Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.01.2020 року у справі №336/5652/18

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 336/5652/18

провадження № 61-1595св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 жовтня 2019 року у складі судді Щасливої О. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року

у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання недієздатним ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який страждає психічними розладами, у силу чого не повністю усвідомлює зміст вчинюваних поступків, є безпорадним у побуті, потребує постійної сторонньої допомоги.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 за своїм психічним станом позбавлений можливості самостійно організовувати свою життєдіяльність. Зазначав, що стан здоров'я діда погіршився влітку 2017 року, саме в цей період він поскаржився на втрату важливих особистих документів та грошових коштів, про обставини зникнення яких через розсіяний стан свідомості не зміг нічого повідомити, та одночасно поскаржився на недостатній догляд з боку особи, з якою у нього укладений договір довічного утримання, - заінтересованої особи ОСОБА_2.

Вважає, що дід потребує опіки.

Ураховуючизазначене, ОСОБА_1 просив суд визнати ОСОБА_3 недієздатним та призначити його опікуном діда.

У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, у якій просила суд визнати її опікуном ОСОБА_3 на підставі відповідного подання органу опіки та піклування.

Заява мотивована тим, що вона є онукою ОСОБА_3, з яким 14 червня

2017 року уклала договір довічного утримання, відповідно до якого дбає про діда, прибирає його житло, готує їжу, вирішує побутові проблеми, сплачує житлово-комунальні послуги, хоча цей обов'язок і не встановлений договором довічного утримання.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_2 просила суд призначити її опікуном ОСОБА_3.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, недієздатним. Встановлено опіку над ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Подання органу опіки та піклування задоволено.

Призначено опікуном ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований і проживає за адресою:

АДРЕСА_1, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрований

і проживає за адресою: АДРЕСА_2, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Призначено опікуном ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований і проживає за адресою:

АДРЕСА_1, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, що зареєстрована

і проживає за адресою: АДРЕСА_3, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_3.

Рішення діє протягом двох років.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до висновку призначеної судом психіатричної експертизи ОСОБА_3 виявляє ознаки психічного розладу у вигляді деменції внаслідок органічного ураження головного мозку складеного генезу (судинного та альцгеймерівського), про що свідчать дані анамнезу; ступінь наявних порушень такий, що позбавляє його здатності розуміти значення своїх дій і керувати ними, тому

ОСОБА_3 необхідно визнати недієздатним, встановити над ним опіку та призначити йому опікунів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 жовтня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, на підставі належних доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_3 недієздатнимта провстановлення над ним опіки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 одав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати

у частині призначення ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_3 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні її заяви про призначення опікуном.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині призначення ОСОБА_2 опікуном є необґрунтованими, судами не встановлені належним чином фактичні обставини справи, надана неправильна оцінка доказам.

Зазначає, що він підтвердив факт родинних відносин з ОСОБА_3; суди попередніх інстанцій не з'ясували, якими доказами підтверджується факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; наявні конфліктні відносини між опікунами; не з'ясували, як саме призначення двох опікунів вплине на виконання ними своїх обов'язків у частині догляду за підопічним, отримання належних підопічному виплат.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2020 року ОСОБА_2 подала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, з 02 лютого 1995 року - по теперішній час.

ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_3, що підтверджується копіями свідоцтв про народження.

ОСОБА_2 діє в інтересах ОСОБА_3 на підставі договору довічного утримання, який укладений в установленому законом порядку.

У матеріалах справи наявні два подання органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про призначення опікунами ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

У червні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із заявою про закриття провадження у справі.

В обґрунтування заяви про закриття провадження у справі ОСОБА_2 посилається на те, що оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва, тому провадження у справі підлягає закриттю.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Шевченківським районним у м. Запоріжжі відділом реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.

Дніпро) 04 червня 2020 року.

За правилом пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

У випадку, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 6 частини 1 статті 186 ЦПК України), а у разі, коли провадження

у справі вже відкрито, - закриває таке провадження (пункт 7 частини 1 статті 255 ЦПК України). Проте, якщо суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для його скасування в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі (частина 3 статті 377 ЦПК України). Аналогічно не можна скасувати у касаційному порядку повністю чи частково із закриттям провадження у справі законне й обґрунтоване рішення суду першої або апеляційної інстанції (частина 3 статті 414 ЦПК України).

Аналогічний висновок міститься у постанові Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 443/2084/15-ц (провадження № 61-33215св18).

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За положеннями частини 1 статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого, психічного розгляду не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Частиною 2 статті 39 ЦК України встановлено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.

Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх підстав про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з'ясування наявності чи відсутності психічного розгляду, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2019 року у цивільній справі призначено судово-психіатричну експертизу, яку доручено експертам комунальної установи "Обласна клінічна психіатрична лікарня".

Відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи

від 25 червня 2019 року № 2286/с, проведеної Комунальним закладом "Обласна клінічна психіатрична лікарня" Запорізької обласної ради, ОСОБА_3 виявляє ознаки психічного розладу у вигляді деменції внаслідок органічного ураження головного мозку складеного генезу (судинного та альцгеймерівського), про що свідчать дані анамнезу: нормальний розвиток з раннього дитячого віку, навчання в загальноосвітній школі, служба в армії (участь у бойових діях), трудова діяльність, сімейний стан. Періодично відмічалося підвищення артеріального тиску на тлі відсутності постійної терапії, відмічалося поступове зниження пам'яті, періодично з'являлися безглуздості в поведінці, оглядався психіатром, був взятий у консультативну групу обліку, втратив практичні навички та навички самообслуговування, став соціально дезадаптованим. При обстеженні комісії лікарів на тлі розсіяної сомато-неврологічної симптоматики виявлено: порушення процесу мислення, нестійкість уваги, емоційна лабільність, дратівливість, сльозливість, грубе зниження інтелектуально-мнестичних функцій (за шкалою обстеження ММSE - 0 балів), безпорадність, відсутність галюцінаторно-маячних хвилювань і критики до свого стану. Ступінь наявних порушень такий, що позбавляє його здатності розуміти значення своїх дій і керувати ними. Потребує постійного стороннього догляду.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно встановив наявність правових підстав для задоволення заяви про визнання фізичної особи недієздатною.

Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.

Згідно з частиною 1 статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Судом встановлено, ОСОБА_1 був онуком ОСОБА_3, що підтверджується копіями свідоцтв про народження.

ОСОБА_2 діяла в інтересах ОСОБА_3 на підставі договору довічного утримання, який укладений в установленому законом порядку.

У матеріалах справи наявні два подання органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про призначення опікунами ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, - ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Відповідно до частини 1 статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Встановивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дієздатними, за станом здоров'я можуть надавати соціальні послуги та відповідають вимогам, які ставляться до опікунів, суд, із урахуванням висновків органу опіки

і піклування, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про рівність умов для призначення останніх опікунами ОСОБА_3.

У пункті 3.1 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88, зазначено, що при призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов'язки. Опікун або піклувальник призначаються лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.

Отже, опікуном може бути призначено не лише родича, а й осіб, які

є близькими підопічному.

З огляду на те, що Правилами опіки та піклування не встановлено обмежень щодо кількості опікунів повнолітньої особи, суд першої інстанції,

з висновком якого погодився і апеляційний суд, призначаючи опікунів за поданням органу опіки та піклування, правильно встановив відсутність правових підстав для відмови у задоволенні подання органу опіки та піклування щодо призначення опікунами ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону,

а також узгоджуються з нормами матеріального права, які ними правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають,

а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність ухвалення судових рішень станом на момент їхнього постановлення. Рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його проголошення, створило певні правові наслідки для учасників справи та особи, визнаної недієздатною,

а тому, події, що настали після набрання ним законної сили, не впливають на його законність і обґрунтованість.

За таких обставин, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій законне й обґрунтоване, клопотання про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 жовтня

2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 грудня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк