Історія справи

Постанова КГС ВП від 26.08.2025 року у справі №921/415/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2025 року

м. Київ

cправа № 921/415/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

прокуратури - Круш Т. О.,

відповідачів - Друзюк Р. М., Притула О. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційні скарги Тернопільської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т.-Березовиця"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 (судді: Зварич О. В. - головуючий, Малех І. Б., Панова І. Ю.) та рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2025 (суддя Андрусик Н. О.) у справі

за позовом керівника Тернопільської окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави

до Тернопільської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т.-Березовиця"

про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору, скасування реєстрації та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і підстав позову

1.1. У липні 2024 року керівник Тернопільської окружної прокуратури Тернопільської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Тернопільської з позовом в інтересах держави до Тернопільської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т.-Березовиця" (далі - ТОВ "І.Т.-Березовиця") про (1) визнання незаконним і скасування рішення Тернопільської міської ради від 28.04.2023 № 8/25/111 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. С. Будного ТОВ "І.Т.-Березовиця" (далі - рішення від 28.04.2023, спірне рішення); (2) визнання недійсним і припинення на майбутнє договору від 07.06.2023 про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку, площею 0,0823 га, кадастровий номер 6110100000:11:001:0528, розташовану за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Будного (далі - договір про встановлення земельного сервітуту від 07.06.2023, оспорюваний договір); (3) зобов`язання ТОВ "І.Т.-Березовиця" повернути Тернопільській міській територіальній громаді земельну ділянку, площею 0,0823 га, кадастровий номер 6110100000:11:001:0528; (4) скасування державної реєстрації права користування (сервітуту) земельною ділянкою, площею 0,0823 га, кадастровий номер 6110100000:11:001:0528, проведеної державним реєстратором Тернопільської міської ради 21.06.2023, запис про інше речове право 50735350.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані обставинами порушення Тернопільською міською радою вимог земельного законодавства щодо порядку передачі спірної земельної ділянки у сервітутне користування ТОВ "І.Т.-Березовиця".

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2025 позов задоволено частково. Визнано недійсним і припинено на майбутнє договір про встановлення земельного сервітуту від 07.06.2023, укладений між відповідачами. Зобов`язано ТОВ "І.Т.-Березовиця" повернути Тернопільській міській територіальній громаді в особі Тернопільської міської ради спірну земельну ділянку. В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково вимоги заявленого позову, місцевий господарський суд виходив із того, що оспорюваний договір встановлює земельний сервітут на земельну ділянку для облаштування екопарковки для паркування транспортних засобів ТОВ "І.Т.-Березовиця", натомість задоволення таких потреб не є вимушеними діями; вони не зумовлюють неможливість або утруднення користування сусідньою або іншою земельною ділянкою, кадастровий номер 6110100000:11:001:0039, якою користується вказане товариство на праві оренди і площа якої становить 1,0493 га. За висновками суду, обставин неможливості задоволення потреб ТОВ "І.Т.-Березовиця" в користуванні спірною земельною ділянкою в інший спосіб, аніж встановлення сервітуту, відповідачами не доведено; встановлені обставини справи та наявні у ній докази не свідчать, що потреба у встановленні строкового сервітуту для облаштування екопарковки для комерційного використання на спірній земельній ділянці не могла бути задоволена іншим способом, у тому числі, й шляхом використання орендованої товариством земельної ділянки. Суд також зазначив, що затверджений міською радою проєкт землеустрою не відповідає містобудівній документації; водночас наявні обставини неможливості використання спірної земельної ділянки під облаштування екопарковки, оскільки вона розміщена в межах підзони зелених насаджень спеціального призначення.

Разом із тим, суд першої інстанції установив, що оспорюваний договір про встановлення земельного сервітуту за своєю правовою природою є договором оренди землі, що зумовлює застосування до нього положень законодавства, яке регулює саме правовідносини пов`язані із орендою земельних ділянок державної та комунальної форми власності. Проте, земельні торги щодо спірної земельної ділянки не проводилися, тобто був порушений визначений законом порядок надання права користування земельною ділянкою, а правові підстави, передбачені частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України, які би виключали проведення земельних торгів у наведеному випадку відсутні. Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку, що рада прийняла рішення та уклала з товариством оспорюваний договір всупереч порядку, який передбачений законом, чим порушила права та охоронювані законом інтереси територіальної громади. Між тим, оскільки дія спірного рішення була вичерпана його виконанням та укладенням оспорюваного договору, то, як зазначив суд, прокурором у означеній частині обрано неефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові у цій частині. Водночас за встановлених судом обставин невідповідності оспорюваного договору вимогам закону до нього, суд визнав обґрунтованим позов про визнання його недійсним на підставі статті 215 Цивільного кодексу України і припинення на майбутнє та повернення земельної ділянки власникові. Поза тим суд визнав неефективним і обраний прокурором спосіб захисту в частині скасування державної реєстрації права користування спірною земельною ділянкою.

2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2025 залишено без змін із тих самих підстав.

3. Короткий зміст касаційних скарг і заперечень на них

3.1. Не погоджуючись із рішенням і постановою судів попередніх інстанцій, Тернопільська міська рада звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2025 у цій справі та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові повністю.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 12, 98, 99, 100, 1241 134 Земельного кодексу України, статей 215 216 401 402 Цивільного кодексу України, статей 26, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у подібних правовідносинах щодо прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення земельного сервітуту юридичній особі для влаштування екопарковки та укладання відповідного договору, а також висновку Верховного Суду щодо можливості встановлення земельного сервітуту з метою здійснення підприємницької діяльності.

3.2. ТОВ "І.Т.-Березовиця" також не погодилося із ухваленими у справі судовими рішеннями у зв`язку з чим звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2025 у цій справі в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог прокурора відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, по-перше, неправильне тлумачення судами положень статей 102, 1241 Земельного кодексу України, статтей 401 402 Цивільного кодексу України, абзацу 2 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, без урахування висновків Верховного Суду викладених у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 906/1129/21, висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 27.02.2018 у справі № 905/2260/17. Зокрема, скаржник стверджує про обрання прокурором неналежного способу захисту у виді визнання припиненим на майбутнє оспорюваного договору. По-друге, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 1241 Земельного кодексу України як самостійного способу надання земельної ділянки в користування без необхідності вичерпання інших способів отримання землі в користування що визначені законом та Земельним кодексом України, зокрема, оренди.

3.3. Прокурор у відзиві на касаційні скарги заперечує проти їх доводів, просить залишити без змін оскаржені судові рішення як законні та обґрунтовані, а касаційні скарги - без задоволення.

4. Розгляд касаційних скарг та позиція Верховного Суду

4.1. З метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

4.3. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, рішенням Тернопільської міської ради від 03.03.2023 № 8/23/126 надано дозвіл ТОВ "І.Т.-Березовиця" на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту для влаштування екопарковки терміном на 5 років площею 0,0823 га у м. Тернополі на вул. С. Будного.

На замовлення ТОВ "І.Т.-Березовиця" Приватним підприємством "ТЕРГОЗЕМПРОЕКТ" виготовлено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту вказаному товариству для влаштування екопарковки, цільове призначення якої згідно КВ ЦПЗ 02.09 - для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Будного.

Відповідно до пояснювальної записки до проєкту землеустрою підставою для розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є рішення Тернопільської міської ради від 03.03.2023 № 8/23/126. Земельна ділянка, що передбачена до відведення, розташована у західній частині м. Тернополя, житловий мікрорайон "Дружба", в межах населеного пункту. Земельна ділянка не забудована; на земельній ділянці відсутні зелені насадження, наявний газон. Підхід та під`їзд до земельної ділянки буде здійснюватися зі сторони вул. С. Будного. Земельна ділянка з заходу, півночі та півдня межує із землями Тернопільської міської ради, а зі сходу - із земельною ділянкою ТОВ "І.Т.-Березовиця", кадастровий номер 6110100000:11:001:0039.

Земельна ділянка, що відводиться має наступні характеристики: площа земельної ділянки - 0,0823 га; умови відведення - для встановлення земельного сервітуту терміном на 5 років; категорія земель - житлової та громадської забудови (код 200); цільове призначення (існуюче) 16.00 - землі запасу, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам; цільове призначення (проєктне) 02.09 - для будівництва і обслуговування паркінгів та наземних автостоянок житлової та громадської забудови.

У проєкті зазначено, що при його розробленні зібрано необхідний пакет документів, виконано та опрацьовано комплекс топографо-геодезичних робіт, сформовано планово-картографічні матеріали згідно з вимогами чинного земельного законодавства, проаналізовано отриману інформацію з Публічної кадастрової карти України, наявну містобудівну документацію, а також правові підстави відведення земельної ділянки.

Дана технічна документація містить акт погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами.

Проєктною документацією визначено, що після затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки така ділянка буде віднесена до земель житлової та громадської забудови (код 200) з цільовим призначенням згідно КВ ЦПЗ: розділ 02, підрозділ 02.09 - для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови; угіддя згідно КВЗУ 008.02 - вулиці та бульвари (включаючи тротуари), набережні, площі.

Така земельна ділянка має обмеження щодо її використання, а саме: площею 0,0236 га - охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта зв`язку; площею 0,0076 га - охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи; площею 0,0376 га - охоронна зона навколо інженерних комунікацій.

За даними з витягу з містобудівної документації, який є частиною проєкту землеустрою, викопіювання з плану зонування території м. Тернополя місця розташування земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту для влаштування екопарковки земельна ділянка, кадастровий номер 6110100000:11:001:0039, розташована в межах підзони зелених насаджень спеціального призначення (Р-3с).

Як убачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.04.2023 № НВ-7100268722023 Управлінням надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області 07.04.2023 здійснено державну реєстрацію сформованої земельної ділянки, площею 0,0823 га, кадастровий номер 6110100000:11:001:0528, що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Будного, з віднесенням її до земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням 02.09 - для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови.

Рішенням Тернопільської міської ради від 28.04.2023 № 8/25/111 вирішено затвердити ТОВ "І.Т.-Березовиця" проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту для влаштування екопарковки на земельній ділянці площею 0,0823 га за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Будного; надано дозвіл ТОВ "І.Т.-Березовиця" на встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку за вказаною адресою площею 0,0823 га, кадастровий номер 6110100000:11:001:0528, терміном на 5 років для влаштування екопарковки; зобов`язано ТОВ "І.Т.-Березовиця" в двомісячний термін укласти договір про встановлення земельного сервітуту та провести державну реєстрацію права сервітутного користування земельною ділянкою.

07.06.2023 Тернопільська міська рада (власник) і ТОВ "І.Т.-Березовиця" (сервітуарій) уклали договір про встановлення земельного сервітуту, за умовами якого земельний сервітут встановлюється на земельній ділянці площею 0,0823 га, кадастровий номер 6110100000:11:001:0528.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Договір укладено терміном на 5 років, з 28.04.2023 до 28.04.2028 (пункт 2.2 договору).

У пункті 2.3 цього договору визначено, що після закінчення строку дії договору сервітуарій має переважне право поновити його на новий строк, якщо інше не передбачене цим договором та нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 3.1 оспорюваного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2023 становить 445 845,74 грн. Плата за договором вноситься у грошовій формі з розрахунку 1 % за рік в розмірі 371,54 грн щомісячно з урахуванням коефіцієнтів, встановлених відповідними нормативно-правовими актами та коефіцієнтів індексації.

Визначення розміру плати переглядається сервітуарієм самостійно у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнтів та відсоткових ставок, встановлених відповідними нормативно-правовими актами, коефіцієнтів індексації грошової оцінки земель, розміру плати за сервітут, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (пункт 3.2 договору про встановлення земельного сервітуту від 07.06.2023).

За змістом пунктів 4.1.1, 4.1.2, 4.1.6 оспорюваного договору власник має право вимагати від сервітуарія використання сервітуту порядку та на умовах, визначених в договорі; своєчасної та у повному обсязі плати за користування особистим строковим сервітутом; у разі порушення сервітуарієм умов договору - достроково розірвати (припинити) договір; змінювати розмір плати, встановленої в договорі у випадках, передбачених чинним законодавством України та цим договором.

Відповідно до пунктів 4.3.1, 4.3.2 договору про встановлення земельного сервітуту від 07.06.2023 сервітуарій вправі використовувати сервітут відповідно до умов договору; після закінчення строку дії договору за відсутності порушень його умов, в тому числі по оплаті, має переважне право поновити його на новий строк, якщо інше не передбачено цим договором та нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктами 4.4.1, 4.4.2, 4.4.4 вказаного договору сервітуарій зобов`язався, зокрема, дотримуватися умов договору, використовувати встановлений сервітут виключно з метою, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі; своєчасно та у повному обсязі сплачувати плату за користування сервітутом, самостійно визначати щомісячні платежі за користування сервітутом, а також самостійно обраховувати та сплачувати неустойку (штраф, пеню) у випадку порушення строків оплати по договору; за власний рахунок забезпечувати підтримання в належному стані територію та її зовнішній вигляд.

Зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (пункт 5.1 оспорюваного договору).

Відповідно до пункту 5.2 договору про встановлення земельного сервітуту від 07.06.2023 дія цього договору припиняється у разі закінчення терміну, на якій було встановлено земельний сервітут та в інших випадках, встановлених чинним законодавством України.

У пункті 5.3 цього договору сторони обумовили, що підставою для його розірвання є взаємна згода сторін, рішення суду про скасування земельного сервітуту.

Додатками до договору є рішення міської ради від 28.04.2023 № 8/25/11 (додаток 1); розрахунок плати за користування сервітутом (додаток 2); графічні матеріали на земельну ділянку (додаток 3); документ, що підтверджує нормативну грошову оцінку земельної ділянки (додаток 4).

Зазначений договір зареєстровано в книзі реєстрації в договорів сервітутів 19.06.2023 за номером 1536.

Відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.06.2024 № 384450256 на підставі рішення державного реєстратора Тернопільської міської ради Кавецької О. Б. від 23.06.2023 № 68145443 за територіальною громадою міста Тернополя в особі Тернопільської міської ради 21.06.2023 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, площею 0,0823, кадастровий номер 6110100000:11:001:0528 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2754066761101), про що в реєстр внесено запис про речове право за № 50734609.

Цього ж дня, 21.06.2023 державним реєстратором на підставі рішення від 23.06.2023 № 6845443 внесено до реєстру запис про інше речове право за № 50735350, згідно з яким проведено державну реєстрацію права сервітутного користування даною земельною ділянкою за ТОВ "І.Т.-Березовиця" згідно з договором від 07.06.2023.

За даними витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.03.2021 № 248692009 та інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.06.2024 № 384450781, у приватній власності ТОВ "І.Т.-Березовиця" є приміщення автобази, загальною площею 32,3 м2 (складається з: А - прохідна; 1, 2, 3 огорожа, ворота, хвіртка; І - площадка; П - оглядова яма; П - площадка; IV - відстойник; V - колодязь), котре знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Будного, 2.

Вказаний об`єкт нерухомості розміщений на земельній ділянці, площею 1,0493 га, кадастровий номер 6110100000:11:001:0039, що належить до комунальної власності Тернопільської міської ради, що підтверджується відомостями із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 09.09.2019 № 180209829.

4.4. Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора заявлені в інтересах держави до Тернопільської міської ради та ТОВ "І.Т.-Березовиця" про визнання незаконним і скасування рішення від 28.04.2023, визнання недійсним і припинення на майбутнє договору про встановлення земельного сервітуту від 07.06.2023 щодо земельної ділянки площею 0,0823 га, кадастровий номер 6110100000:11:001:0528, зобов`язання ТОВ "І.Т.-Березовиця" повернути Тернопільській міській територіальній громаді вказану земельну ділянку та скасування державної реєстрації права користування (сервітуту) цією земельною ділянкою.

4.5. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Визнано недійсним і припинено на майбутнє договір про встановлення земельного сервітуту від 07.06.2023, укладений між відповідачами, та зобов`язано ТОВ "І.Т.-Березовиця" повернути Тернопільській міській територіальній громаді в особі Тернопільської міської ради спірну земельну ділянку. В іншій частині позову відмовлено.

4.6. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення вимог заявленого позову.

4.7. В основу висновків судів попередніх інстанцій покладено обставини порушення вимог закону при наданні в сервітутне користування спірної земельної ділянки. Зокрема, господарські суди першої та апеляційної інстанцій установили, що за своєю правовою природою договір про встановлення земельного сервітуту від 07.06.2023 є удаваним правочином, вчиненим його сторонами з метою приховання іншого правочину - договору оренди земельної ділянки комунальної власності, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що потреба у встановленні строкового сервітуту для облаштування екопарковки для комерційного використання на спірній земельній ділянці не могла бути задоволена у інший спосіб, у тому числі шляхом використання орендованої товариством суміжної земельної ділянки (площа 1,0493 га, кадастровий номер 6110100000:11:001:0039, на якій розміщено приміщення автобази товариства, загальною площею 32,3 м2), аніж через обтяження сервітутом спірної земельної ділянки. При цьому факт надання Тернопільською міською радою спірної земельної ділянки в користування ТОВ "І.Т.-Березовиця" на умовах оренди з порушенням порядку надання права користування земельними ділянками (без проведення земельних торгів) є підставою для визнання недійсним оспорюваного договору як такого, що укладений з порушенням прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади як власника земельної ділянки. Суди також установили, що затверджений міською радою проєкт землеустрою не відповідає містобудівній документації; спірна земельна ділянка розташована в межах підзони зелених насаджень спеціального призначення і визначення автостоянки як екопарковка не змінює її змістового поняття (парковки, паркінгів), що передбачає використання землі для тимчасової стоянки автотранспорту, та, відповідно, необхідність позначення дорожніми знаками, влаштування твердого покриття, огорожі.

4.8. Відповідно до положень частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.9. Верховний Суд, переглянувши оскаржені судові рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

4.10. Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України до речових прав на чуже майно належить, зокрема, право користування (сервітут).

Згідно з частиною 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до положень статті 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

За змістом частин 1, 3, 4 статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

У розумінні наведених положень потреба у встановленні сервітуту може виникнути тоді, коли неможливо задовольнити відповідній особі власні потреби будь-яким іншим способом. Договір про встановлення сервітуту має бути направлений на реалізацію зазначеної потреби і слугувати цілі за якої нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою його встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб (схожі висновки викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 325/329/19, від 29.01.2020 у справі № 304/873/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 539/1427/16-ц).

Отже, земельний сервітут встановлюється у виняткових випадках - коли в інший спосіб неможливо задовольнити потреби особи, в інтересах якої встановлюється сервітут, при цьому встановлення земельного сервітуту не може призводити до позбавлення власника (землекористувача) земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, права володіння, користування та розпорядження нею (постанова Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 918/86/22).

Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 23.09.2020 у справі № 917/133/17, від 13.07.2021 у справі № 914/427/20 потреба у встановленні сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом; договір про встановлення сервітуту має бути направлений на реалізацію зазначеної потреби і слугувати цілі, за якої нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. Юридична конструкція земельного сервітуту передбачає, що потреби, які можуть бути задоволені за рахунок користування чужим майном, повинні мати характер вимушених, зумовлювати неможливість або утруднення користування сусідньою або іншою земельною ділянкою.

Разом із тим, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

За змістом положень частин 1, 2 статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар земельної ділянки має право отримувати продукцію і доходи, що кореспондується з положеннями статті 775 Цивільного кодексу України (наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результатів користування річчю, переданою у найм).

За змістом наведених правових положень договір оренди землі, на відміну від договору сервітуту, передбачає передачу орендареві повноважень щодо володіння та користування об`єктом оренди, що відповідає змісту статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі".

Отже, основна відмінність між договором про встановлення сервітуту та договором оренди земельної ділянки полягає в тому, що встановлення земельного сервітуту не припиняє прав власника (землекористувача) земельної ділянки, щодо якої встановлений сервітут, володіти, користуватися (згідно з цільовим призначенням земельної ділянки) та розпоряджатися нею, у той час як договір оренди надає орендареві права володіння та користування орендованою земельною ділянкою та зобов`язує його повернути земельну ділянку після закінчення договору оренди орендодавцеві. Таким чином, в орендних правовідносинах земельна ділянка вибуває з володіння та користування орендодавця, в той час як власник (землекористувач) земельної ділянки, обтяженої сервітутом, продовжує володіти і користуватися нею згідно з її цільовим призначенням.

Згідно з частинами 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд з`ясовує наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

За змістом частини 1 статті 235 Цивільного кодексу України удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Правова конструкція статті 235 Цивільного кодексу України передбачає, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, має довести: факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином (схожий за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 904/4885/20, від 11.04.2023 у справі № 916/508/22, від 23.10.2019 у справі № 607/13289/16-ц).

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, дійсним намірам сторін спору при укладенні оспорюваних договорів, встановити фактичні правовідносин, які склалися між сторонами, і застосувати до цих правовідносин відповідні норми матеріального права. Водночас невикористання при вчиненні певного правочину термінів, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб, а також викладення у різних документах взаємопов`язаних між собою прав і обов`язків сторін, що в сукупності складають зміст відповідних правовідносин, можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони, шляхом оформлення "про людське око" (напоказ) іншого правочину. Тобто відсутність у спірних правочинах чіткого викладення усіх істотних умов, необхідних для договорів оренди, про яку зазначає суд апеляційної інстанції, не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування (схожі висновки сформульовано в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 07.07.2021 у справі № 903/601/20, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 29.09.2022 у справі № 918/351/21(918/672/21), від 07.12.2022 у справі № 924/11/22).

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визначити, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення нікчемності правочину або про визнання його недійсним (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц, в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, від 26.06.2019 у справі № 910/12454/17, від 08.09.2021 у справі № 915/857/20, від 05.12.2018 у справі № 466/6298/16-ц).

4.11. Урахувавши положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також надавши оцінку умовам оспорюваного договору, попередні судові інстанції установили, що зміст оспорюваного договору свідчить, що саме договору оренди притаманні умови, спосіб та цілі користування земельною ділянкою у наведеному випадку для влаштування екопарковки, за цільовим призначенням за кодом КВЦПЗ 02.09 для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок; діяльність з облаштування благоустрою території, будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок свідчить про постійне, повне використання земельної ділянки, тобто договір про встановлення земельного сервітуту від 07.06.2023 фактично є договором оренди, укладеним поза конкурентними засадами; спірний земельний сервітут встановлено для облаштування екпопарковки з метою здійснення господарської (підприємницької) діяльності ТОВ "І.Т.-Березовиця", тобто з метою отримання ним прибутку, що не допускається, оскільки земельним законодавством для цього встановлено інший спосіб отримання земельної ділянки у користування, а саме шляхом отримання землі в орендне користування на конкурентних засадах; задоволення таких потреб не є вимушеними діями, також вони не зумовлюють неможливість або утруднення користування сусідньою або іншою земельною ділянкою, якою користується це товариство. У наведеному випадку відповідачами не доведено, що товариство не мало змоги задовольнити свої потреби в розміщенні атостоянки в інший спосіб, аніж через обтяження сервітутом спірної земельної ділянки, зокрема, або укласти договір оренди такої земельної ділянки або оформити інше речове право, відмінне від сервітуту в порядку, встановленому законом, або розмістити автостоянку на суміжній земельній ділянці, що перебуває в орендному користуванні цього товариства.

Отже, встановлені судами фактичні обставини справи не свідчать, що сервітут та спосіб, в який його встановлено, є єдиним можливим варіантом задоволення потреб товариства.

Як уже зазначалося, відповідачі оскаржили судові рішення у цій справі, посилаючись на положення пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо посилань скаржників на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, то колегія суддів їх відхиляє з огляду на таке.

За змістом пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22.

Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Водночас колегія суддів не убачає підстав для скасування оскаржених у справі рішення та постанови судів попередніх інстанції в межах підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що судами правильно застосовані норми права до встановлених ними обставин справи, висновки господарських судів, покладені в основу судових рішень про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору та повернення спірної земельної ділянки, ґрунтувалися, зокрема, на встановлених фактичних обставинах удаваності оспорюваного договору, відповідно, формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування зазначених скаржниками норм матеріального права не впливає на законність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову про визнання недійсним договору та повернення землі. Доводи скаржників у наведеній частині ґрунтуються на їх власному тлумаченні норм права, стосуються заперечень висновків господарських судів та незгоди з наданою судом оцінкою встановлених обставин справи, а тому не доводять необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів також враховує, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються з урахуванням конкретних обставин справи. Тобто на відміну від повноважень законодавчої гілки влади до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова Великої Палати Верховного суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

Поза тим, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає наявними підстави для скасування оскаржених судових рішень виключно в частині припинення на майбутнє договору від 07.06.2023 про встановлення земельного сервітуту, укладеного між відповідачами у справі, зважаючи на підтвердження відповідних доводів скаржника (товариства), із прийняттям у цій частині рішення про відмову у позові в означеній частині, та залишення без змін решти судових рішень.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

Верховний Суд зазначає, що суд першої інстанції у резолютивній частині рішення помилково зазначив про припинення на майбутнє договору про встановлення земельного сервітуту від 07.06.2023, укладеного між відповідачами, і на це не звернув уваги суд апеляційної інстанції, оскільки за змістом статті 236 Цивільного кодексу України договір визнається недійсним з моменту вчинення, а розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

Водночас у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 906/1129/21 (на яку на обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України посилалося ТОВ "І.Т.-Березовиця") у спорі про припинення договорів про встановлення земельного сервітуту та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку при наданні оцінки обраному позивачем способу захисту було звернуто увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 27.02.2018 у справі № 905/2260/17, відповідно до яких нормами статей 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення, може відбуватися шляхом розірвання договору; звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору припиненим, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав; водночас відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.

5. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

5.1. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Згідно з частиною 1 статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

5.4. Таким чином, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними обставин та в межах доводів касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ТОВ "І.Т.-Березовиця" та необхідність залишення без задоволення касаційної скарги Тернопільської міської ради; скасування оскаржених судових рішень в частині припинення на майбутнє оспорюваного договору з відмовою у позові в цій частині та залишення в решті судових рішень залишити без змін.

Керуючись статтями 300 301 308 309 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Тернопільської міської ради залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т.-Березовиця" задовольнити частково.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2025 у справі № 921/415/24 в частині припинення на майбутнє договору від 07.06.2023 про встановлення земельного сервітуту, укладеного між Тернопільською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "І.Т.-Березовиця", на земельну ділянку, площею 0,0823 га, кадастровий номер 6110100000:11:001:0528, розташовану за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Будного, скасувати та в позові в цій частині відмовити. В решті постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2025 у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак