Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.05.2020 року у справі №127/23156/19

Постанова

Іменем України

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 127/23156/19

провадження № 61-14344св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - Релігійна організація "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації,

треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Тишківський Сергій Леонідович, на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року у складі колегії суддів:

Медвецького С. К., Оніщука В. В., Якименко М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України" (далі - РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, про визнання рішень парафіяльних зборів та змін до статуту релігійної організації недійними.

Змінену позовну заяву мотивовано тим, що 18 грудня 2018 року та 06 лютого 2019 року були проведені парафіяльні збори РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ", на яких ухвалено рішення про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях Релігійної громади шляхом виходу із юрисдикції Української Православної Церкви (далі - УПЦ) та входження під юрисдикцію Православної Церкви України (далі - ПЦУ), а також про зміну найменування організації та внесення змін до установчих документів релігійної організації.

ОСОБА_1 вважає, що цими рішеннями порушуються його права як члена та настоятеля релігійної громади УПЦ. Також вказує, що під час проведення зборів та прийняття відповідних рішень було порушено низку положень Статуту УПЦ і Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Звернув увагу на те, що збори не були скликані ні настоятелем, ні парафіяльною радою, як того вимагає чинне законодавство України. У зборах брали участь особи, які не є членами УПЦ.

Крім того, на цих зборах головував не настоятель, а ОСОБА_12, якому повноваження головувати на зборах не надавалися, також протодиякону ОСОБА_11 не надавалися повноваження бути секретарем зборів та підписувати протокол.

Таким чином, такі дії РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ" є нелегітимними та такими що, порушують вимоги чинного законодавства України, Статут УПЦ, а також права дійсних членів УПЦ, які на парафіяльних зборах релігійної громади питання про вихід релігійної громади зі складу парафії УПЦ та входження до складу парафії ПЦУ не розглядали і рішень не приймали.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недійсними рішення парафіяльних зборів РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці УПЦ" від 18 грудня 2018 року та від 06 лютого 2019 року;

- визнати недійсними зміни до Статуту РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ", оформлені рішенням від 06 лютого 2019 року.

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, про визнання рішень парафіяльних зборів та змін до статуту релігійної організації недійсними.

Позовну заяву мотивовано тим, що 18 грудня 2018 року та 06 лютого 2019 року були проведені парафіяльні збори РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ", на яких ухвалено рішення про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади шляхом виходу із юрисдикції УПЦ та входження під юрисдикцію ПЦУ, зміну найменування організації та внесені зміни до установчих документів релігійної організації.

ОСОБА_2 вважає, що цими рішеннями порушуються його права як заступника голови парафіяльної ради релігійної громади УПЦ та її члена, оскільки при проведенні зборів та прийнятті відповідних рішень було порушено положення статуту УПЦ, Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд:

- визнати недійсними рішення Парафіяльних зборів РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці УПЦ" від 16 грудня 2018 року, від 18 грудня 2018 року та від 06 лютого 2019 року;

- визнати недійсними зміни до Статуту РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ", оформлені рішенням від 06 лютого 2019 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21 листопада 2019 року об'єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_1 зі справою за позовом ОСОБА_2.

У січні 2021 року треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, звернулися до суду з позовом до РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, про визнання рішень парафіяльних зборів та змін до статуту релігійної організації недійсними.

Позовну заяву мотивовано тим, що 18 грудня 2018 року та 06 лютого 2019 року були проведені парафіяльні збори РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ" на яких ухвалені рішення про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях Релігійної громади шляхом виходу із юрисдикції УПЦ та входження під юрисдикцію ПЦУ, а також зміну найменування організації та внесені зміни до установчих документів релігійної організації.

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 вважають, що цими рішеннями порушуються їх права як членів парафіяльної ради релігійної громади УПЦ у зв'язку з тим, що при проведенні зборів та прийнятті відповідних рішень було порушено положення Статуту УПЦ, Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 просили суд:

- визнати недійсними рішення Парафіяльних зборів РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці УПЦ" від 18 грудня 2018 року та від 06 лютого 2019 року;

- визнати недійсними зміни до Статуту РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ", оформлені рішенням від 06 лютого 2019 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2021 року прийнято до розгляду позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 до РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, про визнання рішень парафіяльних зборів та змін до статуту релігійної організації недійсними, а позов третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, до РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, про визнання рішень парафіяльних зборів та змін до статуту релігійної організації недійсними залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 лютого 2021 року прийнято до розгляду позов третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, до РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, про визнання рішень парафіяльних зборів та змін до статуту релігійної організації недійсними.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2019 року у складі судді Венгрин О. О. закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м.

Вінниці ПЦУ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, про визнання рішень парафіяльних зборів та змін до статуту релігійної організації недійсними, за позовом ОСОБА_2 до РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, про визнання рішень парафіяльних зборів та змін до статуту релігійної організації недійсними.

Закриваючи провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд першої інстанції виходив з того, що суди не уповноважені вирішувати питання, пов'язані зі зміною канонічної підлеглості релігійної організації, затвердженої рішенням загальних зборів релігійної громади, про зміни у складі парафіяльних зборів релігійної громади, оскільки держава в особі суду не має права втручатися у внутрішню діяльність релігійних організацій, тобто юрисдикція суду не може бути поширена на спірні правовідносини.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С., Якименко М. М., апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 адвоката Колінько І. В. задоволено, апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Тишківського С. Л. задоволено, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2019 року про закриття провадження у справі скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до змісту позовних вимог цей спір відноситься до компетенції суду, оскільки рішення, прийняті загальними зборами релігійної громади, належать до рішень, які були прийняті всередині цієї громади (релігійної організації) її членами, спрямовані на реалізацію цивільних прав, свобод та інтересів цих членів релігійної громади, на забезпечення діяльності релігійної громади з метою задоволення інтересів її членів.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ" на постанову Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2020 року на підставі частини 4 статті 394 ЦПК України. Зіславшись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 916/2086/19/19 (провадження № 12-196гс19) та постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 598/157/15-ц (провадження № 61-31628сво18), Верховний Суд підсумував, що апеляційний суд зробив правильний висновок про скасування ухвали суду першої інстанції, а тому касаційна скарга РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ" є необґрунтованою.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2021 року у складі судді Дернової В. В. провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, про визнання рішень парафіяльних зборів та змін до статуту релігійної організації недійсними, за позовом ОСОБА_2 до РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, про визнання рішень парафіяльних зборів та змін до статуту релігійної організації недійсними, та за позовом третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, про визнання рішень парафіяльних зборів та змін до статуту релігійної організації недійсними, закрито.

Роз'яснено позивачам, що вони вправі звернутися до суду за вирішенням спору в порядку господарського судочинства.

Суд першої інстанції виходив із того, що у цьому випадку мають місце правовідносини між РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ" та позивачами щодо створення, діяльності, управління та припинення діяльності релігійної організації, спір з приводу чого повинен розглядатися у порядку господарського судочинства.

Обґрунтовуючи необхідність вирішення цієї справи в порядку господарського судочинства, суд зіслався, у тому числі на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м.

Вінниці ПЦУ" задоволено, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції постановив, що критеріями розмежування судової юрисдикції є предмет спору та характер спірних правовідносин.

Суд першої інстанції остаточно не визначив предмет спору та характер спірних правовідносин, оскільки у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач стверджував, що позивач не є керівником та членом релігійної організації, а вважав доведеним факт членства ОСОБА_1 у релігійній організації, що є грубим порушенням процесуального закону.

Також суд не з'ясував характер спірних правовідносин, які виникли між ОСОБА_2 та відповідачем.

Отже, у підготовчому засіданні суд першої інстанції не виконав завдання підготовчого провадження, не вчинив всіх процесуальних дій, що передбачені законом, а саме щодо остаточного визначення предмета спору, характеру спірних правовідносин та позовних вимог, які підлягають розгляду судом, та дійшов передчасного висновку, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства і наявні підстави для закриття провадження у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Тишківський С. Л., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просив скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження постанови Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021року у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що твердження апеляційного суду про те, що спірні правовідносини за предметом позову не пов'язані з діяльністю та управлінням відповідача, є хибними, оскільки оскаржувані рішення відповідача стосуються виключення ОСОБА_2 зі складу членів релігійної організації, зміни підлеглості у канонічних та організаційних питаннях релігійної організації, зміни назви і складу керівного органу та затвердження нової редакції статуту релігійної організації.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ", від імені якої діє адвокат Карнаухов А.

Л., зазначила, що касаційна скарга ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Тишківський С. Л., не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Тишківський С. Л., на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.

У жовтні 2021 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Тишківський С. Л., на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року і витребувано із Вінницького міського суду Вінницької області цивільну справу № 127/23156/19.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги і правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Тишківський С. Л., підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Рішенням парафіяльних зборів РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ" від 16 грудня 2018 року, оформленим протоколом № 01/12/18, вирішено: прийняти повноваження голови парафіяльних зборів ОСОБА_12 (ОСОБА_12); обрати секретарем парафіяльних зборів протодиякона ОСОБА_11; згідно зі Статутом про управління УПЦ (розділ VIII. Г, п. п. 4,5) та Статутом релігійної громади (п. п. 3.7,3.8) змінити склад членів парафіяльних зборів, оновлений склад членів парафіяльних зборів станом на 16 грудня 2018 року відобразити у додатку № 2 до цього протоколу; обрати парафіяльну раду у такому складі: голова парафіяльної ради - ОСОБА_12 (ОСОБА_12), заступник голови парафіяльної ради - ОСОБА_11, скарбник - ОСОБА_14.

Рішенням парафіяльних зборів РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ" від 18 грудня 2018 року, оформленим протоколом № 02/12/18, вирішено: прийняти повноваження голови парафіяльних зборів ОСОБА_12 (ОСОБА_12); обрати секретарем парафіяльних зборів протодиякона ОСОБА_11; відповідно до статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", на підставі рішення Об'єднання Собору Православної Церкви України від 15 грудня 2018 року змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади, шляхом виходу з юрисдикції УПЦ та входження під юрисдикцію ПЦУ; змінити найменування на РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії ПЦУ"; доручити представнику релігійної організації ОСОБА_15 звернутися до управління у справах національностей та релігій облдержадміністрації щодо внесення змін до установчих документів РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії ПЦУ" та органів державної реєстрації - щодо проведення державної реєстрації змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі змін до установчих документів.

Рішенням парафіяльних зборів РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ" від 06 лютого 2019 року, оформленим протоколом № 01/02/19, вирішено: прийняти повноваження голови парафіяльних зборів ОСОБА_12 (ОСОБА_12); обрати секретарем парафіяльних зборів протодиякона ОСОБА_11; змінити найменування на РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ"; прийняти, підписати та подати на затвердження керуючому Вінницько-Барською єпархією ПЦУ Митрополиту Вінницькому і Барському Статут РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ" у новій редакції, доручити підписати Статут від імені всіх членів парафіяльних зборів релігійної громади голові парафіяльних зборів ОСОБА_12 (ОСОБА_12); оновлений склад членів парафіяльних зборів відповідно до протоколу РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м.

Вінниці Вінницької єпархії ПЦУ" залишити без змін, а також відобразити у додатку № 2 до цього протоколу; залишити без змін склад парафіяльної ради: голова парафіяльної ради - ОСОБА_12 (ОСОБА_12), заступник голови парафіяльної ради - ОСОБА_11, скарбник - ОСОБА_14, залишити без змін склад ревізійної комісії: голова ревізійної комісії - ОСОБА_17, члени ревізійної комісії: ОСОБА_18, ОСОБА_16; доручити представнику релігійної громади ОСОБА_15 звернутися до управління у справах національностей та релігій облдержадміністрації щодо реєстрації Статуту, органів державної реєстрації - щодо проведення державної реєстрації змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі змін до установчих документів.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 , 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з вимогами частини 1 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З поділу системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації випливає поняття цивільної юрисдикції, під якою розуміється компетенція суду щодо вирішення справ у порядку цивільного судочинства.

Судова юрисдикція - це розмежування компетенції між загальними, господарськими та адміністративними судами. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його вічастини 1 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"одавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Основними критеріями визначення юрисдикції спорів є характер (предмет) правовідносин, що виникли між сторонами та суб'єктний склад правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у справі № 639/1347/20 (провадження № 61-15409св21)).

Частиною 1 статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).

За змістом частин 1 , 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому частин 1 , 2 статті 4 ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України визначено, що до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

У цій справі підставою позовів позивачів та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, є їхня незгода з рішеннями загальних зборів членів релігійної організації про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади шляхом виходу із юрисдикції УПЦ та входження під юрисдикцію ПЦУ, а також про зміну найменування організації та внесення змін до установчих документів релігійної організації, оформлені протоколами від 18 грудня 2018 року № 02/12/18 та від 06 лютого 2019 року № 01/02/19, оскільки ці рішення, на їхню думку, прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 року № 987-XII (далі-Закон № 987-ХІІ) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Згідно зі ~law29~ релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Положеннями ~law30~ визначено, що релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюються загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

У постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 673/1400/19 (провадження № 61-16467св20) викладено правовий висновок про те, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20) уточнила правову позицію, викладену в постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 916/2086/19, від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19, від 22 січня 2020 року у справі № 809/1025/17 зазначивши, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про скасування постанови Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року та залишення в силі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2021 року, оскільки спір у цій справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв'язку з цим із РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 454,00 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Тишківський Сергій Леонідович, задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року скасувати, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2021 року залишити в силі.

Стягнути з Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України" на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору за подання касаційної скарги, у розмірі 454,00 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк