Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.11.2024 року у справі №591/1547/23
Постанова КЦС ВП від 04.02.2025 року у справі №591/1547/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 591/1547/23

провадження № 61-15083св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «СУМБУД»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «СУМБУД», яка подана представником Любімим Олегом Миколайовичем, на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 23 травня 2023 року у складі судді Северинової А. С. та постанову Сумського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Собини О. І., Криворотенка В. І., Філонової Ю. О.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року Приватне акціонерне товариство «СУМБУД» (далі - АТ «СУМБУД») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу.

Позов мотивований тим, що 05 лютого 2020 року між АТ «СУМБУД» і ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 184, за умовами якого позивач продав, а відповідач придбав майнові права на нерухоме майно - нежитлові приміщення № 8/1 загальною площею 107,7 кв. м в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , Майнові права на об`єкт нерухомості полягають у праві набути право власності на нерухоме майно після введення в експлуатацію об`єкта будівництва.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору ціна майнових прав на дату укладення договору становить 430 800,00 грн. Сплата грошових коштів проводиться відповідачем в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок позивача або внесенням готівки в строк до 05 лютого 2020 року.

За даними первинного та бухгалтерського обліку позивача грошові кошти на банківські рахунки та в касу АТ «СУМБУД» за договором купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року № 184 не надходили.

У той же день між тими ж сторонами складений акт прийому-передачі приміщення від 05 лютого 2020 року, за яким відповідач отримав нерухоме майно.

АТ «СУМБУД» вказувало, що на момент подання позову відповідач не виконав зобов`язання, передбачені договором купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року № 184, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 430 800,00 грн.

АТ «СУМБУД» просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором купівлі-продажу майнових прав від 05 липня 2020 року № 184 в сумі 430 800,00 грн, втрати від інфляції в сумі 202 958,99 грн та три проценти річних в сумі 38 810,89 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 23 травня 2023 року у задоволенні позову АТ «СУМБУД» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову АТ «СУМБУД», суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу є необґрунтованими.

Додатковим рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 05 червня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнено з АТ «СУМБУД» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Задовольняючи клопотання про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений до суду розмір витрат, пов`язаних з розглядом судової справи (витрати на правничу допомогу), у загальному розмірі 10 000,00 грн відповідає критеріям їх дійсності, необхідності та розумності.

Постановою Сумського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року апеляційні скарги АТ «СУМБУД» залишені без задоволення, а рішення Зарічного районного суду міста Суми від 23 травня 2023 року та додаткове рішення Зарічного районного суду міста Суми від 05 червня 2023 року - без змін.

Стягнено з АТ «СУМБУД» на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені ним в суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції правильно встановив те, що пунктом 4.2 договору купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року № 184, укладеного між АТ «СУМБУД» та ОСОБА_1 передбачено, що сплата грошових коштів, зазначених у пункті 4.1 договору, проводиться покупцем в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця або внесенням готівки або іншим шляхом згідно з нормами законодавства України в строк до 05 лютого 2020 року.

Водночас у пунктах 7, 8 укладеного між АТ «СУМБУД», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 тристороннього договору відступлення права вимоги від 04 лютого 2020 року № 1 сторони погодили, що до ОСОБА_1 переходять усі права, які забезпечують виконання обов`язків АТ «СУМБУД», в тому числі кошти, сплачені ОСОБА_2 , зараховуються як внесок ОСОБА_1 у сумі 430 800,00 грн, у т. ч. ПДВ - 71 800,00 грн. Після виконання всіх зобов`язань, пов`язаних з цим договором, ОСОБА_1 зобов`язується компенсувати ОСОБА_2 вартість майнових прав у сумі 430 800,00 грн, у т. ч. ПДВ - 71 800,00 грн, після чого ОСОБА_2 втрачає майнові права на офісне приміщення № 8/1 згідно з договором купівлі-продажу майнових прав від 02 жовтня 2016 року № 183, укладеного між ОСОБА_2 і АТ «СУМБУД».

Таким чином, за умовами тристороннього договору відступлення права вимоги від 04 лютого 2020 року № 1, стороною за яким було, у тому числі і АТ «СУМБУД», у відповідача ОСОБА_1 виник обов`язок щодо сплати вартості майнових прав саме ОСОБА_2 як компенсації сплаченого нею внеску у сумі 430 800,00 грн, у т. ч. ПДВ - 71 800,00 грн. АТ «СУМБУД» як сторона тристороннього договору відступлення права вимоги від 04 лютого 2020 року № 1, підписуючи вказаний договір, підтвердило відсутність у нього заперечень щодо визначеного сторонами порядку оплати вартості майнових прав. Крім того,договір відступлення права вимоги від 04 лютого 2020 року № 1 не є недійсним в силу норм закону і судом таким не визнавався, а тому він є правомірним.

За таких обставин, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором купівлі-продажу.

Суд апеляційної інстанції також погодився з додатковим рішенням суду першої інстанції щодо розподілу між сторонами понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, а доводи апеляційних скарг у цій частині є необґрунтованими. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідач надав договір про надання правової (правничої) допомоги від 04 квітня 2023 року, укладений між ним і адвокатом Сергеєвою С. А., предметом якого є надання адвокатом відповідачу правничої допомоги шляхом здійснення представництва його інтересів в Зарічному районному суді міста Суми у справі № 591/1547/23, та акт приймання-передачі правничих послуг за договором про надання правничої допомоги від 24 травня 2023 року. За умовами договору сторони погодили гонорар адвоката у фіксованому розмірі в сумі 10 000,00 грн. З урахуванням складності справи та обсягу необхідних послуг, наданих адвокатом, часу, витраченого адвокатом на надання відповідних послуг, ціни позову та значення справи для відповідача, апеляційний суд вважав, що розмір присуджених до стягнення з позивача на користь відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 10 000,00 грн відповідає критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності. При цьому позивач не подав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Крім того, у зв`язку з тим, що за наслідками апеляційного перегляду судових рішень не встановлено підстав для задоволення доводів апеляційних скарг, суд вважав, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, підлягають стягненню з позивача.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У жовтні 2023 року представник АТ «СУМБУД» - адвокат Любімий О. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

між сторонами укладений договір купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року № 184, за умовами якого позивач продає, а відповідач набуває майнові права на нерухоме майно - нежитлові приміщення № 8/1 загальною площею 107,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Майнові права на об`єкт нерухомості полягають у праві набути право власності на нерухоме майно після введення в експлуатацію об`єкта будівництва. У пунктах 4.1, 4.2 вказаного договору ціна майнових прав на дату укладення договору становить 430 800,00 грн. Сплата грошових коштів проводиться відповідачем в національній валюті України шляхом банківського переказу та поточний рахунок позивача або внесенням готівки в строк до 05 лютого 2020 року. Проте за даними первинного та бухгалтерського обліку позивача грошові кошти на банківські рахунки та в касу АТ «СУМБУД» за договором купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року № 184 не надходили. Крім цього відсутність оплати за спірним договором підтверджується довідкою ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» від 11 липня 2023 року № 5-309/18/87/2023. Таким чином, на момент подання позову відповідач не виконав грошові зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року № 184, чим порушив умови договору та норми статті 526 ЦК України;

під час розгляду спору суди не встановили у який спосіб із зазначених у законі або договорі припинено грошове зобов`язання відповідача за договором купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року № 184;

за умовами пунктів 5.1, 5.2 договору купівлі-продажу майнових прав від 02 жовтня 2016 року № 183 передача права власності на майнові права на об`єкт нерухомості на користь ОСОБА_2 здійснюється за двостороннім актом прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, який підписується повноважними представниками сторін впродовж 2 днів з моменту сплати 100 відсотків ціни майнових прав, визначеної у пункті 4.1 цього договору. На момент укладення договору відступлення права вимоги від 04 лютого 2020 року № 1 ОСОБА_2 не набула права власності на майнові права за договором купівлі-продажу майнових прав від 02 жовтня 2016 року № 183, оскільки не сплатила 100 відсотків ціни майнових прав та не отримала акт прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості. Укладаючи договір відступлення права вимоги від 04 лютого 2020 року № 1, його сторони передбачили перехід прав власності на майнові права за договором купівлі-продажу майнових прав від 02 жовтня 2016 року № 183 до відповідача в разі сплати коштів в сумі 430 800,00 грн, у т. ч. ПДВ - 71 800,00 грн ОСОБА_2 на користь позивача за договором купівлі-продажу майнових прав від 02 жовтня 2016 року № 183;

уклавши договір відступлення права вимоги від 04 лютого 2020 року № 1, відповідач набув статус сторони договору купівлі-продажу майнових прав від 02 жовтня 2016 року № 183 (відбулась заміна сторони в зобов`язанні). Тому на момент подання позову відповідач є стороною (покупець) договору купівлі-продажу майнових прав від 02 жовтня 2016 року № 183 та стороною (покупець) договору купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року № 184. Проте ані ОСОБА_2 (за договором купівлі-продажу майнових прав від 02 жовтня 2016 року № 183 до заміни сторони договору), ані відповідач (за договором купівлі-продажу майнових прав від 02 жовтня 2016 року № 183 після заміни сторони договору), ані відповідач (за договором купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року № 184) не виконали грошові зобов`язання перед позивачем належним чином. Тобто суди встановили, що належним та допустимим доказом виконання грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року № 184 є факт укладення договору відступлення права вимоги від 04 лютого 2020 року № 1 за договором купівлі-продажу майнових прав від 02 жовтня 2016 року № 183;

договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг;

суди помилково вказали, що належним та допустимим доказом виконання грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року № 184 є довідка про стовідсоткове виконання обов`язків від 05 лютого 2020 року № 184/184г-оф 8/1. Про факт отримання та повернення коштів свідчать банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення грошей до каси товариства. Беручи до уваги довідку, як доказ сплати коштів за договором купівлі-продажу майнових прав, суди попередніх інстанцій не перевірили чи є ця довідка належним та допустимим доказом внесення коштів, не з`ясували у якій формі вносилися кошти (у безготівковій чи готівковій), якщо у готівковій, то доказом може бути прибуткові та видаткові касові ордери, а якщо у безготівковій, то таким доказом може бути відповідна банківська виписка. Таким чином, довідка про стовідсоткове виконання обов`язків від 05 лютого 2020 року № 184/184г-оф 8/1 не є належним, допустимим та достовірним доказом виконання грошових зобов`язань. При цьому згідно з актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 05 лютого 2020 року на підставі довідки про стовідсоткове виконання обов`язків від 05 лютого 2020 року № 184/184г-оф 8/1, підписаної головою правління АТ «СУМБУД» Бритовим О. Б., відповідач отримав у власність нежитлове приміщення № 8/1 за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто нерухоме майно позивача безоплатно вибуло з його власності, оскільки компенсації вартості майна від набувача майна (відповідача) або інших осіб на момент подання позову позивачем не отримано;

суди належним чином не дослідили виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року № 184, чим порушили норми процесуального права, зокрема норми статей 78 79 89 ЦПК України;

відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних, суди не встановили в який момент (день) відповідачем виконане грошове зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року № 184.

Аргументи інших учасників справи

У грудні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу за підписом Сергеєвої С. А. , у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що:

касаційна скарга АТ «СУМБУД» не спростовує законності та обґрунтованості судових рішень у цій справі;

довільне викладення у касаційній скарзі АТ «СУМБУД» фактичних обставин не узгоджується з пунктом 4.1 договору купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року № 184, яким передбачено, що оплата грошових коштів проводиться покупцем в національній валюті України, шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця або внесенням готівки або іншим шляхом згідно з нормами законодавства України в строк до 05 лютого 2020 року;

за умовами договору відступлення права вимоги від 04 лютого 2020 року № 1, стороною якого є позивач, у відповідача виник обов`язок щодо сплати майнових прав саме ОСОБА_2 як компенсації сплаченого нею внеску у сумі 430 800,00 грн, у т. ч. ПДВ - 71 800,00 грн. Тому посилання позивача на те, що від ОСОБА_2 грошові кошти на поточні рахунки та до каси підприємства за договором купівлі-продажу майнових прав від 02 жовтня 2016 року № 183 також не надходили, не можуть слугувати підставою для стягнення грошових коштів з відповідача, ураховуючи, що у останнього виник обов`язок зі сплати грошових коштів саме ОСОБА_2 внаслідок відступлення нею відповідачу права вимоги за договором купівлі-продажу майнових прав. Більше того, задоволення позовних вимог призведуть до подвійного стягнення грошових коштів з відповідача, що суперечить принципам розумності та добросовісної поведінки сторін договору;

АТ «СУМБУД» зазначає, що договір не є первинним обліковим документом, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків. Довідка про стовідсоткове виконання обов`язків не є належним та допустимим доказом виконання грошових зобов`язань за договором. Проте позивач свідомо ігнорує пункти 5.1, 5.2 договору купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року № 184, відповідно до яких передача покупцю права власності на майнові права на об`єкт нерухомості здійснюється за двостороннім актом прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, який підписується повноважними представниками сторін впродовж 2 днів з моменту сплати 100 відсотків ціни майнових прав, визначеної у пункті 4.1 цього договору;

04 лютого 2020 року, тобто за день до укладення договору купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року № 184 між АТ «СУМБУД», між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір відступлення права вимоги № 1, відповідно до умов якого ОСОБА_2 відступила, а ОСОБА_1 набув право вимоги, належне ОСОБА_2 і став кредитором за договором купівлі-продажу майнових прав від 02 жовтня 2016 року № 183, укладеним між ОСОБА_2 і АТ «СУМБУД» в особі голови правління Бритова О. Б. За умовами цього договору ОСОБА_1 набув право вимагати від АТ «СУМБУД» належного виконання обов`язків. АТ «СУМБУД», підписуючи цей договір, підтверджує відсутність заперечень проти вимог нового кредитора та погоджується із заміною кредитора по договору купівлі-продажу майнових прав від 02 жовтня 2016 року № 183. До ОСОБА_1 переходять усі права, які забезпечують виконання обов`язків АТ «СУМБУД», в тому числі кошти сплачені ОСОБА_2 зараховуються як внесок ОСОБА_1 в сумі 430 800,00 грн, у т. ч. ПДВ 71 800,00 грн. Після виконання всіх зобов`язань пов`язаних з цим договором ОСОБА_1 зобов`язується компенсувати ОСОБА_2 вартість майнових прав у сумі 430 800,00 грн, у т. ч. ПДВ - 71 800,00 грн, після чого ОСОБА_2 втрачає майнові права на офісне приміщення № 8/1 згідно з договором купівлі-продажу майнових прав від 02 жовтня 2016 року № 183, укладеним між нею і АТ «СУМБУД»;

відповідно до довідки АТ «СУМБУД» про 100 (сто) відсоткове виконання обов`язків покупця від 05 лютого 2020 року, договору купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року № 184 та додаткової угоди від 05 лютого 2020 року № 1 ОСОБА_1 сплатив ціну майнових прав на об`єкт нерухомості площею 107,7 кв. м та виконав всі свої обов`язки, передбачені цим договором. Крім того, 05 лютого 2020 року між АТ «СУМБУД» та ОСОБА_1 було складено акт прийому-передачі нежитлового приміщення, за яким підприємство передало ОСОБА_1 нежитлове приміщення № 8/1 загальною площею 107,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Надалі, 12 лютого 2020 року, право власності на вказане нежитлове приміщення зареєстровано за ОСОБА_1

доводи касаційної скарги не спростовують обставин щодо виконання ОСОБА_1 умов укладених договорів, йому видано довідка від 05 лютого 2020 року про 100 (сто) відсоткове виконання обов`язків покупця, з ним підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення, а реєстратору передано необхідні документи (в тому числі і витяг зі списку інвесторів житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ) для реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірне нежитлове приміщення.

за умовами тристороннього договору відступлення права вимоги від 04 лютого 2020 року № 1, стороною за яким було і АТ «СУМБУД», у відповідача ОСОБА_1 виник обов`язок щодо сплати вартості майнових прав саме ОСОБА_2 як компенсації сплаченого нею внеску у сумі 430 800,00 грн, у т. ч. ПДВ - 71 800,00 грн. Факт сплати ОСОБА_2 грошових коштів на користь АТ «СУМБУД» підтверджується відсутністю заперечень позивача щодо визначеного сторонами порядку оплати майнових прав. При цьому договір відступлення права вимоги від 04 лютого 2020 року № 1 недійсним судом не визнавався судом недійсним. Також не визнавались недійсними і будь-які інші дії чи бездіяльність посадових осіб АТ «СУМБУД», які пов`язані з укладанням договорів, підписанням документів та передачі у власність ОСОБА_1 нежитлового приміщення;

посилання у касаційній скарзі на висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 686/19271/19, від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17, від 23 травня 2018 року у справі № 537/4905/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 914/1027/16, від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц та у постановах Верховного Суду України від 15 грудня 2015 року у справі

№ 21-4266а15, від 19 квітня 2016 року у справі № 21-4985а15 не можуть братись до уваги при прийнятті рішення за касаційною скаргою АТ «СУМБУД», оскільки висновки зроблені у зазначених справах стосуються правовідносин, які не є подібними правовідносинам у справі, що переглядається.

Крім того, у відзиві зазначено, що понесені судові витрати ОСОБА_1 за надання правничої допомоги при підготовці відзиву на касаційну скаргу відповідно до договору про надання правничої допомоги від 17 листопада 2023 року становлять 3 000,00 грн.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 591/1547/23 та витребувано справу із суду першої інстанції.

У листопаді 2023 року матеріали справи № 591/1547/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді повернено.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 09 листопада 2023 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 686/19271/19, від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17, від 23 травня 2018 року у справі № 537/4905/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 914/1027/16, від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц та у постановах Верховного Суду від 15 грудня 2015 року у справі № 21-4266а15, від 19 квітня 2016 року у справі № 21-4985а15; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 05 лютого 2020 року між АТ «СУМБУД» та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 184. Предметом за цим договором є майнові права на нежитлове приміщення № 8/1 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 3.2 зазначеного договору продавець здійснює передачу майнових прав на об`єкт нерухомості та безпосередньо об`єкт нерухомості в порядку та на умовах, визначених у статті 5 цього договору, за умови належного і повного виконання покупцем всіх прийнятих на себе зобов`язань за даним договором.

У пунктах 4.1, 4.2 цього договору передбачено, що ціна майнових прав на об`єкт нерухомості на дату укладення договору становить 430 800,00 грн, у т. ч. ПДВ - 71 800,00 грн.

Сплата грошових коштів, зазначених у пункті 4.1 договору, проводиться покупцем в національній валюті України, шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця або внесенням готівки або іншим шляхом згідно з нормами законодавства України у строк до 05 лютого 2020 року.

У пунктах 5.1, 5.2 зазначеного договору сторони домовились, що передача покупцю права власності на майнові права на об`єкт нерухомості здійснюється за двостороннім актом прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, який підписується повноважними представниками сторін впродовж 2 днів з моменту сплати 100 відсотків ціни майнових прав, визначеної у пункті 4.1 цього договору.

Передача об`єкта нерухомості покупцю як власнику майнових прав на об`єкт нерухомості здійснюється після введення об`єкта будівництва в експлуатацію, що підтверджується отриманим сертифікатом відповідності закінченого будівництвом об`єкта. Передача об`єкта нерухомості покупцю проводиться по акту прийому-передачі об`єкта нерухомості, який підписується повноважними представниками сторін не пізніше ніж через 60 календарних днів з дня настання кожної з наступних подій: 1) закінчення робіт з надання об`єкту нерухомості обумовленого цим договором стану, в тому числі оздоблювальних робіт; 2) введення об`єкта будівництва в експлуатацію; 3) проведення технічної інвентаризації об`єкта нерухомості бюро технічної інвентаризації і виготовлення технічного паспорту на об`єкт нерухомості.

04 лютого 2020 року, тобто за день до укладення договору купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року № 184, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір відступлення права вимоги № 1, відповідно до умов якого ОСОБА_2 відступила, а ОСОБА_1 набув право вимоги, належне ОСОБА_2 , і став кредитором за договором купівлі-продажу майнових прав від 02 жовтня 2016 року № 183, укладеного між ОСОБА_2 і АТ «СУМБУД».

У пункті 2 договору відступлення права вимоги від 04 лютого 2020 року № 1 передбачено, що за цим договором ОСОБА_1 набув право вимагати від АТ «СУМБУД» належного виконання обов`язків: укласти договір купівлі-продажу майнових прав на придбання офісного приміщення № 8/1 за адресою: АДРЕСА_1 .

У пункті 5 вказаного договору сторони передбачили, що АТ «СУМБУД», підписуючи цей договір, підтвердив відсутність заперечень проти вимог нового кредитора та погодився із заміною кредитора за договором купівлі-продажу майнових прав від 02 жовтня 2016 року № 183.

Відповідно до пунктів 6, 8 цього договору до ОСОБА_1 переходять усі права, які забезпечують виконання обов`язків АТ «СУМБУД», в тому числі кошти, сплачені ОСОБА_2 , зараховуються як внесок ОСОБА_1 в сумі 430 800,00 грн, у т. ч. ПДВ - 71 800,00 грн.

Після виконання всіх зобов`язань, пов`язаних з цим договором, ОСОБА_1 зобов`язався компенсувати ОСОБА_2 вартість майнових прав у сумі 430 800,00 грн, у т. ч. ПДВ - 71 800,00 грн, після чого ОСОБА_2 втрачає майнові права на офісне приміщення № 8/1 згідно з договором купівлі-продажу майнових прав від 02 жовтня 2016 року № 183, укладеного між ОСОБА_2 і АТ «СУМБУД».

Згідно з довідкою АТ «СУМБУД» про 100 (сто) відсоткове виконання обов`язків покупця від 05 лютого 2020 року № 184./184г-оф.8/1, виданою ОСОБА_1 , він згідно з договором купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року № 184 та додатковою угодою від 05 лютого 2020 року № 1 сплатив ціну майнових прав на об`єкт нерухомості площею 107,7 кв. м і виконав всі свої обов`язки, пов`язані з цим договором.

05 лютого 2020 року між АТ «СУМБУД» та ОСОБА_1 складений акт прийому-передачі нежитлового приміщення, за яким підприємство передало відповідачу нежитлове приміщення № 8/1 загальною площею 107,7 кв. м у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 лютого 2020 року право власності на нежитлове приміщення № 8/1, вбудоване в житловий багатоквартирний будинок загальною площею 107,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 12 лютого 2020 року за ОСОБА_1 . Підстава виникнення права власності: довідка АТ «СУМБУД» про 100 (сто) відсоткове виконання обов`язків покупця від 05 лютого 2020 року № 184./184г-оф.8/1; витяг зі списку інвесторів житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 05 лютого 2020 року № 05/02; акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 05 лютого 2020 року, укладений між АТ «СУМБУД» та ОСОБА_1 ; додаткова угода до договору купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року № 1; договір купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року № 184.

Позиція Верховного Суду

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі

№ 519/2-5034/11).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17 (провадження

№ 61-1178св20)).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

У статті 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом частин першої та третьої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (див. постанови Верховного Суду від 29 травня 2024 рокуу справі № 135/1283/22 (провадження № 61-18590св23), від 10 квітня 2024 року у справі № 135/203/23 (провадження

№ 61-18733св23), від 10 січня 2024 року у справі № 295/13441/19 (провадження № 61-5839св22) та ін.).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 599 ЦК України). Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади згідно яких здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

У частині першій, шостій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається:

при зверненні до суду АТ «СУМБУД» просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором купівлі-продажу майнових прав від 05 липня 2020 року № 184 у розмірі 430 800,00 грн, втрати від інфляції у розмірі 202 958,99 грн та три проценти річних у розмірі 38 810,89 грн;

суди виходили з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами існування зобов`язання ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу зі сплати саме на його користь грошових коштів у розмірі 430 800,00 грн;

суди встановили, що пунктом 4.2 договору купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року № 184, укладеного між АТ «СУМБУД» і ОСОБА_1 , передбачено, що сплата грошових коштів, зазначених у пункті 4.1 договору, проводиться покупцем в національній валюті України, шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця або внесенням готівки або іншим шляхом згідно законодавства України в строк до 05 лютого 2020 року. При цьому у пунктах 7, 8 укладеного між АТ «СУМБУД», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 тристороннього договору відступлення права вимоги від 04 лютого 2020 року № 1 сторони погодили, що до ОСОБА_1 переходять усі права, які забезпечують виконання обов`язків АТ «СУМБУД», в тому числі кошти, сплачені ОСОБА_2 , зараховуються як внесок ОСОБА_1 в сумі 430 800,00 грн, у т. ч. ПДВ - 71 800,00 грн. Після виконання всіх зобов`язань, пов`язаних з цим договором, ОСОБА_1 зобов`язується компенсувати ОСОБА_2 вартість майнових прав у сумі 430 800,00 грн, у т. ч. ПДВ - 71 800,00 грн, після чого ОСОБА_2 втрачає майнові права на офісне приміщення № 8/1 згідно з договором купівлі-продажу майнових прав від 02 жовтня 2016 року № 183, укладеним між ОСОБА_2 і АТ «СУМБУД»;

таким чином, суди обґрунтовано вважали, що у тристоронньому договорі відступлення права вимоги від 04 лютого 2020 року № 1, стороною за яким було і АТ «СУМБУД», погоджено те, що у відповідача ОСОБА_1 виникає обов`язок щодо сплати вартості майнових прав саме ОСОБА_2 як компенсації сплаченого нею внеску у розмірі 430 800,00 грн, у т. ч. ПДВ - 71 800,00 грн;

АТ «СУМБУД»як сторона тристороннього договору відступлення права вимоги від 04 лютого 2020 року № 1, підписуючи вказаний договір, підтвердило відсутність у нього заперечень щодо визначеного сторонами порядку оплати вартості майнових прав;

договір відступлення права вимоги від 04 лютого 2020 року № 1 недійсним судом не визнавався.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення вимог АТ «СУМБУД» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, адже за умовами договору відступлення права вимоги від 04 лютого 2020 року № 1 обов`язок щодо сплати коштів у ОСОБА_1 виник саме перед позивачем.

Аргумент касаційної скарги про те, що суди не вирішили вимог позивача про стягнення втрат від інфляції в сумі 202 958,99 грн і трьох процентів річних в сумі 38 810,89 грн, є необґрунтованими. Оскільки суди констатували, що у відповідача немає обов`язку зі сплати на користь АТ «СУМБУД» коштів за договором купівлі-продажу, то немає й підстав для відповідальності відповідача за порушення грошового зобов`язання згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.

Посилання в касаційній скарзі на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 686/19271/19, від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17, від 23 травня 2018 року у справі № 537/4905/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 914/1027/16, від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц та у постановах Верховного Суду від 15 грудня 2015 року у справі № 21-4266а15, від 19 квітня 2016 року у справі № 21-4985а15 не свідчить про те, що суди ухвалили судові рішення без їх урахування.

Безпідставними є доводи АТ «СУМБУД» про те, що належними доказами сплати ОСОБА_1 (чи ОСОБА_2 ) коштів за договором купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року № 184 у повному обсязі можуть бути лише банківські виписки про зарахування грошей або ж прибуткові касові ордери (у разі внесення грошей до каси товариства). Такі аргументи позивача спростовуються належними, достатніми та достовірними доказами, зокрема: договором купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року № 184, укладеним між АТ «СУМБУД» та ОСОБА_1 ; договором відступлення права вимоги від 04 лютого 2020 року № 1, укладеним між АТ «СУМБУД», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; довідкою АТ «СУМБУД» про 100 (сто) відсоткове виконання обов`язків покупця від 05 лютого 2020 року № 184./184г-оф.8/1; додатковою угодою від 05 лютого 2020 року № 1; актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 05 лютого 2020 року, складеним між АТ «СУМБУД»та ОСОБА_1 ; витягом зі списку інвесторів житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 05 лютого 2020 року № 05/02; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 лютого 2020 року право власності на нежитлове приміщення № 8/1, вбудоване в житловий багатоквартирний будинок загальною площею 107,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , які у своїй сукупності свідчать про виконання ОСОБА_1 умов договору купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року № 184 у повному обсязі.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно вирішив питання про розподіл між сторонами понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідач надав договір про надання правової (правничої) допомоги від 04 квітня 2023 року, укладений між ним і адвокатом Сергеєвою С. А., предметом якого є надання адвокатом відповідачу правничої допомоги шляхом здійснення представництва його інтересів в Зарічному районному суді міста Суми у справі № 591/1547/23, та акт приймання-передачі правничих послуг за договором про надання правничої допомоги від 24 травня 2023 року. За умовами договору сторони погодили гонорар адвоката у фіксованому розмірі в сумі 10 000,00 грн.

Тому з урахуванням складності справи та обсягу необхідних послуг, наданих адвокатом, часу, витраченого адвокатом на надання відповідних послуг, ціни позову та значення справи для відповідача, апеляційний суд вважав, що розмір присуджених до стягнення з позивача на користь відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 10 000,00 грн відповідає критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності. Суди також правильно вказали, що позивач не подавав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу, які були надані йому адвокатом Сергеєвою С. А., в розмірі 5 000,00 грн підлягають стягненню з позивача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Оскільки оскаржені судові рішення підлягають залишенню без змін, то судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на особу, яка її подала.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «СУМБУД», яка подана представником Любімим Олегом Миколайовичем, залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду міста Суми від 23 травня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат