Історія справи

Постанова КГС ВП від 01.11.2022 року у справі №904/10560/17
Ухвала КГС ВП від 15.05.2018 року у справі №904/10560/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 904/10560/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Жукова С.В.,

за участі секретаря судового засідання Кравченко О.В.

учасники справи:

скаржник (відповідач 4) - Приватне мале підприємство "Бізнес-Трейдінг,

представник скаржника -Куспер Н.О., адвокат, (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),

позивач - Лапань Юрій Петрович,

представник позивача -Сиромятников Е.О., адвокат, (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),

відповідач 1 - STOUT AGRO&OIL LP,

відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерса Союз",

відповідач 3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктовий світ",

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу

Приватного малого підприємства "Бізнес-Трейдінг",

на постанову Центрального апеляційного господарського суду,

від 24.02.2022,

у складі колегії суддів: Кузнецова В.О. - головуючий, Вечірка І.О., Чередка А.Є.,

у справі за позовом

ОСОБА_1 ,

до STOUT AGRO&OIL LP,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерса Союз",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий світ",

Приватного малого підприємства "Бізнес-Трейдінг",

про визнання недійсними договорів № № 1, 2 від 20.01.2016 про переведення боргу

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2018 порушено провадження у справі № 904/10560/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий світ" введено процедуру розпорядження майном щодо боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Пархоменко Т.В.

2. Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2018 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Фруктовий світ" з вимогами наступних кредиторів:

- ТОВ "Фруктовий світ Україна" - 16 000,00 грн. (1 черга), 1 332 212,88 грн. (4 черга);

- ОСОБА_1 - 3 524,00 грн. (1 черга), 4 896 764,36 грн. (4 черга);

- ТОВ "Карпати Автоцентр" - 3 524.00 грн. (1 черга), 150 685,69 грн. (4 черга);

- ПМП "Бізнес-Трейдінг" - 3 524,00 грн. (1 черга), 75 268 916,27 грн. (4 черга);

- Головне управління ДФС у Дніпропетровській області - 3 524,00 грн. (1 черга), 10 417 667,41 грн. (4 черга);

- ПАТ "КБ "Преміум" - 3 524,00 грн. (1 черга), 4 356 233,32 грн. (4 черга), 610 334,12 грн. (6 черга);

- окремо внесено до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ "Комерційний банк "Преміум" як такі, що забезпечені заставою боржника в розмірі 48 865 444,05 грн.

Короткий зміст позовних вимог

3. 04.01.2019 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява від ОСОБА_1 до STOUT AGRO & OIL LP (далі - відповідач 1, STOUT AGRO & OIL LP), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерса Союз" (далі - відповідач 2, ТОВ "Ерса Союз"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктовий світ" (далі - відповідач 3, ТОВ "Фруктовий світ", боржник), Приватного малого підприємства "Бізнес - Трейдінг" (далі - відповідач 4, ПМП "Бізнес-Трейдінг", скаржник) та про визнання договорів переведення боргу недійсними, в якій кредитор просив:

- визнати недійсним договір про переведення боргу № 1 від 20.01.2016, укладений між ТОВ "Ерса Союз" (кредитор), STOUT AGRO& OIL LP (первісний боржник) та ТОВ "Фруктовий Світ" (новий боржник);

- визнати недійсним договір про переведення боргу № 2 від 20.01.2016, укладений між ТОВ "Ерса Союз" (кредитор), STOUT AGRO& OIL LP (первісний боржник) та ТОВ "Фруктовий Світ" (новий боржник).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням від 28.07.2021 Господарський суд Дніпропетровської області позов ОСОБА_1 до STOUT AGRO & OIL LP, ТОВ "Ерса Союз", ПМП "Бізнес - Трейдінг", ТОВ "Фруктовий світ" про визнання договорів переведення боргу недійсними задовольнив;

визнав недійсним договір про переведення боргу № 1 від 20.01.2016, укладений між ТОВ "Ерса Союз" (кредитор), STOUT AGRO& OIL LP (первісний боржник) та ТОВ "Фруктовий Світ" (новий боржник);

визнав недійсним договір про переведення боргу № 2 від 20.01.2016, укладений між ТОВ "Ерса Союз" (кредитор), STOUT AGRO& OIL LP (первісний боржник) та ТОВ "Фруктовий Світ" (новий боржник);

стягнув з ТОВ "Фруктовий світ" на користь ОСОБА_1 3 842,00 грн судового збору.

4.1. Судом під час розгляду справи встановлено такі обставини:

4.1.1. 20.01.2016 між ТОВ "Ерса Союз" (кредитор), STOUT AGRO& OIL LP (первісний боржник) та ТОВ "Фруктовий Світ" (новий боржник) укладено договір про переведення боргу № 1 (далі - Договір № 1), відповідно до п. 1.1. якого, у порядку та на умовах, визначених договором, первісний боржник переводить, а новий боржник бере на себе борг у вигляді грошового зобов`язання на суму 568 346,61 доларів США, який виник на підставі контракту №ES-CRN 131015/TIS від 13.10.2015, укладеним між первісним боржником і кредитором;

4.1.2. Договір № 1 укладено сторонами на підставі письмової згоди кредитора на переведення боргу, що підтверджується його повідомленням від 20.01.2016, яке передане новому кредитору (п.1.2. договору про переведення боргу № 1); Договір про переведення боргу № 1 має безоплатний характер (п.2.4. договору);

4.1.3. 20.01.2016 між ТОВ "Ерса Союз" (кредитор), STOUT AGRO& OIL LP (первісний боржник) та ТОВ "Фруктовий Світ" (новий боржник) укладено договір про переведення боргу № 2 (далі - Договір № 2), відповідно до п. 1.1. якого, у порядку та на умовах, визначених договором, первісний боржник переводить, а новий боржник бере на себе борг у вигляді грошового зобов`язання на суму 1 683 402,84 долари США, що виник на підставі контракту № ES-CRN220915/TS від 22.09.2015, укладеним між первісним боржником і кредитором.

4.1.4. Договір № 2 укладено сторонами на підставі письмової згоди кредитора на переведення боргу, що підтверджується його повідомленням від 20.01.2016, яке передане новому кредитору (п.1.2. договору про переведення боргу № 2); Договір про переведення боргу № 2 має безоплатний характер (п.2.4. договору);

4.1.5. 03.10.2016 між ТОВ "Ерса Союз" (цедент) та ПМП "Бізнес-Трейдінг" (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до пункту 1 якого цедент відступив цесіонарієві, а цесіонарій набув право вимоги, належне цедентові і став кредитором у грошовому зобов`язанні на суму 1 683 402,84 доларів США, яке виникло на підставі контракту № ES-CRN220915/TS від 22.09.2015, боржником за яким є ТОВ "Фруктовий Світ". При цьому, загальна сума, що підлягає сплаті цесіонарієм цеденту, за відступлене право вимоги за контрактом поставки, складає 1 683 402,84 доларів США, що еквівалентно станом на моменту укладення договору 43 662 251,12 грн. (п.3. договору про відступлення права вимоги);

4.1.6. 03.10.2016 між ТОВ "Ерса Союз" (цедент) та ПМП "Бізнес-Трейдінг" (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до пункту 1 якого цедент відступив цесіонарію, а цесіонарій набув право вимоги, належне цедентові і став кредитором у грошовому зобов`язанні на суму 568 346,61 доларів США, яке виникло на підставі контракту № ES-CRN131015/TIS від 13.10.2015, боржником за яким є ТОВ "Фруктовий Світ". При цьому, загальна сума, що підлягає сплаті цесіонарієм цеденту, за відступлене право вимоги за контрактом поставки, складає 568 346,61 доларів США, що еквівалентно станом на моменту укладення договору 14 741 149,19 грн. (п.3. договору про відступлення права вимоги).

4.2. Здійснивши аналіз фінансових звітів ТОВ "Фруктовий світ" за 2015 - 2017 роки, судом встановлено, що банкрут прийняв основне зобов`язання у розмірі 60 771 790,38 грн., що перевищує розмір балансу станом на 01.01.2016 (57 192 600 грн). Разом з тим, баланс за 2016 рік та за 2017 рік не містять даних або містять викривлені дані (9 681,1 тис грн. чи 15 319,9 тис грн. замість 60 771,79) про заборгованість ТОВ "Фруктовий світ" перед ТОВ "Ерса Союз", а в подальшому й перед ПМП "Бізнес- трейдинг".

З огляду на зазначене місцевий суд дійшов висновку про те, що укладення ТОВ "Фруктовий світ" договорів переведення боргу не відповідає меті здійснення господарської діяльності цього товариства, оскільки розмір боргу, який був переведений на боржника за оспорюваними договорами про переведення боргу складав більше 75 млн грн, що фактично перевищує загальний розмір заборгованості боржника в 1,5 рази та в декілька разів перевищує актив балансу ТОВ "Фруктовий Світ" за 2016 рік.

4.3. Також місцевим судом під час розгляду справи було встановлено такі обставини:

4.3.1. розмір боргу, утворений за допомогою оспорюваних правочинів, що дозволяє самостійно приймати будь-які рішення на зборах та комітеті кредиторів;

4.3.2. рішення органу управління ТОВ "Фруктовий Світ" на укладення правочинів про переведення боргу відсутнє;

4.3.3. на момент укладення договорів переведення боргу учасником ТОВ "Фруктовий Світ" з часткою 80% був ОСОБА_2 . Водночас на момент укладення договору цесії між ТОВ Ерса Союз" та ПМП "Бізнес- Трейдінг" (цесіонарій) єдиним учасником ПМП "Бізнес-Трейдінг" був ОСОБА_2 ;

4.3.4. на момент розгляду справи місцевим судом керівником ТОВ "Фруктовий Світ" є ОСОБА_3 , а керівником ПМП "Бізнес-Трейдінг" є ОСОБА_4 , які зареєстровані за однією адресою;

4.3.5. Лапань Ю.П. не є стороною оскаржуваних правочинів, однак є заінтересованою особою та вважає порушеними свої права та інтереси, оскільки на момент вчинення оскаржуваних правочинів боржник мав борг перед позивачем, на суму 4 770 000 грн.

4.3.6. З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що оспорювані договори суперечать положенням статей 526 610 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) щодо належного виконання прийнятих зобов`язань, статті 84 ЦК, статей 3 42 43 44 ГК щодо здійснення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, та не спрямований на настання правових наслідків, обумовлених ним, що є самостійною підставою для визнання правочину недійсним згідно з частиною четвертою статті 203 ЦК та частиною першою статті 215 ЦК.

4.4. Також місцевий суд зауважив про помилковість посилань на преюдиційність рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7560/17, оскільки ОСОБА_1 не є стороною у зазначеній справі, а судом не встановлено обставин, які б суперечили тим, на які посилається зазначена особа.

4.5. Крім того суд зазначив, що на момент набрання чинності Кодексом, справа про банкрутство ТОВ "Фруктовий Світ" перебувала на стадії розпорядження майном, а заява ОСОБА_1 розглянута не була, тому така заява має розглядатися відповідно до положень Кодексу, в тому числі і в частині того, наскільки "старі правочині" можуть бути оцінені господарським судом на предмет їх фраудаторності. При цьому, суд звернув увагу, що саме ОСОБА_1 у цій справі є особою, яка перебуває під захистом Конвенції, оскільки має реальні майнові вимоги до боржника, які є майном в розумінні пункту 1 Протоколу 1 до Конвенції.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою від 24.02.2022 Центральний апеляційний господарський суд у задоволенні апеляційної скарги ПМП "Бізнес - Трейдінг" відмовив, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2021 залишив без змін.

5.1. Апеляційний суд зазначив, що оспорювані договори вчинені поза межами "підозрілого періоду" (у цьому випадку - одного року), встановленого в статті 20 Закону про банкрутство, тому підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та для оцінювання судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам спеціального закону про банкрутство відсутні.

5.2. Здійснивши перевірку встановлених місцевим судом обставин та надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам, апеляційний суд зазначив про обґрунтованість висновків місцевого суду про те, що укладення оскаржуваних договорів не спрямоване на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, тому такі правочини укладені із порушенням частин першої та п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

5.3. Апеляційний господарський суд зауважив, що хоча чинним законодавством не встановлено заборон на укладення договору про переведення боргу в залежності від фінансового стану сторони договору, однак платоспроможність боржника та наявність у нього майна, на яке може бути звернене стягнення, відіграють істотну роль при укладенні такого виду договору, як договір про переведення боргу.

5.4. Також апеляційний суд зазначив про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що оспорювані договори укладено відповідачами не для настання його реальних наслідків, які полягають у забезпеченні належного виконання зобов`язань, оскільки, уклавши оспорювані договори, ТОВ "Фруктовий світ" не тільки не отримало жодного прибутку, а навпаки, всупереч власним фінансовим інтересам, набуло зобов`язання сплатити заборгованість за третю особу у розмірі, що перевищує його активи, що свідчить про відсутність будь-якої ділової чи підприємницької мети.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

6. ПМП "Бізнес-Трейдінг" 19.07.2022 повторно звернулось з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2022 у справі № 904/10560/17 Господарського суду Дніпропетровської області.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/10560/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Васьковський О.В., Банасько О.О., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.07.2022.

8. У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В. та судді Банаська О.О. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/10560/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Білоус В.В., Жуков С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 08.08.2022.

9. Ухвалою Верховного Суду від 08.08.2022 касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

10. У зв`язку з відпусткою судді Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/10560/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Васьковський О.В., Жуков С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 29.08.2022.

11. Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПМП "Бізнес-Трейдінг", датою проведення судового засідання визначено 01.11.2022.

12. Ухвалою від 26.10.2022 Верховний Суд задовольнив клопотання ПМП "Бізнес-Трейдінг" та ОСОБА_1 про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

13. Від представника ОСОБА_1 , адвоката Сиромятникова Е.О. надійшов відзив на касаційну скаргу ПМП "Бізнес-Трейдінг", в якому адвокат просив закрити провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.

14. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX), Указу Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX), Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX), Указу Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX), Верховний Суд розглядає справу № 904/10560/17 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ПМП "Бізнес-Трейдінг")

15. Скаржник аргументував, що укладені між AGRO&OIL LP, ТОВ "ЕРСА СОЮЗ" та ТОВ "Фруктовий світ" оспорюванні правочини вчинені 20.01.2016, тобто, майже за два роки до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фруктовий світ", тому на момент укладення зазначених Договорів діяв Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України № 2343-ХІІ, що в свою чергу, на думку скаржника, вказує на необхідність застосування статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Разом з тим, Договори переведення боргу № 1 та № 2 вчинені раніше ніж в річний строк до відкриття провадження у справі № 904/10560/17 про банкрутство ТОВ "Фруктовий світ", що вказує на відсутність підстав для їх оскарження.

15.1. Скаржник доводив, що увалюючи оскаржуване судове рішення у формі постанови, суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу ПМП "Бізнес-Трейдінг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2021 без участі представника ПМП "Бізнес-Трейдінг", чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

15.2. Також скаржник зазначив, що, з урахуванням вимог пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, підставою касаційного оскарження судового рішення є неврахування апеляційним судом висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які наявні у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 911/956/17, від 02.12.2015 у справі № 3-1085гс15, від 02.10.2019 у справі № 5006/5/396/2012, від 20.11.2019 у справі № 924/159/14, від 11.08.2020 у справі № 904/3457/19 та від 27.08.2020 у справі № 904/4928/17.

15.3. З урахуванням наведених у касаційній скарзі доводів ПМП "Бізнес-Трейдінг" просило Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2022 у справі № 904/10560/17 скасувати повністю, справу передати на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

16. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

18. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

19. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 15 - 15.2 описової частини цієї постанови.

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

20. Предметом розгляду у цій справі є заява кредитора ОСОБА_1 до STOUT AGRO & OIL LP, ТОВ "Ерса Союз", ТОВ "Фруктовий світ", ПМП "Бізнес-Трейдінг" щодо визнання договорів про переведення боргу № 1 від 20.01.2016 та № 2 від 20.01.2016 недійсними. Вимоги заявника ґрунтуються на приписах статей 203 215 234 ЦК України.

21. Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованими доводи заявника про наявність підстав для визнання оспорюваних договорів на підставі частин першої та п`ятої статті 203, статей 215 234 ЦК України.

Отже, з огляду на зміст предмету судового розгляду, аргументів скаржника, висновків судів попередніх інстанцій, необхідним є вирішення питання правомірності визнання оспорюваного правочину недійсним з підстав передбачених нормами ЦК України, а також щодо наявності/відсутності підстав для застосування спеціальних положень законодавства у сфері банкрутства (статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 42 КУзПБ).

22. Здійснюючи оцінку щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів звертає увагу на таке.

23. Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

23. Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

24. Ефективність означає як попередження правопорушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже сталося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

25. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України.

26. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України.

26.1. При цьому, відповідно до статей 16 203 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідними умовами є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

27. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

27.1. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що, зокрема, підтверджується висновками, сформульованими в постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19(910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 27.07.2021 у справі №910/9177/20, від 21.09.2021 у справі № 910/2920/20 (910/14219/20).

28. На відміну від вимог ЦК України та ГК України, законодавство про банкрутство (як стаття 42 КУзПБ, так і стаття 20 Закону про банкрутство) не визначає вимог до укладеного правочину, а регулює спеціальні правила і процедуру визнання недійсними правочинів, укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду, протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнати правочин недійсним.

28.1. Тобто, законодавство про банкрутство містить спеціальні та додаткові, порівняно з нормами ЦК України та ГК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і вони застосовуються, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

28.2. Відтак, надаючи оцінку доводам позивача, суд під час розгляду заяви про визнання правочину недійсним повинен не тільки дослідити та враховувати обґрунтування і надані заявником докази, але і чітко визначити правові підстави звернення позивача до суду із відповідними позовними вимогами (на підставі статей 203 215 ЦК України чи на підставі 42 КУзПБ).

29. Колегія суддів також звертає увагу, що слід розмежовувати кваліфікацію фіктивних та фраудаторних правочинів з огляду на таке.

29.1. Фіктивний правочин, на відміну від фраудаторного, виключає наявність наміру створити юридичні наслідки в момент його вчинення, що, в свою чергу, унеможливлює виникнення будь-яких майнових наслідків, оскільки такий правочин їх не породжує. Оскільки на підставі фіктивного правочину відсутня можливість передачі майна, restitutio in integrum виключається юридичною конструкцією фіктивного правочину. Якщо ж буде встановлено, що така передача de facto відбулася, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, і тому норма статті 234 ЦК України не підлягає застосуванню, адже фіктивний правочин de jure не породжує будь-яких правових наслідків. У свою чергу, правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (частина третя статті 234 ЦК України).

29.2. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони не бажають настання правових наслідків, обумовлених договором; усі сторони договору поінформовані про його фіктивність; письмовим текстом договору створюється лише видимість правовідносин між сторонами; мета вчинення фіктивного правочину не має значення.

29.3. Крім того, за висновками Верховного Суду, якщо хоча б одна зі сторін оспорюваного договору намагалася досягти правового результату, то цей правочин не може визнаватися фіктивним. Зокрема, як зазначено в постанові від 03.09.2019 у справі № 904/4567/18, Верховний Суд у застосуванні приписів статі 234 ЦК України у подібних правовідносинах виходив, зокрема, з того, що у випадку, коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний.

29.4. Практичне правозастосування виходить з того, що "фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним".

Такі висновки узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18 та від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).

30. Водночас слід враховувати, що у випадках коли сторона або інший учасник судового процесу, обґрунтовуючи свої вимоги або заперечення, послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для ухвалення рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. При цьому посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 921/490/18, від 15.07.2021 у справі № 927/531/18, від 15.07.2021 у справі № 906/601/20, від 22.04.2021 у справі № 925/1214/18, від 05.08.2021 у справі № 904/5682/19).

Щодо суті касаційної скарги

31. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірні договори про переведення боргу укладено 20.01.2016 між ТОВ "Ерса Союз" (кредитор), STOUT AGRO& OIL LP (первісний боржник) та ТОВ "Фруктовий Світ" (новий боржник). При цьому, судами встановлено, що за результатами переведення боргу ТОВ "Фруктовий світ" безоплатно взяло на себе зобов`язання STOUT AGRO& OIL LP на загальну суму 2 251 749,45 дол. США (на суму 568 346,61 дол. США за договором № 1 та на суму 1 683 402,84 дол. США за договором № 2).

32. За твердженням заявника оспорювані договори вчинені відповідачами, знаючи заздалегідь, що у боржника вже була наявна заборгованість, а взяті на себе додатково зобов`язання ТОВ "Фруктовий світ" порушують інтереси позивача як кредитора боржника у справі про банкрутство.

33. Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходили з того, що спірні договори укладені без економічної мети та є сумнівним, оскільки заборгованість за такими договорами не була висвітлена у балансах боржника за 2016-2017 роки. При цьому, судами враховано, що ТОВ "Фруктовий світ" не отримало прибутку та всупереч власним фінансовим інтересам набуло зобов`язання сплатити заборгованість за третю особу у розмірі, що перевищує його активи, що свідчить про відсутність будь-якої ділової чи підприємницької мети.

34. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій та враховує, що скаржником та відповідачами не спростовано у порядку, передбаченому положеннями статей 74 76 - 77 ГПК України встановлених судами обставин що розмір боргу, утворений за допомогою оспорюваних правочинів, дозволяє самостійно приймати будь-які рішення на зборах та комітеті кредиторів; рішення органу управління ТОВ "Фруктовий Світ" на укладення правочинів про переведення боргу відсутнє; на момент укладення договорів переведення боргу учасником ТОВ "Фруктовий Світ" з часткою 80% та на момент укладення договору цесії між ТОВ Ерса Союз" та ПМП "Бізнес- Трейдінг" (цесіонарій) єдиним учасником ПМП "Бізнес-Трейдінг" була одна і та сама особа - Хоптянець А.В.; на момент розгляду справи місцевим судом керівником ТОВ "Фруктовий Світ" є ОСОБА_3 , а керівником ПМП "Бізнес-Трейдінг" є ОСОБА_4 , які зареєстровані за однією адресою.

35. Верховний Суд звертає увагу, що для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості, при оскарженні угод боржника в порядку спеціальних норм КУзПБ, або за правилами норм ЦК України, суду слід розглядати відповідні заяви, пов`язані із недійсністю правочинів, із застосуванням засад змагальності сторін у поєднанні з детальною перевіркою реальності проведення господарських операцій та наміру створення саме тих правових наслідків, що притаманні певним видам господарських правочинів.

35.1. Водночас, з огляду на зазначені ознаки фіктивності спірних правочинів, які свідчать про те, що відповідачі (якими керують та учасниками яких є пов`язані особи) могли свідомо створити наявність невідображених у бухгалтерській звітності боргових зобов`язань у боржника перед третіми особами з метою штучного уведення боржника до процедур банкрутства та з метою уникнення відповідальності за взятими боржником на себе попередніми зобов`язаннями, а також за відсутності заяви про застосування позовної давності, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання таких правочинів недійсними за загальною процедурою, визначеною положеннями статей 203 215 234 ЦК України.

36. Щодо аргументів скаржника щодо неврахування апеляційним судом висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які наявні у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 911/956/17, від 02.12.2015 у справі №3-1085гс15, від 02.10.2019 у справі № 5006/5/396/2012, від 20.11.2019 у справі № 924/159/14, від 11.08.2020 у справі № 904/3457/19 та від 27.08.2020 у справі №904/4928/17, колегія суддів зазначає таке.

37. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

37.1. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

37.2. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Водночас зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

37.3. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

38. Колегія суддів зазначає, що висновки у судових рішеннях, на які посилається скаржник (постанови Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 911/956/17, від 02.12.2015 у справі № 3-1085гс15, від 02.10.2019 у справі № 5006/5/396/2012, від 20.11.2019 у справі № 924/159/14, від 11.08.2020 у справі № 904/3457/19 та від 27.08.2020 у справі № 904/4928/17) не можуть вважатися в цьому випадку подібними з огляду на те, що правовідносини у зазначених справах здійснювалось за іншого правового регулювання (без застосування положень статей 203 215 234 ЦК України), при іншому суб`єктному складі та в контексті інших досліджуваних судами доказів та встановлених фактичних обставин. Відтак, посилання скаржника на зазначені судові рішення є необґрунтованими з огляду на нерелевантність такої судової практики до правовідносин у цій справі.

39. Також Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на необхідність застосування статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки, як вбачається зі змісту заяви Лапаня Ю.П. та оскаржуваних судових рішень, в цьому випадку заявником здійснювалось посилання та судами було застосовано положення Цивільного кодексу України - статті 203 215 234 ЦК України, тобто використано загальні, а не спеціальні (стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", стаття 42 КУзПБ) підстави визнання правочину недійсним, про що також було зазначено апеляційним судом, який зазначив що підстави для оцінювання спору у цій справі судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам спеціального закону про банкрутство відсутні.

40. Враховуючи встановлені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про визнання недійсним оспорюваних договорів на підставі положень статей 203 215 234 ЦК України. При цьому, аргументи скаржника фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам та встановленим у справі обставинам, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

41. Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу ПМП "Бізнес-Трейдінг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2021 без участі представника ПМП "Бізнес-Трейдінг", чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд колегія суддів також вважає необґрунтованими з огляду на таке.

41.1. Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови апеляційного суду, звертаючись із відповідним клопотанням про відкладення розгляду справи ПМП "Бізнес-Трейдінг" у поданому клопотанні просило розгляд справи відкласти з посиланням на участь його представника в іншому судовому засіданні.

41.2. Тобто, причиною відкладення представником скаржника вказано не початок військових дій, а інші причини, які апеляційний суд обґрунтовано визнав неповажними та, з урахуванням положень статті 6 Європейської конвенції з прав людини, положень статей 2 270 ГПК України, дійшов правильного висновку про те, що чинне процесуальне законодавство не визначає пріоритетності одних судових процесів щодо інших, тому викладені у клопотанні причини неявки представника позивача у судове засідання, у зв`язку з чим клопотання скаржника про відкладення розгляду справи судом апеляційної інстанції було залишене без задоволення.

41.3. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до частин першої, другої статті 12-2 Закону України ""Про правовий режим воєнного стану" та з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX), в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України; повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

41.4. Відтак, з огляду на встановлені Законом України ""Про правовий режим воєнного стану" вимоги до органів судової влади, приписи ГПК України щодо строків на розгляд справи апеляційним судом, наявність у представника скаржника можливості подати відповідні заяви, доводи та заперечення завчасно, з моменту прийняття апеляційним судом ухвали від 10.01.2022 про призначення дати та часу судового засідання, а також з огляду на визначену у клопотанні підставу для відкладення розгляду справи, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд апеляційним судом у судовому засіданні, яке відбулось 24.02.2022.

42. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

42.1. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

42.2. У справі, що розглядається, Колегія суддів дійшла висновку, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

43. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

44. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

45. Згідно із частиною другою статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

46. На підставі викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ПМП "Бізнес-Трейдінг" та залишення оскаржуваних судових рішень - без змін.

Судові витрати

47. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286 296 300 301 308 309 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного малого підприємства "Бізнес-Трейдінг" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2022 у справі № 904/10560/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

С.В. Жуков