Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.09.2021 року у справі №753/10990/20
Постанова КЦС ВП від 26.01.2022 року у справі №753/10990/20

Постанова

Іменем України

26 січня 2022 року

м. Київ

справа № 753/10990/20

провадження № 61-13550св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Об`єднана гірнично-хімічна компанія», третя особа - Фонд державного майна України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року у складі судді

Лужецької О. Р. та постанову Київського апеляційного суду від 08 липня

2021 рокуу складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Кулікової Н. Є., Рубан С. М.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Акціонерного товариства «Об`єднана гірнично-хімічна компанія» (далі - АТ «ОГХК») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що наказом ДП «ОГХК» від 07 вересня

2016 року № 48-к позивача призначено на посаду заступника генерального директора з охорони праці. Наказом Міністерства економічного розвитку

і торгівлі України від 15 липня 2016 року ДП «ОГХК» з 08 грудня 2016 року перетворено на ПАТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія». Наказом ПАТ «ОГХК» від 08 грудня 2016 року № 3-к позивача переведено на посаду заступника голови правління.

Наказом Мінекономрозвитку України від 06 грудня 2016 року № 2035 затверджено склад правління ПАТ «ОГХК». Цим же наказом ОСОБА_1 включено до складу членів правління, як заступника голови правління колегіального виконавчого органу.

19 вересня 2017 року між позивачем та Мінекономрозвитку України укладений контракт № 30, відповідно до умов якого ОСОБА_1 виконувала обов`язки члена колегіального виконавчого органу товариства включно до

20 вересня 2020 року.

Наказом Мінекономрозвитку України від 22 грудня 2018 року № 1955 змінено тип ПАТ «ОГХК» на АТ «ОГХК». Наказом Мінекономрозвитку України від

09 жовтня 2019 року № 187 функцію управління пакетом акцій АТ «ОГХК» передано Фонду державного майна України.

Відповідно до наказу ФДМ України від 19 березня 2020 року № 513 повноваження ОСОБА_1 припинені, а укладений з позивачем контракт розірвано.

Наказом від 14 травня 2020 року № 14-к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника голови правління з 14 травня 2020 року у зв`язку з припиненням повноважень, згідно пункту 5 статті 41 КЗпП України.

Вважала, що її звільнення відбулось з порушенням норм трудового законодавства, оскільки позивач продовжувала виконувати свої посадові обов`язки як найманий працівник за посадою, передбаченою штатним розписом підприємства, з дотриманням трудового законодавства та правил внутрішнього трудового розпорядку, отримувала заробітну плату, у зв`язку

з чим просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» № 14-к від 14 травня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити її на посаді заступника голови правління АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 травня 2020 року по день винесення рішення;

- відшкодувати моральну шкоди в розмірі 50 000,00 грн;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 липня

2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції керувався тим, що позивач, як посадова особа, входила до складу виконавчого органу АТ «ОГХК», тому відповідач правомірно звільнив її за пунктом п`ятим статті 41 КЗпП України у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи на підставі відповідного рішення Фонду державного майна України.

Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком та зазначив, що доводи апеляційної скарги про те, що на момент звільнення ОСОБА_1 не була посадовою особою, корпоративні відносини були припинені ще

19 березня 2020 року на підставі наказу Фонду державного майна України,

а перебувала лише у трудових з відносинах з відповідачем та виконувала виключно свої трудові обов`язки за посадовою інструкцією, в зв`язку з чим вона не може бути звільнена за пунктом п`ятим статті 41 КЗпП України, не

є підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення, оскільки 06 грудня 2016 року наказом Мінекономрозвитку України № 2015 затверджено склад правління ПАТ «ОГХК», до якого було включено позивача, на підставі цього наказу ОСОБА_1 08 грудня 2016 року переведено

з посади заступника генерального директора з охорони праці на посаду заступника голови правління ПАТ «ОГХК». Позивач, як член виконавчого органу АТ «ОГХК», була наділена функціями посадової особи товариства щодо управління поточною діяльність товариства, а тому звільнена з роботи відповідачем з дотримання вимог закону.

Аргументи учасників справи

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржені судові рішення та ухвали у справі нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій встановивши, що позивач на момент звільнення була посадовою особою АТ «ОГХК», мали закрити провадження у справі, оскільки вони не наділені повноваженнями розглядати справи про звільнення посадових осіб відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

Суди помилково застосували до неї пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України, яка передбачає підстави для звільнення саме посадової особи, враховуючи те, що на момент звільнення у травні 2020 року вона вже не являлась посадовою особою АТ «ОГХК», оскільки її, як посадову особу, було звільнено у березні 2020 року, вона перебувала вже у безстрокових трудових відносинах на посаді без адміністративно-розпорядчих функцій, а отже відповідач не міг її звільнити на підставі наведеної норми КЗпП України. Суди не звернули на зазначене уваги та не надали оцінку наведеним фактам.

Наказом Фонду державного майна України від 19 березня 2020 року № 513 припинено повноваження 7 членів правління АТ «ОГХК», зокрема

і ОСОБА_1 як члена правління - заступника голови правління товариства (посада за штатним розписом) та розірвано укладену з нею цивільно-правову угоду (контракт) від 19 вересня 2017 року № 30. Зазначена цивільно-правова угода (контракт) не була трудовим контрактом та укладалась сторонами саме як цивільно-правовий договір, а отже його одностороннє розірвання не могло за собою потягти припинення трудових відносин між відповідачем та позивачем, які виникли значно раніше. Контракт лише визначив та поклав на неї додатковий об`єм обов`язків у зв`язку із участю в управлінській роботі компанії. Зазначений наказ не міг бути одночасно підставою для розірвання контракту від 19 вересня 2017 року № 30 і трудового договору, що був укладений з нею на підставі наказу ПАТ «ОГХК» від 08 грудня 2016 року № 3-к, тобто її двічі звільнили за цим наказом з різних посад, хоча у ньому йдеться лише про повноваження члена правління. Водночас у наказі Фонду державного майна України від 19 березня 2020 № 513 зазначається про те, що у зв`язку із припиненням повноважень членів правління підлягають розірванню конкретні контракти - цивільно-правові угоди, а не трудові договори шляхом звільнення зазначених осіб із підприємства відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

У випадках, коли із такими членами правління укладені саме трудові контракти, які є по суті корпоративними, ці спори являються предметом розгляду саме господарськими судами, а не цивільними.

У вересні 2021 року Фонд державного майна України подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу- без задоволення, посилаючись на безпідставність вимог касаційної скарги.

Відзив мотивовано тим, що спори, пов`язані з оскарженням членами виконавчих органів товариства, а також членами наглядової ради товариства, які уклали з товариствами трудові договори, рішень відповідних органів товариства про звільнення (усунення, відсторонення, відкликання) їх з посади, розглядаються в порядку цивільного судочинства як трудові спори. Судам необхідно звернути увагу на те, що у цьому разі позивач звертається до суду за захистом своїх трудових прав як найманого працівника, а не акціонера (учасника) господарського товариства.

Наказом Фонду від 19 березня 2020 року № 513 припинено повноваження членів правління АТ «ОГХК» - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та зобов`язано зокрема, розірвати контракт від 19 вересня 2017 року № 30 укладений з ОСОБА_1 . На виконання зазначеного наказу, АТ «ОГХК» видало наказ від 14 травня 2020 року № 14-к «Про звільнення ОСОБА_1 »

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2021 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 липня 2021 у справі

№ 910/4940/20 в задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Фонду державного майна України про визнання протиправним та скасування Наказу Фонду від 19 березня 2020 року № 513 «Щодо правління АТ «ОГХК» відмовлено.

Відповідно до пункту 4.1. контракт набуває чинності з дати його підписання

і залишається чинним до 20 вересня 2020 року включно. Таким чином, строк дії контракту закінчився 20 вересня 2020 року. Постановою Верховного Суду від 09 квітня 2020 у справі № 398/3547/16 зроблено висновок щодо відсутності правових підстав для поновлення позивача на посаді, оскільки строк дії трудового контракту закінчився.

У вересні 2021 року АТ «ОГХК» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу- без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що предмет і підстави позову у справі

№ 753/10990/20, що розглядається, істотно відрізняються від предмета

і підстав у справі № 205/4196/18, на яку посилається позивач. У згаданій справі оскаржується наказ вищого органу управління акціонерного товариства про звільнення директора з посади, з огляду на що спір

є корпоративним і справу віднесено до юрисдикції господарського суду. Також не є подібними правовідносини у справі № 683/351/ 16-ц, де предметом розгляду є визнання незаконною та скасування постанови позачергових зборів членів споживчого кооперативу як вищого органу управління юридичної особи приватного права. У справі № 921/36/18, на яку також посилається позивач, предметом розгляду є вимога про визнання недійсним рішення Наглядової ради акціонерного товариства, і Великою Палатою Верховного Суду в цій справі зроблено висновок, що така вимога виникла

з корпоративних відносин, отже її вирішення належить до юрисдикції господарського суду. Правовідносини у цій справі не є корпоративними, оскільки позивачем не оскаржується рішення вищого органу управління товариства (Наказ Фонду Державного майна України від 19 березня 2020 року № 513), позовні вимоги не стосуються прийнятого рішення Фондом про припинення повноважень членів правління відповідача, отже правовідносини у справі не є подібними до правовідносин у справах № 205/4196/18, 921/36/18 та № 683/35116-ц, на які посилається скаржник. У всіх наведених постановах Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що до юрисдикції господарського суду належать спори, у яких позивач, повноваження якого припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскаржує законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого припинення повноважень (звільнення), отже суд апеляційної інстанції правомірно не врахував висновки, викладені у зазначених постановах Верховного Суду по справах

№ 205/4196/18, 921/36/18 та № 683/35116-ц. При цьому в ході розгляду цієї справи в суді першої та апеляційної інстанції позивач неодноразово стверджувала зворотне: що вказаний спір не є корпоративним, який слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Корпоративний спір щодо законності рішення про припинення повноважень позивача, прийнятого вищим органом управління, був предметом розгляду у Господарському суді

м. Києва (справа № 910/4940/20).

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, щорезультат аналізу змісту касаційної скарги свідчить, що касаційна скарга може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України),

а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню.

Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1,

4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18, від 13 жовтня 2020 року

у справі № 683/351/16-ц, від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19, від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18, у постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 569/15101/16, від 18 лютого 2021 року у справі № 757/43048/16).

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що наказом ДП «ОГХК» від 07 вересня 2016 року № 48-к ОСОБА_1 призначено на посаду заступника генерального директора

з охорони праці.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від

15 листопада 2016 року ДП «ОГХК» з 08 грудня 2016 року перетворено на ПАТ «ОГХК».

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06 грудня 2016 року № 2035 затверджено склад правління ПАТ «ОГХК», згідно якого ОСОБА_1 включена до складу членів правління як заступник голови правління ПАТ «ОГХК».

Наказом ПАТ «ОГХК» від 08 грудня 2016 року № 3-к ОСОБА_1 , заступника генерального директора з охорони праці ДП «ОГХК», переведено на посаду заступника голови правління ДП «ОГХК» з 08 грудня 2016 року. Підставою

є заява ОСОБА_1 від 08 грудня 2016 року, штатний розпис ДП «ОГХК», наказ Мінекономрозвитку України № 1913 від 15 листопада 2016 року, наказ Мінекономрозвитку № 2035 від 06 грудня 2016 року.

19 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та Мінекономрозвитку України, яке

є вищим органом ПАТ «ОГХК», укладений контракт № 30, відповідно до умов якого позивач зобов`язувалася безпосередньо та через правління товариства здійснювати управління поточною діяльністю Товариства в межах компетенції правління товариства включно до 20 вересня 2020 року. Сторони домовилися, що умови цього Контракту застосовуються до відносин сторін, які виникли з дати призначення заступника голови правління згідно

з наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06 грудня 2016 року № 2013 «Про затвердження складу правління ПАТ «Об`єднана гірнично-хімічна компанія», і цей контракт є цивільно-правовим договором.

Наказом Мінекономрозвитку України від 22 грудня 2018 року № 1955 змінено тип ПАТ «ОГХК» на АТ «ОГХК».

Наказом Мінекономрозвитку України від 09 жовтня 2019 року № 187 функцію управління пакетом акцій АТ «ОГХК» було передано Фонду державного майна України.

Відповідно до наказу ФДМ України від 19 березня 2020 року № 513 повноваження ОСОБА_1 - заступника голови правління товариства припинені, а укладений з позивачкою контракт від 19 вересня 2017 року № 30 розірвано.

Наказом від 14 травня 2020 року № 14-к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника голови правління з 14 травня 2020 року у зв`язку з припиненням повноважень, згідно пункту 5 статті 41 КЗпП України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають

у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010

у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня

2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження

з управління ним.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження

№ 14-670цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що «під час розгляду спору щодо розірвання трудового договору (контракту) за пунктом 5 статті 41 КЗпП України матиме значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством й установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення. Тому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що для визначення юрисдикції суду для розгляду ініційованого звільненим з посади керівником юридичної особи (її виконавчого органу) спору з цією юридичною особою, її власником (органом, уповноваженим здійснювати від імені власника управління такою особою) про законність звільнення цього керівника (припинення його повноважень або усунення від посади), слід враховувати таке. За правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень за частиною третьою статті 99 ЦК України). До юрисдикції господарського суду належать спори, в яких позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскаржує законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого припинення повноважень (звільнення). До 28 березня 2014 року, коли відповідно до підпункту 1 пункту 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 10 жовтня

2013 року набрала чинності нова редакція пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), юрисдикція господарського суду поширювалася на вищевказані спори за участю господарських товариств, а з 28 березня 2014 року - за участю будь-яких юридичних осіб».

Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду

у постановах від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20) та від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20).

З огляду на те, що позивач оскаржує законність розірвання з нею трудового договору за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (розірваного

у зв?язку з припиненням повноважень позивача, як посадової особи АТ «ОГХК»), а інші позовні вимоги є похідними, тому цей спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Суди наведеного не врахували та помилково розглянули позов ОСОБА_1 по суті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ураховуючи наведене, рішення судів підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі та, відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України, із роз`ясненням позивачу права протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 416 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 рокускасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Об`єднана гірнично-хімічна компанія», третя особа - Фонд державного майна України, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 рокувтрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук