ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2019 року

Київ

справа №1540/3778/18

адміністративне провадження №К/9901/8694/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Дашутіна І. В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж. М., Шишова О. О.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 у складі головуючого судді Радчука А. А. та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від
20.02.2019 у складі колегії суддів: Шевчук О. А. (головуючого), Бойка А. В., Осіпова Ю. В. у справі №1540/3778/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУНП в Одеській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2018, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. Наказом начальника ГУНП в Одеській області генерала поліції третього рангу Головіна Д. В. №1717 від 29.05.2018 за зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо ймовірного порушення слідчим Лиманського ВП ГУНП в Одеській області лейтенантом поліції ОСОБА_1 службової дисципліни було призначено службове розслідування, до проведення якого залучено відділ інспекції з особового складу Управління кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області.

3.2. Наказом заступника начальника ГУНП в Одеській області - начальника слідчого управління ГУНП в Одеській області підполковника поліції Шайхет С. О. №1907 від
11.06.2018 за аналогічним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо ймовірного порушення позивачем службової дисципліни, було також призначено службове розслідування. Проведення службового розслідування доручено старшому слідчому в ОВС СУ ГУНП в Одеській області підполковнику поліції ОСОБА_3.

3.3.11.06.2018 був складений висновок службового розслідування, призначеного наказом №1907 від 11.06.2018, а 27.06.2018 року був складений висновок службового розслідування, призначеного наказом №1717 від 29.05.2018, які за своїм змістом є ідентичними.

3.4. Зі змісту зазначених висновків вбачається, що прослуховуючи запис телефонної розмови, який був наданий для проведення службового розслідування ОСОБА_2 встановлено, що особа, яка представлялась слідчим СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 під час розмови із заявницею поводила себе неповажливо, використовуючи погрози та нецензурну лексику в адресу заявниці та її родини. Зокрема, слідчий ОСОБА_1 в порушення п. 1 розділу 2 наказу МВС України "Про затвердження правил етичної поведінки поліцейських" від 09.11.2016 №1179 допустив неповажливе ставлення та порушення права і свобод людини, до яких, зокрема, відноситься право на повагу до гідності. Його спілкування з заявником носило нестриманий, зухвалий та некоректний характер. Слідчий ОСОБА_1 під час спілкування з ОСОБА_2 не контролював свою поведінку, почуття і емоції, неодноразово допустив використання ненормативної лексики. Вказані правопорушення вимог діючого законодавства з боку слідчого ОСОБА_1 підривають авторитет та довіру громадян до поліції.

3.5. Установлено також, що відповідно до пояснень позивача, ним як слідчим СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області розслідувалось кримінальне провадження №12017160330000967 за ч. 1 ст. 164 КК України відносно ОСОБА_4, яке у 2017 році було спрямовано до суду з обвинувальним актом та на теперішній час знаходиться на розгляді в суді. З даного приводу він пояснив, що йому було надано для прослуховування аудіо запис розмови двох людей, один з чоловіків на записі представлявся його анкетними даними, тобто називав його прізвище, ім'я, по-батькові, посаду. Йому невідомо, ким саме є люди, які спілкуються на аудіозаписі. Даний запис процесуально не оформлений та не має юридичної сили.

Жодних ідентифікуючих ознак на аудіо записі немає, його джерело доходження невідоме. Вважає, що жінка на ім'я ОСОБА_5 спільно зі своїм чоловіком заздалегідь домовилися про його звинувачення, а саме записали даний відеозапис з метою примусити його зупинити законні виклики ОСОБА_4 до суду, який вже протягом року туди не з'являється. Також, слідчий ОСОБА_1 стверджує, що голос на аудіозаписі йому не належить та не є приводом для підозрюваного ОСОБА_4 уникнути кримінальної відповідальності.

3.6. Крім того, перевіркою встановлено, що починаючи з грудня 2017 по березень 2018 року до слідчого управління зі скаргами неодноразово звертався заявник ОСОБА_6 з приводу неналежного розслідування слідчим ОСОБА_1 кримінального провадження №12017160330001108 за ч.2 ст. 296 КК України. За вказаними фактами слідчим управлінням проводились службові перевірки (5 разів). Після написання скарг заявник ОСОБА_6 особисто приходив до слідчого управління для надання усних зауважень з приводу своїх скарг, під час яких неодноразово зазначав про некоректну поведінку слідчого ОСОБА_1 під час спілкування з ним. 05.09.2017,11.10.2017,13.10.2017 та 04.12.2017 слідчим управління та місцевою прокуратурою у кримінальному провадженні №12017160330001108 надавались вказівки, які слідчим ОСОБА_1 були повністю проігноровані. За результатами службового розслідування, наказом ГУНП в Одеській області №1045 від 06.04.2018 слідчому ОСОБА_1 оголошено сувору догану. Також, на теперішній час у слідчому управлінні знаходяться на розгляді скарги потерпілої ОСОБА_7 щодо неналежного розслідування слідчим ОСОБА_1 кримінального провадження №12017160330002102 за ч. 2 ст. 271 КК України.

3.7. Висновком службового розслідування від 11.06.2018, призначеного наказом №1907 від 11.06.2018 за порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого ЗУ від 22.02.2006 №3460-IV, ст.ст. 7,18 ЗУ "Про Національну поліцію" від 02.07.2015, п. 1 розділу 2 "Правил етичної поведінки поліцейських", затверджених наказом МВС України від 09.11.206 № 1179, що виразилось у порушенні прав людини на повагу до гідності, нестриманому, з ухвальному, некоректному спілкуванні, з використанням ненормативної лексики з громадянкою ОСОБА_2, що призвело до підриву авторитету та довіри громадян до поліції, а також за систематичні скарги учасників кримінальної о процесу на бездіяльність під час розслідування кримінальних проваджень та неповажне ставлення до них було рекомендовано вирішити питання щодо звільнення слідчого слідчого відділення Лиманського ВП ГУНП в Одеській області, лейтенанта поліції ОСОБА_1 з займаної посади.

3.8. Висновком службового розслідування від 27.06.2018, призначеного наказом №1907 від 11.06.2018 року за №1717 від 29.05.2018 року за порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого ЗУ від
22.02.2006 № 3460-ІV, ст. ст. 7,18 ЗУ "Про Національну поліцію" від 02.07.2015, п. 1 розділу 2 "Правил етичної поведінки поліцейських", затверджених наказом МВС України від 09.11.206 № 1179, що виразилось у порушенні прав людини на повагу до гідності, нестриманому, з ухвальному, некоректному спілкуванні, з використанням ненормативної лексики з громадянкою ОСОБА_2, що призвело до підриву авторитету та довіри громадян до поліції, а також за систематичні скарги учасників кримінальної о процесу на бездіяльність під час розслідування кримінальних проваджень та неповажне ставлення до них було рекомендовано вирішити питання щодо звільнення слідчого слідчого відділення Лиманського ВП ГУНП в Одеській області, лейтенанта поліції ОСОБА_1 з Національної поліції України.

3.9. Наказом ГУНП в Одеській області №2316 від 11.07.2018 за порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого ЗУ від
22.02.2006 № 3460-ІV, ст. ст. 7,18 ЗУ "Про Національну поліцію" від 02.07.2015, п. 1 розділу 2 "Правил етичної поведінки поліцейських", затверджених наказом МВС України від 09.11.206 №1179, що виразилось у порушенні прав людини на повагу до гідності, нестриманому, з ухвальному, некоректному спілкуванні, з використанням ненормативної лексики з громадянкою ОСОБА_2, що призвело до підриву авторитету та довіри громадян до поліції, а також за систематичні скарги учасників кримінальної о процесу на бездіяльність під час розслідування кримінальних проваджень та неповажне ставлення до них, лейтенанта поліції ОСОБА_1, слідчого слідчого відділення Лиманського ВП ГУНП в Одеській області, звільнено зі служби в поліції.

3.10. На підставі зазначеного наказу 10.08.2018 ГУНП в Одеській області видало наказ №1182 о/с яким звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) лейтенанта поліції ОСОБА_1, слідчого слідчого відділення Лиманського ВП ГУНП в Одеській області з 10.08.2018.

4. Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що встановлені під час розгляду справи обставини у сукупності свідчать про системність порушень з боку позивача, а тому, у відповідності до положень ч.12 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади є обґрунтованим та законним, оскільки на ОСОБА_1 раніше вже було накладено стягнення в вигляді догани та суворої догани, у зв'язку з чим до нього було застосовано більш суворий вид дисциплінарного стягнення. Тому, у спірних правовідносинах відповідач діяв у порядку, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанцій.

6. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Позивач зазначає, зокрема, про недослідження судами попередніх інстанцій всіх зібраних у справі доказів, а саме - звукозапису телефонної розмови, який покладено в якості основного доказу в основу спірного Наказу ГУ НП України №2316 ВІД 11.07.2018 про звільнення позивача з посади.

7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, як такі, що є законними та обгрунтованими.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

8. Вирішуючи питання обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд наголошує, що відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

9. Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від
02.07.2015 (далі - ~law18~) вказано, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

10. Відповідно до ~law19~, рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

11. Положеннями ~law20~, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

12. Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі - Статут), службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

13. Статтею 2 Статуту встановлено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

14. Відповідно до статті 5 Статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

15. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

16. Згідно зі статтею 7 Статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

17. Відповідно до статті 12 Статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ч.12 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

18. Згідно з п.2.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від
12.03.2013 року № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
02.04.2013 року за №541/23073, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

19. Згідно з п. 4.1 Інструкції № 230 проведення службових розслідувань за фактами порушень службової дисципліни, неналежного виконання особами РНС посадових обов'язків, втрати службових посвідчень, підготовка за їх результатами висновків та проектів наказів про заходи дисциплінарного впливу до цих осіб здійснюються працівниками тих підрозділів, у яких ці порушення було виявлено.

20. Пунктом 5.2-5.4 Інструкції №230 вказано, що початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування. Якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

21. Згідно з п.1 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року № 1179 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.12.2016 року за № 1576/29706, поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

22. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 зателефонував з свого мобільного номера телефону на мобільний телефон ОСОБА_2 та, висловлюючись нецензурною лайкою, погрожував останній та її співмешканцю ОСОБА_4. Зазначені обставини підтверджуються також доповідною запискою начальника УКЗ ГУНП в Одеській області від 23.05.2018 року. Факт належності ОСОБА_1 номеру телефона з якого було здійснено дзвінок на мобільний телефон заявниці ОСОБА_2 підтверджується скриншотом соц-мережи "Viber", на якому є фотокартка позивача, що свідчить, що номер належить саме йому.

23. За наведених підстав суди дійшли висновку, що обставини, викладені у висновку службового розслідування знайшли своє підтвердження.

24. Крім того, судами встановлено, що наказом ГУНП №1045 від 06.04.2018 ОСОБА_1 оголошено "догану" - за порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, затвердженого ЗУ від 22 лютого 2006 року №3460 п.2 ч.1 ст.18 ЗУ "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580, ст.ст. 2, 9, 28, 39, 40 КПК України, що виразились у неналежному розслідуванні кримінального провадження №12017160330001108 та не виконанні у ньому вказівок слідчого управління і місцевої прокуратури. Зазначені обставини підтверджуються послужним списком позивача.

25. Також, 31.05.2018 року від ОСОБА_7 надійшла скарга, в якій вона просила провести службову перевірку стосовно фактів затягування та бездіяльності слідчого ОСОБА_1 при розслідуванні кримінального провадження №
12017160330002102.

26. Крім того, Наказом ГУНП в Одеській області №1958 від 13.06.2018 року за порушення вимог ст. 1,7, ДС ОВС України затвердженого ЗУ від 22 лютого 2006 року №3460, п.2 ч.1 ст.18, ч.3 ст.20 ЗУ "Про Національну поліцію" ч.1 ст.18, ч.3, ст.20 ЗУ "Про Національну поліцію" ч.1 розділу 3, ч.3 розділу 5, ч. 13 розділу 5 Правил носіння однострою поліцейських, затвердження наказом МВС України від 19.08.2017 №718, п. 1,3 Доручення ГУНП від 05.07.2017 №152, п.1.1. наказу ГУНП від 27.01.2016 №125, п.2.1.1. Методичних рекомендацій із забезпечення особистої безпеки працівників поліції структурних підрозділів апарату Головного управління, що виразилось у несінні служби з порушенням встановленого порядку носіння однострою, на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення "сувора догана". Зазначене підтверджуються послужним списком позивача.

27. Таким чином, суди прийшли до обгрунтованого переконання, що наведені обставини у сукупності свідчать про системність порушень з боку позивача, а тому, у відповідності до положень ч.12 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади є обґрунтованим та законним, оскільки на ОСОБА_1 вже було накладено стягнення в вигляді догани та суворої догани, у зв'язку з чим до нього було застосовано більш суворий вид дисциплінарного стягнення.

28. Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про те, оскаржуваний наказ є обґрунтованим та законним, тобто прийнятим відповідачем у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством.

29. Аргументи позивача про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права через недослідження зібраних у справі доказів, судом відхиляються з огляду на таке.

30. Згідно з частинами 1, 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

31. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2. статті 73 КАС України).

32. Порядок оцінки доказів у справі передбачено статтею 90 КАС України. Так, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).33.

Колегія суддів враховує, що під час розгляду справи судом першої інстанції в порядку статті 90 КАС України, поряд з наявними у справі матеріалами було надано оцінку, зокрема, висновку службового розслідування, послужному списку позивача, письмовим поясненням Попової Є. В. Відповідно до протоколу судового засідання від
20.09.2018 прослухати наданий відповідачем компакт-диск звукозапису телефонної розмови не вдалося у зв'язку з технічною неможливістю (т.2, а. с. 205). При цьому, колегія суддів враховує, що позивач заперечував стосовно дослідження звукозапису, оскільки відповідачем не зазначено місце знаходження оригіналу технічного запису, не вказано електронний носій, на який записано, не зазначено джерело походження цього запису (т.2, а. с. 204).

34. Поряд з цим, судом апеляційної інстанції з метою спростування тверджень позивача про те, що ним не було здійснено телефонних дзвінків з погрозами на телефон ОСОБА_8 та телефон її чоловіка, витребувано у ТОВ "Лайфселл" інформацію чи здійснювались телефонні дзвінки з номеру НОМЕР_1 на телефонні номери НОМЕР_3 та НОМЕР_2 з 18.05.2018 по 23.05.2018. Відповідно до інформації, наявної у відповіді від 13.02.2019 ТОВ "Лайфселл", в період часу з 18.05.2018 по
23.05.2018 вихідних дзвінків з абонентського номеру НОМЕР_1 на абонентський номер НОМЕР_3 базою даних білінгової системи ТОВ "Лайфселл" не зафіксовано. При цьому, в період часу з 18.05.2018 по 23.05.2018 вихідних дзвінків з абонентського номеру НОМЕР_1 на абонентський номер НОМЕР_2 базою даних білінгової системи ТОВ "Лайфселл" зафіксовано один вихідний телефонний дзвінок, який відбувся о 21 год 58 хв 21.05.2018 тривалістю 450 секунд. Тому, апеляційний суд спростував заперечення ОСОБА_1 факту здійснення телефонних дзвінків на телефон на чоловіка громадянки ОСОБА_2.

35. Таким чином, на переконання колегії суддів, всі обґрунтування учасників справи і обставини, що мають значення для правильного її вирішення були перевірені та проаналізовані судом першої та апеляційної інстанцій, судами також були зібрані належні, допустимі та достатні докази, їм було надано належну правову оцінку в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

36. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій у справі про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

37. Таким чином, аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, тому судом відхиляються. Інші доводи зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин.

38. Водночас, за змістом частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

39. Колегія суддів зазначає також, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

40. У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява №22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

41. Частиною 1 статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

42. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - залишенню без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

43. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

44. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі №1540/3778/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.

45. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Cуддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді Ж. М. Мельник-Томенко О. О. Шишов