Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.09.2025 року у справі №359/10546/23
Постанова КЦС ВП від 03.10.2025 року у справі №359/10546/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

03 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 359/10546/23

провадження № 61-15942св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження заяву представника Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»- адвоката Дудніка-Дубіняка Дмитра Ігоровича про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (далі - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»), в якому просив суд відшкодувати понесені ним витрати на придбання санаторно-курортних путівок, витрати на додаткове лікування, медичні процедури, медичні дослідження та придбання ліків у загальному розмірі 125 032,73 грн, а також відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на користь ОСОБА_1 витрати на придбання санаторно-курортних путівок, лікування, медичні дослідження, медичні процедури та придбання ліків у розмірі 125 032,73 грн.

Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн.

У задоволенні вимог щодо відшкодування моральної шкоди в більшому розмірі відмовлено.

Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на користь держави судовий збір у розмірі 2 592,32 грн.

Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Доповнено рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» про відшкодування додаткових витрат та стягнення моральної шкоди, таким змістом:

Стягнути з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу к розмірі 7 778,00 грн.

У задоволенні вимог заяви в іншій частині відмовлено.

Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2024 року заяву ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» задоволено частково.

Доповнено рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» про відшкодування додаткових витрат та стягнення моральної шкоди таким змістом:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» витрати на правничу допомогу у розмірі 4 444,00 грн.

У задоволенні вимог заяви в іншій частині відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2024 року та на додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2024 року задоволено частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2024 року змінено в частині витрат, понесених ОСОБА_1 , які підлягають стягненню з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на придбання санаторно-курортних путівок, лікування, медичні дослідження, медичні процедури та придбання ліків з 125 032,73 грн до 120 143,99 грн та судового збору, який підлягав стягненню з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» у дохід держави з 2 592,32 грн до 1 031,62 грн.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2024 року в частині відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в позові.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2024 року змінено.

Збільшено розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» до 9 400,00 грн.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2024 року задоволено частково.

Додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2024 року змінено.

Збільшено розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на користь ОСОБА_1 до 21 200,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 16 вересня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року залишено без змін.

19 вересня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява представника ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» - адвоката Дудніка-Дубініна Д. І. про ухвалення додаткової постанови, яким представник просив вирішити питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 6 000,00 грн, з урахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ), у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції.

До заяви представник позивача додав: копію договору про надання правничої допомоги Адвокатським об`єднанням «Перший радник» (далі - Об`єднання) ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» № 33443-ДКЕМ від 01 січня 2024 року; копію додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги № 33443-ДКЕМ від 01 січня 2024 року; копію наказу Об`єднання від 04 вересня 2019 року № 11-к; копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю № 4519, виданого Дудніку-Дубіняку Д. І. 31 травня 2011 року головою Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; витяг з Єдиного реєстру адвокатів України; довіреність ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» № 18/2005 від 21 січня 2025 року, довіреність ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» № 35/2005 від 21 січня 2025 року; акт приймання-передачі наданих послуг від 18 вересня 2025 року № 190; копії опису, накладної АТ «Укрпошта», чеку про відправку копії заяви з додатками ОСОБА_1

Представник позивача вказує, що відповідачу надано правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 6 000,00 грн, що документально підтверджено. Сума є обґрунтованою та співмірною зі складністю справи, ціною позову.

25 вересня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просив відмовити у відшкодуванні витрат на правову допомогу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, вищевказану заяву представника позивача та заперечення на заяву, колегія суддів дійшла висновку, що заява про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, підлягає частковому задоволенню.

У частині першій статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Указана судова практика є незмінною.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2025 року, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року - без змін, колегія суддів не вирішувала питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів ураховує, що Адвокатське об`єднання «Перший радник» надало ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» правничу допомогу при розгляді цієї справи у суді касаційної інстанції, що підтверджено належними та допустимими доказами. Відповідач фактично виграв справу у Верховному Суді, а розмір витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції заявив у сумі 6 000,00 грн.

За умовами договору про надання правничої допомоги Адвокатським об`єднанням «Перший радник» від 01 січня 2024 року, укладеного між Об`єднанням (виконавець) та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» (далі - замовник) (пункти 1.2) сторони погодили, що видами правничої допомоги, що може надаватися виконавцем є зокрема, але не виключно:

-надання консультацій і роз`яснень клієнту з правових питань;

- збір доказів у судовій справі, визначення засобів доказування;

- ознайомлення з матеріалами справи;

- складання процесуальних та інших документів правового характеру (позовів, відзивів, заперечень, пояснень, заяв, клопотань, скарг, запитів, звернень тощо);

- інші види правничої допомоги, що не передбачені цим договором, однак є необхідними для його виконання та захисту інтересів клієнта.

Сторони узгодили, що зміст, обсяг, вартість послуг, номер судової справи, у межах якої надається правова допомога, та судова інстанція відображається сторонами в акті наданих послуг. Приймання-передача послуг за цим договором здійснюється сторонами за актом приймання-передачі наданих послуг, що є підтвердженням правничої допомоги за цим договором (пункти 1.3, 3.1).

Пунктом 1.4 договору сторони погодили, що клієнт надає виконавцю право, а виконавець приймає на себе обов`язки здійснювати всі дії від імені та в інтересах клієнта, зокрема у процесі цивільного судочинства.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 04 жовтня 2024 року до договору про надання правничої допомоги від 01 січня 2024 року № 3443-ДКЕМ у зв`язку зі зміною виконавцем статусу платника ПДВ з 01 жовтня 2024 року, сторони дійшли домовленості змінити пункт 4.1 договору та викласти його у наступній редакції: « 4.1 ціна цього договору становить 2 040 000,00 грн […], у тому числі ПДВ 20 % - 340 000,00 грн […]».

Відповідно до наказу Об`єднання від 04 червня 2019 року № 11-к Дуднік-Дубняк Д. І. прийнятий на посаду адвоката з 05 червня 2019 року за сумісництвом, на 0,1 норми робочого часу.

Згідно з довіреністю №35/2005, виданою ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» 21 січня 2025 року, ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» уповноважило адвоката Дудніка-Дубіняка Д. І. здійснювати наступні дії: зокрема, представляти інтереси товариства в усіх органах судової системи незалежно від їх юрисдикції та […] у Верховному Суді з усіма правами, які надані процесуальним законодавством учаснику процесу - позивачу, відповідачу, третій особі, […], у тому числі підписувати, надавати та отримувати усі необхідні документи, окрім наступних: […] заяви про відкликання касаційної скарги […].

Згідно з актом № 190 приймання-передачі наданих послуг до договору правничої допомоги від 01 січня 2024 року, який складено 18 вересня 2025 року, підтверджено, що Об`єднання надало ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» правничі послуги на загальну суму 6 000,00 грн, а саме підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу у справі № 359/10546/23 - 6 000,00 грн, з урахуванням ПДВ - 1 000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у т.ч., але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

Колегія суддів також звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (див. постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19; від 22 листопада 2019 у справі № 910/906/18).

Питання гонорару та рахунків визначено сторонами у вищевказаному договорі про надання правничої допомоги, клієнт прийняв від адвоката відповідні послуги за актами приймання-передачі, сплатив їхню вартість.

Таким чином, заявник надав докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартості.

Свої заперечення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 мотивував тим, що: слід урахувати його фінансову спроможність; він є особою з інвалідністю І групи з дитинства; відповідач у позасудовому порядку не урегулював спір; витрати є неспівмірними із виконаною роботою; відповідач не подав доказів понесення витрат (квитанції, чеки тощо оплати).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

З урахуванням пункту 3 частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Колегія суддів, з урахуванням наведеного та реально отриманих послуг замовником, доводів ОСОБА_1 , викладених у запереченнях про відмову у стягненні витрат на правову допомогу, вважає за можливе частково задовольнити заяву представника відповідача - адвоката Дудніка-Дубиняка Д. І. про ухвалення додаткового судового рішення, яким вирішити питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки заявник підтвердив обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, також ураховує майновий стан позивача, складність справи, тому вважає за потрібне стягнути 3 000,00 грн понесених ним витрат на правничу допомогу.

Такі висновки узгоджуються з вищевказаною сталою судовою практикою Верховного Суду.

При цьому колегія суддів констатує, що доводи, якими ОСОБА_1 мотивував клопотання про відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, суперечать статті 59 Конституції України, бо кожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Керуючись статтями 137 141 270 271 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Заяву представника Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»- адвоката Дудніка-Дубіняка Дмитра Ігоровичапро ухвалення додатковї постанови про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.) на відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Д. Д. Луспеник