Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 199/958/24

провадження № 61-3718св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 , в особі законного

представника - опікуна ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Весніна Сергія Олександровича, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2 , опікуном якої є ОСОБА_3 , на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М., Свистунової О. В., від 19 лютого 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2024 року ОСОБА_1 подав до суду позов до

ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що із серпня 2009 року по травень 2010 року ОСОБА_2 було отримано від ОСОБА_1 в борг грошові кошти у розмірі 229 135 доларів США. Сторони договору позики домовилися, що борг буде повернуто на першу вимогу позикодавця.

3. 06 лютого 2018 року позивач направив відповідачці листи з вимогою повернути позику до 05 березня 2018 року, однак ОСОБА_2 борг не повернула, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення суми боргу.

4. Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 11 липня 2018 року у справі № 199/2196/18 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 5 979 038 грн.

5. 16 січня 2024 року ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , сплатив суму заборгованості за рішенням суду від 11 липня 2018 року на спеціальний рахунок державної виконавчої служби. Вказані грошові кошти були зараховані на банківські рахунки позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 .

6. Оскільки виконання грошового зобов`язання відповідачкою тривало

з 11 липня 2018 року (дата прийняття рішення суду) до 24 січня 2024 року (дата погашення боргу та зарахування коштів на рахунки позивача),

ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 інфляційні втрати у розмірі 2 663 883,47 грн та три проценти річних у розмірі 538 905,77 грн за три роки за період з 25 січня 2021 року по 24 січня 2024 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

8. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вказав, що розписками у справі № 199/2196/18 визначено обов`язок повернення позикодавцю коштів в іноземній валюті, а тому вимоги про відшкодування інфляційних втрат не підлягають задоволенню. Щодо стягнення 3% річних, то відповідно до умов договору сума боргу підлягала поверненню саме в іноземній валюті, тому нарахування цих процентів повинно відбуватись з урахуванням простроченої суми у валюті визначеній договором, а не в гривневому еквіваленті, як зазначено позивачем.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

9. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 24 жовтня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_2 , в особі законного представника - опікуна

ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 інфляційні витрати в розмірі 704 066,34 грн та 3% річних в розмірі 194 605,40 грн, а всього 898 671,74 грн.

10. Апеляційний суд врахував, що відповідачка порушила грошове зобов`язання з повернення суми боргу визначеного рішенням суду від 11 липня 2018 року у справі № 199/2196/18 у гривні в сумі 5 979 038 грн, яке було виконано у гривні, а тому у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

11. Розрахунок сум передбачених статтею 625 ЦК України, апеляційний суд здійснив в межах позовних вимог та з огляду на положення діючого законодавства щодо звільнення позичальника від такої відповідальності на період дії в Україні воєнного стану.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Веснін С. О. просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року скасувати в частині задоволених позовних вимог, ухваливши нове судове рішення про відмову в позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13. 23 березня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Веснін С. О. подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 19 лютого 2025 року у цивільній справі № 199/958/24.

14. Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у липні 2025 року надійшли до Верховного Суду.

15. Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2025 року зупинено, до закінчення перегляду в касаційному порядку виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року.

16. Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначає застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12, від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16, від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, у постановах Верховного Суду

від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18, від 20 лютого 2019 року у справі № 638/10417/15-ц,

від 23 вересня 2019 року у справі № 638/4106/16-ц, від 23 жовтня 2019 року

у справі № 369/661/15-ц, від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16, від 08 грудня 2022 року у справі № 921/542/20, від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Крім того, вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 8 частини першої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскарженого судового рішення (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

19. Зазначає, що зобов`язання у розписках були визначені в іноземній валюті, а нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних суперечить положенням статті 625 ЦК України, які поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривні. Умовами розписок не встановлено іншого порядку повернення боргу та не передбачено можливості його визначення в грошовому еквіваленті до національної валюти України.

20. Зауважує, що апеляційний суд стягнув інфляційні втрати та три проценти річних із недієздатної ОСОБА_2 в особі опікуна ОСОБА_3, в той час як ОСОБА_3 не була залучена судом до участі у справі в якості належного відповідача.

21. Наголошує, що позивач з врахуванням збільшення курсу долару США до гривні отримав повернення суми боргу в 3,2 рази більше, ніж надав у позику, його дії щодо звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних є недобросовісними і становлять надмірний тягар для відповідачки.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

22. 03 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Перепечина В. Л. подав відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки відзив подано з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

23. Колегією суддів не встановлено підстав для поновлення строку на подання відзиву.

24. Верховним Судом враховано, що касаційну скаргу та додані до неї документи було доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1

у підсистемі Електронний суд - 23 березня 2025 року, а ухвалу Верховного Суду від 01 травня 2025 року про відкриття касаційного провадження - 03 травня 2025 року. Отже ОСОБА_1 мав достатньо часу аби реалізувати своє право на подання відзиву на касаційну скаргу у встановлений судом строк до 22 травня 2025 року. Доводи адвоката вказаних обставин не спростовують.

Обставини справи, встановлені судами

25. На розгляді в Амур-Нижньодніпровському районному суді

м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа № 199/2196/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Позов обґрунтувано тим, що із серпня 2009 року по травень 2010 року, на підставі договору позики, ОСОБА_2 було отримано від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 229 135 доларів США, що у гривневому еквіваленті станом на 12 березня

2018 року становить 5 979 038 грн.

26. Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 11 липня 2018 року у справі № 199/2196/18 стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 5 979 038 грн та судові витрати в сумі 9 162,40 грн, а усього 5 988 200, 40 грн.

27. На виконання вказаного рішення суду 24 травня 2019 року було видано виконавчий лист № 199/2196/18.

28. Постановою начальника Царичанського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) від 01 липня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 5 988 200, 40 грн.

29. 16 січня 2024 року сума боргу ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 у повному обсязі погашена шляхом сплати визначених у виконавчому документі коштів на депозитний (казначейський) рахунок державної виконавчої служби.

30. Відповідно до розрахунку, наданого суду ОСОБА_1 , за період із 25 січня 2021 року по 24 січня 2024 року розмір інфляційних втрат складає 2 663 883,47 грн, а трьох процентів річних - 538 905,77 грн. При цьому розмір простроченого грошового зобов`язання позивач визначив в сумі

5 988 200,40 грн.

31. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2017 року у справі № 175/4928/16, яке набрало законної сили, ОСОБА_2 30 січня 1949 року визнано недієздатною, встановлено над нею опіку та призначено її опікуном ОСОБА_3 .

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

32. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

33. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

34. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

35. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

36. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

37. Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

38. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

39. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

40. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення (речення перше пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

41. У розглядуваній справі встановлено, що з ОСОБА_2 , заочним рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 11 липня 2018 року у справі № 199/2196/18, стягнуто на користь ОСОБА_1 суму боргу у гривні в розмірі 5 979 038 грн.

42. Апеляційний суд, встановивши, що вказане рішення суду було виконане лише 16 січня 2024 року, а із 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан, правильно застосував положення частини другої статті 625 ЦК України та в межах позовних вимог дійшов цілком обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачки суми інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період із 25 січня 2021 року до 24 лютого 2022 року за прострочення сплати боргу у розмірі 5 979 038 грн.

43. Доводи касаційної скарги цих висновків апеляційного суду не спростовують, оскільки рішенням суду у справі № 199/2196/18, яке набрало законної сили, суму боргу визначено у гривні і так само в національній валюті України рішення суду було виконане в межах виконавчого провадження.

44. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі № 310/7482/17, від 19 травня

2022 року у справі № 127/17882/15-ц, від 26 квітня 2023 року у справі

№ 462/109/21, від 28 травня 2025 року у справі № 305/1233/21.

45. Правильність здійсненого апеляційним судом розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних, заявник не спростував.

46. Посилання заявника на те, що апеляційний суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 , яка не була залучена судом до участі у справі в якості належного відповідача, є помилковими.

47. Відповідно до статті 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

48. Спірні правовідносини виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , права якої відповідно до приписів статті 59 ЦПК України захищаються у суді, зокрема опікуном.

49. На виконання своїх повноважень опікуна ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , уклала із адвокатами Сумським С. М. та Весніним С. О. договори про надання правничої допомоги № 1/15-01/24 віл 15 січня 2024 року та № 01/15-07/24 від 15 липня 2024 року.

50. Формулювання резолютивної частини оскарженої постанови апеляційного суду не свідчить про стягнення коштів із ОСОБА_3 , оскільки опікун в цих правовідносинах виступає виключно від імені недієздатної ОСОБА_2 .

51. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних є недобросовісними з боку позивача.

52. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання і способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. (див. постанову Великої Палати Верховного Суду

від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24).

53. Враховуючи викладене, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12, від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16, від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, у постановах Верховного Суду

від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, від 11 жовтня 2018 року

у справі № 905/192/18, від 20 лютого 2019 року у справі № 638/10417/15-ц,

від 23 вересня 2019 року у справі № 638/4106/16-ц, від 23 жовтня 2019 року

у справі № 369/661/15-ц, від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16, від 08 грудня 2022 року у справі № 921/542/20, від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 на які посилався заявник у касаційній скарзі.

54. Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду та переважно спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом.

Водночас встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

55. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

56. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

57. Оскаржена постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

58. У межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржене судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.

59. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

60. Виконання судового рішення, яке було зупинено до закінчення перегляду справи в касаційному порядку, необхідно поновити.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу адвоката Весніна Сергія Олександровича, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2 , опікуном якої є ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року залишити без змін.

3. Поновити виконання постанови Дніпровського апеляційного суду

від 19 лютого 2025 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара О. В. Ступак В. В. Шипович