати боргу до моменту відкриття даного виконавчого провадження, стало безпідставне списання банком коштів у сумі 1 314 096,17 грн з рахунку боржника на виконання платіжної вимоги виконавця №59998457 від 09.09.2019.

Також за доводами заявника, виконавцем порушено порядок оформлення платіжної вимоги до банку, оскільки сума 119 526,02 грн не містить обґрунтування характеру платежу та не зазначена в графі призначення платежу, отже безпідставно зазначена до списання.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.12.2019 відповідачу відмовлено в задоволенні скарги.

Відмовляючи у задоволенні скарги на дії приватного виконавця місцевий господарський суд виходив з того, що сума 1 314096,17грн., яка визначена приватним виконавцем у платіжній вимозі складається з суми стягнення за наказом від 23.08.2019, виданим на виконання рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2019 у справі у загальному розмірі 1 194 570,15 грн, основної винагороди приватного виконавця у розмірі 119 457,02 грн. та витрат виконавчого провадження у розмірі 69,00 грн, а тому порушення вимог чинного законодавства приватним виконавцем при оформленні платіжної вимоги №59998497 від 09.09.2019 року не встановлено.

За висновком місцевого суду, виконання боржником іншого виконавчого документа не є підставою для закінчення виконавчого провадження за пред`явленим до виконання виконавчим документом. При цьому, направлення повідомлення через мобільний додаток не є належним способом доведення відповідної інформації.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 ухвалу скасовано частково, скаргу задоволено частково, визнано незаконними та протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича щодо порушення порядку оформлення платіжної вимоги №59998497 від 09.09.2019 та не направлення АТ "ПУМБ" листа про відкликання зазначеної вимоги; в решті ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, приватний виконавець звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.

За доводами скаржника апеляційним судом зроблено помилкові висновки стосовно неправомірності його дій, вважає, що обставини, на які боржник посилається в обґрунтування своїх вимог, не свідчать про порушення виконавцем будь-яких приписів чинного законодавства.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржену постанову апеляційного суду, а також ухвалу місцевого суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, спірним у даному провадженні є питання правомірності дій приватного виконавця, який, отримавши інформацію про можливу відсутність боргу, щодо стягнення якого ним відкрито виконавче провадження, не відкликав свою платіжну вимогу про списання коштів, зважаючи зокрема на те, що належні докази виконання саме того виконавчого документу, який пред`явлений йому до виконання, відсутні.

Вирішуючи вказане питання, суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків.

Так, скасовуючи ухвалу місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив з власного висновку про те, що матеріалами справи підтверджено ту обставину, що відповідач виконав зобов`язання перед позивачем у повному обсязі, а відтак наказ від 23.08.2019 у даній справі є таким, що виконаний у повному обсязі, тому у стягувача були відсутні підстави для ініціювання заходів примусового стягнення, а у виконавця - підстави для здійснення примусвого стягнення, про що приватного виконавця повідомлено з наданням відповідних підтверджуючих документів 09.09.2019 через мобільний додаток-месенджер VIBER.

При цьому, судом апеляційної інстанції спростовано висновок місцевого суду про те, що такий спосіб повідомлення виконавця є неналежним, та зазначено що надане боржником спілкування із застосуванням мобільного додатку - месенджер VIBER - не підтверджує зміну призначення платежу або висунення вимоги про зарахування сплачених за платіжними дорученнями №3000705061 та №3000705062 від 23.08.2018 сум у якості виконання за наказом господарського суду Донецької області від 23.08.2019 на виконання рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2019 у справі, оскільки із вказаних доказів не можливо ідентифікувати особу, яка надсилає дані повідомлення, а також встановити правоздатність (наявність повноважень) особи на вчинення таких дій від імені боржника.

Колегія суддів погоджується з тим, що у даному випадку мова йде саме про отримання приватним виконавцем інформації про можливу відсутність боргу, як обставини, що має бути врахована під час визначення необхідності невідкладного списання з боржника боргу, та незалежно від того, з якого саме номеру вони надійшли, виконавець зобов`язаний був перевірити їх зміст шляхом з`ясування інформації у стягувача або надати час боржнику для надання їх в оригіналі у встановлені у виклику строки, а саме 13.09.2019, і тільки у разі їх не підтвердження, здійснювати списання коштів.

Втім, виконавцем вказані обставини не перевірено, платіжну вимогу до їх з`ясування не відкликано та не досліджено належним чином питання про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження в порядку п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", чим суттєво порушено права боржника.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оскаржені відповідачем дії приватного виконавця не узгоджуються з положеннями чинного законодавства.

Так, відповідно до приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи і посадові особи, що здійснюють дії спрямовані на виконання судового рішення зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією.

Отже, для вирішення порушеного у скарзі на дії виконавця питання, судам необхідно перевірити, на якій підставі вчинено відповідні дії, чи достатнім був обсяг повноважень на вчинення оскарженої дії та чи відповідає спосіб, в який оскаржені дії вчинені, тому порядку, який передбачено Конституцією та чинному законодавству України

Судами обох інстанцій враховано, що спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їх завдання та правовий статус визначені Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ч.1 ст. 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

При цьому, досягнення цілей виконавчого провадження не може відбуватись у неправомірний спосіб в порушення норм Конституції України, Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Згідно зі ст. 6 Кодексу професійної етики приватного виконавця, приватний виконавець зобов`язаний вживати усіх можливих та законних заходів для забезпечення виконання рішення; забезпечити однакове ставлення до всіх учасників виконавчого провадження, дотримуючись високих стандартів ввічливості та поваги до їхніх прав, передбачених чинним законодавством.

Приватний виконавець під час здійснення своєї діяльності повинен неухильно дотримуватися вимог чинного законодавства. Дотримуватись принципів: верховенства права, законності, незалежності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішенням (ст. 7 Кодексу професійної етики приватного виконавця).

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Водночас, загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначаються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Пунктом 32.3 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного Банку України №22 від 21.01.2004 (далі - Інструкція).

Згідно з п. 1.3 Інструкції, вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов`язкові для виконання ними.

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ініціювання переказу здійснюється за таким видом розрахункового документу , як платіжне доручення.

Згідно з п.1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та п. 1.4 Інструкції, платіжним дорученням є розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до положень пунктів 3.1 та п.3.7 Інструкції, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

У пункті 2.9 Інструкції зазначено, що банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених пунктом 2.26 цієї глави та іншими нормативно-правовими актами Національного банку.

Платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі (п.2.29 Інструкції).

Апеляційним судом правильно зазначено, що заповнення реквізиту призначення платежу платіжного доручення належить виключно платнику, водночас, отримувач коштів, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Судами обох інстанцій встановлено, що у платіжних дорученнях №3000705061 від 23.08.2018 та №3000705062 від 23.08.2018, відповідачем чітко зазначено, що призначенням цих платежів є сплата згідно з рішенням господарського суду Донецької області від 11.04.2018 у справі №905/2319/17.

Як стверджує скаржник в касаційній скарзі, спрямування сплачених за вказаними платіжними дорученнями коштів на виконання іншого рішення у даній справі (в подальшому скасованого Верховним Судом), не свідчить про наявність підстав для невиконання виконавчого документу на примусове виконання рішення, прийнятого за результатом нового розгляду даної справи.

Між тим, колегія суддів не може погодитись з такими доводами, оскільки як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, за відсутності направлення відповідачу будь-яких нових вимог, після ухвалення рішення щодо сплати коштів в межах даної справи позивач не міг і не повинен був на власний розсуд здійснювати зарахування цих платежів в рахунок погашення будь-яких інших заборгованостей.

Враховуючи, що доказів помилковості перерахування вказаної суми грошових коштів чи доказів повернення відповідачу отриманих коштів матеріали справи не містять, правильним є висновок апеляційного суду, що у виконавця були відсутні підстави для повторного списання з рахунку відповідача боргу, який ним вже погашено.

Як встановлено апеляційним судом, 11.09.2019 відповідач разом з постановою про арешт майна боржника, постановою про стягнення з боржника основної винагороди, постановою про відкриття виконавчого провадження, отримав виклик приватного виконавця, яким зобов`язано боржника з`явитись до нього 13.09.2019.

Однак, незважаючи на наявність інформації про можливу відсутність боргу, з приводу примусового стягнення якого відкрито виконавче провадження, виконавцем не вжито усіх передбачених законом заходів, зокрема, відкликання вимоги з метою з`ясування всіх обставин виконання рішення суду, з урахуванням встановлених ним строків - 13.09.2019, тобто не вчинено дій, направлених на недопущення безпідставного стягнення коштів, що є достатнім для визнання таких дій протиправними.

Щодо способу доведення відповідної інформації до відома виконавця, то судами обох інстанцій встановлено, що повідомлення з платіжними дорученнями про сплату боргу за рішенням господарського суду Донецької області у даній справі від 11.04.2018 направлено боржником на офіційний номер мобільного телефону приватного виконавця, який міститься в Єдиному реєстрі приватних виконавців 09.09.2019.

Однак, незважаючи на отримання вказаного повідомлення, виконавець, не перевіряючи дійсність та призначення вказаних платежів, невідкладно вчинив дії, направлені на списання з боржника коштів, шляхом направлення до банку боржника платіжної вимоги №59998497 від 09.09.2019, не застосувавши при цьому наявне в нього право відкликати таку платіжну вимогу, передбачене п. 5.12 зазначеної вище Інструкції, до з`ясування відповідних обставин.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про те, що такі дії приватного виконавця не узгоджуються з вимогами Закону України "Про виконавче провадження", Кодексу професійної етики приватного виконавця, оскільки здійснені ним передчасно, без з`ясування дійсного стану розрахунків між учасниками виконавчого провадження, виконавцем не забезпечено дотримання вимог щодо однакового ставлення до всіх учасників виконавчого провадження, надано перевагу доказам, наданим лише стягувачем, та, незважаючи на отримання інформації про можливе погашення боржником відповідної заборгованості, не надано останньому можливості підтвердити таку обставину належними і достатніми доказами, в тому числі, шляхом виправлення реквізитів наданих ним платіжних доручень у відповідності з новим судовим рішенням, що набрало законної сили, тим самим, допустивши подвійне стягнення з відповідача коштів в рахунок погашення вже виконаного грошового зобов`язання (боргу).

Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, в порядку п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, у разі належного виконання виконавцем покладених на нього повноважень, своєчасного з`ясування дійсного стану розрахунків та надання можливості боржнику підтвердити дійсне призначення вказаних платежів, відкрите ним виконавче провадження підлягало закінченню.

Разом з цим, дійшовши правильного висновку про неправомірність дій виконавця зі списання фактично вже погашеної заборгованості, апеляційний суд також правильно зазначив, що виконавцем також допущено порушення порядку оформлення платіжної вимоги.

Так, в силу п. 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 (далі - Порядок) приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Відповідно до п. 2.22 Інструкції банк виконує розрахункові документи згідно черговості їх надходження згідно зі ст. 1072 ЦК України та виключно в межах залишку коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог за формою, наведеною в додатку 8 до Інструкції, реквізити якого заповнюються згідно з вимогами, що викладені в додатку 9 до Інструкції.

Судами обох інстанцій встановлено, що 09.09.2019 Краматорською філією АТ КБ "Приватбанк" прийнято платіжну вимогу про стягнення на підставі наказу господарського суду Донецької області від 23.08.2019 у справі у сумі 1 314 096,17 грн та разом з реєстром №59998497 від 09.09.2019 за вх.№116/395/07.5 від 09.09.2019 передано на виконання до АТ "ПУМБ", що не відповідає рішенню суду, відповідно до якого стягнуто 1 122 695,90 грн заборгованості, 43838,14 грн пені, 5005,39 грн. 3% річних, 5369,63 грн інфляційних втрат, а також 17 661,09 грн судового збору (загальна сума стягнення 1 194 570,15 грн).

Всупереч встановленому порядку, платіжна вимога виконавця у графі "призначення платежу" містить посилання лише на наказ №905/2319/17 від 23.08.2019, виданий господарським судом Донецької області, про стягнення 1 194 570,15 грн, без зазначення інших виконавчих документів, відтак різниця в сумі 119 526,02 грн є безпідставно зазначеною до списання сумою, оскільки не містить обґрунтування дійсної правової підстави такого платежу та не вказана в графі призначення платежу.

Наведене також свідчить про неправомірність спірної платіжної вимоги та, відповідно, дій приватного виконавця, оскаржених відповідачем у даному провадженні.

Враховуючи, що під час касаційного перегляду постанови апеляційного суду доводи приватного виконавця не знайшли свого підтвердження, натомість колегією суддів встановлено правильність і обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо неправомірності його дій, підстави для задоволення скарги та скасування оскарженої постанови у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі №905/2319/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Кушнір І.В. Случ О.В.