Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.04.2021 року у справі №2608/20647/12

Постанова

Іменем України

03 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 2608/20647/12

провадження № 61-5702св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючої - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1,

суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ігнатенко Костянтин Едуардович,

стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ігнатенка Костянтина Едуардовича на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року у складі судді Кириленко Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ігнатенка К. Е., заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" (далі - ТзОВ "Інвест-Кредо").

На обґрунтування скарги зазначав, що рішенням Святошинського районного суду м.

Києва від 21 грудня 2012року, ухваленим за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 лютого 2011 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 996 316,44 грн, судовий збір у розмірі 1 700,00
грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2018 року замінено стягувача ПАТ "УкрСиббанк" найого правонаступника - ПАТ "Дельта Банк", а у подальшому ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01 липня 2020 року замінено стягувача ПАТ "Дельта Банк" його правонаступником - ТзОВ "Фінансова компанія "Інвест-Кредо".

На підставі заяви ПАТ "Дельта Банк" від 04 липня 2019 року про примусове виконання виконавчого листа № 2608/20647/12 від 18 травня 2018 року, виданого Святошинським районним судом м. Києва, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва відкрито виконавче провадження № 59556982, постановою приватного виконавця від 15 січня 2020 року про опис та арешт майна (коштів) боржника здійснено опис та накладено арешт на нерухоме майно боржника, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 58,4 кв. м, житловою площею 39,9 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

28 грудня 2020 року йому стало відомо, що в Системі електронних торгів арештованого майна розміщено оголошення від 08 грудня 2020 року про проведення електронних торгів з продажу належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1.

Зазначена квартира передана в іпотеку на забезпечення виконання зобов'язань за споживчим кредитом, наданого в іноземній валюті та є його єдиним місцем постійного проживання, її площа не перевищує 140 кв. м, іншого нерухомого майна у власності не має, а томуприватний виконавець у порушення вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" № 1304-VII від 03 червня 2014 року (далі-Закон № 1304-VІІ), неправомірно передав її на реалізацію.

Посилаючись на наведене, заявник просив визнати неправомірними та припинити дії приватного виконавця з продажу належної йому на праві власності квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом її реалізації на електронних публічних торгах державного підприємства "СЕТАМ"; зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ігнатенка К. Е. усунути порушення його прав та не здійснювати електронні публічні торги з продажу вказаної квартири.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанції

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця задоволено.

Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ігнатенка К. Е. у виконавчому провадженні № 59556982 від 16 липня 2019 року щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1,шляхом її продажу на електронних торгах у зв'язку з дією мораторію, передбаченого Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ігнатенка К. Е. усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом припинення звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу її на електронних торгах у зв'язку з дією мораторію, передбаченого Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", у виконавчому провадженні № 59556982 від 16 липня 2019 року на час дії Закону Україну "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Ухвала суду мотивована тим, що належна боржнику на праві власності квартира, є засобом забезпечення виконання зобов'язань за споживчим кредитом, наданого в іноземній валюті, її загальна площа не перевищує 140 кв. м, ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживає у ній, іншого нерухомого майна у власності боржника не має, добровільної згоди на відчуження спірного майна він не надавав, а тому на зазначену квартиру поширюється дія заборони на примусове стягнення, передбачена ~law21~.

Зважаючи на наведене, суд визнав дії приватного виконавця у виконавчому провадженні № 59556982 з примусового продажу зазначеної квартири неправомірними, та зобов'язав приватного виконавця припинити звернення стягнення на квартиру.

Суд відхилив як необґрунтовані, посилання приватного виконавця на те, що боржник пропустив строк на звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, посилаючись на те, що боржник оскаржує не постанову про опис та арешт квартири, а дії приватного виконавця, що полягають у примусовому зверненні стягнення на предмет іпотеки, вчинені в порушення приписів ~law22~, які є триваючими.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2021 рокуапеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ігнатенка К. Е. залишено без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу міста Києва, в якій він просив скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року і постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким залишити скаргу ОСОБА_1 від 28 грудня 2020 року на дії приватного виконавця Ігнатенка К. Е. без розгляду або відмовити скаржнику у її задоволенні.

Підставами касаційного оскарження судового рішення, заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.

Матеріали справи надійшли до касаційного суду 13 травня 2021 року.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди дійшли необґрунтованих висновків про те, що заявником не пропущено строк звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, посилаючись на те, що дії приватного виконавця є триваючим порушенням. Зокрема суди не урахували, що згідно з пунктами 3,4 розділу ІІ Порядку продажу арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2831/15 від 29 вересня 2016 року (далі - Порядок), приватний виконавець подає до ДП "СЕТАМ" лише електронну заявку на реалізацію арештованого майна, а ДП "СЕТАМ", як організатор торгів, відповідно до розділу ІІІ Порядку, формує лот торгів та призначає дату торгів з публікацією відповідного оголошення. Одночасно ДП "СЕТАМ" направляє письмове повідомлення про призначені торги сторонам виконавчого провадження та приватному виконавцю. У випадку, якщо майно не було реалізоване, його виставлення на повторні електронні торги з подальшим зниженням ціни здійснює не приватний виконавець, а організатор торгів.

З огляду на наведене, виконавча дія приватного виконавця з передачі майна на примусову реалізацію шляхом продажу на електронних торгах має закінчений характер і відбулася саме 17 березня 2020 року, в подальшому інших виконавчих дій щодо зазначеної квартири приватний виконавець не вчиняв.

Ураховуючи, що про призначення перших торгів на 21 квітня 2020 року, боржник ОСОБА_1 був повідомлений 31 березня 2020 року, що він підтвердив у поданому ним позові про визнання дій приватного виконавця незаконними, то визначений статтею 449 ЦПК України десятиденний строк на оскарження таких дій сплинув, а тому суд зобов'язаний був залишити скаргу боржника без розгляду.

Вважав також помилковими висновки судів про поширення на правовідносини зі звернення стягнення на належну ОСОБА_1 на праві власності квартиру АДРЕСА_1 дії ~law23~, оскільки боржник не використовує її як місце постійного проживання, докази чого наявні в матеріалах справи, яким суди не надали належної оцінки.

У травні 2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просив касаційну скаргу приватного виконавця Ігнатенка К. Е. залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справи

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 лютого 2011 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" стягнуто у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 996 316,44 грн, судовий збір 1700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

21 грудня 2012 року за результатами перегляду зазначеного судового рішення за нововиявленими обставинами, ухвалено нове рішення про стягнення заборгованості лише з ОСОБА_1. Підставою ухвалення рішення за нововиявленими обставинами слугувало рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 серпня 2012 року, яким визнано недійсним договір поруки № 209548 від 06 червня 2008 року, укладений між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2018 року замінено стягувача ПАТ "УкрСиббанк" його правонаступником - ПАТ "Дельта Банк" та поновлено строк пред'явлення виконавчих листів до виконання.

На підставі заяви ПАТ "Дельта Банк" від 04 липня 2019 року про примусове виконання виконавчого листа № 2608/20647/12 від 18 травня 2018 року, виданого Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ігнатенком К. Е. відкрито виконавче провадження № 59556982 від 16 липня 2019 року.

15 січня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу в м. Києві Ігнатенко К. Е. виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на трикімнатну квартиру загальною площею 58,4 кв. м, житловою площею 39,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та договору іпотеки від 06 червня 2008 року, квартира АДРЕСА_1 перебуває в іпотеці, іпотекодавцем є ОСОБА_1 а іпотекодержателем - ТзОВ "Фінансова компанія "Інвест-Кредо", розмір основного зобов'язання - 100 000 доларів США.

Квартира АДРЕСА_1, є зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1

17 березня 2020 року приватний виконавець оформив заявку № 211 на реалізацію арештованого майна боржника, яку направив ДП "СЕТАМ". Оголошення щодо продажу предмета іпотеки було опубліковано 20 березня 2020 року.

02 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду про незаконність дій приватного виконавця щодо звернення стягнення на належну йому на праві власності квартиру, на яку поширюється заборона на її відчуження, передбачена ~law24~. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09 квітня 2020 року у відкритті провадження у справі відмовлено у зв'язку з тим, що така заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

18 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із скаргою до Міністерства юстиції України на дії приватного виконавця Ігнатенка К. Е. щодо звернення стягнення на належну йому на праві власності квартиру, посилаючись на те, що приватний виконавець в порушення приписів Закону України "Про виконавче провадження" та зважаючи на наявність у провадженні Господарського суду міста Києва справи про неплатоспроможність заявника, не зупинив виконавчі дії. За результатами проведеної перевірки діяльності приватного виконавця, складено довідку від 15 червня 2020 року про відсутність в діях приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ігнатенка К. Е. порушень вимог законодавства.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01 липня 2020 року замінено стягувача ПАТ "Дельта Банк" його правонаступником - ТОВ "Фінансова компанія "Інвест-Кредо".

07 вересня 2020 року приватний виконавець виніс постанову про зупинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 2608/20647/12, виданого 18 травня 2018 року, посилаючись на те, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 27 травня 2020 року у справі №910/5812/20 відкрито провадження про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1, якою введено процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця Ігнатенка К. Е. у виконавчому провадженні № 59556982 та скасовано постанову приватного виконавця від 07 вересня 2020 року про зупинення виконавчих дій. Ухвала обґрунтована тим, що оскільки майно боржника, а саме трикімнатна квартира, площею 58,4 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, перебуває на стадії продажу, а тому відповідно до частини 4 статті 121 Кодексу України з процедури банкрутства дія мораторію не поширюється на таке майно.

22 листопада 2020 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Міністерства юстиції України із заявою про перевірку діяльності приватного виконавця Ігнатенка К. Е. щодо реалізації належного йому на праві власності нерухомого майна, яке є єдиним місцем його проживання заявника. За результатами проведеної перевірки складено довідку від 06 січня 2021 року про порушення приватним виконавцем вимог ~law26~.

Належна боржнику квартира АДРЕСА_1, перебуває на реалізації - лот № 457373, аукціон призначено на 11 січня 2021 року.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ігнатенка К. Е. підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 447 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

У частині 5 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Верховний Суд зауважує, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця необхідно виходити з того, що у ЦПК України не міститься переліку поважних причин пропуску строку, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга залишається без розгляду та повертається заявникові.

Строк звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця є не строком позовної давності, а процесуальним строком, а тому у разі його пропуску, скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених статті 126 ЦПК України.

Відхиляючи доводи приватного виконавця про пропуск заявником строку звернення зі скаргою на дії приватного виконавця, визначеного статтею 449 ЦПК України, з посиланням на те, що про передачу квартири на реалізацію для проведення електронних торгів, заявнику було відомо 31 березня 2020 року, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд вказав, що вони є необґрунтованими, оскільки боржник оскаржує не постанову про опис та арешт квартири, а дії приватного виконавця щодо примусового звернення стягнення на предмет іпотеки, вчинені з порушенням ~law33~, які є триваючими.

Такі висновки судів є помилковими, з огляду на таке.

За змістом статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частинами 1 , 2 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження") здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Відповідно до абзацу 4 пункту першого, абзацу першого пункту другого розділу ІІ Порядку продажу арештованого майна, датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною). Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 03 липня 2020 року у справі № 332/3368/17, зроблено висновок про те, що виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, тоді як самі електронні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації.

Тобто дії виконавця щодо опису та арешту майна, визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні, формування заявки на реалізацію арештованого майна є підготовчими діями з метою проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна.

З наведених заявником у скарзі обґрунтувань убачається, що він оскаржує дії приватного виконавця щодо "виставлення квартири на продаж", тобто передачу арештованої квартири на реалізацію, яку приватний виконавець вчиняє шляхом подання електронної заявки організатору електронних торгів, а отже така дія не є триваючою.

Відповідно до статті 447, частини 1 статті 448 ЦПК України скарга на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судами встановлено, що 31 березня 2020 року ОСОБА_1 отримав повідомлення від ДП "СЕТАМ" про реалізацію його майна (квартири) на електронних торгах, які мали відбутися 21 квітня 2020 року. Зі скаргою на дії приватного виконавця щодо передачі належної йому на праві власності квартири на реалізацію, ОСОБА_1 звернувся до суду 28 грудня 2020 року, тобто з пропуском процесуального строку на оскарження дій приватного виконавця, визначеного статтею 449 ЦПК України.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд вважає помилковими висновки судів про те, що дії приватного виконавця щодо передачі арештованого майна на реалізацію є триваючими, а отже заявник не пропустив строк звернення зі скаргою на дії приватного виконавця, визначений статтею 449 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №466/948/19, зроблено висновок, що з'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 пропустив визначений частиною 1 статті 449 ЦПК України десятиденний строк на звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, і не заявляв клопотання про поновлення цього процесуального строку з поважних причин, суд першої інстанції повинен був залишити скаргу ОСОБА_1 без розгляду.

Апеляційний суд не усунув зазначених порушень норм процесуального права, допущених судом першої інстанції, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із залишенням скарги ОСОБА_1 без розгляду.

З огляду на наведене, Верховний Суд не здійснює перевірку доводів касаційної скарги приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ігнатенка К. Е. про необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо вирішення скарги по суті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року постановлені з порушенням норм процесуального права, а тому підлягають скасуванню із залишенням скарги ОСОБА_1 без розгляду.

Керуючись статтями 400, 401, 414, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ігнатенка Костянтина Едуардовича задовольнити частково.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року скасувати.

Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ігнатенка Костянтина Едуардовича, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо", залишити без розгляду.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко