Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.09.2019 року у справі №461/3997/17

Постанова

Іменем України

28 квітня 2021 року

місто Київ

справа № 461/3997/17

провадження № 61-15887св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.

Львові, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство "Центральне",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 липня 2019 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Цяцяки Р. П., Крайник Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 у червні 2017 року звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство "Центральне" (далі - ЛКП "Центральне"), про усунення перешкод у користуванні майном, яке належить на праві власності мешканцям будинку АДРЕСА_1, шляхом демонтажу металевих дверей, що встановлені на сходовій клітці між четвертим поверхом та мезоніном; забезпечення вільного доступу до усіх інженерних мереж для щорічного обслуговування димовентиляційних шахт, обстеження покрівлі будинку та припинення самовільного захоплення горища відповідачем і приведення його до попереднього стану за власні кошти.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 грудня 2018 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном задоволено, зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні спільним сумісним майном - сходовою кліткою між четвертим поверхом та мезоніном, а також горищем будинку АДРЕСА_1 власникам квартир НОМЕР_1: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, шляхом демонтажу металевих дверей, що встановлені на сходовій клітці між четвертим поверхом та мезоніном; забезпечити вільний доступ до усіх інженерних мереж для щорічного обслуговування димовентиляційних шахт, обстеження покрівлі будинку та припинити самовільне захоплення горища відповідачем і привести його до попереднього стану за власні кошти.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 23 січня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 грудня 2018 року.

Від імені ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 21 травня 2019 року подана до Львівського апеляційного суду заява про відмову від позову до ОСОБА_4, треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові ЛКП "Центральне", Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 19 липня 2019 року прийнято відмову ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 від позову до ОСОБА_4, треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові ЛКП "Центральне", Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном, провадження у справі закрито. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 грудня 2018 року визнано нечинним.

Постановляючи ухвалу про прийняття відмови позивачів від позову, апеляційний суд керувався правилами статті 373 ЦПК України.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_2

ОСОБА_2 19 серпня 2019 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 липня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, ОСОБА_2.

Заявник обґрунтовує вимоги касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

ОСОБА_2 зазначає, що:

- у матеріалах справи відсутня заява від імені заявника про відмову від позову.

Натомість матеріали справи містять заяву представника позивача ОСОБА_1 про відмову від позову, який не є представником ОСОБА_2;

- апеляційний суд не роз'яснював наслідки закриття провадження у справі, так як заявник не був присутнім у судовому засіданні 19 липня 2019 року.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_4 у жовтні 2019 року із застосуванням засобів поштового зв'язку направив до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому просив залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_2, ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 липня 2019 року без змін.

Верховний Суд врахував, що відзив не підписаний ОСОБА_4, а тому за правилами частин 2 , 4 статті 183 ЦПК України такий відзив підлягає поверненню без розгляду особі, яка його подала.

Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1

ОСОБА_1 22 серпня 2019 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 липня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, ОСОБА_1.

Заявник обґрунтовує вимоги касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

ОСОБА_1 зазначає, що:

- не уповноважувала свого представника на подання заяви про відмову від позову, особисто також не зверталася із такою заявою;

- апеляційний суд не роз'яснював наслідки закриття провадження у справі, так як заявник не була присутньою у судовому засіданні 19 липня 2019 року;

- заява про відмову від позову містить підпис, відмінний від підпису позивача ОСОБА_2.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_4 у жовтні 2019 року із застосуванням засобів поштового зв'язку направив до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просив залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1, ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 липня 2019 року без змін.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не підтвердила належними доказами, що у її представника не було повноважень подавати заяву про відмову від позову, апеляційний суд з'ясовував повноваження представника позивача на вчинення таких дій. Вважає, що заява про відмову від позову відповідає вимогам статті 206 ЦПК України, містить підписи позивачів або повноважного представника. Відповідач стверджує, що апеляційний суд дотримався вимог процесуального закону під час вирішення питання про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивачів від позову.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалами Верховного Суду від 30 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law37~), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law38~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law39~.

Враховуючи, що касаційні скарги у справі, що переглядається, подані у серпні 2019 року, вони підлягають розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності ~law40~.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статті 263 ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційних скарг перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі ОСОБА_2.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини 3 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Право позивача відмовитися від позову на будь-якій стадії судового процесу також передбачено пунктом 1 частини 2 статті 49 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 373 ЦПК України у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнання позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (частини 2 , 3 статті 206 ЦПК України).

Також обов'язок суду роз'яснити учасникам судового процесу наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій передбачено пунктом 3 частини 5 статті 12 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

За правилами частини 2 статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам частини 2 статті 256 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі (частина 2 статті 373 ЦПК України).

Відповідно до матеріалів справи апеляційний суд прийняв відмову позивачів від позову, яка викладена у заяві, поданій від імені ОСОБА_1 її адвокатом, а також містить підписи від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Ця заява не містить викладу інформації про те, що ОСОБА_2 відомі та зрозумілі наслідки вчинення такої процесуальної дії як відмова від позову. У судовому засіданні 19 липня 2019 року ОСОБА_2 не брав участі, матеріали справи не містять доказів повідомлення цього позивача про розгляд справи 19 липня 2019 року, відповідно до змісту оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції суд прийняв відмову усіх позивачів від позову, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши заяву позивачів про відмову від позову.

У зв'язку з наведеним обґрунтованим є висновок про те, що пояснення з приводу своєї заяви про відмову від позову ОСОБА_2 не надавав, суд йому наслідки вчинення такої процесуальної дії та закриття провадження у справі, передбачені частиною 2 статті 256 ЦПК України, не роз'яснив та не з'ясував наявність у нього дійсної волі та вільно сформованого прагнення, спрямованого на відмову від позову.

Таким чином, прийнявши відмову ОСОБА_2 від позову за відсутності відомостей про те, що подана заява відповідає його дійсній волі та є втіленням його волевиявлення, що цьому позивачу відомі наслідки вчинення такої процесуальної дії, суд апеляційної інстанції не виконав процесуальний обов'язок, визначений частиною 2 статті 206 ЦПК України, тому висновки про наявність підстав для прийняття відмови ОСОБА_2 від позову, закриття провадження у справі та визнання нечинним рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог цього позивача є передчасними.

Додатково Верховний Суд врахував, що ОСОБА_2 не уповноважував іншого позивача ОСОБА_1 та її адвоката на представництво його інтересів в суді, зокрема й на подання до суду від його імені заяви про відмову від позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_2.

Встановлені Верховним Судом процесуальні порушення суду апеляційної інстанції унеможливили справедливий розгляд справи в частині вирішення позову ОСОБА_2, а тому апеляційний суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для прийняття відмови від позову від ОСОБА_2 та закриття провадження у справі в частині позовних вимог цього позивача, порушивши при цьому правила статті 206 ЦПК України.

Відповідно до частини 4 статті 406 ЦПК України, у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За викладених обставин ухвала Львівського апеляційного суду від 19 липня 2019 року у частині вирішення заяви про прийняття відмови від позову ОСОБА_2 не може вважатись законною і обґрунтованою, тому підлягає скасуванню, а справа направленню в цій частині до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі ОСОБА_1.

В оцінці доводів касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що адвокат не був уповноважений на подання від її імені заяви про відмову від позову Верховний Суд врахував таке.

Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Зміст наведеної норми права дає підстави для висновку, що учасник справи може брати участь у судовому процесі особисто, з участю представника або без участі такого.

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (частини 1 та 2 статті 64 ЦПК України).

Верховний Суд врахував, що до заяви про відмову від позову надано ордер, серія ЛВ № 095065, у якому відсутні застереження щодо неможливості вчинення такої процесуальної дії як відмова від позову від імені позивача ОСОБА_1, а тому помилковими є доводи заявника, що адвокат не мав права подавати від її імені заяву про відмову від позову.

Оцінюючи доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що їй суд не роз'яснював наслідки відмови від позову, Верховний Суд врахував, що заявник реалізувала своє право на отримання правової допомоги, уклавши відповідний договір з адвокатом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (тут і далі - у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених пункт 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (частина 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, передбачається, що адвокат надає особі професійну та кваліфіковану правову допомогу. Наслідки відмови від позову у цивільному процесі, за визначенням, відомі та зрозумілі адвокатові, який подає такого роду заяву від імені та в інтересах довірителя, і такі наслідки мали бути роз'яснені адвокатом своєму клієнтові та етапі видачі доручення на представництво інтересів цієї особи в суді, у якому відсутні застереження про відсутність повноважень на подання заяви про відмову від позову.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 21 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокату забороняється: використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта; займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта.

Презумується, що адвокат діє від імені, в інтересах та за згодою свого довірителя, а тому за таких обставин нездійснення роз'яснення судом наслідків відмови від позову позивачу, який бере участь у розгляді справи через свого представника, яким є адвокат, не призвело до порушення прав та інтересів цього позивача, а відповідно, неправильного вирішення спору по суті позовних вимог.

У зв'язку з наведеним, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1.

Приймаючи відмову ОСОБА_1 від позову, суд апеляційної інстанції, правильно застосував положення статей 206, 255, 373 ЦПК України.

Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції в частині вирішення заяви про відмову від позову ОСОБА_1 постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги спрямовані на зміну оцінки обставин справи і висновків суду не спростовують.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2 статті 410 ЦПК України).

З огляду на наведене, Верховний Суд визнає касаційну скаргу ОСОБА_1 необґрунтованою, оскільки правильне застосуваннянорми права не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Верховний Суд врахував, що позивач ОСОБА_3 не оскаржував ухвалу суду апеляційної інстанції від 19 липня 2019 року, а тому в частині вирішення заяви про відмову від позову ОСОБА_3. Верховний Суд не здійснював перевірку судового рішення апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_2 повернути без розгляду особі, яка його подала.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 липня 2019 року скасувати в частині прийняття відмови від позову ОСОБА_2 та закриття провадження у справі в частині вирішення цього позову, справу в зазначеній частині направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко