Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року

м. Київ

справа № 599/268/23

провадження № 61-3769св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Розтоцьке»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2023 року у складі судді Чорної В. Г. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Храпак Н. М., Костів О. З., Хома М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Розтоцьке» (далі - ТОВ «Розтоцьке») про скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок та розірвання договорів оренди.

Позов обґрунтований тим, що позивач на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 16 грудня 2013 року № 736 та № 738, виданих державним нотаріусом Зборівської державної нотаріальної контори Олійник Н. Б., є власницею земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,7581 га з кадастровим номером 6122689600:01:001:0198, що знаходиться на території Чистопадівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області та земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2332 га з кадастровим номером 6122655300:01:001:0022, що знаходяться на території Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільській області. Державна реєстрація права власності здійснена 16 грудня 2013 року.

Державна реєстрація права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснена орендарем 19 серпня 2016 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6122689600:01:001:0198 та 14 березня 2017 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6122655300:01:001:0022.

Вона не підписувала додаткових угод з ТОВ «Західна агровиробнича компанія», не узгоджувала з цим товариством істотних умов оренди землі, такі додаткові угоди є неукладеними, так як позивач перебувала за межами країни, будь-кому права на розпорядження земельними ділянками не доручала. ТОВ «Західна агровиробнича компанія» продовжує користування землею та записи про державну реєстрацію речового права (права оренди землі) на підставі таких угод порушують її права щодо вільного володіння, користування та розпорядження своїм майном.

ТОВ «Розтоцьке» систематично з 2018 року не сплачував орендну плату на користь позивача за договорами оренди землі від 02 квітня 2016 року, не виконав свої зобов`язання та істотно порушив умови договору, що відповідно до пункту д) частини першої статті 141 ЗК України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди землі. При цьому, той факт, що земельна ділянка без згоди та відома позивача була передана в користування іншій особі на підставі неукладених нею додаткових угод, не може вказувати на звільнення орендаря від обов`язку виконання умов договору оренди землі, зокрема і в частині сплати орендної плати.

Просила суд:

скасувати державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,7581 га з кадастровим номером 6122689600:01:001:0198, що знаходиться на території Чистопадівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, проведеної згідно з додатковою угодою до договору оренди землі б/н від 03 березня 2018 року, на підставі якої внесено зміни до запису про інше речове право номер 16053887 від 19 серпня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

скасувати державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2332 га з кадастровим номером 6122655300:01:001:0022, що знаходяться на території Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільській області, проведеної згідно з Додатковою угодою до договору оренди землі б/н від 03 березня 2018 року та Додатковою угодою до договору оренди землі б/н від 29 жовтня 2020 року, на підставі яких внесено зміни до запису про інше речове право номер 19422709 від 14 березня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

розірвати договір оренди землі б/н, укладений 02 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Розтоцьке» щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництв: площею 0,7581 га з кадастровим номером 6122689600:01:001:0198, розташованої на території Чистопадівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про інше речове право номер 16053887 від 19 серпня 2016 року;

розірвати договір оренди землі б/н, укладений 02 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Розтоцьке» щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2332 га з кадастровим номером 6122655300:01:001:0022, розташованої на території Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільській області, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про інше речове право номер 19422709 від 14 березня 2017 року.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року, позовні вимоги задоволено.

Скасовано державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,7581 га з кадастровим номером 6122689600:01:001:0198, що знаходиться на території Чистопадівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, проведеної згідно з Додатковою угодою до договору оренди землі б/н від 03 березня 2018 року, на підставі якої внесено зміни до запису про інше речове право номер 16053887 від 19 серпня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Скасовано державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2332 га з кадастровим номером 6122655300:01:001:0022, що знаходяться на території Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільській області, проведеної згідно з Додатковою угодою до договору оренди землі б/н від 03 березня 2018 року та Додатковою угодою до договору оренди землі б/н від 29 жовтня 2020 року, на підставі яких внесено зміни до запису про інше речове право номер 19422709 від 14 березня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Розірвано договір оренди землі б/н, укладений 02 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Розтоцьке» щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,7581 га з кадастровим номером 6122689600:01:001:0198, що знаходиться на території Чистопадівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про інше речове право номер 16053887 від 19 серпня 2016 року.

Розірвано договір оренди землі б/н, укладений 02 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Розтоцьке» щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2332 га з кадастровим номером 6122655300:01:001:0022, що знаходяться на території Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільській області, який був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про інше речове право номер 19422709 від 14 березня 2017 року.

Стягнено з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ТОВ «Розтоцьке» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати: суму сплаченого судового збору 4 294,40 грн та витрати за проведення судової експертизи 7 169,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки згідно висновку експерта № 524/524/23-22 від 03 серпня 2023 року Додаткову угоду від 03 березня 2018 року до договору оренди землі від 19 серпня 2016 року щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6122689600:01:001:0198 та Додаткову угоду від 03 березня 2018 року до договору оренди землі від 14 березня 2017 року щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6122655300:01:001:0022 ОСОБА_1 не підписувала, відповідно не укладала, її волевиявлення щодо названих правочинів не було, істотних умов цих правочинів вона не погоджувала, що суперечить основним засадам укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності, визначеним Законом України «Про оренду землі», оскільки укладення таких договорів здійснюється виключно за згодою орендодавця.

При цьому порушене право позивача, як власника спірних земельних ділянок, підлягає захисту в обраний нею належний й ефективний спосіб шляхом скасування державної реєстрації права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на земельні ділянки, оскільки має місце непідписання нею згаданих правочинів, ненадання нею згоди на їх укладення та заперечення нею факту їх укладення, як і виконання з її боку, а відповідний висновок про неукладеність цих правочинів викладений у мотивувальній частині судового рішення, що вважається достатнім у такому випадку.

Позовні вимоги в частині розірвання договорів оренди землі із відповідачем ТОВ «Розтоцьке» підлягає задоволенню, оскільки має місце систематична несплата орендної плати відповідачем на користь позивача за договорами оренди землі від 02 квітня 2016 року, тобто невиконання істотних умов договору оренди, що є підставою для припинення права користування земельними ділянками.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції. Крім цього, представник відповідача не подав до суду оригінал додаткової угоди від 29 жовтня 2020 року, яка б могла бути предметом експертного дослідження, тому в силу вимог частини десятої статті 84 ЦПК України та з врахуванням того, що на цей момент ОСОБА_1 перебувала за межами України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не підписувала також вказану додаткову угоду.

Колегія суддів відхилила аргументи апеляційної скарги про необхідність застосування при вирішенні правовідносин висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, які знайшли своє подальше застосування в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. У спірних відносинах та у наведених правовідносинах різними є предмет та підстави позову, а також їх матеріально-правове регулювання. З тексту постанови Верховного Суду у справі №650/1331/18 вбачається, що в розрізі того питання, чи вважається спірний договір укладеним у разі вчинення конклюдентних дій (сплати орендної плати) підлягають застосуванню саме висновки пунктів 7.38-7.39 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 145/2047/16-ц і аргументи щодо досягнення волевиявлення сторони на укладення такого договору внаслідок отримання орендної плати визнано необґрунтованими. В пунктах 7.38-7.39 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі

№ 145/2047/16-ц зазначено, що відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі. Між тим, статтею 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований.

Щодо посилань заявника про незаконність рішення суду в частині розірвання договорів оренди землі, укладених в 2016 році між ОСОБА_1 та ТОВ «Розтоцьке», то оскільки ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не є стороною таких договорів, тому її права не зачіпаються, а ТОВ «Розтоцьке» рішення суду в цій частині не оскаржується, тому такі доводи апелянта є необґрунтованими.

Аргументи учасників справи

У березні 2024 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити; судові витрати покласти на позивача.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» у відзиві на позовну заяву та у апеляційній скарзі зазначало, що протягом дії договорів оренди землі зі змінами, внесеними додатковими угодами від 03 березня 2018 року, вони фактично виконувалися, зокрема орендар належним чином сплачував орендодавцю орендну плату за договорами. До відзиву відповідач надав докази сплати орендної плати позивачу. Позивач факту отримання орендної плати не спростував, а також доводів відповідача, що орендна плата ним отримана на виконання спірних правочинів, не навів доводів та доказів щодо отримання орендної плати від ТОВ «Західна агровиробнича компанія» з інших підстав. Зазначені докази вказують на те, що умови договорів оренди землі та додаткових угод фактично виконувалися. Між сторонами існували договірні відносини, що свідчить про наявність волевиявлення позивача на укладення спірних додаткових угод до договорів оренди землі, незважаючи на те, що згідно з висновком експерта підписи на вказаних угодах не належать відповідачу. Суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 192/1903/19, в якій суд дійшов висновків, що якщо договір хоч і не був укладений, але виконувався його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність, і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Зі змісту позову вбачається, що право позивача порушене саме неможливістю користування та розпорядження майном. Відсутня норма закону, яка б передбачала, що скасування державної реєстрації права оренди в судовому порядку вважатиметься поверненням земельної ділянки. Тобто, земельна ділянка продовжує знаходитись у фактичному користуванні орендаря. Тим самим захист прав власника не забезпечується. Подібні за змістом висновки також висловлені у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19. Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав, що узгоджується із висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц). Такий позов позивачем не був заявлений; без задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками задоволення вимог про скасування державної реєстрації права оренди є передчасним.

Позивач обрав неналежний спосіб захисту, а позов, який захистив би його права - усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом повернення таких ділянок, не заявив. Указане узгоджується із висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 16 червня 2020 року у справі

№ 145/2047/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у справі № 670/1088/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 26 квітня 2023 року у справі № 192/1903/19).

Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2025 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 144/1440/22 (провадження № 61-12561сво24).

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2025 року поновлено касаційне провадження у справі.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що позивач на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 16 грудня 2013 року № 736 та № 738, виданих державним нотаріусом Зборівської державної нотаріальної контори Олійник Н. Б., є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,7581 га з кадастровим номером 6122689600:01:001:0198, що знаходиться на території Чистопадівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області та земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2332 га з кадастровим номером 6122655300:01:001:0022, що знаходяться на території Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільській області. Державна реєстрація права власності здійснена 16 грудня 2013 року.

02 квітня 2016 року позивач уклала договори оренди землі, відповідно до яких зазначені земельні ділянки передала в оренду ТОВ «Розтоцьке» строком на 7 років.

Державна реєстрація права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснена орендарем 19 серпня 2016 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6122689600:01:001:0198 та 14 березня 2017 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6122655300:01:001:0022.

В грудні 2021 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни до записів про державну реєстрацію іншого права (права оренди) щодо вказаних земельних ділянок:

щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6122689600:01:001:0198 зареєстровано право оренди за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», код ЄДРПОУ 41099127, чим змінено орендаря, з яким позивач укладала договір оренди; строк дії оренди визначено - до 03 березня 2025 року, чим змінено строк оренди; підставою для державної реєстрації іншого речового права, окрім Договору оренди землі б/н від 02 квітня 2016 року, укладеного з ТОВ «Розтоцьке», вказано Додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 03 березня 2018 року;

щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6122655300:01:001:0022 також зареєстровано право оренди за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», чим змінено орендаря з яким позивач укладала договір оренди; строк дії оренди визначено до 03 березня 2027 року, чим змінено строк оренди; передбачено нову умову оренди - автоматичне продовження дії договору, з правом пролонгації; підставою для державної реєстрації іншого речового права, окрім Договору оренди землі б/н від 02 квітня 2016 року, укладеного з ТОВ «Розтоцьке», вказано Додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 03 березня 2018 року та Додаткову угоду до Договору оренди землі б/н від 29 жовтня 2020 року.

Згідно з висновком експерта № 524/524/23-22 від 03.08.2023 /а. с. 125-134/ за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у даній справі, позивач як орендодавець Додаткову угоду від 03 березня 2018 року до договору оренди землі від 19 серпня 2016 року щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6122689600:01:001:0198 та Додаткову угоду від 03 березня 2018 року до договору оренди землі від 14 березня 2017 року щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6122655300:01:001:0022 не підписувала.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Тлумачення статті 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим. Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту (див. постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 554/9126/20 (провадження

№ 61-13760сво21), від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження

№ 61-5252сво23)).

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Усталеним у судовій практиці незалежно від виду судочинства та категорії справи є підхід, згідно з яким висновки щодо застосування норм судовою палатою касаційного суду мають перевагу над висновками колегії суддів; висновки об`єднаної палати касаційного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати та колегії суддів касаційного суду (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02 (пункт 8.12), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20, від 20 грудня 2023 року у справі № 752/4079/16, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2023 року у справі № 757/42452/20, від 05 січня 2024 року у справах № 149/184/21 і № 337/2398/20, від 24 січня 2024 року у справах № 761/22446/20 і № 757/51692/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі № 932/9029/23).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) зазначено, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) зазначено, що «належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача. Тому позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди щодо земельної ділянки з одночасним припиненням такого права не є належним способом захисту порушеного права; ОСОБА_1 позовних вимог про визнання відсутнім права оренди не заявляла, у зв`язку із цим відсутні підстави для вирішення питання про кваліфікацію договору оренди землі та додаткової угоди до нього як неукладених. Аналогічно і доводи ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо обставин добросовісності орендодавця, яка отримувала орендну плату від відповідача, належить оцінювати за умови звернення орендодавця із належною вимогою. За таких обставин в задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо спірної земельної ділянки з одночасним припиненням такого права належить відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту. Тому вимога про повернення позивачу спірної земельної ділянку може бути заявлена та вирішена по суті разом з вимогою про визнання відсутнім права її оренди у ТОВ «Західна агровиробнича компанія».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2025 року у справі № 144/1440/22 (провадження № 61-12561сво24) зроблено такі висновки:

«як Велика Палата Верховного Суду, так і Об`єднана палата послідовно дотримуються підходу, що належним способом захисту прав орендодавця, який не підписував договір (додаткову угоду), є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. При цьому судове рішення про визнання відсутнім права оренди є підставою для державної реєстрації припинення права оренди. Будь-яке інше судове рішення (про скасування державної реєстрації права оренди, про зобов`язання повернути земельну ділянку) за змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є підставою для державної реєстрації припинення права оренди.

У справі № 130/8/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що: «ефективним способом захисту та таким, що забезпечує реальне відновлення порушеного права у випадку реєстрації неукладеного між сторонами договору оренди, є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації». За таких обставин, з урахуванням викладеного, Об`єднана палата вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 130/8/23 (провадження

№ 61-6874св24).

У справі, що переглядається: позивачка просила усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом зобов`язання відповідача повернути земельні ділянки. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що 01 квітня 2011 року між сторонами без її відома, укладено договори оренди вказаних земельних ділянок, які вона не підписувала. На підставі цих договорів відповідач зареєстрував за собою право оренди цих земельних ділянок; суди на підставі висновку експерта за результатами почеркознавчої експертизи встановили, що позивачка договори оренди землі не підписувала, тобто, не виявила свою волю на їх вчинення, а тому такі договори є неукладеними і земельні ділянки перебувають у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав; суд першої інстанції, застосувавши висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22, обґрунтовано вказав, що позивачка вимог про визнання відсутнім права оренди не заявляла, тому у задоволенні позову належить відмовити, зважаючи обрання позивачем неналежного способу захисту; апеляційний суд вважав, що наявні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки як обраний позивачем спосіб захисту (усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом їх повернення власнику), так і зазначений судом першої інстанції спосіб захисту (визнання відсутнім права оренди) у цьому випадку призведе до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду за захистом своїх прав; апеляційний суд не врахував, що належним способом захисту прав орендодавця, який не підписував договір (додаткову угоду), є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. При цьому судове рішення про визнання відсутнім права оренди є підставою для державної реєстрації припинення права оренди. Будь-яке інше судове рішення (про скасування державної реєстрації права оренди, про зобов`язання повернути земельну ділянку) за змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є підставою для державної реєстрації припинення права оренди».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).

У справі, що переглядається:

позивач, зокрема, просила скасувати державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на належні їй земельні ділянки, проведених згідно з додатковими угодами до договору оренди землі б/н від 03 березня 2018 року та від 29 жовтня 2020 року. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вказаних додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок вона не підписувала. На підставі цих договорів за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зареєстровано права оренди цих земельних ділянок;

суди вважали, що позивач вказаних додаткових угод до договорів оренди землі не підписувала, тобто, не виявила свою волю на їх вчинення, а тому такі договори є неукладеними, у зв`язку з чим порушене право позивача як власника спірних земельних ділянок підлягає захисту в обраний нею належний й ефективний спосіб;

суди не врахували, що належним способом захисту прав орендодавця, який не підписував договір (додаткову угоду), є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. При цьому судове рішення про визнання відсутнім права оренди є підставою для державної реєстрації припинення права оренди. Будь-яке інше судове рішення (зокрема, про скасування державної реєстрації права оренди) за змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є підставою для державної реєстрації припинення права оренди;

належної позовної вимоги про визнання відсутнім права оренди позивач не заявляла, у зв`язку із цим відсутні підстави для вирішення питання про кваліфікацію додаткових угод до договорів оренди землі як неукладених. Аналогічно і протилежні доводи відповідача щодо виконання договору слід оцінювати за умови звернення орендодавця із належною вимогою;

тому у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про скасування державної реєстрації права оренди належить відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту;

суди встановили, що на час подання позову і розгляд справи судами ТОВ «Західна агровиробнича компанія» використовує спірні земельні ділянки як орендар за договорами від 02 квітня 2016 року, укладеними між позивачем та ТОВ «Розтоцьке»; право оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі додаткових угод до договорів оренди землі, якими, зокрема, замінено орендаря з ТОВ «Розтоцьке» на ТОВ «Західна агровиробнича компанія», змінено строк оренди;

оскільки як підставу для розірвання договорів оренди 02 квітня 2016 року позивач посилалась на невиконання ТОВ «Розтоцьке» зобов`язань щодо сплати орендної плати, яке станом на час розгляду справи не є стороною за вказаними договорами оренди, то відсутні підстави для їх розірвання відповідно до пункту д) частини першої статті 141 ЗК України.

За таких обставин судові рішення про задоволених вимог ОСОБА_1 належить скасувати та в їх задоволенні відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2025 року у справі № 144/1440/22 (провадження № 61-12561сво24), дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанцій дійшов висновку про скасування судових рішень та відмову у позові, судові витрати ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на сплату судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції в сумі 6 441,60 грн (а. с. 190) та переглядом справи у суді касаційної інстанції в сумі 8 588,80 грн, слід стягнути з позивача.

Керуючись статтями 141 400 402 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» задовольнити.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 лютого 2024 рокускасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» 15 030,40 грн судових витрат на сплату судового збору, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції та переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2023 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від 07 лютого 2024 рокувтрачають законну силу і подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І Пархоменко