Історія справи

Постанова КЦС ВП від 21.05.2025 року у справі №369/3584/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року

м. Київ

справа № 369/3584/23

провадження № 61-4372св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - дочірнє підприємство «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скаргидочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нікушина Валерія Сергіївна, на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.,

Матвієнко Ю. О., від 27 лютого 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» (далі - ДП «УКРАВТОГАЗ») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що вона з 27 лютого 2019 року обіймала посаду начальника групи правового забезпечення договірної роботи Управління правового забезпечення. Наказом

ДП «УКРАВТОГАЗ» від 07 лютого 2023 року № 309к її було звільнено

з 15 лютого 2023 року у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та скороченням чисельності і штату працівників за пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

3. Вважає, що її звільнення відбулося з порушеннями положень статті 492 КЗпП України, оскільки відповідач не запропонував для працевлаштування всі наявні вакантні посади, не врахував її перевагу у рівні кваліфікації, продуктивності праці та тривалості стажу роботи в порівнянні з іншими працівниками підприємства.

4. Також відповідач не виплатив їй премію у розмірі місячного окладу з нагоди Дня працівників нафтової, газової і нафтопереробної промисловості, яка передбачена Галузевою угодою і Колективним договором

ДП «УКРАВТОГАЗ» на 2019-2021 роки.

5. Цими порушеннями законодавства про працю їй заподіяна моральна шкода, розмір якої позивачка визначила у 25 000 грн.

6. Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати її звільнення з посади начальника групи правового забезпечення договірної роботи Управління правового забезпечення

ДП «УКРАВТОГАЗ» у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та скорочення чисельності і штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України незаконним та поновити її на вказаній посаді;

- визнати незаконним та скасувати наказ ДП «УКРАВТОГАЗ»

від 07 лютого 2023 року № 309к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- стягнути з ДП «УКРАВТОГАЗ» середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу за період з 15 лютого 2023 року по 11 жовтня 2023 року у розмірі 220 357,44 грн, але не менше ніж на дату ухвалення судового рішення;

- стягнути з ДП «УКРАВТОГАЗ» премію з нагоди Дня працівників нафтової, газової і нафтопереробної промисловості в розмірі одного посадового окладу;

- стягнути з ДП «УКРАВТОГАЗ» середній заробіток за час затримки розрахунку по премії з нагоди Дня працівників нафтової, газової і нафтопереробної промисловості, з 15 лютого 2023 року по 11 жовтня

2023 року в розмірі 220 357,44 грн, але не менше ніж на дату ухвалення судового рішення;

- стягнути з ДП «УКРАВТОГАЗ» в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Києво-Святошинського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Янченка А. В., від 24 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

8. Суд першої інстанції вважав, що ДП «УКРАВТОГАЗ» дотрималось вимог чинного законодавства при звільненні позивачки за пунктом 1

частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 пропонувалися інші посади на підприємстві, які відповідають її професії (кваліфікації), та вона не має більшої продуктивності праці чи інших підстав і переваг для залишення на роботі порівняно з іншими працівниками. Виплата премій є правом, а не обов`язком відповідача і належать до його дискреційних повноважень. Оскільки за результатами розгляду позовних вимог по суті суд дійшов висновку про відсутність порушень трудових прав позивачки, то відповідно відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду

9. Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Києво-Святошинський міськрайонного суду Київської області від 24 листопада

2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Визнано незаконним наказ ДП «УКРАВТОГАЗ»

від 07 лютого 2023 року № 309к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Групи правового забезпечення договірної роботи Управління правового забезпечення та поновлено її на вказаній посаді з 15 лютого

2023 року. Стягнуто з ДП «УКРАВТОГАЗ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 лютого 2023 року

по 27 лютого 2024 року в розмірі 346 644,16 грн з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів, а також 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні іншої частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

10. Колегія суддів вважала, що відповідач не спростував доводів

ОСОБА_1 , що їй не були запропоновано інші вакантні посади, які з`являлися в ДП «УКРАВТОГАЗ» з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, а саме посади провідного інженера групи охорони праці, екологічної та виробничої безпеки, провідного інженера з кадрових питань групи управління людськими ресурсами, провідного інженера з організації праці групи управління людськими ресурсами, провідного економіста з праці групи управління людськими ресурсами.

11. Крім того, Комісією з питань встановлення (визначення) переважного права працівників на зайняття посад у ДП «УКРАВТОГАЗ» при змінах в організації виробництва і праці вирішувалось питання наявності переважного права на переведення на посаду начальника відділу юридичного забезпечення між позивачкою та Стариком Я. І . Рішенням від 13 лютого

2023 року Комісія відхилила кандидатуру ОСОБА_1 , проте наказ

ДП «УКРАВТОГАЗ» про її звільнення видано 07 лютого 2023 року, тобто до прийняття рішення Комісії.

12. Головою Комісії з питань встановлення (визначення) переважного права працівників на зайняття посад у ДП «УКРАВТОГАЗ» при змінах в організації виробництва і праці був визначений Старик Я. І., який очевидно мав конфлікт інтересів у вирішенні цього питання.

13. Таким чином, доводи ОСОБА_1 про порушенням вимог трудового законодавства при її звільненні є обґрунтованими, що є підставою для задоволення позовних вимог про визнання незаконним наказу про звільнення позивачки, поновлення її на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодуванням моральної шкоди, завданої порушенням її трудових прав.

14. Водночас, апеляційний суд вважав безпідставними позовні вимоги позивачки про стягнення премії та середнього заробітку за час затримки розрахунку по виплаті премії, врахувавши, що ця премія не була нарахована позивачці за час, коли вона працювала у ДП «УКРАВТОГАЗ».

15. Щодо судових витрат, понесених позивачкою на правову допомогу, то колегія суддів, виходячи із складності справи, вимог співмірності та розумності, наданих суду документів, дійшла висновку про їх часткову компенсацію.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

16. У касаційній скарзі ДП «УКРАВТОГАЗ», в інтересах якого діє адвокат Слесарчук В. М., просить постанову Київського апеляційного суду

від 27 лютого 2024 року скасувати, залишивши в силі рішення Києво-Святошинський міськрайонного суду Київської області від 24 листопада

2023 року.

17. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат

Нікушина В. С., просить постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення премії та середнього заробітку за час затримки розрахунку по виплаті премії скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

18. У березні 2024 року ДП «УКРАВТОГАЗ», в інтересах якого діє адвокат Слесарчук В. М., та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нікушина В. С., подали касаційні скарги на постанову Київського апеляційного суду

від 27 лютого 2024 року.

19. Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «УКРАВТОГАЗ», в інтересах якого діє адвокат Слесарчук В. М. Зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку виконання постанови Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року в частині стягнення з ДП «УКРАВТОГАЗ» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі, що перевищує її заробітну плату за один місяць. Витребувано із суду першої інстанції матеріали справи.

20. Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нікушина В. С.

21. У квітні 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

22. Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

23. Підставою касаційного оскарження судового рішення

ДП «УКРАВТОГАЗ» зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі

№ 800/538/17, у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20, від 27 червня 2022 року у справі № 227/2755/20, від 19 травня 2022 року у справі № 205/6352/18, від 13 грудня 2022 року у справі

№ 608/2424/20, від 27 жовтня 2021 року у справі № 562/1731/19, від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі

№ 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, від 22 січня 2020 року у справі

№ 451/706/18, від 27 травня 2021 року у справі № 201/6689/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

24. Крім того, вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

25. Наголошує, що у позивачки відсутнє переважне право на зайняття посади начальника відділу юридичного забезпечення, оскільки на підприємстві було скорочено посаду, яку займала позивачка, у кількості

1 штатної одиниці. Тобто посада позивачки була єдиною, тому відсутні інші працівники, які були б звільнені разом з позивачкою з цієї посади,

а переважне право враховується тільки при скороченні декількох працівників, які займали однакові посади.

26. Зауважує, що позивачка подала заяву про переведення її на посаду начальника відділу юридичного забезпечення, проте Комісією з питань встановлення (визначення) переважного права працівників на зайняття посад у ДП «УКРАВТОГАЗ» при змінах в організації виробництва і праці позивачку було повідомлено про те, що на цю посаду має право інший працівник підприємства, який відповідає кваліфікаційним вимогам, має відповідний рівень юридичної освіти, спеціальні професійні та практичні навички. Рішення Комісії має рекомендаційний характер і директор може відмовити в його затвердженні, а відповідним положенням не передбачено обов`язку змінювати голову Комісії у випадку конфлікту інтересів.

27. Стверджує, що посади провідного інженера групи охорони праці, екологічної та виробничої безпеки, провідного інженера з кадрових питань групи управління людськими ресурсами, провідного інженера з організації праці групи управління людськими ресурсами, провідного економіста з праці групи управління людськими ресурсами не були вакантними і не пропонувалися позивачці, оскільки на ці посади 31 січня 2023 року були переведені інші працівники.

28. Посилається на те, що прийняття рішення про скорочення чисельності або штату працівників є виключною компетенцією власника підприємства та складовою права на управління діяльністю підприємства. Процедура звільнення позивачки у зв`язку з скороченням чисельності або штату відповідала вимогам КЗпП України.

29. Підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 , зазначила неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, у постановах Верховного Суду

від 14 грудня 2020 року у справі № 569/11722/16-ц, від 23 червня 2023 року у справі № 638/6855/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

30. Також вважає, що відсутній висновок Верховного Суду, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема щодо строку і обов`язку роботодавців підприємств паливно-енергетичного комплексу щодо виплати премії працівникам до галузевого свята - Дня працівників нафтової, газової і нафтопереробної промисловості.

31. Крім того, вказує на порушення судом норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскарженого судового рішення (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

32. Зауважує, що преміювання працівників з нагоди Дня нафтової, газової та нафтопереробної промисловості не є формою матеріального заохочення працівника за кількісні або якісні результати праці. Цю премію не можна охарактеризувати як гнучку чи змінну частину заробітної плати, яка дає змогу індивідуалізувати трудові досягнення працівника залежно від індивідуальних результатів трудової діяльності.

33. Стверджує, що відповідач не надав доказів відсутності коштів для виплати премії, а також, що виплата премії не була здійснена усім працівникам. Суди при вирішенні вимоги про стягнення премії не застосували положення Галузевої угоди та Колективного договору, які є чинними та обов`язковими до застосування.

34. Наголошує, що середній заробіток за час вимушеного прогулу та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні мають різну правову природу.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

35. У квітні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат

Нікушина В. С., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу

ДП «УКРАВТОГАЗ», в якому просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Вказує, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними. Наголошує, що відповідачем не надано доказів щодо визначення наявності у Старика Я. І. переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників. Вважає, що апеляційним судом правильно встановлено обставини щодо наявності на підприємстві вакантних посад, які не були запропоновані позивачці. Зауважує, що ДП «УКРАВТОГАЗ», незважаючи на майбутні заплановані звільнення працівників, здійснювало прийом нових працівників. Стверджує, що відповідач помилково ототожнив працевлаштування на нову посаду серед працівників, посади яких скорочуються, з переважним правом працевлаштування працівника, який працював на аналогічній посаді.

36. У травні 2024 року ДП «УКРАВТОГАЗ» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить касаційну скаргу позивачки залишити без задоволення. Вказує, що виплата премії є правом, а не обов`язком роботодавця. Зазначає, що на дату звільнення позивачки рішення про виплату спірної премії роботодавцем не приймалось, а отже вказана виплата не належала до виплати позивачці.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

37. 27 лютого 2019 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду провідного юрисконсульта відділу загально-правової роботи Управління правового забезпечення на підставі наказу ДП «УКРАВТОГАЗ» від 26 лютого 2019 року № 405к.

38. 06 липня 2020 року ОСОБА_1 переведено на посаду начальника відділу заступника начальника управління відділу договірної роботи Управління правового забезпечення.

39. 01 вересня 2020 року відповідно до наказу ДП «УКРАВТОГАЗ» № 382к ОСОБА_1 переведено на посаду начальника групи правового забезпечення договірної роботи Управління правового забезпечення.

40. Наказом НАК «Нафтогаз України» від 03 листопада 2022 року № 224 затверджена нова організаційна структура та штатна чисельність працівників апарату ДП «УКРАВТОГАЗ». Цим же наказом зобов`язано привести штатний розпис працівників апарату ДП «УКРАВТОГАЗ» у відповідність із затвердженою організаційною структурою та штатною чисельністю.

41. 30 листопада 2022 року ДП «УКРАВТОГАЗ» видано наказ № 301 «Про забезпечення виконання наказу НАК «Нафтогаз України» від 03 листопада 2022 року № 224», яким затверджено новий штатний розпис. З додатку

1 наказу вбачається відсутність усіх підрозділів і посад Управління правового забезпечення, у тому числі групи правового забезпечення договірної роботи Управління правового забезпечення та посади ОСОБА_1 .

42. Наказом ДП «УКРАВТОГАЗ» від 30 листопада 2022 року № 302 затверджено новий штатний розпис у кількості 70 штатних одиниць. Надалі до наказу вносилися зміни 14 грудня 2022 року та 31 січня 2023 року.

43. 15 грудня 2022 року ОСОБА_1 отримала повідомлення від 06 грудня 2022 року № 080728 «Про заплановане вивільнення», у якому її попереджено про наступне вивільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, яке відбудеться через два місяці після отримання цього повідомлення, у зв`язку із скороченням посади начальника групи правового забезпечення договірної роботи Управління правового забезпечення, без пропозиції переведення на іншу посаду, у зв`язку з відсутністю в

ДП «УКРАВТОГАЗ» вакантних посад, які б відповідали її професії та спеціальності.

44. Розпорядженням ДП «УКРАВТОГАЗ» від 26 січня 2023 року № 6-р «Щодо ознайомлення про наявні вакантні посади», ОСОБА_1 повідомлено про наступні наявні вакантні посади: начальник відділу безпеки та охорони заходів, сестра медична Групи автотранспортного забезпечення (0,5 штатної одиниці), начальник відділу документування та контролю доручень

(0,5 штатної одиниці). ОСОБА_1 не подала заяву про переведення на запропоновані посади.

45. Розпорядженням ДП «УКРАВТОГАЗ» від 06 лютого 2023 року № 12-р ОСОБА_1 повідомлено про наступні наявні вакантні посади (додаток 1 розпорядження): начальник відділу юридичного забезпечення, сестра медична групи автотранспортного забезпечення.

46. 09 лютого 2023 року ОСОБА_1 подала заяву про переведення її на посаду начальника відділу юридичного забезпечення.

47. Листом ДП «УКРАВТОГАЗ» від 15 лютого 2023 року ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до рішення засідання Комісію з питань встановлення (визначення) переважного права працівників на зайняття посад у ДП «УКРАВТОГАЗ» при змінах в організації виробництва і праці (протокол від 13 лютого 2023 року № 5), на цю посаду має право інший працівник підприємства, який відповідає кваліфікаційним вимогам, має відповідний рівень юридичної освіти, спеціальні професійні та практичні навички, а також має тривалий безперервний стаж роботи на даному підприємстві.

48. Наказом ДП «УКРАВТОГАЗ» від 07 лютого 2023 року № 309к 15 лютого 2023 року ОСОБА_1 звільнена з роботи у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та скороченням чисельності і штату працівників, за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

49. Апеляційним судом встановлено, що з 07 грудня 2022 року наказом

ДП «УКРАВТОГАЗ» від 30 листопада 2022 року № 302, а також з 14 грудня

2022 року наказом ДП «УКРАВТОГАЗ» від 14 грудня 2022 року № 310 «Про внесення змін до наказу ДП «УКРАВТОГАЗ» від 30 листопада 2022 року №302» у відповідача були введені, але не запропоновані ОСОБА_1 , посади начальника групи врегулювання проблемної заборгованості, провідного інженера групи врегулювання проблемної заборгованості, фахівця ризиків та комплаєнсу, хоча напрям і рівень освіти, загальний стаж роботи за фахом, стаж роботи на керівних посадах позивачки відповідали кваліфікаційним вимогам перелічених посад. На дату повідомлення ОСОБА_1 про її заплановане вивільнення 15 грудня 2022 року на ці посади були переведені інші працівники, які як і вона були працівниками Управління правового забезпечення.

50. Наказом ДП «УКРАВТОГАЗ» від 31 січня 2023 року № 21 «Про внесення змін до наказу ДП УКРАВТОГАЗ» від 14 грудня 2022 року № 310, введено

з 01 лютого 2023 року новий штатний розпис, який доповнено, зокрема, посадами: провідний юрисконсульт Відділу юридичного забезпечення

(2 штатні одиниці), які не були запропоновані ОСОБА_1 . На ці посади наказом ДП «УКРАВТОГАЗ» від 31 січня 2023 року № 235к були переведені інші працівники, в тому числі і працівники Управління правового забезпечення, зокрема, один з яких працював у групі правового забезпечення договірної роботи Управління правового забезпечення.

51. Згідно з довідкою про доходи від 10 березня 2023 року № 62, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1 288,64 грн.

52. Наказом ДП «УКРАВТОГАЗ» № 329 від 30 грудня 2022 року нарахування та виплату премії з нагоди Дня працівників нафтової, газової і нафтопереробної промисловості за 2022 рік перенесено на 2023 рік після затвердження фінансового плану на 2023 рік.

53. Вказана премія не була нарахована ОСОБА_1 за час, коли вона працювала у ДП «УКРАВТОГАЗ».

54. Підпунктом 4.9.2 пункту 4.9 розділу IV Колективного договору

ДП «УКРАВТОГАЗ» на 2019-2021 передбачено, що у межах витрат на оплату праці, передбачених фінансовим планом підприємства, роботодавець може проводити такі виплати, серед яких передбачена премія з нагоди Дня працівників нафтової і нафтопереробної промисловості, що виплачується у розмірі місячного окладу працівника.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

55. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

56. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо касаційної скарги ДП «УКРАВТОГАЗ»

57. Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

58. За змістом статті 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

59. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

60. Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

61. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

62. Згідно з частинами першою-третьою статті 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

63. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначену частиною другою статті 494 цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов`язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об`єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).

64. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

65. При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 492 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

66. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

67. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

68. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

69. Оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

70. Подібні висновки щодо застосування положень статті 492 КЗпП України викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня

2018 року у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18), Верховного Суду

від 25 червня 2021 року у справі № 527/1263/20-ц, від 22 вересня 2021 року

у справі № 280/82/18, від 22 вересня 2021 року у справі № 206/2500/20,

від 09 квітня 2020 року у справі № 760/21020/15-ц.

71. За змістом частини третьої статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

72. За загальним правилом, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність скорочення штату та чисельності працівників, оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить власнику або уповноваженому ним органу (див. висновки Верховного Суду у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого

2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі

№ 297/868/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, від 27 травня 2021 року в справі № 201/6689/19).

73. Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

74. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

75. Відповідно до статті 2371 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

76. У справі, що переглядається, апеляційним судом встановлено, що роботодавець, повідомивши позивачку про наступне вивільнення, не виконав свого обов`язку запропонувати ОСОБА_1 наявні на підприємстві вакантні посади, які вона могла виконувати з огляду на освіту, кваліфікацію та досвід роботи, а саме позивачці не були запропоновані посади провідного інженера групи охорони праці, екологічної та виробничої безпеки, провідного інженера з кадрових питань групи управління людськими ресурсами, провідного інженера з організації праці групи управління людськими ресурсами, провідного економіста з праці групи управління людськими ресурсами, які введені в ДП «УКРАВТОГАЗ» у період з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору.

77. Встановивши, що ОСОБА_1 не були запропоновані наявні на підприємстві вакансії, які вона могла займати, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про невиконання роботодавцем вимог

частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України, що свідчить про порушення порядку звільнення позивачки на підставі пункту 1

частини першої статті 40 КЗпП України та відповідно до статей 235, 2371 КЗпП України є підставою для поновлення її на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.

78. Крім того, апеляційним судом обґрунтовано враховано, що

ДП «УКРАВТОГАЗ», створивши Комісією з питань встановлення (визначення) переважного права працівників на зайняття посад у ДП «УКРАВТОГАЗ» при змінах в організації виробництва і праці, яка вирішувала питання між позивачкою та Стариком Я. І. , який був одночасно головою цієї Комісії, щодо наявності переважного права на переведення на посаду начальника відділу юридичного забезпечення, видав 07 лютого 2023 року наказ про звільнення позивачки, тобто ще до вирішення цією Комісією 13 лютого 2023 року зазначеного питання.

79. Касаційна скарга ДП «УКРАВТОГАЗ» не містить доводів щодо неправильності визначеного апеляційним судом періоду та розрахунку апеляційним судом суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також визначеного розміру відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці незаконним звільненням.

80. Посилання ДП «УКРАВТОГАЗ» на те, що посади провідного інженера групи охорони праці, екологічної та виробничої безпеки, провідного інженера з кадрових питань групи управління людськими ресурсами, провідного інженера з організації праці групи управління людськими ресурсами, провідного економіста з праці групи управління людськими ресурсами не були вакантними з 31 січня 2023 року, є безпідставними, оскільки вони були введені на підприємства під час скорочення ОСОБА_1 та мали бути запропоновані останній.

81. За цих обставин, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня

2018 року у справі № 800/538/17, у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20, від 27 червня 2022 року у справі

№ 227/2755/20, від 19 травня 2022 року у справі № 205/6352/18, від 13 грудня 2022 року у справі № 608/2424/20, від 27 жовтня 2021 року у справі

№ 562/1731/19, від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі

№ 297/868/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, від 22 січня 2020 року у справі № 451/706/18, від 27 травня 2021 року у справі

№ 201/6689/19, на які заявник посилається у касаційній скарзі.

Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 .

82. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства,

у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

83. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

84. Згідно з статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

85. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

86. Відповідно до статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

87. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

88. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

89. Підпунктом 4.9.2 пункту 4.9 розділу IV Колективного договору

ДП «УКРАВТОГАЗ» на 2019-2021 передбачено, що у межах витрат на оплату праці, передбачених фінансовим планом підприємства, роботодавець може проводити такі виплати, серед яких передбачена премія з нагоди Дня працівників нафтової і нафтопереробної промисловості, що виплачується у розмірі місячного окладу працівника.

90. Встановлено, що наказом ДП «УКРАВТОГАЗ» № 329 від 30 грудня

2022 року нарахування та виплату премії з нагоди Дня працівників нафтової, газової і нафтопереробної промисловості за 2022 рік перенесено на 2023 рік після затвердження фінансового плану на 2023 рік.

91. Наказом ДП «УКРАВТОГАЗ» від 07 лютого 2023 року № 309к 15 лютого 2023 року ОСОБА_1 звільнена з роботи у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та скороченням чисельності і штату працівників, за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

92. У матеріалах справи відомості щодо наявності наказу на преміювання позивачки, а також відсутні відомості стосовно затвердження фінансового плану підприємства на 2023 рік до дати звільнення позивачки, які б могли свідчити про обов`язок роботодавця виплатити вказану премію позивачці при звільненні.

93. Оскільки ОСОБА_1 поновлено на роботі з 15 лютого 2023 року питання щодо нарахування та виплати їй відповідної премії може бути вирішено в межах поновлених трудових відносин сторін.

94. За цих обставин апеляційний суд дійшов загалом правильного висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

95. Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку виплати премії є похідними від вимог про стягнення премії, а тому також не підлягають задоволенню.

96. Крім того, позивачкою за один період заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по премії.

97. У постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі

№ 6-2912цс16 констатовано, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату. У положеннях статей 117 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування, тому застосуванню підлягає положення тієї норми, яка регулює більш тривале порушення трудових прав позивача.

98. Вказані висновки підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19.

99. Враховуючи наведене, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 569/11722/16-ц, від 23 червня 2023 року у справі № 638/6855/20, на які заявниця посилається у касаційній скарзі.

100. Інші доводи касаційних скарг ДП «УКРАВТОГАЗ» та ОСОБА_1 висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваної постанови не впливають та за своїм змістом переважно свідчать про незгоду із встановленими апеляційним судом обставинами та спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

101. Апеляційний суд належним чином виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів, дотримався вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови і вирішили спір з урахуванням наданих доказів.

102. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

103. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

104. Оскаржена постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

105. В межах доводів та вимог касаційних скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржене судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.

106. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

107. ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Нікушина В. С., у відзиві на касаційну скаргу ДП «УКРАВТОГАЗ» просить здійснити розподіл судових витрат в сумі 3 000 грн на правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи судом касаційної інстанції.

108. На підтвердження цих витрат надано, зокрема акт приймання наданих послуг від 29 квітня 2024 року за договором № 01122020/267

від 21 лютого 2023 року, з якого вбачається, що правнича допомога складалась із підготовки відзиву на касаційну скаргу, вартість 3 000 грн.

109. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

110. Враховуючи характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність витрат зі складністю справи та виконаною роботою, часом, який необхідний для виконання такої роботи адвокатом, Верховний Суд дійшов висновку, що вимоги позивачки щодо компенсації витрат на правову допомогу, у зв`язку із касаційним переглядом справи, підлягають задоволенню у заявленому нею розмірі.

Керуючись статтями 400 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року залишити без змін та поновити її виконання.

3. Стягнути з дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ»на користь ОСОБА_1 3 000 грн на відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу під час касаційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович