Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.01.2021 року у справі №591/5199/20

Постанова

Іменем України

22 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 591/5199/20

провадження № 61-19527св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Крата В. І., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - Управління Державної міграційної служби України в Сумській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Огорілко Юрієм Миколайовичем, на рішення Зарічного районного суду м. Суми в складі судді Северинової А. С. від 23 жовтня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду в складі колегії суддів:

Собини О. І., Левченко Т. А., Ткачук С. С. від 08 грудня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заява мотивована тим, що вона з метою отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон 31 липня 2020 року звернулась до Центру надання адміністративних послуг у м. Суми. Однак, їй було повідомлено, що її ім'я у паспорті громадянина України для виїзду за кордон за правилами транслітерації буде записано латиницею як "ОСОБА_1". Не погоджуючись з таким варіантом транслітерації, вона вказала про те, що в інших документах - дипломах про вищу освіту та посвідченні водія її ім'я записано транслітерацією латиницею як "ОСОБА_1", проте отримала відмову з посиланням на те, що таке написання не відповідає правилам транслітерації та відсутності підстав для написання імені саме таким чином.

Посилалась на те, що зазначення у паспорті громадянина України для виїзду за кордон її імені як "ОСОБА_1" є порушенням особистого немайнового права особи на ім'я та його перекручуванням, просила встановити факт правильності транслітерації латиницею її імені як "ОСОБА_1".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 жовтня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що посвідчення водія та дипломи про вищу освіту не відносяться до документів, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а враховуючи порядок транслітерації українського алфавіту латиницею, відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником - адвокатом Огорілком Юрієм Миколайовичем, залишено без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 жовтня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, зазначив про те, що місцевий суд ухвалив законне рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, немає.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Огорілко Ю. М. звернувся через засоби поштового зв'язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 жовтня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували до виниклих правовідносин статтю 294 ЦК України та статтю 28 Закону України "Про засади державної мовної політики".

Виходячи з того, що ім'я особи у інших документах, у тому числі тих, що посвідчують особу (диплом про освіту, посвідчення водія), зазначено як "ОСОБА_1 ", зазначення у паспорті громадянина України для виїзду за кордон імені як "ОСОБА_1" є порушенням особистого немайнового права особи на ім'я та його перекручування.

Крім того, зазначення у паспорті громадянина України для виїзду за кордон відмінної транслітерації, ніж у інших документах позивача призведе до спотворення імені та неможливість його ідентифікації, перетворення на якесь інше невизначене за етимологічним значенням та необхідності у подальшому доводити, що особа, зазначена у документах про освіту та документах, що надають спеціальні права (посвідчення водія) та паспорті для виїзду за кордон, є однією особою.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, коли відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

19 лютого 2021 року на адресу Верховного Суду від Управління Державної міграційної служби України в Сумській області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що оскільки заявником не надано доказів наявності підстав для написання імені заявника всупереч діючих правил транслітерації українського алфавіту, вважає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, та такими, що не підлягають скасуванню.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу 591/5199/20 з Зарічного районного суду м. Суми.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

15 квітня 2015 року Зарічним РВ у м. Суми УДМС в Сумській області видано паспорт громадянина України, серії НОМЕР_1, на ім'я "ОСОБА_1".

Як убачається з посвідчення водія, дипломів бакалавра серії НОМЕР_2 та магістра серії НОМЕР_3, виданих на ім'я заявника ОСОБА_1, транслітерація її імені латиницею зазначена як "ОСОБА_1".

З метою оформлення та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 звернулася до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, однак як повідомило Державне підприємство "Документ" в листі від 11 серпня 2020 року за № 2/10-487, відсутні підстави для зміни транслітерації її імені, оскільки транслітерація імені "ОСОБА_1" була виконана відповідно до вимог Таблиці транслітерації українського алфавіту латиницею, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України "Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею" від 27 січня 2010 року за № 55, де літера "Я" транслітерується як "Ya" на початку слова або як "іа" в інших позиціях.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Звертаючись до суду з даною заявою заявник вказувала на те, що зазначення у паспорті громадянина України для виїзду за кордон її імені як "ОСОБА_1" є порушенням особистого немайнового права особина ім'я та його перекручуванням, тому просила встановити факт правильності транслітерації латиницею її імені як "ОСОБА_1".

Згідно з частиною 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Тлумачення частини 1 статті 293 ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в спорах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та іншої мети - ні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: -факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; -встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішення спору про право.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності підстав для задоволення заяви, оскільки заявлена транслітерація імені заявника латиницею, факт правильності написання якої просить встановити заявник, не відповідає вимогам транслітерації, встановленим чинним законодавством для транслітерації імені заявника латиницею згідно даних паспорта громадянина України.

При цьому, судами попередніх інстанцій не звернуто уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки Таблицею транслітерації українського алфавіту латиницею, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 року № 55, визначено, в який спосіб здійснюється транслітерація українського алфавіту латиницею, паспорт, де впроваджене таке написання імені, виданий Управлінням Державної міграційної служби України в Сумській області, у разі незгоди з діями цього органу, вони можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку, а не шляхом подання заяви в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення.

Наведене виключає можливість розгляду заяви про встановлення факту правильності транслітерації латиницею імені особи в порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження в справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 592/7612/17 зробив висновок про те, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в сукупності з положеннями частини 3 статті 124 Конституції України та в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в судах.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ураховуючи наведене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Оскільки зазначені вимоги не підлягають судовому розгляду, тому суд не зазначає, до юрисдикції якого суду віднесено їх вирішення.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Огорілко Юрієм Миколайовичем, задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 жовтня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року скасувати.

Провадження в справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. І. Крат В. М.

Коротун