ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/8992/19 (910/20867/17)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М. - головуючого, Жуков С. В., Ткаченко Н. Г.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.

за участю представників сторін: Акціонерного товариства "Сбербанк" - адвоката Ягодки О. О. (довіреність № 640 від 07.08.2021), Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкордіа Альянс Трейд" - адвоката Патерилова В. В. (довіреність від 02.10.2020)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020

у справі № 910/8992/19 (910/20867/17)

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Акціонерного товариства "Сбербанк"

до: відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкордіа Альянс Трейд"

відповідача 2 - Публічного акціонерного товариства "Одеський Коровай"

відповідача 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріор-Трейд"

про визнання договору про переведення боргу від 07.12.2017 недійсним

в межах справи № 910/8992/19

за заявою Публічного акціонерного товариства "Одеський Коровай"

про банкрутство

ІСТОРІЯ ТА ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/8992/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Одеський Коровай" (далі - ПАТ "Одеський Коровай", Боржник).

Так, в липні 2019 року генеральний директор ПАТ "Одеський коровай" Дрючин О. В. звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство ПАТ "Одеський коровай" у зв'язку із тим, що задоволення одного або декількох кредиторів призведе до неможливості виконання зобов'язань в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ "Одеський коровай"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Боржника та призначено розпорядником його майна арбітражного керуючого Куліченка М. В.

Постановою Верховного Суду від 22.01.2020 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк України" задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 у справі № 910/8992/19 скасовано. Справу №910/8992/19 передано на новий розгляд до місцевого господарського суду на стадію прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.

За новим розглядом справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від
11.03.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ "Одеський коровай"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Боржника.

Поряд з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкордія Альянс Трейд" (далі - ТОВ "Конкордіа Альянс Трейд") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріор-Трейд" (далі - ТОВ "Пріор-Трейд") часткової суми заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги №15/04/16 від 15.04.2016 у розмірі 100 000,00 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог до 190 236 430,32 грн).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 порушено провадження у справі №910/20867/17 за позовом ТОВ "Конкордіа Альянс Трейд" до ТОВ "Пріор-Трейд" про стягнення 100 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/20867/17 замінено відповідача - ТОВ "Пріор-Трейд" на ПАТ "Одеський Коровай". Залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Пріор-Трейд". Прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до 190 236 430,32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2017, у зв'язку з набранням чинності 15.12.2017 Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", вирішено здійснювати розгляд справи №910/20867/17 у порядку загального позовного провадження, зі стадії розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.03.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (з 15.05.2018 Акціонерне товариство "Сбербанк").

13.08.2018 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ПАТ "Сбербанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Пріор-Трейд ", ПАТ "Одеський Коровай" та ТОВ "Конкордіа Альянс Трейд" про визнання договору про переведення боргу недійсним, посилаючись на приписи частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 у справі № 910/20867/17 відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ПАТ "Сбербанк" в межах справи №910/20867/17, з посиланням на статті 4, 49, пункт 1 частини 1 статті 175, статтю 234 ГПК України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 апеляційну скаргу ПАТ "Сбербанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 у справі №910/20867/17 залишено без задоволення, а резолютивну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 у справі №910/20867/17 викладено в такій редакції: "Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про визнання недійсним договору про переведення боргу від 07.12.2017 в межах справи №910/20867/17 - повернути заявнику".

Постановою Верховного Суду від 20.05.2019 касаційну скаргу АТ "Сбербанк" задоволено, скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019, справу №910/20867/17 передано до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо прийняття позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до спільного розгляду з первісними позовними вимогами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 прийнято позовну заяву АТ "Сбербанк" до ТОВ "Конкордіа Альянс Трейд ", ПАТ "Одеський Коровай", ТОВ "Пріор-Трейд" про визнання договору про переведення боргу недійсним, яка за своїм змістом є позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору, до розгляду у справі №910/20867/17. Вимоги за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору об'єднано в одне провадження з первісним позовом шляхом залучення АТ "Сбербанк" до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 матеріали справи №910/20867/17 за позовом ТОВ "Конкордіа Альянс Трейд" до ПАТ "Одеський Коровай" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ "Пріор-Трейд" про стягнення 190 236 430,32 грн; за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору АТ "Сбербанк" до відповідача 1 - ТОВ "Конкордіа Альянс Трейд", відповідача 2 - ПАТ "Одеський Коровай ", відповідача 3 - ТОВ "Пріор-Трейд" про визнання договору про переведення боргу недійсним передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/8992/19 про банкрутство ПАТ "Одеський Коровай".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 прийнято позовну заяву ТОВ "Конкордіа Альянс Трейд" до ПАТ "Одеський Коровай" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ "Пріор-Трейд" про стягнення 190 236 430,32 грн; за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, АТ "Сбербанк" до відповідача 1 - ТОВ "Конкордіа Альянс Трейд ", відповідача 2 - ПАТ "Одеський Коровай", відповідача 3 - ТОВ "Пріор-Трейд" про визнання договору про переведення боргу недійсним в межах справи № 910/8992/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 справу № 910/20867/17 за позовом ТОВ "Конкордіа Альянс Трейд" до відповідача ПАТ "Одеський Коровай" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ "Пріор-Трейд" про стягнення 190 236 430,32 грн; за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору АТ "Сбербанк" до відповідача 1 - ТОВ "Конкордіа Альянс Трейд", відповідача 2 - ПАТ "Одеський Коровай ", відповідача 3 - ТОВ "Пріор-Трейд" про визнання договору про переведення боргу недійсним передано для розгляду в межах справи №910/8992/19 про банкрутство ПАТ "Одеський Коровай" на підставі вимог статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.04.2020 справу № 910/20867/17 за позовом ТОВ "Конкордіа Альянс Трейд" до відповідача ПАТ "Одеський Коровай" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ "Пріор-Трейд" про стягнення 190 236 430,32 грн та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, АТ "Сбербанк" до відповідача 1 - ТОВ "Конкордіа Альянс Трейд" відповідача 2 - ПАТ "Одеський Коровай" відповідача 3 - ТОВ "Пріор-Трейд" про визнання договору про переведення боргу недійсним прийнято для розгляду в межах справи №910/8992/19 про банкрутство ПАТ "Одеський Коровай". Підготовче засідання призначено на
13.05.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 відкладено підготовче засідання на 10.06.2020.

09.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача -ТОВ "Конкордія Альянс Трейд" про відмову від позову та повернення судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 прийнято відмову ТОВ "Конкордія Альянс Трейд" за позовом ТОВ "Конкордіа Альянс Трейд" до відповідача ПАТ "Одеський Коровай" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ "Пріор-Трейд" про стягнення 190 236 430,32 грн. Закрито провадження у справі № 910/20867/17 в цій частині позовних вимог. Закрито підготовче провадження у справі №910/20867/17 за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, АТ "Сбербанк" до відповідача 1 - ТОВ "Конкордіа Альянс Трейд" відповідача 2 - ПАТ "Одеський Коровай" відповідача 3 - ТОВ "Пріор-Трейд" про визнання договору про переведення боргу недійсним. Призначено справу №910/20867/17 до розгляду по суті на
01.07.20.

Короткий зміст позовних вимог та обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

15 квітня 2016 року між ТОВ "Конкордія Альянс Трейд" (Позичальник) та ТОВ "Пріор-Трейд" (Позикодавець) укладено Договір №15/04/16 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2.1 Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 195 000 000,00грн.

Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 15.04.2017 (п. 3.1 Договору).

Так, позивач за первісним позовом зазначав, що останнім належним чином виконано зобов'язання щодо надання грошових коштів, що підтверджується платіжними дорученням, наявними у матеріалах справи, однак ТОВ "Пріор-Трейд" в порушення умов Договору зобов'язання не виконано у повному обсязі, що підтверджується Актом звірки розрахунків станом на 08.11.2017, відповідно до якого сума невиконаного зобов'язання становить 190 236 430,32 грн.

В ході розгляду справи, 07.12.2017 між ТОВ "Конкордія Альянс Трейд", ТОВ "Пріор Трейд" та ПАТ "Одеський коровай" було укладено Договір про переведення боргу, відповідно до якого первісний боржник (ТОВ "Пріор Трейд") переводить борг за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №15/04/16 від 15.04.2016, укладеного між ТОВ "Конкордія Альянс Трейд" та ТОВ "Пріор Трейд", внаслідок чого, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 замінено відповідача - ТОВ "Пріор-Трейд" на ПАТ "Одеський Коровай".

У подальшому, АТ "Сбербанк" звернулось до суду із позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову, у межах якого просив суд визнати недійсним договір від 07.12.2017 про переведення боргу, укладений між ТОВ "Конкордія Альянс Трейд ", ТОВ "Пріор Трейд" та ПАТ "Одеський коровай", оскільки вказаний договір є таким, що не відповідає вимогам закону та з огляду на його фіктивність має бути визнаний недійсним.

Правова позиція АТ "Сбербанк" обґрунтована наступним.

Станом на дату укладення Договору про переведення боргу, ПАТ "Одеський коровай" мав та має значні грошові зобов'язання перед кредиторами, зокрема перед АТ "Сбербанк" на підставі договорів про відкриття кредитних ліній №18-В/10 від
24.06.2010 року та №17-В/10 від 24.06.2010 та договору поруки від 12.03.2012.

Сума грошових зобов'язань ПАТ "Одеський коровай" перед АТ "Сбербанк" складає більше 750 000 000,00 грн. Так, відділом примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України у відношенні до ПАТ "Одеський коровай", як боржника, відкрито виконавчі провадження про стягнення на користь АТ "Сбербанк" грошових коштів та інформацію про ПАТ "Одеський коровай" внесено до Єдиного державного реєстру боржників. Відтак, зважаючи на багатомільйонні кредитні зобов'язання ПАТ "Одеський коровай", укладення спірного Договору унеможливлює реальне його виконання, свідчить про те, що сторони на момент вчинення правочину наперед передбачали та свідомо допускали або навіть бажали ненастання правових наслідків, які обумовлюються цим договором, що в свою чергу підпадає під ознаки фіктивного правочину.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 у справі №910/8992/19 (910/20867/17) (суддя Мандичев Д. В. ) у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, АТ "Сбербанк" відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний договір не має ознак фіктивності, а АТ "Сбербанк" належними та допустимими доказами не доведено обставини, за наявності яких спірний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі статті 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Суд вказав на те, що АТ "Сбербанк" не довів, яке його право чи інтерес, за захистом яких він звернувся до суду, порушено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 (колегія суддів: Доманська М. Л. - головуючий, ПантелієнкоВ. О., Верховець А. А.) апеляційну скаргу АТ "Сбербанк" залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 у справі №910/8992/19 (910/20867/17) залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні погодився з позицією місцевого господарського суду, що АТ "Сбербанк" належними та допустимими доказами не доведені обставини, за наявності яких спірний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі статті 234 ЦК України, фіктивності цього правочину АТ "Сбербанк" не доведено в суді.

Доводи АТ "Сбербанк" про порушення оскаржуваним договором його прав та інтересів, судом апеляційної інстанції не взято до уваги, оскільки скаржником не доведено, які несприятливі наслідки для нього настали у зв'язку з укладенням оскаржуваного договору, та яким чином можуть бути в майбутньому порушені його інтереси, пов'язані із вчиненням такого правочину.

За висновком апеляційного суду, сама по собі наявність у АТ "Сбербанк" інтересу щодо повернення запозичених ПАТ "Одеський коровай" грошових коштів, не може бути покладена в основу позовних вимог про визнання недійсним договору від 07.12.2017 про переведення боргу, що укладений між ТОВ "Конкордія Альянс Трейд", ТОВ "Пріор Трейд" та ПАТ "Одеський коровай".

Судом також зазначено, що встановлена відсутність підстав визнання спірного правочину недійсним свідчить про те, що подання АТ "Сбербанк" такого позову спрямоване на втручання останнього в господарську діяльність іншої юридичної особи, що у свою чергу порушує принцип автономності господарської діяльності.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог та доводів заявника касаційної скарги

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Сбербанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 у справі №910/8992/19 (910/20867/17).

Посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема пункту 6 статті 3, частини 3 статті 13, частини 5 статті 203, статей 215, 234 ЦК України та статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України), та порушенням норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частини 5 статті 236 ГПК України, скаржник просить суд їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним Договір про переведення боргу від 07.12.2017, який укладено між ТОВ "Пріор-Трейд ", ПАТ "Одеський Коровай" та ТОВ "Конкордіа Альянс Трейд".

У якості підстави касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржник посилається на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 13.04.2016 у справі №908/4804/14, від 07.12.2018 у справі №910/7547/17, від 28.02.2019 у справі № 646/3972/16-ц, від 06.03.2019 у справі №317/3272/16-ц та сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від
03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц висновок щодо застосування статті 234 ЦК України.

Доводи інших учасників справи

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до положень частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

РОЗГЛЯД КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

Касаційне провадження

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/8992/19 (910/20867/17) визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - (головуючий), Пєсков В. Г., Жуков С. В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 19.11.2020.

У зв'язку з перебуванням судді Пєскова В. Г. на лікарняному, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів:

Огороднік К. М. - (головуючий), Ткаченко Н. Г., Жуков С. В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 08.12.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2020, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Сбербанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 у справі №910/8992/19 (910/20867/17); призначено касаційну скаргу до розгляду на 20.01.2021 о 11:55год.

У судове засідання 20.01.2021 з'явилися представники АТ "Сбербанк" - адвокат Ягодка О. О. та ТОВ "Конкордіа Альянс Трейд" - адвокат Патерилов В. В., які надали пояснення у справі. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином.

Оскільки явка представників сторін не була визнана обов'язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших повноважних представників учасників справи.

При цьому, Суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 300 ГПК України (в редакції ~law61~ від 15.01.2020) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статті 300 ГПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права

Переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників учасників справи, Верховного Суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Предметом даного спору є позовна вимога АТ "Сбербанк" як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову, про визнання недійсним договору про переведення боргу.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили із того, що (1) АТ "Сбербанк", як заінтересована особа в розумінні частини 3 статті 215 ЦК України, що не є стороною оскаржуваного договору, не довів, яке його право чи інтерес, за захистом яких він звернувся до суду, порушено; (2) оскаржуваний договір не має ознак фіктивності, а АТ "Сбербанк" належними та допустимими доказами не доведено обставини, за наявності яких спірний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі статті 234 ЦК України.

Суд касаційної інстанції вважає висновок судів про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору про переведення боргу з підстав його фіктивності передчасним, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до частини 1 статі 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1 статті 215 ЦК України.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.

Отже, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході розгляду справи №910/20867/17 за позовом ТОВ "Конкордіа Альянс Трейд" до відповідача ТОВ "Пріор-Трейд" (в подальшому заміненого на ПАТ "Одеський Коровай" на підставі спірного договору про переведення боргу) про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги, третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, АТ "Сбербанк" подано позов до ТОВ "Пріор-Трейд", ПАТ "Одеський Коровай" та ТОВ "Конкордіа Альянс Трейд" про визнання договору про переведення боргу недійсним.

Тобто, з позовною вимогою щодо визнання договору про переведення боргу недійсним звернулась не сторона цього договору, а заінтересована особа - АТ "Сбербанк", яка вважає порушеними свої права та інтереси.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Як зазначалось вище, однією із підстав для відмови у задоволені позовних вимог судами попередніх інстанцій визначено й те, що позивачем, - АТ "Сбербанк", не доведено порушення його прав та інтересів оскаржуваним договором.

Поряд з цим, судами встановлено та матеріалами справи підтверджується той факт, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 вказану справу №910/20867/17 прийнято для розгляду в межах справи №910/8992/19 про банкрутство ПАТ "Одеський Коровай".

Таким чином, розгляд позову АТ "Сбербанк" до вказаних вище відповідачів про визнання договору про переведення боргу недійсним здійснювався в межах справи про банкрутство ПАТ "Одеський Коровай", яке було стороною спірного договору.

Колегія суддів вертає увагу, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю як Закону про банкрутство (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), так і Кодексу України з процедур банкрутства (норми якого слугували підставою для передачі даного спору для розгляду в межах справи про банкрутство), які передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

За приписами статті 1 Закону про банкрутство сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

За змістом ч. 1,2 та 9 статті 45 Закону про банкрутство кошти, одержані від продажу майна банкрута спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею; вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків установлених ~law62~; погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Суд зазначає, що оскільки задоволення кредиторських вимог відбувається за рахунок майна боржника, то можливе включення до реєстру штучно створених вимог на підставі договорів, які не відповідають вимогам закону, прямо впливають на права кредиторів такого боржника щодо задоволення їх вимог у справі про банкрутство.

Як вбачається з позовної заяви АТ "Сбербанк" (т. с. 2, а. с. 89-93), позивач стверджував щодо наявності у Боржника, - ПАТ "Одеський Коровай", на момент вчинення спірного правочину значних грошових зобов'язань перед кредиторами, зокрема перед АТ "Сбербанк" більше 750 000 000,00грн, що підтверджено відповідними судовими рішеннями. Позивач також зазначав, що внаслідок укладення спірного договору було створено штучну кредиторську заборгованість у обсязі, достатньому для отримання контролю за можливою процедурою банкрутства з метою подальшого ухилення від сплати кредитних зобов'язань.

Вказані обставини залишились без належної правової оцінки судів першої та апеляційної інстанцій.

Водночас, без врахування обставин застосування в подальшому процедур банкрутства до ПАТ "Одеський Коровай", яке було стороною спірного договору, а також без належної правової оцінки доводів АТ "Сбербанк" про наявність у Боржника на момент вчинення спірного правочину значних грошових зобов'язань, зокрема, перед кредитором АТ "Сбербанк" більше 750 000 000,00грн, колегія суддів вважає необґрунтованим та передчасним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність порушеного права у позивача при оспорюванні договору.

Крім наведено, колегією суддів враховується, що угоди, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином.

Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Отже фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, також зазначав, що позивач не довів наявність підстав для визнання правочину недійсним, оскільки договір про переведення боргу відповідачами укладено користуючись наданим їм законом правом вільного волевиявлення на укладення договору.

Втім, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без належної оцінки та аналізу дій сторін договору в контексті добросовісності/недобросовісності та зловживання правом щодо кредитора і його майнових інтересів.

Як зазначалось вище, для вирішення питання про визнання недійсним правочину оспорюваного заінтересованою особою правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи.

У даному випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов'язаних із вчиненням такого правочину.

Тому, у разі оскарження правочину заінтересованою особою необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із частинами 2 та 3 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З конструкції частини 3 статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статі 2 ГПК України).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від
02.11.2004 № 15-рп/2004).

Суд наголошує, правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов'язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Тому, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Відтак, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

З матеріалів справи вбачається (т. с. 2, а. с. 89-130), що у позовній заяві АТ "Сбербанк" посилався на таке:

- відділом примусового виконання рішень ДВС у відношенні до ПАТ "Одеський Коровай" як боржника (із підтвердженої відповідними судовими рішеннями заборгованості більш ніж на 750 000 000,00 грн) відкрито виконавчі провадження про стягнення на користь АТ "Сбербанк" грошових коштів. Інформацію про ПАТ "Одеський Коровай" як боржника внесено до Єдиного державного реєстру боржників.

На підтвердження вказаних обставин до позовної заяви долучено відповідні докази - роздруківка із офіційного сайту Міністерства юстиції України, копію постанови про відкриття виконавчого провадження;

- ТОВ "Конкордіа Альянс Трейд" та ТОВ "Пріор-Трейд", які укладали з ПАТ "Одеський Коровай" спірний договір про переведення боргу, мали всі можливості для перевірки платоспроможності боржника, - ПАТ "Одеський Коровай", оскільки інформація про боргові зобов'язання останнього була внесена до Єдиного державного реєстру боржників". Укладення спірного договору за наявності прострочених грошових зобов'язань, які по суті унеможливлюють реальне виконання такого договору, свідчать про те, що сторони на момент вчинення правочину наперед передбачали та свідомо допускали або навіть бажали ненастання правових наслідків, які обумовлювалися цим договором;

- використання такого механізму виникнення у ПАТ "Одеський Коровай" грошового обов'язку на суму більшу ніж 190 000 000,00 грн може лише слугувати інструментом для реалізації процедури фіктивного банкрутства, оскільки боржник взяв на себе завідомо невиконуване зобов'язання, діючи на шкоду як собі, так і іншим кредиторам;

- зважаючи на реальне невиконання Договору про відступлення права вимоги сторонами, про що в тому числі свідчить відсутність в матеріалах справи доказів виконання умов пункту 1.5. цього договору, а саме доказів оплати боржником новому кредитору винагороди в розмірі 1 000 000,00грн свідчить про наявність умислу обох сторін, спрямованого на укладення договору без реальних правових наслідків.

У справі, яка переглядається, ухвалюючи судові рішення щодо відмови у задоволенні позову АТ "Сбербанк" суди попередніх інстанцій лише послались на вільне волевиявлення сторін на укладення договору про переведення боргу.

Однак, обмежившись лише даними обґрунтуваннями, місцевий господарський суд разом із судом апеляційної інстанції залишили поза увагою вказані доводи та надані позивачем докази в обґрунтування заявлених вимог.

Зокрема, судами не досліджено, що вчинення оспорюваного договору відбулось за обставин здійснення органами ДВС заходів щодо примусового стягнення заборгованості боржника, відтак не надано належної правової оцінки платоспроможності такого боржника та його дій щодо взяття на себе нових зобов'язань у період існування у нього невиконаного зобов'язання із погашення заборгованості перед іншим кредитором.

Поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишились доводи позивача про відсутність в матеріалах справи доказів виконання умов спірного договору щодо оплати первісним боржником новому кредитору винагороди в розмірі 1 000 000,00
грн, що, на переконання позивача, свідчить про наявність умислу обох сторін, спрямованого на укладення договору без реальних правових наслідків.

Крім того, судами попередніх інстанцій залишено без належної юридичної оцінки аргументи позивача щодо того, що використання такого механізму виникнення у ПАТ "Одеський Коровай" грошового обов'язку на суму більшу ніж 190000000,00 грн може лише слугувати інструментом для реалізації процедури фіктивного банкрутства, враховуючи обставини того, що самими судами встановлені обставини відкриття ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 провадження у справі про банкрутство ПАТ "Одеський коровай" за заявою боржника.

Крім того, зазначаючи про вчинення відповідачами правочину, керуючись наданою їм статтею 627 ЦК України свободою договору, суди не врахували, що остання включає у себе також необхідність урахування вимог розумності та справедливості.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що судами попередніх інстанцій не надано належного обґрунтування відповідності оспорюваного правочину критеріям розумності, не встановлено обставин того, чи спірний договір мав на меті добросовісне виконання зобов'язань, чи фактично був направленим на зменшення розміру активів боржника, а також того, чи міг боржник, - ПАТ "Одеський коровай", на час укладення договору про переведення боргу виконувати власні фінансові зобов'язання, та чи додаткове фінансове зобов'язання за спірним договором не суперечить вимогам частини 5 5 статті 203 ЦК України, що є підставою для визнання їх недійсними у відповідності до частини 1 1 статей 215, 234 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалені у цій справі судові рішення вищезгаданим вимогам в повній мірі не відповідають, оскільки не з'ясувавши всіх обставин, що входять до предмету доказування у цій справі та наведені вище, не дослідивши всіх доказів, попередні судові інстанції припустилися порушення вимог статей 13, 86, частини 5 статті 236 ГПК України щодо повного, всебічного дослідження обставин та доводів сторін, які мають значення для правильного вирішення даної справи.

Допущені процесуальні порушення є такими помилками, які не забезпечили справедливого розгляду справи. Рішення судів, прийняті з порушенням норм процесуального права, не можуть вважатися такими, що відповідають приписам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на справедливий суд.

З огляду на обмеження, визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення, оскільки оцінка доказів та достовірне з'ясування усіх фактичних обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених вказаною статтею процесуального закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статей 308, 310 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Встановивши зазначені у цій постанові порушення, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін, зокрема, визначити, чи діяли відповідачі добросовісно та розумно, чи не мали наміру, реалізуючи власні повноваження, завдати шкоди позивачу. В залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством розглянути вимоги АТ "Сбербанк" з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого розгляду в судовому рішенні.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 ГПК України у зв'язку із скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 у справі №910/8992/19 (910/20867/17) скасувати.

3. Справу №910/8992/19 (910/20867/17) в скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

Н. Г. Ткаченко