Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 753/193/22

провадження № 61-11350св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Левенця Б. Б., Ратнікової В. М.

у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого округу Київської міської ради, Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація, про зняття з реєстраційного обліку,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») у грудні 2021 року звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило зняти з реєстрації з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та малолітню ОСОБА_3 .

На обґрунтування позовних вимог АТ «Універсал Банк» посилалося на те, що між банком та ОСОБА_1 26 жовтня 2007 року було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 129 700 швейцарських франків на строк до 10 жовтня 2025 року під 9,45 % річних, з цільовим призначенням кредиту - на споживчі потреби.

З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передав банку в іпотеку квартиру.

У зв`язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області рішенням від 13 листопада 2019 року стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 32 175,57 швейцарських франків.

Згідно з інформацією, наданою приватному виконавцю в ході примусового виконання рішень, Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб апарату Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 10 березня 2020 року № 147, у квартирі АДРЕСА_1 20 січня 2015 року зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1 .

Реєстрація місця проживання відповідачів у спірній квартирі відбулася у 2015 році та 2018 році, тобто після укладення договору іпотеки та виникнення заборгованості за кредитним договором.

Оскільки в іпотечній квартирі зареєстровані неповнолітня дитина, її реалізація є неможливою, а реєстрація у спірній квартирі відповідачів порушує їх права щодо розпорядження іпотечним майном.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Дарницький районний суд міста Києва рішенням від 24 січня 2023 року позов задовольнив. Зняв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1 . Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що реєстрація відповідачів у спірній квартирі, що виступає предметом іпотеки, порушує права банку щодо розпорядження іпотечним майном.

Київський апеляційний суд постановою від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 , - ОСОБА_4 задовольнив.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Стягнув з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 702,50 грн.

Стягнув з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 702,50 грн та витрати на правову допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 5 000 грн.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що заявлена у цій справі вимога про зняття з реєстраційного обліку місця проживання відповідачів у спірній квартирі не може бути задоволена у розумінні статті 16 ЦК України, оскільки поняття «зняття з реєстрації» нерозривно пов`язане з поняттям «житлові права» (право власності на житлове приміщення, право користування житловим приміщенням, визнання особи такою, що втратила таке користування, виселення із займаного приміщення та інше), вимог про що позивачем не заявлено.

Стягуючи з банку на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, апеляційний суд врахував договір про надання правової допомоги від 20 січня 2021 року, додаток № 1 до договору, акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 22 лютого 2023 року, у зв`язку з чим дійшов висновку про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 фактично понесені витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Від АТ «Універсал Банк» у липні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що враховуючи наявність невиконаного боргового зобов`язання покладеного на боржників рішенням суду, ті обставини, що відповідачі мають спільне житлове приміщення, фактично мають інше житлове приміщення, а реєстрація у квартирі, що виступає предметом іпотеки порушує права банку щодо розпорядження іпотечним майном, відповідачі мають бути зняті з реєстрації з спірної квартири.

Постановою апеляційного суду порушено норми матеріального права, суд фактично дозволив боржникам не виконувати рішення суду про стягнення боргу, у подальшому ухилятися від зобов`язань, взятих на себе як за кредитним договором, так і за договором іпотеки зобов`язань щодо виконання рішення суду про стягнення боргу.

Апеляційним судом не було досліджено поданих доказів, що призвело до прийняття необґрунтованого та незаконного рішення; не враховано правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 823/235/16 (провадження № 11-404апп18).

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 06 вересня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Дарницького районного суду міста Києва.

Справа № 753/193/22 надійшла до Верховного Суду 19 вересня 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Між АТ «Універсал банк» та ОСОБА_1 26 жовтня 2007 року було укладено кредитний договір № 006-2900/756-0397, згідно з умовами якого позичальник отримав у кредит грошові кошти на споживчі потреби в сумі 129 700 швейцарських франків під 9,45 % річних на строк до 10 жовтня 2025 року.

Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 6536, відповідно до умов якого передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 2.4.4. договору іпотеки іпотекодавець зобов`язався не надавати дозвіл на реєстрацію/прописку в житловому приміщенні, що складають предмет іпотеки, фізичних та юридичних осіб без згоди іпотекодержателя (у разі, якщо предметом іпотеки є житлова нерухомість).

У зв`язку з порушенням позичальником умов кредитного договору, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області рішенням від 13 листопада 2019 року у справі № 541/1736/16-ц стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 26 жовтня 2007 року № 006-2900/756-0397 в сумі 32 175,57 швейцарських франків.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. 03 березня 2020 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області № 541/1736/16-ц.

Згідно з інформацією, наданою приватному виконавцю в ході примусового виконання рішень, Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб апарату Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 10 березня 2020 року № 147, у квартирі АДРЕСА_1 20 січня 2015 року зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а 21 травня 2018 року - ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною четвертою статті 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Реєстрація місця проживання є похідним правом від права користування житлом, а тому зняти особу з реєстрації за місцем проживання можна лише за умови втрати нею права користування цим житлом чи у зв`язку з її виселенням (добровільно чи у примусовому порядку).

Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно з статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав.

Отже вирішення питання про зняття відповідачів з реєстрації місця проживання залежить, зокрема від вирішення питання про позбавлення їх права користування житлом, в якому вони зареєстровані або виселення із цього житла. Однак, такі вимоги у розглядуваній справі не заявлялись та не вирішувались.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Висновок апеляційного суду узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 235/9835/15-ц, від 06 серпня 2020 року у справі № 324/783/18-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 522/16225/17-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 713/1196/19-ц, від 14 травня 2020 року у справі № 336/1773/17, від 26 листопада 2020 року у справі № 303/2972/19, від 24 лютого 2021 року у справі № 759/20627/18, від 07 квітня 2023 року у справі № 183/4167/20, від 11 травня 2023 року у справі № 718/373/22.

Також правильним є висновок апеляційного суду, з урахуванням наданих договору про надання правової допомоги від 20 січня 2021 року, додатку № 1 до договору, акта приймання-передачі наданих послуг від 22 лютого 2023 року № 1, про стягнення з банку на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 823/235/16 (провадження № 11-404апп18), не заслуговують на увагу з таких підстав.

Верховний Суд у постанові від 18 вересня 2018 року у справі № 823/235/16 (провадження № 11-404апп18), скасовуючи оскаржувані судові рішення та закриваючи провадження у справі, виклав висновок про те, що … [спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо квартири з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності цієї ж квартири, а тому цей спір має приватноправовий характер. При цьому належним відповідачем у цій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої прийнято оскаржуване рішення про реєстрацію права власності на квартиру. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав позивача) у спорі не змінює цивільно-правового характеру спору. З огляду на суб`єктний склад сторін спір має вирішуватися за правилами цивільного судочинства].

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), … [на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими].

Отже, висновки у зазначеній справі і у справі, що переглядається, є різними, оскільки суд апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи надав правову оцінку наведеним доводам і наданим доказам, здійснив юридичну оцінку усіх фактичних обставин справи.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров