Постанова КЦС ВП від 08.10.2025 року у справі №686/2651/22

Друк

Пошук

66

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.10.2025 року у справі №686/2651/22

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 686/2651/22

провадження № 61-6181св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі:Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Хмельницькогоапеляційного суду від 03 квітня 2025 рокуу складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який у подальшому було уточнено, до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, про визнання недійсним наказу, скасування рішень про реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що з 20 жовтня 1968 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Вказувала, що рішенням Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 04 лютого 2002 року № 6 «Про затвердження технічної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) з виготовленням державних актів на право приватної власності на землю» було вирішено передати у приватну власність земельну частку (пай) ОСОБА_1 , площею 4,14 га, номер земельної частки (паю) 14, а також відвести в натурі (на місцевості) земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) і виготовити та видати державні акти на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва взамін раніше виданих сертифікатів.

На підставі вказаного рішення сільської ради ОСОБА_1. 03 квітня 2002 року видано Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 на дві земельних ділянки, розміщених на території Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, площами 2,76 га і 1,38 га (разом - 4,14 га згідно з матеріалами паювання земель КСП ділянка № 14).

Вона, як єдиний спадкоємець за законом, прийняла спадщину після смерті свого чоловіка. Разом з тим, згідно з відповіді приватного нотаріуса Хмельницької районної державної нотаріальної контори Хмельницької області Красовської Н. після смерті її чоловіка була заведена спадкова справа № 629-2006, свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, розташовану за адресою: Копистинська сільська рада, Хмельницький район, Хмельницька область, немає можливості видати, оскільки відсутній витяг з Державного земельного кадастру на земельні ділянки згідно з Державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 від 03квітня 2002 року.

З метою присвоєння земельним ділянкам, вказаних у Державному акті на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2002 року, кадастрових номерів вона 08 серпня 2014 року звернулася до Управління Держземагенства у Хмельницькому районі Хмельницької області із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Рішенням державного кадастрового реєстратора ГУ Держземагентства у Хмельницькому районі Хмельницької області від 08 серпня 2014 року № РВ-6800071492014 їй було відмовлено у внесенні відомостей щодо земельних ділянок згідно з Державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2002 року до Державного земельного кадастру з таких підстав:

- невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме перетину із ділянкою № 6825088400:05:005:0185, площа співпадає на 0,9493 %; із ділянкою № 6825088400:05:005:0275, площа співпадає на 0,8053 %; із ділянкою № 6825088400:05:005:0276, площа співпадає на 0,3246 %; із ділянкою № 6825088400:05:005:0430, площа співпадає на 72,3673 %;

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора.

Позивачка зазначала, що власники земельних ділянок з кадастровими №№: 6825088400:05:005:0185, 6825088400:05:005:0275, 6825088400:05:005:0276, що накладалися на земельну ділянку ОСОБА_1 , врегулювали спір із нею в позасудовому порядку.

Разом з тим, земельна ділянка, площею 1,00 га з кадастровим № 6825088400:05:005:0430 наказом ГУ Держземагентства у Хмельницькій області від 06 червня 2014 року № 22-1136/14-14-СГ була передана у приватну власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. У подальшому вказану земельну ділянку було неодноразово відчужено. Оскільки земельна ділянка з кадастровим № 6825088400:05:005:0430 повністю накладається на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_1 , її набувачі кілька разів здійснили поділ та об`єднання цієї земельної ділянки.

Так, 01 липня 2014 року право власності на земельну ділянку з кадастровим № 6825088400:05:005:0430 зареєстровано за ОСОБА_5 12 січня 2018 року ОСОБА_5 здійснив поділ цієї земельної ділянки, внаслідок чого сформовано дві земельні ділянки: № 6825088400:05:005:1250, площею 0,90 га, та № 6825088400:05:005:1251, площею 0,10 га.

16 травня 2018 року земельну ділянку № 6825088400:05:005:1250, площею 0,90 га, ОСОБА_5 відчужив ОСОБА_3 , яка 07 грудня 2018 року здійснила її поділ, внаслідок чого сформовано 10 земельних ділянок, площею по 0,08 га кожна, з кадастровими №№: 6825088400:05:005:1330, 6825088400:05:005:1331, 6825088400:05:005:1332, 6825088400:05:005:1333, 6825088400:05:005:1334, 6825088400:05:005:1335, 6825088400:05:005:1336, 6825088400:05:005:1339, №6825088400:05:005:1340, 6825088400:05:005:1341, а також земельну ділянку з кадастровим № 6825088400:05:005:1337, площею 0,06 га, та ділянку з кадастровим № 6825088400:05:005:1338, площею 0,04 га. Право власності на ці земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_3

22 грудня 2018 року право власності на земельну ділянку з кадастровим № 6825088400:05:005:1332 було зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 грудня 2018 року.

Земельну ділянку з кадастровим № 6825088400:05:005:1251, площею 0,10 га, ОСОБА_5 24 січня 2018 року відчужив ОСОБА_6 , який 10 січня 2019 року відчужив її ОСОБА_3 .

16 січня 2019 року ОСОБА_3 здійснила поділ вказаної земельної ділянки, внаслідок чого сформувалися ділянки з кадастровим № 6825088400:05:005:1361, площею 0,08 га, та кадастровим № 6825088400:05:005:1362, площею 0,02 га.

28 січня 2019 року ОСОБА_3 об`єднала земельну ділянку з кадастровим № 6825088400:05:005:1362, площею 0,02 га, із ділянкою з кадастровим № 6825088400:05:005:1337, площею 0,06 га, внаслідок чого сформувалася земельна ділянка з кадастровим № 6825088400:05:005:1363, площею 0,08 га. 29 січня 2019 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на цю земельну ділянку.

Позивачка зазначала, що 10 вересня 2015 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом (спадкова справа № 629-2006) після смерті свого чоловіка - ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 2,7608 га, що розташована на території Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала її померлому чоловіку на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2002 року. Право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано за нею 10 вересня 2015 року, номер запису про право власності: 11119029.

Проте, свідоцтво про право власності на іншу земельну ділянку, площею 1,38 га, що належала її померлому чоловіку відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2002 року, вона не може отримати у зв`язку з неможливістю реєстрації в Державному земельному кадастрі цієї ділянки через накладення земельних ділянок відповідачів. Тобто вона позбавлена можливості оформити своє право на спадщину, а успадкованою нею земельною ділянкою користуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,.

Позивачка вказувала, що Хмельницьким слідчим відділом Хмельницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019240250000077 від 15 лютого 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 358, частиною першою статті 366, частиною першою статті 190 КК України щодо посадових осіб Держземагенства в Хмельницькій області, фізичних осіб за підозрою у скоєнні злочинів, зокрема, щодо підроблення службової документації та надання дозволів на виготовлення технічної документації для отримання кадастрових номерів стороннім особам без її відома на земельній ділянці, що належала її померлому чоловікові - ОСОБА_1 ; щодо підробки підпису від імені ОСОБА_1 , який помер у 2006 році, на документах технічної документації, складеної у 2013 році та яка в подальшому була використана ОСОБА_7 для реєстрації права власності на земельні ділянки за кадастровими №№ 6825088400:05:005:0275, 6825088400:05:005:0276; щодо шахрайського придбання прав на земельну ділянку, площею 1,38 га, що належала ОСОБА_1 .

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 15 квітня 2021 року № 2372/2373/20-26-1059-1078/21-26, проведеної в межах кримінального провадження № 12019240250000077 від 15 лютого 2019 року, межі земельних ділянок з кадастровими №№: 6825088400:05:005:1332, 6825088400:05:005:1340, 6825088400:05:005:1334, 6825088400:05:005:1333, 6825088400:05:005:1363, 6825088400:05:005:1361, 6825088400:05:005:1335, 6825088400:05:005:1339, 6825088400:05:005:1341, 6825088400:05:005:1336, 6825088400:05:005:1331, 6825088400:05:005:1330, 6825088400:05:005:1338, накладаються (нашаровуються) з межами земельної ділянки, на яку видано Державний акт на ім`я ОСОБА_1 , серія Р1 № 761703, зареєстрована 03 квітня 2002 року за № 119 з відповідними площами накладень.

Отже, оскільки отримана нею у порядку спадкування земельна ділянка вибула з її володіння не з її волі, а на підставі незаконного рішення державного органу, якому держава делегувала повноваження щодо розпорядження землями державної власності, то відновлення її прав на земельну ділянку слід здійснювати шляхом витребування спірних земельних ділянок від недобросовісних набувачів, якими є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були передані у власність земельні ділянки, по яким у подальшому неодноразово здійснювався їх поділ та відчуження, і на підставі технічної документації із землеустрою були зареєстровані нові земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами з меншою площею, то без скасування рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на спірні земельні ділянки, неможливо буде виконати рішення про витребування на її користь цих ділянок. Тобто нескасування рішення про реєстрацію права власності щодо спірних земельних ділянок не призведе до реального виконання рішення суду та поновлення її прав.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 06 червня 2014 року № 22-1136/14-14-СГ про затвердження документації із землеустрою та передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку, площею 1,0000 га, кадастровий № 6825088400:05:005:0430, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області;

- скасувати рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 44557968 від 12 грудня 2018 року, запис № 29396123 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим № 6825088400:05:005:1330 та витребувати цю земельну ділянку у ОСОБА_3 на її користь;

- скасувати рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 44552223 від 12 грудня 2018 року, запис № 29390854 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим № 6825088400:05:005:1331 та витребувати цю земельну ділянку у ОСОБА_3 на її користь;

- скасувати рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 44798987 від 22 грудня 2018 року, запис № 29623001 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим № 6825088400:05:005:1332 та витребувати цю земельну ділянку у ОСОБА_4 на її користь;

- скасувати рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 44551375 від 12 грудня 2018 року, запис № 29390032 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим № 6825088400:05:005:1333 та витребувати цю земельну ділянку у ОСОБА_3 на її користь;

- скасувати рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 44551957 від 12 грудня 2018 року, запис № 29390543 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим № 6825088400:05:005:1334 та витребувати цю земельну ділянку у ОСОБА_3 на її користь;

- скасувати рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 44551351 від 12 грудня 2018 року, запис № 29390021 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим № 6825088400:05:005:1335 та витребувати цю земельну ділянку у ОСОБА_3 на її користь;

- скасувати рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 44551793 від 12 грудня 2018 року, запис № 29390413 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим № 682588400:05:005:1336 та витребувати цю земельну ділянку у ОСОБА_3 на її користь;

- скасувати рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 44554885 від 12 грудня 2018 року, запис № 29393322 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим № 6825088400:05:005:1338 та витребувати цю земельну ділянку у ОСОБА_3 на її користь;

- скасувати рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 44564586 від 12 грудня 2018 року, запис № 29402305 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим № 6825088400:05:005:1339 та витребувати цю земельну ділянку у ОСОБА_3 на її користь;

- скасувати рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 44552664 від 12 грудня 2018 року, запис № 29391243 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим № 6825088400:05:005:1340 та витребувати цю земельну ділянку у ОСОБА_3 на її користь;

- скасувати рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 44552839 від 12 грудня 2018 року, запис № 29391374 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим № 6825088400:05:005:1341 та витребувати цю земельну ділянку у ОСОБА_3 на її користь;

- скасувати рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 45149711 від 22 січня 2019 року, запис № 29944912 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим № 6825088400:05:005:1361 та витребувати цю земельну ділянку у ОСОБА_3 на її користь;

- скасувати рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 45323591 від 01 лютого 2019 року, запис № 30105168 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим № 6825088400:05:005:1363 та витребувати цю земельну ділянку у ОСОБА_3 на її користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2024 року у складі судді Мазурок О. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що:

- позивачка не довела обставин накладення спірних земельних ділянок відповідачів на земельну ділянку, площею 1,38 га, що належала її померлому чоловікові - ОСОБА_1 згідно з Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2022 року;

- оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 06 червня 2014 року № 22-1136/14-14-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію в момент його прийняття, тому вимога позивачки про його скасування не є ефективним і належним способом захисту порушеного права;

- позивачка не набула право власності на земельну ділянку спадкодавця - ОСОБА_1 , площею 1,38 га, згідно з Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2022 року, оскільки не зареєструвала право власності на неї, а тому вона не має права вимагати витребування спірних ділянок у відповідачів на свою користь.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2024 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими №№: 6825088400:05:005:1330; 6825088400:05:005:1331; 6825088400:05:005:1333; 6825088400:05:005:1334; 6825088400:05:005:1335; 6825088400:05:005:1336; 6825088400:05:005:1339; 6825088400:05:005:1340; 6825088400:05:005:1341; 6825088400:05:005:1361; 6825088400:05:005:1363, площею по 0,08 га кожна, а також земельну ділянку з кадастровим номером 6825088400:05:005:1338, площею 0,04 га.

Витребувано у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим № 6825088400:05:005:1332, площею 0,08 га.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що:

- позивачка прийняла спадщину після смерті свого чоловіка - ОСОБА_1 , що підтверджується, у тому числі, фактом видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 вересня 2015 року (спадкова справа № 629-2006) на земельну ділянку, площею 2,7608 га, яка належала спадкодавцю ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2002 року;

- суд першої інстанції не застосував положення статей 1216 1218 1261 1268 ЦК України, які підлягали застосуванню, та помилково вказав, що позивачка не набула право власності на іншу земельну ділянку спадкодавця, площею 1,38 га, оскільки не зареєструвала право власності на неї;

- щодо доведеності факту накладення спірних земельних ділянок відповідачів на успадковану позивачкою земельну ділянку, площею 1,38 га, то суд першої інстанції безпідставно не врахував висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 15 квітня 2021 року № 2372/2373/20-26-1059-1078/21-26, проведеної в межах кримінального провадження № 12019240250000077 від 15 лютого 2019 року, на який посилалася позивачка. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що висновок експерта, складений у межах кримінального провадження, що містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, є допустимим письмовим доказом у цивільній справі, навіть незважаючи на те, що на момент розгляду цієї справи вирок у кримінальному провадженні не ухвалено. У випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, сторона не позбавлена можливості заявити клопотання про призначення експертизи у цивільній справі. Висновок експерта у кримінальному провадженні може бути спростовано шляхом призначення експертизи у межах цивільного судочинства;

- ОСОБА_3 , не погоджуючись із висновком експерта за результатами експертизи, проведеної в межах кримінального провадження, неодноразово подавала до суду клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи з метою з`ясування, чи має місце накладення спірних земельних ділянок на земельну ділянку, площею 1,38 га, згідно з Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2002 року. Усі ці клопотання були задоволенні судом, проте судова земельно-технічна експертиза у справі не була виконана з різних причин, у тому числі, у зв`язку з невчиненням представником ОСОБА_3 реальних заходів щодо відшукання запитуваних експертами матеріалів для забезпечення виконання призначеної за його ж клопотанням судової експертизи, а також безпідставного заперечення проти клопотання експерта про надання дозволу на проведення експертизи з відновленням меж земельної ділянки, площею 1,38 га, згідно з Державного акту серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2002 року на основі відомостей, що містяться у Схемі організації території земельних часток (паїв) на території ВАТ «Хмельницький» Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. Суд першої інстанції не забезпечив надання запитуваних експертами документів;

- суд першої інстанції, беручи до уваги «висновок експерта» від 14 жовтня 2024 року № 1112/024, який по суті є повідомленням про неможливість виконання судової експертизи, не врахував, що висновок експерта у кримінальному провадженні може бути спростовано лише висновком судової експертизи по суті поставлених питань, призначеної у цій справі. Той факт, що неодноразово призначена судова земельно-технічна експертиза у справі не була виконана, не спростовує висновок експерта у кримінальному провадженню № 2372/2373/20-26/1059-1078/21-26 від 15 квітня 2021 року, яким підтверджено факт накладення спірних земельних ділянок відповідачів на земельну ділянку ОСОБА_1 , площею 1,38 га, згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2002 року;

- позивачка згідно з положеннями статей 1216 1218 1261 1268 ЦК України набула право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , площею 1,38 га, згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2002 року, тому накладення спірних земельних ділянок відповідачів на цю земельну ділянку порушує її право власності, яке підлягає захисту в судовому порядку;

- посилання представника ОСОБА_3 про пропуск позивачкою строку позовної давності є безпідставними. Встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2014 року у справі № 686/17966/14-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, Управління Держземагентства України у Хмельницькому районі Хмельницької області, ОСОБА_8 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном (у тому числі, щодо земельної ділянки з кадастровим № 6825088400:05:005:0430) відмовлено з підстав обрання позивачкою неналежного та неефективного способу захисту порушеного права. Разом з тим, предметом спору у цій справі є 13 земельних ділянок, які були сформовані лише у 2018-2019 роках у результаті неодноразового поділу (об`єднання) земельної ділянки з кадастровим № 6825088400:05:005:0430. Інформація щодо багатоетапного поділу (об`єднання) земельної ділянки з кадастровим № 6825088400:05:005:0430 та реєстрацію новостворених спірних земельних ділянок, а також про їхніх власників, була отримана позивачкою від ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області у листопаді 2019 року, що підтверджується листами органів Держгеокадастру від 14 листопада 2019 року. Тоді як вказаний позов було пред`явлено 28 січня 2022 року, тобто в межах строку позовної давності;

- оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 06 червня 2014 року № 22-1136/14-14-СГ про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим № 6825088400:05:005:0430, площею 1,00 га, є незаконним, оскільки суперечить положенням частини п`ятої статті 116 ЗК України, вказана земельна ділянка не належала до земель державної власності і не була вільною, а належала на праві власності позивачці як спадкоємцю ОСОБА_1 згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2002 року. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов правильно висновку, що цей наказ вичерпав свою дію шляхом виконання, а визнання його недійсним не відновлює порушене право позивачки за наявності зареєстрованого права власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на спірні земельні ділянки. Отже, цей спосіб захисту є неефективним, тому в позові у цій частині слід відмовити;

- оскільки успадкована позивачкою земельна ділянка, площею 1,38 га, вибула з її володіння не з її волі, а на підставі незаконного рішення державного органу, якому держава делегувала повноваження щодо розпорядження землями державної власності, тому відновлення порушеного права позивачки слід здійснювати шляхом витребування спірних ділянок від добросовісних набувачів, якими є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . За змістом п. 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» судове рішення про витребування земельних ділянок є достатньою підставою для реєстрації припинення права власності відповідачів на земельні ділянки та державної реєстрації права власності позивачки. Отже, правові підстави для задоволення позову в частині скасування рішень про реєстрацію права власності відповідачів на спірні земельні ділянки відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

ОСОБА_4 постанову апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржувала, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України ця постанова в частині позовних вимог до ОСОБА_4 у касаційному порядку не переглядається.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області. Підставами касаційного оскарження зазначено пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У липні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2025 року справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, про визнання недійсним наказу, скасування рішень про реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування земельних ділянокіз чужого незаконного володіння,за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 квітня 2025 року призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що апеляційний суд належним чином не дослідив усіх обставин справи, не врахував, що позивачкою не доведено, що спірні земельні ділянки накладаються на земельну ділянку, площею 1,38 га, щодо якої видано Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2002 року. Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги висновок експерта судової земельно-технічної експертизи від 15 квітня 2021 року № 2372/2373/20-26-1059-1078/21-26, проведеної в межах кримінального провадження № 12019240250000077 від 15 лютого 2019 року, оскільки складений на підставі доказу, який визнаний судом першої інстанції недопустимим, а саме копії технічної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі з виготовленням державних актів на право власності на землю громадянам на території Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. При цьому, висновок експерта у кримінальному провадженні фактично спростовано в межах розгляду цієї цивільної справи висновком експерта від 14 жовтня 2024 року № 1112/024, яким встановлено неможливість визначення місця розташування земельної ділянки, площею 1,38 га, згідно з Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2002 року, так як наявна у матеріалах справи копія технічної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі з виготовленням державних актів на право власності на землю громадянам на території Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області не може братися до уваги, а інших матеріалів і даних натурного огляду не достатньо.

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що позов ОСОБА_1 пред`явлено в межах строку позовної давності, оскільки не врахував, що початок перебігу строку позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України обчислюється з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем, яким вона, ОСОБА_3 , є права власності на майно. Судом установлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2014 року у справі № 686/17966/14-ц, що набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, Управління Держземагентства України у Хмельницькому районі Хмельницької області, ОСОБА_8 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном (у тому числі, щодо земельної ділянки з кадастровим № 6825088400:05:005:0430) відмовлено з підстав обрання позивачкою неналежного та неефективного способу захисту порушеного права. У вказаному позові позивачка ОСОБА_1 обґрунтувала порушення свого права на спадкування внаслідок отримання відмови Управління Держземагенства у Хмельницькому районі у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру 08 серпня 2014 року, тобто вона довідалася про можливе порушення свого права 08 серпня 2014 року та 22 серпня 2014 року звернулася до суду з вищевказаним позовом (№ 686/17966/14-ц). Отже, позивачкою пропущено строк позовної давності.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9 на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в якому зазначено, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Апеляційним судом вірно встановлено, що померлий ОСОБА_1 володів на праві приватної власності земельними ділянками згідно з Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2002 року та це право власності перейшло до ОСОБА_1 у порядку спадкування. Померлий ОСОБА_1 правомірно одержав право власності на земельні ділянки, площею 4,14 га, у порядку реалізації права на земельну частку (пай). На земельну ділянку, площею 2,76 га (після виготовлення технічної документації 2,7608 га) позивачка оформила свідоцтво про право на спадщину за законом від 10 вересня 2015 року. Проте, земельну ділянку, площею 1,38 га, внаслідок протиправних дій органів державної влади та місцевого самоврядування ОСОБА_1 не змогла оформити свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки за рахунок вказаної земельної ділянки сформовано інші ділянки та передано їх у власність осіб, які не мали права на їх одержання.

Отже, позивачка, як спадкоємець ОСОБА_1 , прийняла спадщину після його смерті, набула право власності на вказану земельну ділянку і має право витребувати її в добросовісного набувача у всіх випадках. При цьому, ОСОБА_1 не втратила своє право на захист порушеного права через пропущення строку позовної давності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 20 жовтня 1968 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Рішенням Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 04 лютого 2002 року № 6 «Про затвердження технічної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) з виготовленням державних актів на право приватної власності на землю» було вирішено передати у приватну власності земельну частку (пай) ОСОБА_1 , площею 4,14 га, номер земельної частки (паю) 14, а також відвести в натурі (на місцевості) земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) і виготовити та видати державні акти на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва взамін раніше виданих сертифікатів.

На підставі вказаного рішення сільської ради ОСОБА_1 03 квітня 2002 року видано Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 на дві земельних ділянки, розміщених на території Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, площами 2,76 га і 1,38 га (разом - 4,14 га).

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_1 помер. ОСОБА_1 , як єдиний спадкоємець першої черги за законом, прийняла спадщину після смерті свого чоловіка - ОСОБА_1 , за її заявою приватним нотаріусом Хмельницької районної державної нотаріальної контори Красовською Н. заведена спадкова справа № 629-2006 щодо майна ОСОБА_1 .

Разом з тим, нотаріусом повідомлено ОСОБА_1 , що свідоцтво про право на спадщину на земельні ділянки спадкодавця згідно з Державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2002 року немає можливості видати за відсутності витягу з Державного земельного кадастру на ці ділянки.

З метою присвоєння кадастрового номера земельним ділянкам, зазначеним в Державному акті на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 на ім`я її чоловіка - ОСОБА_1 , 08 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Управління Держземагентства у Хмельницькому районі Хмельницької області з заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Рішенням державного кадастрового реєстратора ГУ Держземагентства у Хмельницькому районі Хмельницької області від 08 серпня 2014 року № РВ-6800071492014 ОСОБА_1 було відмовлено у внесенні відомостей щодо земельних ділянок згідно з Державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2002 року до Державного земельного кадастру з таких підстав:

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора.

10 вересня 2015 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом (спадкова справа № 629-2006) після спадкодавця ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 2,7608 га, яка розташована на території Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району хмельницької області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала її померлому чоловіку на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2002 року.

Свідоцтво про право власності на земельну ділянку, площею 1,38 га, що належала спадкодавцю ОСОБА_1 згідно з Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2002 року позивачка не може отримати у зв`язку з неможливістю реєстрації в Державному земельному кадастрі цієї ділянки через накладення ділянок відповідачів.

Земельна ділянка, площею 1,00 га з кадастровим № 6825088400:05:005:0430 наказом ГУ Держземагентства у Хмельницькій області від 06 червня 2014 року № 22-1136/14-14-СГ була передана у приватну власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

01 липня 2014 року право власності на земельну ділянку з кадастровим № 6825088400:05:005:0430 зареєстровано за ОСОБА_5 12 січня 2018 року ОСОБА_5 здійснив поділ цієї земельної ділянки, внаслідок чого сформовано дві земельні ділянки: № 6825088400:05:005:1250, площею 0,90 га, та № 6825088400:05:005:1251, площею 0,10 га.

Отже, ОСОБА_3 є власницею земельних ділянок з кадастровими №№: 6825088400:05:005:1330; 6825088400:05:005:1331; 6825088400:05:005:1333; 6825088400:05:005:1334; 6825088400:05:005:1335; 6825088400:05:005:1336; 6825088400:05:005:1338; 6825088400:05:005:1339; 6825088400:05:005:1340; 6825088400:05:005:1341; 6825088400:05:005:1361; 6825088400:05:005:1363.

ОСОБА_4 є власницею земельної ділянки з кадастровим № 6825088400:05:005:1332.

Таким чином, усі вищевказані 13 спірних земельних ділянок (сумарною площею 1,00 га) сформовано внаслідок поділу (об`єднання) ділянки з кадастровим № 6825088400:05:005:0430, площею 1,00 га (у зв`язку з перетином з якою позивачці відмовлено у реєстрації в Державному земельному кадастрі спадкової земельної ділянки, площею 1,38 га).

Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2002 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 (про право власності на земельну ділянку площею 4,14 га (одна земельна ділянка 2,76 га, а друга - 1,38 га) на підставі рішення Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 04 лютого 2002 року № 6.

Вказаним рішенням Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 04 лютого 2002 року № 6 затверджено технічну документацію по передачі земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості), на підставі якої сформовано земельні ділянки та видано державні акти на земельні ділянки, у тому числі ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку експерта від 14 жовтня 2024 року № 1112/024 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у цій цивільній справі надати відповідь по питанню накладення земельної ділянки згідно з Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703, площею 1,38 га, із земельними ділянками з кадастровими №№: 6825088400:05:005:1340, 6825088400:05:005:1334, 6825088400:05:005:1333, 6825088400:05:005:1363, 6825088400:05:005:1361, 6825088400:05:005:1335, 6825088400:05:005:1339, 6825088400:05:005:1341, 6825088400:05:005:1336, 6825088400:05:005:1331, 6825088400:05:005:1330, 6825088400:05:005:1338, 6825088400:05:005:1332, немає можливості, оскільки наявна в матеріалах цивільної справи копія технічної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі з виготовленням державних актів на право приватної власності на землю громадянам на території Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, виготовлена виробничо-комерційним малим підприємством «ЛІМБ» в 2002 році, враховуючи ухвалу від 09 квітня 2024 року та пункт 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, не приймається до уваги, а інших матеріалів та даних натурного огляду недостатньо для встановлення місця розташування земельної ділянки, площею 1,38 га, згідно з Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 (т. 5, а. с. 204-221).

На підтвердження факту накладення спірних земельних ділянок відповідачів на успадковану ОСОБА_1 земельну ділянку остання посилалася на висновок земельно-технічної експертизи, проведеної в кримінальному провадженні.

Так, згідно з висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 15 квітня 2021 року № 2372/2373/20-26-1059-1078/21-26, проведеної в межах кримінального провадження № 12019240250000077 від 15 лютого 2019 року, межі земельних ділянок з кадастровими №№: 6825088400:05:005:1332, 6825088400:05:005:1340, 6825088400:05:005:1334, 6825088400:05:005:1333, 6825088400:05:005:1363, 6825088400:05:005:1361, 6825088400:05:005:1335, 6825088400:05:005:1339, 6825088400:05:005:1341, 6825088400:05:005:1336, 6825088400:05:005:1331, 6825088400:05:005:1330, 6825088400:05:005:1338, накладаються (нашаровуються) з межами земельної ділянки, на яку видано Державний акт на ім`я ОСОБА_1 , серія Р1 № 761703, зареєстрована 03 квітня 2002 року за № 119 з відповідними площами накладень (т. 1, а. с. 120-149).

Судами також установлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2014 року у справі № 686/17966/14-ц, що набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, Управління Держземагентства України у Хмельницькому районі Хмельницької області, ОСОБА_8 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном (у тому числі, щодо земельної ділянки з кадастровим № 6825088400:05:005:0430) відмовлено з підстав обрання позивачкою неналежного та неефективного способу захисту порушеного права.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 ОСОБА_3 заявила клопотання про застосування строку позовної давності (т. 2, а. с. 4-12)

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду вищевказаним вимогам не закону частково не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_3 про недоведеність обставин накладання спірних земельних ділянок

Судом установлено, що земельна ділянка, площею 1,00 га з кадастровим № 6825088400:05:005:0430 наказом ГУ Держземагентства у Хмельницькій області від 06 червня 2014 року № 22-1136/14-14-СГ була передана у приватну власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

01 липня 2014 року право власності на земельну ділянку з кадастровим № 6825088400:05:005:0430 зареєстровано за ОСОБА_5

12 січня 2018 року ОСОБА_5 здійснив поділ цієї земельної ділянки, внаслідок чого сформовано дві земельні ділянки: № 6825088400:05:005:1250, площею 0,90 га, та № 6825088400:05:005:1251, площею 0,10 га.

Земельну ділянку з кадастровим № 6825088400:05:005:1251, площею 0,10 га, ОСОБА_5 24 січня 2018 року відчужив ОСОБА_6 , який 10 січня 2019 року відчужив її також ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 є власницею земельної ділянки з кадастровим № 6825088400:05:005:1332.

Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2002 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 (про право власності на земельну ділянку площею 4,14 га (одна земельна ділянка 2,76 га, а друга - 1,38 га), на підставі рішення Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 04 лютого 2002 року № 6.

На підтвердження факту накладення спірних земельних ділянок, які зареєстровані за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на успадковану ОСОБА_1 земельну ділянку остання посилалася на висновок земельно-технічної експертизи, проведеної в кримінальному провадженні.

Зі змісту вказаного висновку експерта вбачається, що на дослідження експерту надано оригінал технічної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі з виготовленням державних актів на право приватної власності на землю громадянам на території Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області; проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, а також поземельні книги на усі 13 спірних земельних ділянок, у тому числі з кадастровими №№ 6825088400:05:005:1361, 6825088400:05:005:1363, з каталогами координат поворотних точок меж кожної земельної ділянки, що забезпечувало експерту можливість співставлення меж земельних ділянок і перевірити наявність накладення.

Отже, вказаним висновком експерта підтверджено, що спірні земельні ділянки ОСОБА_3 повністю накладаються на земельну ділянку ОСОБА_1 згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2002 року.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного суду про те, що суд першої інстанції помилково не надав належної оцінки як письмовому доказу вищевказаному висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 15 квітня 2021 року № 2372/2373/20-26-1059-1078/21-26, проведеної в межах кримінального провадження № 12019240250000077 від 15 лютого 2019 року.

Крім того, апеляційний суд вірно послався на правову позицію Верховного Суду (див.: постанови від 10 березня 2020 року у справі № 9901/740/18, від 08 вересня 2022 року у справі № 125/1501/20-ц, провадження № 61-6953св22, від 15 квітня 2021 року у справі № 759/15556/18, провадження № 61-15236св20, від 03 липня 2024 року у справі № 465/2710/20, провадження № 61-3659св24) згідно з якою висновок експерта, складений у межах кримінального провадження, що містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, є допустимим письмовим доказом у цивільній справі, навіть незважаючи на те, що на момент розгляду цієї справи вирок у кримінальному провадженні не ухвалено. У випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, сторона не позбавлена можливості заявити клопотання про призначення експертизи у цивільній справі. Висновок експерта у кримінальному провадженні може бути спростовано шляхом призначення експертизи у межах цивільного судочинства.

ОСОБА_3 , не погоджуючись із висновком експерта за результатами експертизи, проведеної в межах кримінального провадження, неодноразово подавала до суду клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи з метою з`ясування, чи має місце накладення спірних земельних ділянок на земельну ділянку, площею 1,38 га, згідно з Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2002 року.

Усі клопотання були задоволенні судом, проте судова земельно-технічна експертиза у справі не була виконана з різних причин, у тому числі, у зв`язку з невчиненням представником ОСОБА_3 реальних заходів щодо відшукання запитуваних експертами матеріалів для забезпечення виконання призначеної за його ж клопотанням судової експертизи, а також безпідставного заперечення проти клопотання експерта про надання дозволу на проведення експертизи з відновленням меж земельної ділянки, площею 1,38 га, згідно з Державного акту серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2002 року на основі відомостей, що містяться у Схемі організації території земельних часток (паїв) на території ВАТ «Хмельницький» Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Той факт, що неодноразово призначена судова земельно-технічна експертиза у справі не була виконана, не спростовує висновку експерта у кримінальному провадженню № 2372/2373/20-26/1059-1078/21-26 від 15 квітня 2021 року, яким підтверджено факт накладення спірних земельних ділянок відповідачів на земельну ділянку ОСОБА_1 , площею 1,38 га, згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2002 року.

Посилання ОСОБА_3 на висновок експерта від 14 жовтня 2024 року № 1112/024 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у цій справі є безпідставними, оскільки, як вірно зазначив апеляційний суд, у вказаному висновку по суті зазначено про неможливість виконання судової експертизи. Тоді як висновок експерта у кримінальному провадженні може бути спростовано лише висновком судової експертизи по суті поставлених питань, призначеної у цій справі.

Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_3 про пропуск строку позовної давності

Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно з статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд апеляційної інстанції встановив, що, прийнявши в установленому законом порядку спадщину, позивачка з часу її відкриття набула право на успадковану земельну ділянку, у тому числі площею 1,38 га, згідно з Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 761703 від 03 квітня 2002 року. Вказана земельна ділянка вибула з володіння позивачки не з її волі, а на підставі незаконного рішення державного органу, якому держава делегувала повноваження щодо розпорядження землями державної власності, тому відновлення порушеного права позивачки слід здійснювати шляхом витребування спірних ділянок від добросовісного набувача, яким є ОСОБА_3 відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України.

Верховний Суд з таким висновком погоджується не повністю.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 заявила клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності (т. 2, а. с. 4-12). Зазначала, що 22 серпня 2014 року ОСОБА_1 вже зверталася до суду з позовом до Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, Управління Держземагентства України у Хмельницькому районі Хмельницької області, ОСОБА_8 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном (у тому числі, щодо земельної ділянки з кадастровим № 6825088400:05:005:0430), у задоволенні якого рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2014 року у справі № 686/17966/14-ц, що набрало законної сили, відмовлено.

У вказаному позові позивачка ОСОБА_1 обґрунтувала порушення свого права на спадкування отриманням 08 серпня 2014 року відмови Управління Держземагенства у Хмельницькому районі Хмельницької області у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, тобто вона довідалася про можливе порушення свого права 08 серпня 2014 року, а з вищевказаним позовом (№ 686/17966/14-ц) звернулася до суду 22 серпня 2014 року. Отже, позивачкою пропущено строк позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини четверта, п`ята статті 267ЦК України).

У постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем».

У справі, яка переглядається, апеляційний суд на вищевказане належної уваги не звернув і виходив із того, що позовну давність необхідно обчислювати з дня, коли ОСОБА_3 набула права власності на спірні земельні ділянки внаслідок їх поділу (об`єднання) та державної реєстрації права власності на ці земельні ділянки за собою.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у пункті 58 постанови від 21 серпня 2019 рокуу справі № 911/3681/17, провадження № 12-97гс19, зазначила, що «… суд апеляційної інстанції правильно вказав на те, що оскільки право власності держави на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з володіння держави у володіння іншої особи, а не в момент укладення цією особою наступного правочину з відчуження земельної ділянки та набрання законної сили судовим рішенням, яким підтверджено факт неправомірності вибуття спірної земельної ділянки та порушення права власності держави, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли держава в особі уповноваженого органу довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила».

Подібні правові висновки також викладено у постанові Верховного суду від 22 червня 2022 року у справі № 335/8468/18, провадження № 61-8286св21.

Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід виходити із того, коли про порушене право довідалася або могла довідатися позивачка.

Вказуючи на те, що успадкована позивачкою земельна ділянка, площею 1,38 га, вибула з її володіння не з її волі, а на підставі незаконного рішення державного органу, якому держава делегувала повноваження щодо розпорядження землями державної власності, тому відновлення порушеного права позивачки слід здійснювати шляхом витребування спірних ділянок від добросовісних набувачів, апеляційний суд не врахував, що початок перебігу позовної давності для захисту цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли позивачка довідалася про порушення її права або про особу, яка його порушила.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається, апеляційний суд не врахував, що у справах про захист прав власності при застосуванні статті 261 ЦК України слід виходити з презумпції можливості та обов`язку власника знати про стан своїх майнових прав, а тому саме позивачка повинна довести не лише факт, через який вона не знала про порушення свого права, але й що вона не могла дізнатися про порушення свого права власності.

Крім того, ухвалюючи судове рішення у справі, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, дійшов висновку про те, що порушене право власника спірного нерухомого майна підлягає захисту у спосіб, обраний позивачем. Оскільки успадкована позивачкою земельна ділянка, площею 1,38 га, вибула з її володіння не з її волі, а на підставі незаконного рішення державного органу, якому держава делегувала повноваження щодо розпорядження землями державної власності, тому відновлення порушеного права позивачки слід здійснювати шляхом витребування спірних ділянок від добросовісного набувача, яким є ОСОБА_3 .

Разом з цим, апеляційний суд, вирішуючи питання про витребування вищевказаних спірних земельних ділянок, повинен здійснити оцінку критеріїв сумісності заходу втручання у мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, тому апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити вищенаведені обставини.

Отже, судове рішення апеляційного суду в оскарженій частині підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у судах апеляційної та касаційної інстанцій немає.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 квітня 2025 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу, скасування рішень про реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння скасувати, справу і цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Є. В. Синельников

Популярні новини