Історія справи

Постанова КГС ВП від 07.10.2025 року у справі №910/10029/24
Постанова КГС ВП від 07.10.2025 року у справі №910/10029/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/10029/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Власова Ю.Л., Колос І. Б.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - Голубок С. В. (самопредставництво), Непом`яща В. С. (адвокат),

відповідача - Михалевич М. М. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл групп"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2025

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл групп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-Постач"

про стягнення заборгованості в розмірі 1 508 304,00 грн, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл групп" (далі - ТОВ "Гарант Ойл групп", позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-постач" (далі - ТОВ "Укрнафта-постач", відповідач) у якому (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) просило:

- стягнути з відповідача заборгованість за договором від 06.12.2022 № 01/12/06/22 у розмірі 9 170,00 грн;

- визнати протиправними дії ТОВ "Укрнафта- Постач", спрямовані на:

1) розірвання в односторонньому порядку договорів поставки від 06.12.2022 № 01/12/06/22 та від 06.11.2023 № 01/02/27/23/2 при наявній заборгованості ТОВ "Укрнафта-Постач" перед ТОВ "Гарант Ойл Групп" по цих договорах;

2) заволодіння коштами, отриманими на умовах договорів поставки від 06.12.2022 № 01/12/06/22 та від 06.11.2023 № 01/02/27/23/2, шляхом їх неповернення позивачу за накладною повернення бланків від 31.05.2023 № УППЦ-00002863 на суму 3 060,00 грн, накладною повернення бланків від 31.05.2023 № МУШЩ-00002864 на суму 5 170,00 грн, накладною повернення бланків від 31.05.2023 №УШЩ-00002867 на суму 940,00 грн;

3) заволодіння коштами шляхом їх неповернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" за вимогою від 16.04.2024 вих. № 22 про повернення грошових коштів у розмірі 300 112,00 грн, шляхом відмови позивачу у продовженні строку дії довірчих документів в порядку пункту 5.2.5 договорів поставки від 06.12.2022 № 01/12/06/22 та від 06.11.2023 № 01/02/27/23/2;

- зобов`язати ТОВ "Укрнафта-Постач" сформувати розрахунки коригувань у порядку, встановленому статтею 192 Податкового кодексу України, якими врахувати: 1) накладну на повернення бланків до видаткової накладної від 28.03.2023 № ОТКР-00000205 на суму - 30 800,00 грн з ПДВ; 2) накладну на повернення бланків до видаткової накладної від 29.03.2023 № ОТКР-00000214 на суму - 8 700,00 грн з ПДВ; 3) накладну на повернення бланків до видаткової накладної від 13.09.2023 № ОТКР-00000620 на суму -10 925,00 грн з ПДВ; 4) накладну на повернення бланків до видаткової накладної від 22.09.2023 № ОТКР-00000937 на суму - 980,00 грн з ПДВ; 5) накладну на повернення бланків до видаткової накладної від 22.09.2023 № ОТКР-00000938 на суму - 54 880,00 грн з ПДВ; 6) накладну на повернення бланків до видаткової накладної від 28.09.2023 № ОТКР-ООООИ14 на суму - 37 730,00 грн з ПДВ; 7) накладну на повернення бланків до видаткової накладної від 09.10.2023 № ОТКР-00002554 на суму - 50 000,00 грн з ПДВ; 8) накладну на повернення бланків до видаткової накладної від 16.10.2023 № ОТКР-00002849 на суму - 81 675,00 грн з ПДВ; 9) накладну на повернення бланків до видаткової накладної від 01.12.2023 № ОТКР-00002526 на суму - 11 508,00 грн з ПДВ; 10) накладну на повернення бланків до видаткової накладної від 25.12.2023 № ОТКР-00007332 на суму - 9 176,00 грн з ПДВ, що складені за наслідком повернення талонів ТОВ "Гарант Ойл Групп" у супроводі з вимогою від 16.04.2024 вих. № 22, отриманих 24.04.2024 ТОВ "Укрнафта- Постач";

- стягнення вартості не отриманого товару за договорами поставки: від 27.02.2023 № 01/02/27/23 у сумі 463 837,00 грн; від 25.09.2023 № 01/02/27/23/1 у сумі 940 270,00 грн та від 06.11.223 № 01/02/27/23/2 у сумі 95 027,00 грн.

1.2. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач на виконання умов договорів поставки від 27.02.2023 № 01/02/27/23, від 25.09.2023 № 01/02/27/23/1 та від 06.11.223 № 01/02/27/23/2, що укладені між сторонами, як покупець оплатив товар у повному обсязі та став власником пального, яке є предметом зазначеного договору. Однак, станом на час звернення до суду з позовом частина талонів, переданих по наявним в матеріалах справи видатковим накладним, на умовах договорів не була отоварена позивачем протягом строку їх дії та по ним не було отримано палива. У зв`язку з регулярними ускладненнями з отоварення довірчих документів / талонів та перешкодами отримати по ним паливо на АЗС мережі відповідача, у т.ч. і неможливістю отримати паливо у останній день строку їх дії, а також після спливу строку їх дії, позивач, як покупець неодноразово звертався до ТОВ "Укрнафта-постач" про продовження строку дії таких талонів або про повернення коштів за оплачене і не отримане паливо. Проте, такі звернення останнього залишились невиконаними та залишені без відповіді відповідачем.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 05.02.2025 у справі № 910/10029/24 (суддя Андреїшина І. О.) позов задовольнив частково;

стягнув з ТОВ "Укрнафта-постач" на користь ТОВ "Гарант Ойл групп" заборгованість за договором поставки від 06.12.2022 № 01/12/06/22 у розмірі 9 170,00 грн; стягнув вартість неотриманого товару за договорами поставки: від 27.02.2023 №01/02/27/23 на суму 463 837,00 грн; від 25.09.2023 № 01/02/27/23/1 на суму 940 270,00 грн; від 06.11.2023 № 01/02/27/23/2 на суму 95 027,00 грн;

витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 та витрати зі сплати судового збору у розмірі 22 624,56 грн;

у решті позовних вимог відмовив.

2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладені між сторонами по справі договори є змішаними та мають елементи договору купівлі-продажу і договору зберігання. Матеріалами справи підтверджується, що позивач відповідно до умов договорів набув право власності на паливо відповідача. Однак, частина талонів, переданих за укладеними між сторонами спору договорах не оприбуткована позивачем протягом строку їх дії та, відповідно, паливо на сплачену суму попередньої оплати позивач не отримав. За висновком суду, у спірних відносинах сторін невиконання відповідачем, як постачальником умов договорів щодо видачі позивачу (покупцю) товаро-розпорядчих документів на товар та/або обміну означених документів унеможливлює для позивача фактичне отримання належного йому товару в повному обсязі. Суд, врахувавши фактичні обставин спору щодо досудового листування сторін, із посиланням положення частини другої статті 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо виключного права покупця обирати варіант правової поведінки у разі невиконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення суми попередньої оплати (вартості не отриманого товару за договорами поставки від 27.02.2023 № 01/02/27/23, від 25.09.2023 № 01/02/27/23/1 та від 06.11.223 № 01/02/27/23/2).

2.3. Суд першої інстанції також зазначив, що оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

2.4. Північний апеляційний господарський суд постановою від 08.05.2025 (колегія суддів: Ткаченко Б. О., Сулім В. В., Гаврилюк О. М.) рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 у справі № 910/10029/24 - скасував, виклав пункт 2 оскаржуваного рішення в такій редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-постач" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, 3-5, ідентифікаційний код 43012009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл групп" (юридична адреса: 37043, Полтавська обл., Пирятинський район, шлях Київ-Харків, корп. 134 км; фактична адреса: 03124, м. Київ, а/с 1, ідентифікаційний код 25392923) заборгованість за договором поставки № 01/12/06/22 від 06.12.2022 у розмірі 9 170 (дев`ять тисяч сто сімдесят) грн 00 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 61 (шістдесят одну) грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 138 (сто тридцять вісім) грн. 01 коп. ";

стягнув з ТОВ "Гарант Ойл групп" на користь ТОВ "Укрнафта-постач" 26 984,42 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

2.5. Постанову суду (в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення вартості не отриманого товару за договорами) мотивовано тим, що передумовою для застосування положень частини другої статті 693 ЦК України є невиконання обов`язку продавцем щодо поставки (передачі) товару у визначений договором строк, і саме позивач має обов`язок довести суду, що строк поставки (передачі) товару є таким, що настав та прострочений відповідачем. Суд зазначив про те, що за умовами укладених договорів обов`язок з отримання пального за талонами в мережі АЗС відповідача (самовивіз) у визначені в скретч-картками (талонами) строки, а у разі неотримання пального (у межах визначеного в них строку) у порядку визначеному пунктом 5.2.5 договорів, звернутися до відповідача задля проведення обміну таких скретч-карток (талонів) у т.ч. і доплатити грошові кошти з урахуванням зміненої ціни реалізації пального. Однак, за відсутності у матеріалах справи доказів щодо порушення саме відповідачем строків поставки товару та/або відмови відповідача щодо відпуску товару за придбаними позивачем скретч-катками (талонами) у межах строку їх дії, прострочення виконання обов`язку з поставки товару у відповідача (продавця) не настало. Відтак, вимоги позивача про стягнення суми попередньої оплати (вартості не отриманого товару за договорами поставки від 27.02.2023 № 01/02/27/23, від 25.09.2023 № 01/02/27/23/1та від 06.11.223 № 01/02/27/23/2) є необґрунтованими.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ "Гарант Ойл групп" у касаційній скарзі, з посиланням на порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2025 року у справі № 910/10029/24, а справу направити до Північного апеляційного господарського суду на новий розгляд

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

4.1.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції у вирішенні цього спору не застосував положення статті 670 ЦК України, які підлягали застосуванню та неправильно положення частини другої статті 693 ЦК України, без у рахування висновків щодо застосування означених норм права у подібних правовідносинах, які викладені:

- у постанові Великої Палати Верховного Суд від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (щодо правової природи авансу (попередньої оплати) та правових підстав його повернення);

- постанові Верховного Суд від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22 (в частині того, що застосування частини другої статті 693 ЦК України перебуває у прямій залежності від обставин щодо фактичної поставки/недопоставки товару);

постанові Верховного Суд від 20.06.2023 у справі № 911/2375/21 (щодо обов`язку продавця повернути отриману суму передоплати, яка перевищує вартість поставленого товару);

- постанові Верховного Суд від 04.11.2020 у справі № 910/9739/19 (в частині того, що тягар доказування виконання зобов`язання з поставки товару покладається на постачальника).

4.1.3. Також скаржник у касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що суд апеляційної інстанцій порушив норми статей 77 79 86 236 ГПК України та застосував ці норми права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.12.2024 у справі № 910/21682/15.

4.1.4. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги частини третьої статті 86 ГПК України, оскільки не дослідив зібраних у справі доказів та не надав належної оцінки обставинам справи.

4.1.5. Основними аргументами скаржника, зокрема, є:

- предметом поставки за усіма укладеними між сторонами договорами є поставка палива відповідної марки та у певній кількості, а не передача покупцю скретч-карток / довірчих документів / талонів, які є лише засобом отримання товару (пального) та фактично посвідчують право власника талона на отримання палива;

- за умовами договорів товар (паливо) вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем лише з моменту його фактичного отримання, а строк поставки палива визначено до закінчення терміну дії довірчого документу. При цьому, після спливу такого строку постачальник не відпускає палива по протермінованих талонах;

- однак умовами договорів термін дії талонів / скретч-карток / довірчих документів сторонами не встановлювався та не погоджувався, натомість відповідач самостійно без узгодження з позивачем (на власний розсуд) визначав терміни дії довірчих документів, за якими у подальшому фактично відмовився відвантажувати товар (паливо);

- водночас умови договорів не містять положень згідно з якими вартість попередньо оплаченого товару (палива) не повертається покупцю після закінчення терміну дії довірчого документа, який не використаний у термін його дії;

- суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що укладені між сторонами спору договори діяли до 31.12.2023, включно, а отже строк поставки (передачі) товару за договорами є таким, що настав та, відповідно, прострочений відповідачем;

- отже, у відповідача виникли зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 ЦК України та частини першої статті 530 ЦК України, з наступного дня після спливу строку поставки за договорами.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. Відповідач своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

4.2.2. У судовому засіданні 07.10.2025 представник ТОВ "Укрнафта-Постач" клопотав розглянути заперечення на відкриття касаційного провадження, як відзив на касаційну скаргу.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Між ТОВ "Гарант Ойл Групп" (покупець) та ТОВ "Укрнафта-Постач" (постачальник) укладені такі договори поставки: договір поставки від 06.12.2022 № 01/12/06/22; договір поставки від 27.02.2023 № 01/02/27/23; договір поставки від 25.09.2023 № 01/02/27/23/1; договір поставки від 31.10.2023 № 01/02/27/23/1/2 та договір поставки від 06.11.2023 № 01/02/27/23/2.

5.2. Зазначені договори є подібними за своїм змістом та умовами. Зокрема, предметом договорів поставки відповідно до умов, викладених у пунктах 1.1 є зобов`язання з поставки палива за довірчими документами - талонами. Поставка товару покупцю здійснюється за умови 100% попередньої оплати.

5.3. Згідно з пунктами 2.1 договорів товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно з умовами договору.

5.4. Відповідно до пунктів 3.2 договорів загальна сума договору складається з загальної вартості поставленого товару за всіма виставленими рахунками та видатковими накладними.

5.5. Згідно з пунктами 4.4 договорів після оплати товару протягом 5- ти робочих днів постачальник зобов`язаний передати покупцю, а покупець зобов`язаний отримати від постачальника довірчі документи (талони) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати товару.

5.6. Відповідно до пунктів 5.1 договорів строк поставки товару - до закінчення терміну дії довірчого документу (талона).

5.7. Згідно з пунктами 5.2.1 договорів передача покупцю товару за договорами здійснюється на АЗС згідно з пунктом 1.6, шляхом заправки автомобілів покупця при пред`явленні довіреними особами покупця талона.

5.8. Відповідно до пунктів 5.2.2 договорів довірчий документ - талон є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених талонах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в талоні.

5.9. Відповідно до пунктів 5.2.3 договорів умови постачання - самовивезення. Покупець зобов`язується отримати Товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документа, який зазначений на довірчому документі.

5.10. У пунктах 5.2.4 договорів постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов`язань за договором, у разі неотримання покупцем Товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.

5.11. Згідно з пунктами 5.2.5 договорів у випадку закінчення строку дії талону та при наявності оригіналів видаткових документів на довірчий документ у покупця, постачальником може бути проведений обмін такого талону на протязі 30 календарних дніє з дати закінчення строку дії простроченого довірчого документу. Обмін талону відбувається по принципу повернення старого та реалізації нового з урахуванням ціни простроченого довірчого документу. При цьому постачальник залишає за собою право змінювати ціну реалізації палива в сторону збільшення у зв`язку зі зміною роздрібної ринкової вартості палива.

5.12. Пунктами 6.1.5 договорів передбачено, що покупець зобов`язаний у разі отримання від постачальника акта звірки взаємних розрахунків по договору, провести звірку взаєморозрахунків, підписати і завірити належним чином акт звірки та протягом 3-х (трьох) днів з моменту отримання, один екземпляр акту звірки надіслати постачальнику. У випадку не одержання постачальником у 10 денний строк підписаного акту звірки та/або мотивованої відмови від його підписання, даний акт звірки буде вважатися погодженим та підписаним в редакції постачальника.

5.13. Судами встановлено, що позивач у січні 2023 року повернув, а відповідач отримав частину з придбаних за договором від 06.12.2022 № 01/12/06/22 бланків талонів, про що 31.05.2023 між сторонами спору узгоджені накладні на повернення товару, зокрема: від 31.05.2023 № УППЦ-00002863 на суму 3060,00 грн; від 31.05.2023 № УППЦ-00002864 на суму 5170,00 грн; від 31.05.2023 № УППЦ-00002867 на суму 940,00 грн.

5.14. Всього за договором від 06.12.2022 № 01/12/06/22 від 06.12.2022 позивач повернув відповідачу бланки талонів на суму 9 170,00 грн, проте грошові кошти за повернуті бланки талонів позивачу відповідачем не повернуті. Також між постачальником та покупцем підписані декілька актів завіряння взаємних розрахунків за договором від 06.12.2022 № 01/12/06/22, згідно з якими заборгованість відповідач визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 9 170,00 грн.

5.15. Суди також встановили, що:

- за договором від 27.02.2023 №01/02/27/23 позивач придбав у відповідача палива на загальну суму 3 653 777,00 грн, однак, частина талонів не використана позивачем до закінчення строку їх дії, внаслідок чого позивач не отримав паливо на загальну суму 463 837,00 грн;

- за договором від 25.09.2023 № 01/02/27/23/1 позивач придбав у відповідача палива на загальну суму 5 297 000,00 грн, однак, частина талонів не використана позивачем до закінчення строку їх дії, внаслідок чого позивач не отримав паливо на загальну суму 940 270,00 грн;

- за договором від 06.11.2023 № 01/02//27/23/2 позивач придбав у відповідача палива на загальну суму 2 247 900,00 грн, однак, частина талонів не використана позивачем до закінчення строку їх дії, внаслідок чого позивач не отримав паливо на загальну суму 95 027,00 грн.

5.16. Між сторонами підписані Акти завіряння взаємних розрахунків, зокрема:

- за період з 01.01.2023 до 31.05.2024 за договором від 27.02.2023 № 01/02/27/23 та за період з 01.01.2024 до 30.06.2024 за договором від 27.02.2023 № 01/02/27/23 згідно з якими відповідач фактично підтвердив заборгованість перед позивачем у розмірі 616 076,80 грн;

- за період з 01.01.2023 до 31.05.2024 та за період з 01.01.2024 до 30.06.2024 за договором від 25.09.2023 № 01/02/27/23/1;

- за період з 01.01.2023 до 31.05.2024 та за період з 01.01.2024 до 30.06.2024 за договором від 06.11.2023 № 01/02/27/23/2.

5.17. Суди також встановили, що позивач, шляхом електронного листування звертався до ТОВ "Укрнафта-Постач" із зверненнями про продовження строку дії талонів від 15.01.2024 №15/01/24-1, від 28.03.2024 № 28/03/24-1, від 28.03.2024 № 28/03/24-2, від 28.03.2024 №28/03/24-3 та повторними зверненнями про продовження строку дії талонів від 10.04.2024 № 10/04/24/2, від 16.04.2024 № 16/04/24/2, від 30.04.2024 № 30/04/24/3 та від 01.05.2024 № 01/05/24/6.

5.18. Також позивач, шляхом електронного листування звертався до генерального директора відповідача стосовно проведення зустрічі в межах процедури досудового врегулювання спору від 14.06.2024 № 14/06/24/01.

5.19. Крім того, ТОВ "Гарант Ойл Групп" засобами поштового зв`язку направило ТОВ "Укрнафта-Постач" вимогу від 16.04.2024 № 22 про повернення коштів у розмірі 300 112,00 грн із додатками-оригіналами бланків талонів, строк дії яких закінчився.

5.20. У відповідь на цю вимогу ТОВ "Укрнафта-Постач" листом від 21.06.2024 № 440 від 21.06.2024 повідомило позивача про те, що ним узгоджено до повернення грошові кошти за невикористані талони у розмірі лише 228 654,28 грн.

5.21. Наведені вище обставини і стали причиною для звернення до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості в розмірі 1 508 304,00 грн, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

6.3. Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 02.10.2025 № 32.2-01/2402 проведено повторний автоматизований розподіл справи 910/10029/24, у зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т. М.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції лише в частині висновків про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення з відповідача вартості не отриманого товару за договорами поставки: від 27.02.2023 № 01/02/27/23 у сумі 463 837,00 грн; від 25.09.2023 № 01/02/27/23/1 у сумі 940 270,00 грн та від 06.11.223 № 01/02/27/23/2 у сумі 95 027,00 грн. В іншій частині судові рішення жодним з учасників спору не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного перегляду.

7.2. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

7.3. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.4. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.5. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

7.6. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

7.7. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

7.8. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

7.9. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

7.10. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин:

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;

- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;

- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

7.11. Скаржник посилається на низку судових рішень Верховного Суду, які вказані у пункті 4.1.2. цієї постанови, зазначаючи про те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без врахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах.

7.12. У вирішенні доводів скаржника Суд виходить із того, що спірні відносини виникли між сторонами у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами поставки палива на підставі скретч-карток. Звертаючись до суду з позовом (в цій частині), скаржник визначив способом захисту своїх порушених прав - стягнення вартості попередньої оплати за договором (вартості не отриманого товару за договорами поставки за талонами, які не використані позивачем до закінчення строку їх дії).

7.13. Як правильно визначили суди попередніх інстанцій, спірні відносини сторін у цій справі виникли на підставі договорів купівлі-продажу, укладених між відповідачем, як продавцем, та позивачем, як покупцем.

7.14. Зокрема, суди встановили, що укладені між сторонами спору договори є подібними за своїм змістом та умовами. Предметом всіх договорів поставки є зобов`язання постачальника поставити покупцю паливо за довірчими документами - талонами, на умовах 100% попередньої оплати. Відповідно до умов пунктів 5.1 договорів строк поставки товару - до закінчення терміну дії довірчого документу (талона).

7.15. Як вже зазначено вище, суд першої інстанції задовольняючи вимоги позивач про стягнення вартості придбаного і не отриманого позивачем палива по талонах, строк дії яких закінчився, виходив із того, що: умовами укладених договорів поставки сторони не встановили контрактного строку дії талону на отримання пального; за висновком суду, предметом укладених договорів є поставка палива, водночас талон виступає лише засобом отримання палива на АЗС постачальника; умовами укладених договорів поставки також не передбачено, що сума здійсненої попередньої оплати за не повертається покупцю у випадку не отримання ним такого палива на АЗС до закінчення строку дії талонів.

7.16. Встановивши обставини набуття відповідачем права власності на пальне відповідно до умов договорів, а також обставини щодо неотримання позивачем палива у повному обсязі на сплачену позивачем суму, суд першої інстанції застосував положення частин першої статті 670 та частини другої статті 692 ЦК України і дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань, а тому позивач, як покупець, набув права вимагати повернення суми попередньої оплати за товар.

7.17. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині, виходив із того, що у ТОВ "Гарант Ойл Групп", як покупця, не виникло право на повернення йому суми попередньої оплати, в порядку частини другої статті 693 ЦК України, оскільки у спірних правовідносинах позивач, як покупець не довів неналежного виконання своїх зобов`язань ТОВ "Укрнафта-Постач", як постачальником.

7.18. Зокрема, зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції свідчить, що суд надавши оцінку умовам укладених між сторонами спору договорів дійшов висновку про те, що саме позивач у спірних відносинах мав забезпечити отримання пального за талонами в мережі АЗС та отримати його самовивозом у визначені талонами строки. Водночас, за висновком суду, позивач у разі неотримання пального у межах визначеного строку, мав обов`язок звернутися до відповідача у порядку визначеному пунктами 5.2.5 договорів задля проведення обміну такого талону, у т.ч. і доплатити грошові кошти, з урахуванням зміненої ціни реалізації товару. При цьому, за умовами пункту 5.2.4 договорів постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов`язань за договором, у разі неотримання покупцем Товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.

7.19. Встановивши відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження обставин щодо порушення саме відповідачем строків поставки товару, як і відмови останнього у відпуску позивачу товару за талонами у межах строку їх дії, суд апеляційної інстанції і дійшов висновку, що у позивача не виникло право вимоги до продавця (відповідача) на повернення суми попередньої оплати в порядку частини другої статті 693 ЦК України.

7.20. У контексті доводів касаційної скарги та висновків судів Суд зазначає, що відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

7.21. Згідно з частиною першою статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

7.22. За змістом статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

7.23. Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

7.24. У статті 664 ЦК України зазначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

7.25. Відповідно до положень частини другої статті 689 ЦК України покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

7.26. Як встановили суди, позивач на виконання умов укладених договорів здійснив попередню оплату товару (пального) у повному обсязі згідно зі сформованими видатковими накладними за всіма договорами поставки, які є предметом спору в цій справі.

7.27. За умовами погодженими сторонами у договорах позивач на суму попередньої оплати отримав талони (довірчі документи) за якими відповідач надав можливість останньому отримати пальне в мережі АЗС відповідача у визначені в талонах строки.

7.28. Відповідно до частини першої статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

7.29. Скаржник у касаційній скарзі наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції не врахував численні висновки Верховного Суду, які викладені у постановах означених у пункті 4.1.2. цієї постанови. Суд у вирішенні означених доводів зазначає таке.

7.30. У постанові від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22 (на яку посилається скаржник) Верховний Суд у вирішенні питання застосування положень частини другої статті 693 ЦК України висновував, зокрема, про те, що застосування цієї норми перебуває у прямій залежності від обставин щодо фактичної поставки/недопоставки товару.

7.31. У постанові від 20.06.2023 у справі № 911/2375/21 (на яку посилається скаржник) Верховний Суд у вирішенні питання щодо обов`язку продавця повернути отриману суму передоплати, яка перевищує вартість поставленого товару, зокрема, з огляду на фактичні встановлені судами обставини спору (пункт 3.7 договору), виснував, про те, що не отримавши передоплату у встановленому пунктом 2.6 договорі порядку та розмірі, відповідач мав право призупинити поставку електроенергії, що узгоджується із пунктом 3.5 договору, статтею 538 та частиною першою статті 693 ЦК України. Відповідач, враховуючи обставини закінчення періодів поставки електроенергії, реалізуючи своє право, передбачене умовами договору, обрав шлях не відпускати електроенергію на спірну суму коштів. Суд касаційної інстанції з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини у цій справі, зокрема щодо обсягу поставленої відповідачем електроенергії та здійсненого позивачем за неї розрахунку і погодився з висновками судів попередніх інстанцій, відсутність порушення з боку продавця (відповідача) зобов`язань з поставки не спростовує його обов`язок повернути отриману суму передоплати, яка перевищує вартість поставленого товару, що прямо передбачено пунктом 3.7 договору.

7.32. У постанові від 04.11.2020 у справі № 910/9739/19 (на яку посилається скаржник) Верховний Суд у вирішенні питання застосування положень частини другої статті 693 ЦК України виснував, зокрема, що тягар доказування виконання зобов`язання з поставки товару покладається на постачальника. Суд касаційної інстанції врахував фактичні обставини спору, які встановили суди першої та апеляційної інстанції (відповідач належними доказами довів виконання ним своїх зобов`язань в частині поставки товару позивачу на сплачену ним суму) та погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення вимог первісного позову.

7.33. У постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (на яку посилається скаржник) Велика Палата Верховного Суду виснувала, зокрема, про те, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. Аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

7.34. Колегія суддів зазначає про те, що Верховний Суд у застосуванні положень частини другої статті 693 ЦК України неодноразово наголошував на тому, що умовою їх застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки закон не визначив форми пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.

7.35. Верховний Суд у вирішенні цього спору вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин першої, четвертої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

7.36. Отже, вирішуючи питання поставлені скаржником Суд першочергово враховує, що суди у вирішенні цього спору не встановили факту закінчення строку дії спірних договорів, як то передбачено пунктами 11.1 - 11.3 договорів, як про це наголошує скаржник.

7.37. Верховний Суд також зауважує, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

7.38. Зокрема, за встановлених у цій справі фактичних обставин, що сторони самостійно на власний розсуд, використовуючи принцип свободи договору, передбачили відповідні умови спірних договорів щодо: умов поставки - самовивіз товару (покупець зобов`язується отримати товар на АЗС); строків поставки - до закінчення терміну дії довірчого документа, який зазначений на довірчому документі та/або накладної чи акті приймання-передачі на такі талони / у випадку закінчення строку дії талону та при наявності оригіналів видаткових документів на довірчий документ у покупця, постачальником може бути проведений обмін такого талону на протязі 30 календарних днів із дати закінчення строку дії простроченого довірчого документу; обмін талону відбувається по принципу повернення старого та реалізації нового з урахуванням ціни простроченого довірчого документу; при цьому постачальник залишає за собою право змінювати ціну реалізації палива в сторону збільшення у зв`язку зі зміною роздрібної ринкової вартості палива (пункти 5.1 та 5.2.3 договорів); відповідальність постачальника - не несе відповідальності та звільняється від зобов`язань за договорами у разі неотримання товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документа (пункт 5.2.4 договору).

7.39. Підсумовуючи наведене вище колегія суддів у вирішенні спірних питань враховує, що відповідно до положень статті 629 ЦК України ці умови є обов`язковими для виконання сторонами.

7.40. Отже, за означених вище фактичних обставин спору та умов положень пунктів 2.5.3 та 2.5.4 договорів (постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов`язань за договорами у разі неотримання товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документа, а також має право на зміну ціни реалізації палива в сторону збільшення у зв`язку зі зміною роздрібної ринкової вартості палива), у Суду відсутні підстави вважати, що у спірних відносинах позивач довів наявність обставин неналежного виконання продавцем своїх зобов`язань, як необхідної умови у застосуванні положень частини другої статті 693 ЦК України. Виходячи з умов договорів, які погоджені між сторонами, у спірних відносинах покупець (позивач) має право на обмін прострочених талонів на нові, на умовах, які визначені сторонами.

7.41. Суд апеляційної інстанції надавши оцінку умовам укладених між сторонами спору договорів та встановивши відсутність доказів на підтвердження обставин неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за якими позивач сплатив спірну суму попередньої оплати і дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача в цій частині.

7.42. Наведене вище свідчить, що на відміну від суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано врахував, недоведення позивачем обставин порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань з поставки товару чи обставин того, що строк дії договорів закінчився. Означене, в свою чергу, свідчить про те, що у відповідача у спірному випадку не виникло зобов`язання щодо повернення позивачу суми попередньої оплати, а тому суд апеляційної інстанції дійшов заснованого на вимогах статті 693 ЦК України висновку про відсутність підстав для задоволення вимог в цій частині.

7.43. Разом із тим необхідно зазначити, що цитування скаржником окремих висновків, наведених у вказаних вище постановах Верховного Суду (пункт 4.1.2. цієї постанови), не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7.44. Суд, у результаті аналізу змісту судових рішень у цій справі та у справах № 918/631/19, № 910/5041/22, № 911/2375/21 та № 910/9739/19 дійшов висновку, що спірні правовідносини у вказаних справах, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, є схожими, з огляду на предмет і підстави позову, вид договору, який став підставою виникнення правовідносин (договори купівлі-продажу та поставки), нормативно-правове регулювання. Однак, не є релевантними до обставин цієї справи за фактичними обставинами спору, зокрема і умовами договорів.

7.45. Що ж до справи № 910/21682/15, то правові висновки, які висловлені Верховним Судом у ній стосувалися норм процесуального права, застосування яких, з огляду на процесуальний характер цих норм, є загальним під час вирішення питання вірогідності доказів (стаття 79 ГПК України) і їх оцінки (стаття 86 ГПК України).

7.46. Отже, з огляду на наведене у пунктах 7.38 - 7.40 цієї постанови, відсутні підстави для закриття провадження у справі в силу приписів статті 296 ГПК України.

7.47. Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

7.48. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

7.49. Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.

7.50. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

7.51. Суд відхиляє посилання скаржника у касаційній скарзі на правові висновки щодо застосування положень статей 670 693 ЦК України, які викладені у означених вище постановах Верховного Суду, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів здійснюється судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин конкретної справи.

7.52. Наведене свідчить про не підтвердження позивачем підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та, як наслідок, виключає скасування оскаржуваної постанови з цієї підстави.

7.53. Розглянувши доводи касаційної скарги позивача щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини другої статті ГПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази) Верховний Суд звертає увагу на таке.

7.54. Згідно із пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

7.55. Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

7.56. Колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "суду факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

7.57. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

7.58. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21, від 27.08.2025 у справі № 920/1114/24.

7.59. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість зазначених підстав касаційного оскарження. За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

7.60. При цьому Суд вчергове зазначає, що в силу приписів статті 300 ГПК України не вдається до переоцінки доказів та встановлених на підставі їх обставин, оскільки дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73- 80 86 300 ГПК України.

7.61. Отже, наведені скаржником доводи щодо наявності підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не знайшли підтвердження.

7.62. Доводи, відповідача беруться до уваги Касаційним господарським судом лише у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

7.63. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

7.64. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Відтак касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.

9. Судові витрати

9.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129 300 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл групп" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2025 у справі № 910/10029/24 - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Ю. Власов

Суддя І. Колос