Історія справи

Постанова КГС ВП від 01.07.2025 року у справі №910/1848/23
Постанова КГС ВП від 01.07.2025 року у справі №910/1848/23
Постанова КГС ВП від 28.01.2025 року у справі №910/1848/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/1848/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Приведьон В. М.,

відповідача - Акуленко А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 (судді: Ткаченко Б. О. - головуючий, Гаврилюк О. М., Сулім В. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"

до Державного підприємства "Гарантований Покупець"

про стягнення 1 154 084 209,81 грн,

за зустрічним позовом Державного підприємства "Гарантований Покупець"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"

про тлумачення пункту договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог та заперечень на них

1.1. У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований Покупець" (далі - ДП "Гарантований Покупець") про стягнення заборгованості за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг від 15.09.2021 № 2298/02/21 (далі - спірний договір/договір від 15.09.2021) у сумі 694 572 627,49 грн, а також пені у сумі 8 224 967,75 грн, 3% річних у сумі 11 280 265,03 грн та інфляційних втрат у сумі 76 965 148,08 грн, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг.

1.2. У відзиві на позовну заяву ДП "Гарантований Покупець", заперечуючи проти її задоволення, просило відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на їх безпідставність, а також наголошуючи увагу на наявності заборгованості позивача перед Державним підприємством "Національною акціонерною енергетичною компанією "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом"), що виключає можливість оплати відповідачем коштів за надані послуги.

Відповідач також вказував на те, що оскільки позивач має заборгованість перед виробником, тому діє відкладальна обставина, яка виключає можливість нарахування відповідачу до сплати 3% річних та інфляційних. Крім того наявність заборгованості ДП "НАЕК "Енергоатом" перед ДП "Гарантований Покупець" про будь-яке користування відповідачем грошовими коштами позивача під час виконання відповідачем покладених на нього спеціальних обов`язків не може йти мова, що також є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних.

1.3. У березні 2023 року ДП "Гарантований Покупець" подало до суду зустрічну позовну заяву, яку прийнято судом до спільного розгляду з первісним позовом згідно з ухвалою від 03.03.2023, про надання тлумачення абзацу 1 пункту 16 договору № 2298/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг від 15.09.2021 щодо неможливості нарахування пені за несвоєчасне внесення першого-п`ятого платежів згідно з пунктом 7 цього договору.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги підприємство вказувало на те, що згідно з пунктом 16 договору підставою для нарахування пені може бути порушення замовником зобов`язань щодо строків оплати наданих послуг, у той час як розрахунки за першими п`ятьма етапами здійснюються до моменту, коли послуги ще не надані, акти приймання-передачі послуг не підписані, отже за несвоєчасність оплат за вказаними етапами взагалі не передбачено нарахування пені.

1.4. У квітні 2023 року ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" подало до суду клопотання про закриття провадження у справі про стягнення боргу у сумі 694 612 627,49 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору внаслідок сплати відповідачем боргу.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у задоволенні позову ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" до ДП "Гарантований Покупець" про стягнення 1 154 084 209,81 грн відмовлено повністю.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується існування у ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" перед ДП "НАЕК "Енергоатом" боргу в спірний період, а тому строк виконання ДП "Гарантований Покупець" обов`язку з оплати позивачу послуг за договором не настав. Отже, у цьому випадку відповідач за первісним позовом не прострочив виконання свого зобов`язання, а тому права позивача не були порушені.

Суд першої інстанції також зазначив, що ДП "Гарантований Покупець" добровільно та достроково оплатило позивачу частину боргу за послуги згідно з договором, у той же час суд дійшов висновку, що добровільне виконання відповідачем за первісним позовом своїх грошових зобов`язань перед постачальником універсальних послуг (позивачем) не свідчить про порушення ДП "Гарантований Покупець" прав ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" та/або настання строку виконання грошових зобов`язань за договором, а тому немає підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 скасовано в частині первісних позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення, яким закрито провадження у справі в частині стягнення з ДП "Гарантований Покупець" на користь ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" заборгованості за договором від 15.09.2021 у сумі 831 654 202,51 грн.

Первісні позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з ДП "Гарантований Покупець" на користь ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" 3% річних у сумі 17 220 500, 33 грн та інфляційні втрати у сумі 88 699 587,55 грн, а також судові витрати. В іншій частині в задоволенні первісних позовних вимог відмовлено.

2.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відкладальна обставина, на яку посилається як відповідач за первісним позовом, так і суд першої інстанції, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів. Однак у матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за електричну енергію закуплену саме за результатами проведення електронних аукціонів, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов до передчасних висновків про відмову в задоволенні позовних вимог у частині основної заборгованості.

Суд апеляційної інстанції зважаючи на погашення відповідачем основної заборгованості дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості, а також про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, за результатами перевірки нарахування заявлених до стягнення сум, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим наданий позивачем до суду апеляційної інстанції 01.11.2024 розрахунок, а контррозрахунок відповідача визнав невірним та таким, що містить методичні та арифметичні помилки.

Суд зазначив, що припиняючи нарахування 3% річних на суму заборгованості по 1- 5 платежах в останній день відповідного місяця, ДП "Гарантований покупець" не враховує, що в порушення умов договору грошове зобов`язання, яке не виконане належним чином у розумінні статті 598 599 Цивільного кодексу України, не є припиненим, а тому є безпідставним припинення застосування передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів заборгованості позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за придбану за результатами проведення електронних аукціонів електричну енергію, у відповідача відсутні підстави для посилання на положення підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 (далі - Положення ПСО), як на відкладальну обставину.

Також суд закриваючи провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України вказав на те, що оскільки позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості є правомірними та обґрунтованими, тому наявні правові підстави для закриття провадження у відповідній частині, у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог до апеляційної інстанції не оскаржувалося.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024, ДП "Гарантований Покупець" у касаційній скарзі просить її скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункти 1, 2, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України з огляду на застосування судом апеляційної інстанції статті 625 Цивільного кодексу України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, висновків об`єднаної палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, а також висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 18.07.2024 у справі № 910/1083/23, від 09.11.2022 та від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21, від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21;

Заявник касаційної скарги вважає необхідним відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.01.2024 по справі № 910/1294/23.

Також, скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції не досліджено належним чином зібрані у справі докази.

3.1.1. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції проігнорував надані відповідачем належним чином засвідчені копії листів ДП "НАЕК "Енергоатом" на підтвердження наявності заборгованості позивача, щодо свідчить про наявність відкладальної обставини відповідно до підпункту 2 пункту 8 Положення ПСО. При цьому позивачем не було спростовано факт наявності заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом", жодним чином не було поставлено під сумнів, інформацію, наведену у вказаних листах ДП "НАЕК "Енергоатом".

Отже, відповідно до умов договору та Положення ПСО настала відкладальна обставина, відповідно до якої розрахунки за договором здійснюються після її припинення (погашення заборгованості позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом"), а в ДП "Гарантований Покупець" не настав строк розрахунків за надані послуги у спірний період.

На думку скаржника, застосовуючи підпункт 2 пункту 8 Положення ПСО суди попередніх інстанцій здійснили формалізований підхід до трактування вказаної норми, фактично встановивши, що ключовою обставиною для визначення наявності чи відсутності зазначеної вище відкладальної обставини є факт проведення електронних аукціонів.

Водночас факт проведення чи не проведення електронного аукціону не впливає на розрахунки за договором, адже на етапі виконання договору, після укладення відповідної додаткової угоди в обох випадках (як за результатами проведення аукціону так і без його проведення) в постачальника універсальних послуг наявне грошове зобов`язання, яке підлягає виконанню. Фактично умови виконання договору, незалежно від наявності чи відсутності аукціонів є повністю однаковими.

Заявник касаційної скарги наголошує на відсутності будь-якого взаємозв`язку між фактом проведення чи не проведення обумовлених електронних аукціонів та розрахунками між учасниками ПСО, адже відкладальна обставина стосується виключно строку виконання грошових зобов`язань між постачальниками універсальних послуг та гарантованим покупцем.

Суд апеляційної інстанції не встановив момент повного погашення заборгованості позивачем перед ДП "НАЕК "Енергоатом" та не перевірив правомірність застосування відповідальності за статтею 625 Цивільного кодексу України за періоди в які існувала така заборгованість.

3.1.2. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки умовам договору, зокрема, пункту 7, а також не взяв до уваги, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат після підписання сторонами актів приймання-передачі у відповідному розрахунковому місяці та до часу спливу 14 числа місяця, що настає за розрахунковим, є неправомірним.

Всупереч наведеному, як слідує з наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, що нібито був перевірений на правильність апеляційним судом, позивач продовжував нараховувати 3% та інфляційну складову за авансовими платежами після припинення відповідних зобов`язань, виходячи з неіснуючої бази нарахування (в період часу з 1 по 14 число наступного за розрахунковим місяцем).

З посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у справі № 910/1083/23, правовідносини в якій є подібними правовідносинам у справі, яка розглядається, та аналогічний характер нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, скаржник вказує на те, що наведений позивачем розрахунок є арифметично невірним, не відповідає вимогам законодавства, суперечить змісту договору. Внаслідок штучного завищення періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат сума вказаних платежів, за розрахунками відповідача, необґрунтовано збільшена позивачем.

Скаржник наголошує, що позивач на стадії апеляційного провадження здійснив донарахування інфляційних втрат із застосуванням індексу інфляції березня 2023 року, що є неприпустимим та не передбачено Господарським процесуальним кодексом України на стадії апеляційного провадження.

Суд апеляційної інстанції стягнув з ДП "Гарантований покупець" 3% річних та інфляційні втрати за розрахункові місяці, які не були заявлені до суду першої інстанції.

3.1.3. ДП "Гарантований Покупець" подало доповнення до касаційної скарги та зазначило, що до пояснень від 01.11.2024, які були подані адвокатом Приведьон В. М. в інтересах позивача, через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", до яких були додані розрахунки, які були покладені в основу постанови Північного апеляційного господарського суду, був доданий ордер від 28.01.2020 серії AM № 1001593, в якому в якості органу, в якому надається правова допомога, зазначено господарський суд Житомирської області, Північно-західний апеляційний господарський суд та Верховний Суд.

Зазначений ордер також був доданий до додаткових пояснень від 06.11.2024, які також були подані адвокатом Приведьон В. М. в інтересах позивача через підсистему ЄСІТС "Електронний суд".

У той же час, під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій адвокатом Приведьон В. М. неодноразово на підтвердження своїх повноважень на представництво інтересів позивача надавався ордер серії AM № 1001593, однак вже від 21.07.2022, де в якості органу, у якому надається правова допомога зазначено: всіх судах України.

Тобто, скаржник зазначає, що в матеріалах справи наявні 2 ордери з однією і тією ж серію та номером, однак з різними датами його видачі та різними відомостями в частині органу в якому надається правова допомога.

Ураховуючи приписи Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41, один згенерований бланк ордеру, якому присвоєна серія і номер, є оригіналом і повинен існувати в єдиному примірнику. Використання бланку ордера повторно для представництва різних клієнтів, в різних органах, в різний період часу є порушенням Правил адвокатської етики (рішення Ради адвокатів України від 15-16 грудня 2023 № 137 "Про затвердження роз`яснення щодо використання бланків ордерів на надання правничої (правової) допомоги").

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" просить відмовити в її задоволенні через недоведеність та необґрунтованість доводів скаржника з підстав, наведених у відзиві.

3.3. Від представника ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з прийняттям адвокатом Приведьон В. М. участі в кримінальній справі, яке залишено без задоволення, з огляду на те, що правова позиція позивача у праві щодо касаційної скарги викладена ним у відзиві на касаційну скаргу, явка представників учасників справи у судове засідання в суді касаційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 15.09.2021 з метою виконання спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії на період з 01.10.2021 до 30.04.2023 з метою надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів між ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник універсальних послуг) та ДП "Гарантований Покупець" (замовник) укладено договір № 2298/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг.

Сторони договору передбачили, зокрема, такі умови:

- відповідно до пункту 1 договору постачальник зобов`язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, а замовник зобов`язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором та Положенням ПСО ;

- строк надання послуг з 01.10.2021 по 31.03.2023 (пункт 3 договору в редакції додаткової угоди від 31.10.2022 № 2230/02/22);

- згідно з пунктом 7 договору оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника таким чином:

перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);

другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);

третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);

четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);

п`ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);

шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п`яти платежів.

У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий день, такий платіж здійснюється на наступний робочий день після такого вихідного/святкового дня.

Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозованої вартості за розрахунковий місяць (сума перших п`яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 15 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом;

- факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг (пункт 10 договору);

- у пункті 16 договору сторонами було погоджено, що у разі порушення замовником зобов`язань щодо строків оплати наданих послуг він сплачує постачальнику послуг пеню у розмірі 0,1 відсотка розміру платежу, за яким допущено прострочення оплати (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на день розрахунку), за кожен день прострочення. Замовник звільняється від відповідальності, передбаченої цим пунктом договору, у разі несвоєчасної та/або неповної оплати виробниками гарантованому покупцю наданих послуг відповідно до пункту 8 Положення ПСО;

- під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони керуються законодавством, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії" (пункт 29 договору).

- відповідно до пункту 34 договору (в редакції додаткової угоди від 31.10.2022 № 2230/02/22) цей договір набирає чинності з 15.09.2021 та діє до 31.03.2023.

4.3. Предметом первісного позову у справі, що розглядається, є вимога ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення з ДП "Гарантований покупець" заборгованості за договором від 15.09.2021 3% річних, інфляційних втрат у сумі 76 965 148,08 грн, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг за договором.

4.4. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що наявність боргу ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" перед ДП "НАЕК "Енергоатом" є відкладальною обставиною, а тому ДП "Гарантований покупець" не було прострочено виконання свого зобов`язання та відповідно у позивача не було порушеного права.

4.5. Суд апеляційної інстанції визнав помилковими такі висновки суду першої інстанції щодо наявності відкладальної обставини та відсутності правових підстав для задоволення позову.

Так, суд посилався на те, що підпунктом 2 пункту 8 Положення ПСО передбачено, що Гарантований покупець зобов`язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.

Пункт 5 Положення до спеціальних обов`язків відносить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України", за результатами проведення електронних аукціонів у ДП "НАЕК "Енергоатом" стандартних продуктів BASE_M для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України" за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України" ("бази") за період M-3, де M-розрахунковий місяць.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що системний аналіз наведених положень свідчить, що відкладальна обставина, на яку посилається як відповідач за первісним позовом так і суд першої інстанції, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів.

Проте у справі, що розглядається, відсутні докази наявності у позивача заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за електричну енергію, закуплену саме за результатами проведення електронних аукціонів, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість висновків місцевого суду про відмову в задоволенні позовних вимог у частині основної заборгованості.

4.6. Також щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції вказав на те, що за результатами перевірки нарахування заявлених до стягнення сум обґрунтованим є розрахунок, наданий позивачем до суду апеляційної інстанції 01.11.2024 у розмірі 88 699 587,55 грн.

При цьому наданий відповідачем за первісним позовом контррозрахунок суд апеляційної визнав невірним та таким, що містить методичні та арифметичні помилки.

4.7. ДП "Гарантований Покупець", не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, вказувало на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, посилаючись на пункти 1, 2, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

4.8. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на те, що існує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23 щодо застосування підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у справі № 910/1294/23 Верховний Суд вказав на таке:

- підпунктом 2 пункту 8 Положення передбачено, що Гарантований покупець зобов`язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення;

- Верховний Суд не погоджується з доводами скаржника, що умовою для оплати ним заборгованості є відсутність будь-якої заборгованості позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом";

- Верховний Суд не вбачає підстав для необхідності здійснення розширеного тлумачення правової норми, де тлумачення має буте ширшим, ніж буквальний текст внаслідок суб`єктивного тлумачення скаржником "волі закону";

- суди попередніх інстанцій при застосуванні пункту 5 Положення правильно встановили безпосередній зміст норми Положення та, відповідно, в межах своєї компетенції здійснили її буквальне тлумачення та застосування (а не довільне трактування як про це зазначає скаржник). Вказана норма носить визначений, недвозначний характер і її не можливо тлумачити без урахування її дійсного змісту (ширше, ніж буквальний текст), так як відповідне може призвести до безпідставного та довільного пристосування норми права до поточних фактичних правовідносин та відходу від її дійсного змісту;

- положення наказу Міністерства енергетики України не можна розглядати як такий, що сам по собі скасовує, змінює чи відміняє дію норм Положення (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 859)), враховуючи ієрархію правових актів між собою, зокрема, за суб`єктами нормотворення;

- системний аналіз зазначених вище положень свідчить про правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів, наявність якої не було доведено відповідачем;

- в умовах недоведеності існування заборгованості позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 Положення та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів наявності такої заборгованості, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах у цій справі підпункту 2 пункту 8 Положення.

4.9. Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 зазначеного Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v.United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Верховний Суд вважає за необхідне звернутися до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13, де зазначено, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави - попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Верховний Суд відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

4.10. Водночас скаржник у касаційній скарзі у контексті приписів пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також не навів вагомих, вмотивованих, обґрунтованих та достатніх аргументів для такого відступлення.

Викладені скаржником в касаційній скарзі доводи у цій частині зводяться до власного суб`єктивного тлумачення скаржником норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, та власних заперечень скаржником висновків Верховного Суду, які (висновки) викладені у наведеній скаржником постанові.

Враховуючи викладене, у межах цієї справи відсутні правові підстави для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23, а тому наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла підтвердження.

4.11. Оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції ДП "Гарантований Покупець" наголошував на ненаданні судом апеляційної інстанції належної оцінки умовам пункту 7 договору та залишенні поза увагою, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат після підписання сторонами актів приймання-передачі у відповідному розрахунковому місяці та до часу спливу 14 числа місяця, що настає за розрахунковим, є неправомірним, також посилаючись на те, що на момент підписання акта приймання-передачі планові обсяги послуги змінюються на фактичні, а тому у відповідача припинялися зобов`язання щодо здійснення оплат за першим-п`ятим платежами згідно з договором. Проте позивач не змінював базу нарахування для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат після заміни прогнозного обсягу послуг на фактичний.

4.12. ДП "Гарантований Покупець" у письмових поясненнях від 21.08.2024 в апеляційній інстанції вказувало на те, що після зміни прогнозованого обсягу послуг на фактичний неправомірним є нарахування 3% річних та інфляційних втрат на прогнозовану вартість послуги, оскільки з дати акта у відповідача відсутнє зобов`язання щодо оплати таких коштів.

Неправомірним (неправильним) та таким, що суперечить положенням договору, на думку відповідача, є визначення позивачем граничної дати оплати відповідного авансового платежу без урахування того, що у разі якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий день, такий платіж здійснюється наступного робочого дня після такого вихідного/святкового дня, а позивач у разі якщо дата платежу припадала на вихідний день (субота, неділя), здійснював нарахування з дня, який передує вихідному дню.

4.13. Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу, що з огляду на вимоги статей 79 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3 % річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

4.14. Водночас апеляційний господарський суд, зазначивши у мотивувальній частині оскаржуваної постанови про те, що розрахунок позивача є арифметично правильним, не перевірив доводи ДП "Гарантований Покупець" щодо бази нарахування для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат після заміни прогнозного обсягу послуг на фактичний; не встановив, за який період (до якого моменту) здійснено нарахування на планові обсяги.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відхиляючи будь-які доводи сторін (учасників справи) чи спростовуючи подані докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Проте суд апеляційної інстанцій не взяв до уваги зазначеного та всупереч вимогам норм процесуального права не в повній мірі з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення спору в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, не дослідив усіх наданих учасниками справи доказів та не надав їм належну правову оцінку у контексті нарахування зазначених сум.

4.15. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права здійснювати перевірку наданого відповідачем розрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат, як і здійснювати перерахунок заявлених сум, оскільки з`ясування цих фактичних обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції та може бути проведено лише в ході нового розгляду справи, колегія суддів вважає частково обґрунтованими аргументи касаційної скарги про допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права щодо повноти з`ясування обставин справи та перевірки їх наявними доказами.

4.16. Доводи скаржника, викладені у доповненнях до касаційної скарги, щодо відмінності даних, зазначених в ордерах спростовуються матеріалами справи, а ДП "Гарантований покупець" не заперечувало повноважень свого представника.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (стаття 310 Господарського процесуального кодексу України).

5.3. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 з підстав її оскарження щодо позовних вимог за первісним позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, з направленням справи у скасованій частині до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у справі № 910/1848/23 скасувати, справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак