Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.06.2025 року у справі №947/4195/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року

м. Київ

справа № 947/4195/20

провадження № 61-9749св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна, товариство з обмеженою відповідальністю «Закупівлі ЮА», ОСОБА_2 ;

особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 червня 2021 року у складі судді Пучкової І. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовомта в процесі розгляду справи збільшила позовні вимоги до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової І. В. (далі - приватний нотаріус КМНО Антипова І. В.), товариства з обмеженою відповідальністю «Закупівлі ЮА» (далі - ТОВ «Закупівлі ЮА»), ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовна заява ОСОБА_1 з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог мотивована тим, що 24 травня 2007 року між нею акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк»,було укладено кредитний договір № 11158827000 (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 79 400 доларів США зі сплатою 13,50 % річних на строк до 24 травня 2017 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 24 травня 2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, за яким в іпотеку банку було передано належну позивачці на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ № 967851 від 07 липня 2006 року, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому позивачці стало відомо, що 06 березня 2019 року державний реєстратор комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюта С. В. (далі - державний реєстратор Манюта С. В.) прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45837326, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на вищевказану квартиру за ПАТ «Дельта Банк», про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 30594453.

07 серпня 2019 року на аукціоні, який проводило ТОВ «Закупівлі ЮА» через електронний майданчик dgf.prozorro.sale, ПАТ «Дельта Банк» продало квартиру ОСОБА_2

10 лютого 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, що продана на аукціоні, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Антиповою І. В. та зареєстрований в реєстрі за № 35. Відповідні відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, номер запису про право власності № 35406054 від 10 лютого 2020 року.

Однак ПАТ «Дельта Банк» звернуло стягнення на предмет іпотеки з порушенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а вищевказаний аукціон проведено під час дії ухвали Київського районного суду міста Одеси від 30 липня 2019 року у справі № 520/17436/19 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Манюти С. В., комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» (далі - КП «Агенція реєстраційних послуг»), третя особа - ПАТ «Дельта Банк», про визнання дій протиправними та скасування запису про державну реєстрацію права власності, якою вжито заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони відповідним суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам, ПАТ «Дельта Банк», здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо об`єкта нерухомого майна, здійснювати будь-які дії щодо розпорядження нерухомим майном (передання у заставу, обмін тощо), стосовно квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1780877351101, право власності на яке зареєстровано за ПАТ «Дельта Банк».

За таких обставин, оскільки здійснення будь-яких дій щодо розпоряджання зазначеною квартирою було заборонено судом, то спірна квартира вибула з власності позивачки поза її волею.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила:

- визнати електронний аукціон, проведений 07 серпня 2019 року, відповідно до протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-07-17-000011-Ь в частині продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , недійсним;

- визнати договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка продана на аукціоні від 10 лютого 2020 року, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Антиповою І. В., недійсним;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яку вчинено відповідно до запису про право власності № 35406054, зробленого відповідно до рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно за індексним номером 51049127 від 10 лютого 2020 року;

- витребувати майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 29 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано електронний аукціон, проведений 07 серпня 2019 року, відповідно до протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-07-17-000011-Ь в частині продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , недійсним. Визнано договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка продана на аукціоні від 10 лютого 2020 року, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Антиповою І. В., недійсним. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яку вчинено відповідно до запису про право власності № 35406054, зробленого відповідно до рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно за індексним номером 51049127 від 10 лютого 2020 року. Витребувано майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_2 . Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк», приватного нотаріуса КМНО Антипової І. В., ТОВ «Закупівлі ЮА» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі по 630,60 грн з кожного.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що рішенням Київського районного суду міста Одеси від 12 березня 2019 року у цивільній справі №522/18650/19, яке набрало законної сили 15 квітня 2019 року, встановлено, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки є предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника. Отже, у державного реєстратора Манюти С. В. були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ПАТ «Дельта Банк».

З урахуванням встановлених обставин щодо допущених порушень під час звернення стягнення на спірне майно, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 червня 2021 року - без змін.

Зазначене судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав, передбачених частиною третьою статті 185, частиною другою статті 393 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Не погодившись з рішенням Київського районного суду міста Одеси від 29 червня 2021 року, особа яка не брала участі у справі - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 червня 2021 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за наслідками прийнятого державним реєстратором Манютою С. В. рішення про проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ПАТ «Дельта Банк» фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Тобто ПАТ «Дельта Банк» в порушення вимог законодавства та під час дії заборони протиправно набуло права власності на спірне майно та здійснило відчуження вказаного іпотечного майна на аукціоні.

Апеляційний судів вважав безпідставними доводи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та витребував спірну квартиру у ОСОБА_2 , а також - відхилив посилання заявника на те, що у даному випадку підлягав застосуванню Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки реалізація майна на електронних торгах та подальше оформлення договору купівлі-продажу, державна реєстрація права власності відбулися під час прямої заборони на здійснення таких дій, що є порушенням норм законодавства України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

05 липня 2024 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог про визнання електронних торгів недійсними, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування державної реєстрації права власності та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволені цих позовних вимог.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладениху постановах Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 640/10207/15, від 18 січня 2017 року у справі № 640/10297/15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 12 червня 2019 року у справі № 287/10128/14-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 23 жовтня 2023 року у справі № 922/3537/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, від 15 червня 2021 рокуу справі № 904/5726/19, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц, від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/6939/22, у постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 922/2706/17.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду міста Одеси.

19 серпня 2024 року справа № 947/4195/20 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб мотивована тим, що в цій справі позивач як власник спірного нерухомого майна одночасно заявила вимоги про визнання недійсними електронних торгів (аукціону) та укладеного між відповідачами внаслідок їх проведення договору купівлі-продажу, а також вимогу про витребування квартири. Однак одночасне пред`явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація) та про визнання правочину недійсним із застосуванням реституції, тобто одночасне застосування статей 216 і 388 ЦК України, є помилковим, оскільки віндикаційний і негаторний позови вважаються взаємовиключними. Тому суди попередніх інстанцій мали визначити, яку мету переслідує позивачка, і застосувати належні норми права, зокрема, задовольняючи такий позов частково.

Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували, що задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

27 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Єфімова Л. Я. подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 79 400 доларів США зі сплатою 13,50 % річних на строк до 24 травня 2017 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 24 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належна ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ № 967851 від 07 липня 2006 року, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради (т.1 а.с.18-19).

Також 24 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір відповідального збереження документів, які передано за актом прийому-передачі документів. Передано свідоцтво про право власності від 07 липня 2006 року на право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та технічний паспорт на квартиру (т.1 а.с.20-21).

У зв`язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору, у лютому 2014 року ПАТ «Дельта Банк», яке є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності та припинення права власності.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 22 січня 2015 року у справі № 520/1192/14-ц позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, укладеним 24 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_1 у розмірі 132 593,46 доларів США, що за курсом Національного банку України еквівалентно 1 059 819,53 грн, звернуто стягнення на предмети іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 . Визначено спосіб реалізації предметів іпотеки шляхом застосування процедури продажу встановленого статтею 41 Закону України «Про іпотеку», а саме шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною визначеною на підставі оцінки майна, що буде проведена незалежним суб`єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» судовий збір в розмірі 3 654 грн. В решті вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2017 року № 520/1192/14-ц рішення Київського районного суду міста Одеси від 22 січня 2015 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено у повному обсязі (т.1 а.с.22-24).

13 квітня 2018 року представником AT «Дельта Банк» було подано заяву про державну реєстрацію права власності (реєстраційний номер заяви 27708719) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з карткою прийому заяви, разом з нею подані, зокрема: іпотечний договір б/н від 24 травня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В., укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 для забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту № 11158827000 від 24 травня 2007 року та договору про надання споживчого кредиту № 11158872000/2 від 24 травня 2007 року; договір про надання споживчого кредиту № 11158827000 від 24 травня 2007 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 ; витяг із договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року з додатком 1, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондра Л. В. від 05 квітня 2018 року; лист-вимога від 11 вересня 2017 року вих. № 02.4.1/1097/17, видавник уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «Дельта Банк».

Перевіривши подані документи, 19 квітня 2018 року державний реєстратор Кукліна А. О. прийняла рішення № 40707832 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв`язку із тим, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Підставою для відмови у державній реєстрації стало те, що іпотекодержателем порушено вимоги статей 35-37 Закону України «Про іпотеку», розділів 4, 5 іпотечного договору, а також Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Не погодившись з рішенням державного реєстратора, 23 жовтня 2018 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 19 квітня 2018 року за № 40707832, яке було прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Кукліною А. О., зобов`язати юридичний департамент Одеської міської ради провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 63,8 кв. м, житловою площею - 37 кв. м, за AT «Дельта Банк», внести відповідний запис до Державного реєстру прав та надати витяг із Державного реєстру.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 12 березня 2019 року у справі № 522/18650/18, яке набрало законної сили 15 квітня 2019 року, у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк», до Державного реєстратора прав на нерухоме майно юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліної А. О., юридичного департаменту Одеської міської ради, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено в повному обсязі (т.1 а.с.25-29).

Вказаним судовим рішенням у справі № 522/18650/18 було встановлено, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки є предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника.

До ухвалення вищевказаного судового рішення у справі № 522/18650/18, ПАТ «Дельта Банк» повторно звернулося до державного реєстратора Манюти С. В. із заявою про державну реєстрацію права власності (реєстраційний номер заяви 32956488) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з карткою прийому заяви, разом з нею подані, зокрема: іпотечний договір б/н від 24 травня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В., зареєстрований в реєстрі за № 2171; лист-вимога AT «Дельта Банк» від 11 вересня 2017 року вих. № 02.4.1/1097/17; поштове повідомлення від 11 вересня 2017 року за № 651010473942.

На підставі зазначених документів державний реєстратор Манюта С. В. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 березня 2019 року № 45837326, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за ПАТ «Дельта Банк».

На підставі зазначеного рішення ПАТ «Дельта Банк» зареєструвало право власності на вищевказану квартиру, запис про реєстрацію права власності № 30594456 від 04 березня 2019 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 березня 2019 року № 1588748522, наявним в матеріалах реєстраційної справи № 1780877351101.

25 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду міста Одеси із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви до державного реєстратора Манюти С. В., КП «Агенція реєстраційних послуг», Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про визнання дій державного реєстратора протиправними та скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в якій просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони ПАТ «Дельта Банк» та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо предмета спору (продаж, обмін, передачу у заставу, тощо) квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 30 липня 2019 року у справі № 520/17436/19 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання до суду позовної заяви задоволено. Вжито заходи забезпечення позову до подання до суду позовної заяви ОСОБА_1 до державного реєстратора Манюти С. В., КП «Агенція реєстраційних послуг», Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про визнання дій державного реєстратора протиправними та скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, встановлено заборону відповідним суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам, ПАТ «Дельта Банк», здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо об`єкта нерухомого майна, здійснювати будь-які дії щодо розпорядження нерухомим майном (передання у заставу, здійснювати обмін тощо), стосовно квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1780877351101, право власності на яке зареєстровано за ПАТ «Дельта Банк» (т.1 а.с.50-53).

31 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора Манюти С. В., КП «Агенція реєстраційних послуг», третя особа ПАТ «Дельта Банк», про визнання дій протиправними та скасування запису про державну реєстрацію права власності, в якому просила: визнати протиправними дії державного реєстратора Манюти С. В. щодо проведення державної реєстрації права власності за ПАТ «Дельта банк» житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати запис № 30594456 про проведену державну реєстрацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 лютого 2020 року за № 201021763 вбачається, що 10 лютого 2020 року право власності на вищевказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 , запис про право власності 35406054, згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 10 лютого 2020 року за № 51049127, прийнятим приватним нотаріусом КМНО Антиповою І. В. на підставі договору купівлі-продажу квартири, що продана на аукціоні, від 10 лютого 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Антиповою І. В., зареєстрованого в реєстрі за № 35 (т.1 а.с.55-56).

Аукціон проведено 07 серпня 2019 року ТОВ «Закупівлі ЮА» через електронний майданчик dgf.prozorro.sale, під час дії заборони, встановленої ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 30 липня 2019 року у справі № 520/17436/19.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 08 грудня 2020 року у справі № 520/17436/19 позов ОСОБА_1 до державного реєстратора Манюти С. В., КП «Агенція реєстраційних послуг», третя особа ПАТ «Дельта Банк», про визнання дій протиправними та скасування запису про державну реєстрацію права власності задоволено частково. Визнано протиправними дії державного реєстратора Манюти С. В. з винесення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером: 45837326 від 06 березня 2019 року стосовно об`єкта нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано запис про право власності № 30594453, зареєстрований 04 березня 2019 року державним реєстратором Манютою С. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45837326 від 06 березня 2019 року стосовно зазначеного об`єкта нерухомого майна (т.1 а.с.215-222).

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду міста Одеси від 08 грудня 2020 року - без змін (т.2 а.с.57-66).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скаргаФонду гарантування вкладів фізичних осіб підлягаєзадоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом касаційної скарги судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння не оскаржуються, а тому в силу положень вищенаведеної частини першої 400 ЦПК України Верховним Судом не переглядаються.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.

У справі, яка переглядається, за змістом позовної заяви з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 просила визнати недійсним електронний аукціон, проведений 07 серпня 2019 року, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений за результатами цього електронного аукціону, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та витребувати цю квартиру з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що ПАТ «Дельта Банк» звернуло стягнення на предмет іпотеки з порушенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а вищевказаний аукціон проведено під час дії ухвали Київського районного суду міста Одеси від 30 липня 2019 року у справі № 520/17436/19.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.

Суди попередніх інстанцій врахували обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 522/18650/18, яким підтверджено, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 ,підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки є предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника.

Наведені обставини мають преюдиційне значення та додатковому доказуванню в цій справі не підлягають, тому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що ПАТ «Дельта Банк» в порушення вимог законодавства, протиправно набуло права власності на спірне майно та здійснило відчуження іпотечного майна на аукціоні.

Разом з цим, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання електронних торгів недійсними, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування державної реєстрації права власності, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на таке.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Під час вирішення цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, ніж закон. Більш того, керуючись положеннями ЦПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), на які послався заявник в касаційній скарзі).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 373/326/17, пославшись на свою сталу та сформовану судову практику, вказала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений.

У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, на які послався заявник в касаційній скарзі.

Якщо позивач вважає, що покупець не набув право власності на отримане ним спірне майно, зокрема тому, що покупець не є добросовісним набувачем, то позивач вправі скористатися передбаченими законодавством способами захисту права власності. Для застосування таких способів немає потреби в оскарженні результатів електронних торгів або підписаного у подальшому договору купівлі-продажу. Задоволення заявлених позовних вимог про визнання недійсними результатів електронних торгів і визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу за їх наслідками не призведе до поновлення майнових прав позивача, оскільки ці способи захисту є неефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 (пункти 9.32-9.34)).

Якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним і не набув право власності на придбане приміщення, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу. Питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункти 44, 48)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», приватного нотаріуса КМНО Антипової І. В., ТОВ «Закупівлі ЮА», ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування державної реєстрації права власності, суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та дійшли помилкового висновку про задоволення цих позовних вимог.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, то судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», приватного нотаріуса КМНО Антипової І. В., ТОВ «Закупівлі ЮА», ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування державної реєстрації права власності, підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, з наведених у мотивувальній частині цієї постанови підстав.

Оскільки суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про задоволення вищевказаних позовних вимог, то оскаржувані судові рішення також підлягають скасуванню в частині стягнення із зазначених відповідачів на користь позивача витрат зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Ії Володимирівни, товариства з обмеженою відповідальністю «Закупівлі ЮА», ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування державної реєстрації права власності, а також в частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Ії Володимирівни, товариства з обмеженою відповідальністю «Закупівлі ЮА» на користь ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Ії Володимирівни, товариства з обмеженою відповідальністю «Закупівлі ЮА», ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування державної реєстрації права власності відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович