Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 727/1788/23

провадження № 61-3512св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яка подана представником Крапівцевою Оленою Олександрівною, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 20 листопада 2023 року у складі судді Калмикової Ю. О. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Височанської Н. К., Лисака І. Н.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані ти, що 19 грудня 2007 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № Е/V072130. Відповідно до вказаного договору банк зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 150 000 дол. США на термін до 15 грудня 2022 року, а відповідач - повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

З метою забезпечення виконання кредитного зобов`язання між банком і ОСОБА_2 укладений договір поруки.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Тому взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав.

У зв`язку із зазначеними порушеннями за кредитним договором станом на 22 грудня 2022 року заборгованість за кредитним договором становить 2 954 564,07 грн, яка складається з: 920 438,01 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 827,49 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 2 033 298,57 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Тому АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором від 19 грудня 2007 року № Е/V072130 в розмірі 2 954 564,07 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 20 листопада 2023 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 19 грудня 2007 року № N/V072130 в розмірі 921 265,50 грн станом на 22 грудня 2022 року.

Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в сумі 13 818,98 грн по 6 909,49 грн з кожного відповідача.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про стягнення з відповідачів на користь банку заборгованості за кредитом та відсотками є обґрунтованими, адже з 24 лютого 2022 року відповідно до вимог пункту 18 Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» позичальники звільняються від відповідальності, та від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені).

У межах заявлених позовних вимог розмір пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором становить 2 033 298,57 грн. На підставі викладеного, пеня у розмірі 2 033 298,57 грн стягненню не підлягає.

Суд першої інстанції вказав, що факти, викладені позивачем у позовній заяві на обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження під час судового засідання, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають. Тому позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню в межах суми заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Крім того, суд вказав, що понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним дорученням від 10 лютого 2022 року № 3 про сплату судового збору в сумі 20 000,00 грн, платіжним дорученням від 10 лютого 2022 року № 1 про сплату судового збору в сумі 4 318,46 грн, платіжним дорученням від 10 лютого 2022 року № 2 про сплату судового збору в сумі 20 000,00 грн. Ураховуючи вимоги статті 88 ЦПК України, суд вважав за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір у сумі 13 818,98 грн не в солідарному порядку як просить позивач, а в рівних частках з кожного відповідача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 13 лютого 2024 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 20 листопада 2023 року - без змін.

Апеляційний суд переглядав рішення суду лише в частині відмови в стягненні з відповідачів коштів в сумі 1 056 860,11 грн.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, заборгованість відповідача становить 2 954 564,07 грн, з яких: 920 438,01 грн - заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 827,49 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 2 033 298,57 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2» (зі змінами) на території України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року встановлений карантин, якою продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

У той же час, у відповідності до пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцяти денний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023 і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також цим Законом внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року та такі нарахування підлягають списанню.

У апеляційній скарзі банк посилався на те, що 22 серпня 2023 року ним списано пеню в сумі 976 438,46 грн на підставі рішення правління банку від 27 червня 2023 року. Отже, залишок заборгованості становить 1 056 860,11 грн, і ця сума нарахована до 24 лютого 2022 року не на підставі статті 625 ЦК, а на підставі кредитного договору № Е/У072130 та змін, внесених до нього.

Проте з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, не вбачається, що позичальник не виконував зобов`язання понад 30 днів саме до 24 лютого 2022 року. Такі обставини належними та допустимими доказами не підтверджені. При цьому прострочення зобов`язань за договором почалися після 24 лютого 2022 року, що підтверджується розрахунком заборгованості та визнається відповідачем.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У березні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника Швигар Л. О., в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, суди попередніх інстанцій послались на пункт 18 Закону України від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану». Так, суди вказали, що банк звернувся до суду з позовною заявою 23 лютого 2023 року, а нарахування позивачем пені (штрафів) за період після 24 лютого 2022 року не відповідає вимогам норм вказаного нормативно-правового акта. Тому відповідні вимоги не можуть бути задоволені судом;

представник банку наголошував, що 22 серпня 2023 року позивач списав пеню в сумі 976 438,46 грн на підставі рішення правління банку від 27 червня 2023 року. Отже, залишок заборгованості становить 1 056 860,11 грн;

суди належним чином не дослідили розрахунок заборгованості відповідачів, не врахували, що пеня (штраф) нарахована не після 24 лютого 2022 року (після введення воєнного стану), а до вказаної дати, й не на підставі статті 625 ЦК України, а саме на підставі умов кредитного договору та змін внесених до нього. Також суди не дослідили виписку по кредитному договору, відповідно до якої залишок пені за порушення строків розрахунків в сумі 2 026 280,26 грн зазначена до 2022 року, а саме у січні 2016 року;

умовами кредитного договору від 19 грудня 2007 року (з урахуванням договору про внесення змін) банк та ОСОБА_1 погодили розмір штрафу при несвоєчасному внесенні чергових платежів, передбачених в графіку зменшення поточного ліміту (додаток 2 до кредитного договору). У рішенні суду першої інстанції взагалі не зазначено про існування договору від 30 грудня 2015 року про внесення змін до кредитного договору від 19 грудня 2007 року № Е/V072130, а в постанові апеляційної інстанції зазначено лише те, що банк посилається на цей договір. Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду;

умовами кредитного договору від 19 грудня 2007 року № Е/V072130 (з урахуванням договору про внесення змін) визначені підстави та порядок застосування пені при несвоєчасному внесенні чергових платежів, передбачених в графіку зменшення поточного ліміту (додаток 2 до кредитного договору від 19 грудня 2007 року № Е/V072130). Відповідно до наявних матеріалах справи доказів, сума пені нарахована до 24 лютого 2022 року та становить 1 056 860,11 грн. Отже, суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволені позову банку до боржника та поручителя, не дослідили матеріали справи та в повному обсязі не з`ясували фактичні обставини справи стосовно підстав та періоду нарахування неустойки, що призвело в цій частині до безпідставного застосування пункту 18 Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», як наслідок, необґрунтованої відмови в задоволені позову банку до боржника та поручителя.

Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 1 056 860,11 грн, тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 727/1788/23 та витребувано справу із суду першої інстанції.

У травні 2024 року матеріали справи № 727/1788/23 надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 20 березня 2024 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі

№ 14-154цс18, від 30 серпня 2023 року у справі № 161/15615/20, від 18 жовтня 2023 року у справі № 489/192/17; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що згідно з кредитним договором від 19 грудня 2007 року № Е/V072130 ОСОБА_1 отримав від банку 150 000,00 дол. США на споживчі цілі, строк дії договору - до 15 грудня 2022 року.

Згідно з пунктом 4.1 кредитного договору за користування кредитними коштами в період з дати списання коштів з позичкового розрахунку до дати погашення траншу кредит згідно з пунктами 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.10 цієї угоди, пунктів 1.3,4.1, 4.2, 4.3, договорів про видачу траншів, позичальник сплачує 14 % річних.

Відповідно до пункту 4.3 кредитного договору при порушенні позичальником, будь-якого із зобов`язань із погашення кредиту, передбачених пунктами 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.10 цієї угоди, а також пунктів 1.3, 2.2.3 договорів про видачу траншів позичальник сплачує банку відсотки користування траншем кредиту в розмірі: 32 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно з ордером-розпорядженням від 21 грудня 2007 року № 6 АТ «КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 кошти в сумі 150 000,00 дол. США.

За умовами договору поруки від 19 грудня 2007 року № Е/V072130 поручитель ОСОБА_2 відповідає перед кредитором за виконання обов`язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Відповідно до розрахунку банку заборгованість відповідачів становить 2 954 564,07 грн, яка складається з: 920 438,01 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 827,49 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 2 033 298,57 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626 628 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 ЦК України).

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19»).

Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами Кабінету Міністрів України його строку до 30 червня 2023 року (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»).

Отже, на період дії карантину (з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року) законодавець звільнив позичальника від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення платежів за кредитами (позиками).

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023 і діє до цього часу.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, на-раховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також зазначеним Законом внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 489/192/17 (провадження № 61-5465св23), на яку посилається скаржник, зазначено, що «за змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), на яку є посилання у касаційній скарзі, вказано, що «необхідно зважати на вимоги статей 549 550 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. Разом з тим відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов`язання».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості;

суди встановили, що згідно з розрахунком банк просив стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 2 954 564,07 грн, з яких: 920 438,01 грн - заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 827,49 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 2 033 298,57 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором;

суд першої інстанції зазначив, що позивач звернувся до суду з позовною заявою 23 лютого 2023 року, нарахування позивачем пені (штрафів) за період після 24 лютого 2022 року не відповідає вимогам законодавства, а тому в цій частині позовні вимоги не можуть бути задоволені, адже з 24 лютого 2022 року відповідно до пункту 18 Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX позичальники звільняються від відповідальності, та від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені). На підставі викладеного, пеня у розмірі 2 033 298,57 грн стягненню не підлягає;

в апеляційній скарзі представник банку зазначав, що на підставі умов кредитного договору та змін, внесених до нього, а саме на підставі підпункту 4.5.4 пункту 4.5 договору про внесення змін, у разі порушення позичальником будь-якого з зобов`язань, передбачених в графіку зменшення поточного ліміту (додаток 2 до кредитного договору) понад 30 днів: позичальник сплачує банку штраф у розмірі 2 026 280,26 грн. 22 серпня 2023 року позивач списав пеню в сумі 976 438,46 грн на підставі рішення правління банку від 27 червня 2023 року. Отже, залишок заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачів, становить 1 056 860,11 грн. Ця сума нарахована до 24 лютого 2022 року не на підставі статті 625 ЦК України, а на підставі умов договору;

отже, апеляційний суд переглядав справу в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 1 056 860,11 грн. ;

апеляційний суд вказав, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, а такі нарахування підлягають списанню. Проте з розрахунку заборгованості, наданого банком, не вбачається, що позичальник не виконував зобов`язання понад 30 днів саме до 24 лютого 2022 року. Належними та допустимими доказами це не підтверджено. Прострочення зобов`язань за договором почалися після 24 лютого 2022 року, що підтверджується розрахунком заборгованості та визнається відповідачем;

апеляційний суд встановив, що за змістом підпункту 4.5.4 пункту 4.5 договору про внесення змін від 30 грудня 2015 року до кредитного договору від 19 грудня 2007 року згідно зі статтями 212. 651 ЦК України у разі порушення позичальником будь-якого з зобов`язань, передбачених в графіку зменшення поточного ліміту (додаток 2 до кредитного договору) понад 30 днів: позичальник сплачує банку штраф у розмірі 2 026 280,26 грн (а. с. 22-23);

з розрахунку заборгованості за договором, укладеним між сторонами, вбачається, що порушення щодо повернення кредиту більш ніж на 30 днів, тобто прострочення зобов`язань за кредитним договором почалися після 24 лютого 2022 року (а. с. 4-8);

отже, встановивши, що позичальник не допускав порушень щодо повернення кредиту більш ніж на 30 днів у період до 24 лютого 2022 року, а прострочення зобов`язань за кредитним договором почалися після 24 лютого 2022 року, з урахуванням норм пункту 18 Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX, суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідачів 1 056 860,11 грн.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 1 056 860,11 грн.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

Посилання особи, яка подала касаційну скаргу на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18, від 30 серпня 2023 року у справі № 161/15615/20, від 18 жовтня 2023 року у справі № 489/192/17 правильних висновків судів попередніх інстанцій в оскарженій частині не спростовують.

Інші доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, які передбачені статтею 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення в оскарженій частині - без змін.

Оскільки оскаржені судові рішення підлягають залишенню без змін, то судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на особу, яка її подала.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яка подана представником Крапівцевою Оленою Олександрівною, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 20 листопада 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 лютого 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення пені залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І. О. Дундар

Д. А. Гудима

Є. В. Краснощоков