Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.08.2020 року у справі №521/5708/19

Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 521/5708/19

провадження № 61-18779св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 12 квітня 2019 року в складі судді Маркарової С. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 13 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимогі судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та просив визнати дії відповідача по нарахуванню відсотків, пені, штрафних санкцій за кредитним договором № 014/83122/85/85109, укладеним між ними, після набрання законної сили рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 08 серпня 2018 року неправомірними і зобов'язати банк припинити нарахування відсотків, пені, штрафних санкцій за цим кредитним договором, починаючи з 19 серпня 2011 року.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 12 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 13 вересня 2019 року, відмовлено у відкритті провадження в цій справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що між сторонами відсутній предмет спору, що унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 12 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 вересня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України, є необґрунтованими, оскільки даний спір підлягає розгляду саме в порядку цивільного судочинства, так як він не є фізичною особою-підприємцем, не є юридичною особою, а отже позов не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, та відповідач не є суб'єктом владних повноважень, у зв'язку з чим справу не може бути розглянуто в порядку адміністративного судочинства.

Водночас, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції в порушення вимог процесуального закону не роз'яснив до юрисдикції якого суду віднесено розгляд його справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

28 травня 2020 року справа № 521/5708/19 надійшла до Верховного Суду.

Представник АТ "Райффайзен Банк Аваль" Ковальова Н. А. надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення.

Ухвалою Верховного Судувід 20 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина 2 статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За положеннями частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з відсутності предмета спору між сторонами.

Частиною 1 статті 186 ЦПК України передбачені підстави, за яких суддя відмовляє у відкритті провадження, а саме, якщо:

1) заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами;

3) у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

4) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому самому третейському суді виявився неможливим;

5) є рішення суду іноземної держави, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Вказаний перелік є вичерпним і не містить в собі такої підстави для відмови у відкритті провадження у справі як відсутність предмета спору.

Разом з тим, пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Наведене свідчить про те, що лише в межах відкритого провадження у справі суд має процесуальну можливість зробити висновок щодо наявності чи відсутності предмета спору.

Переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, не звернув уваги на те, що місцевий суд неправильно застосував положення статті 186 ЦПК України та дійшов помилкового висновку про залишення ухвали суду першої інстанції без змін.

За таких обставин, ухвалені в цій справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною 4 статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Пунктом 2 частини 1 статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 12 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 вересня 2019 року, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 12 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 вересня 2019 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Ю. ТітовСудді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А.

Стрільчук