ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 905/2030/19 (905/2445/19)

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:

Жукова С. В. - головуючого,

Банаська О. О.,

Білоуса В. В.,

Васьковського О. В.,

Картере В. І.,

Огородніка К. М.,

Пєскова В. Г.,

Погребняка В. Я.,

Ткаченко Н. Г.

за участі секретаря: Купрейчук С. П.,

за участі: Боржника (представник ПАТ "Геркулес") - Ципляк П. С. (ордер АА № 1059109 від 04.11.2020); Скаржника 1 (представник ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста") - Колісниченко Є. Ю. (дов. № 7 від 12.01.2021); Скаржника 2 (представник АТ "Банк Кредит Дніпро") - Лук'яненко К. Г. (дов. № 7 від
04.01.2021),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу "EasyCon" касаційні скарги Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"

на рішення Господарського суду Донецької області від 04.11.2020 (суддя - Сушко Л. М. )

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 (головуючий суддя - Білецька Л. М. ; судді - Парусніков Ю. Б., Чередко І. М. )

у справі за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Провінція Плюс"

Приватного акціонерного товариства "Геркулес",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні

позивача - Приватне підприємство "Український продукт",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні 1-го

відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Погорєлов Броніслав Сергійович

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.02.2016 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б. С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим № 385), -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог та заперечень відповідачів

1. Господарським судом Донецької області здійснюється провадження у справі № 905/2030/19, яка відкрита ухвалою місцевого господарського суду від 18.11.2019 за заявою Приватного підприємства "Маріната" про визнання банкрутом Приватного акціонерного товариства "Геркулес".

2.16.08.2019 АТ "Банк Кредит Дніпро" (далі -АТ "Банк Кредит Дніпро", позивач) подано до господарського суду міста Києва позовну заяву б/н від 16.08.2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Провінція Плюс" (далі - ТОВ "Провінція Плюс", відповідач-1) та Приватного акціонерного товариства "Геркулес" (далі - ПрАТ "Геркулес", відповідач-2), з проханням:

- визнати недійсним укладений 20.02.2016 між ПрАТ "Геркулес" та ТОВ "Провінція Плюс" договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме цілісного майнового комплексу загальною площею 2 834 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 822452914129), який складається з: А, а, п/д - нежила будівля площею 887,9 кв. м; Б - склад площею 864,2 кв. м; В - склад площею 853,9 кв. м; Г - гараж площею 228 кв. м; 1-3 - огорожа; І-ІІ - змощення, що розташоване за адресою: вул. Остапа Вишні, 22, м. Краматорськ, Донецька область (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б. С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим № 380);

- визнати недійсним укладений 22.02.2016 між ПрАТ "Геркулес" та ТОВ "Провінція Плюс" договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме нежитлових будівель (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 356881463101), які складаються із: літера А-1 площею 360,0 кв. м, літера Б-1 площею 265,8 кв. м, літера Г-2 площею 22,3 кв. м, літера Е-2 площею 426,3 кв. м, що розташовані за адресою: вул. Ревкомівська, 62-В, м. Харків (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б. С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим № 389);

- визнати недійсним укладений 22.02.2016 між ПрАТ "Геркулес" та ТОВ "Провінція Плюс" договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення загальною площею 444 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 853999214123), яке складається із нежитлової будівлі літ. Б-2, нежитлової прибудови літ. Б1-2, щитової літ. Б-1, рампи з навісом літ. 61-1, що розташовані за адресою: вул. Червонофлотська, 119-А, м. Маріуполь, Донецька область (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б. С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим № 388);

- визнати недійсним укладений 22.02.2016 між ПрАТ "Геркулес" та ТОВ "Провінція Плюс" договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме будівель та споруд загальною площею 597,3 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 426267412101), які складаються з: адміністративної будівлі, Б-2, Б1-1, б, 61 загальною площею 597,3 кв. м, насосної станції, М, приймача зливних стоків № 18, замощення (асфальтобетон) І загальною площею 7180 кв. м, навісу Ф, що розташовані за адресою: вул. Саранська, 61, м. Дніпро (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б. С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим № 387);

- визнати недійсним укладений 22.02.2016 між ПрАТ "Геркулес" та ТОВ "Провінція Плюс" договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме комплексу (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 118404412110), який складається з: господарчої будівлі А-1 площею 1730,30 кв. м, господарчої будівлі Б площею 128,6 кв. м, господарчої будівлі Г площею 145,4 кв. м, гаража Ж площею 86,6 кв. м, замощення І, паркану 1, що розташовані за адресою: вул. Телевізійна, буд. 3-Е, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б. С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим № 385);

- визнати недійсним укладений 19.03.2016 між ПрАТ "Геркулес" та ТОВ "Провінція Плюс" договір дарування 46/50 часток нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 126291014132), а саме: А-1 - будівля контори загальною площею 238,2 кв. м, а1 - тамбур, а1-1 - ганок, а2-1 - ганок, аЗ-1 - котельня, а4-1 - веранда, а5-1 - ганок, 1/25 Пд-1 - підвал, пд1-1 - навіс, Б-1 - склад загальною площею 128,8 кв. м, В1 - склад загальною площею 67,7 кв. м, в1 - навіс, Г1 - автомийка спецавтотранспорту загальною площею 121,2 кв. м, г1 - оглядова яма, Д1 - навіс, № 1 - огорожа, № 2 - ворота, І - вимощення, що розташовані за адресою: вул. Артема (Шосейна), 135, м. Красноармійськ (Покровськ), Донецька область (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б. С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим № 643).

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 суд роз'єднав позовні вимоги у справі № 910/11174/19, виділивши їх в самостійні провадження.

4. Так, позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 22.02.2016 між ПрАТ "Геркулес" та ТОВ "Провінція Плюс", а саме комплексу (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 118404412110), який складається з: господарчої будівлі А-1 площею 1 730,30 кв. м, господарчої будівлі Б площею 128,6 кв. м, господарчої будівлі Г площею 145,4 кв. м, гаража Ж площею 86,6 кв. м, замощення І, паркану 1, що розташовані за адресою: вул. Телевізійна, буд. 3-Е, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б. С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим № 385), виділена в самостійне провадження, матеріали справи в зазначеній частині позовних вимог передано за виключною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

5. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2019 передано матеріали справи № 910/11174/19 за позовом АТ "Банк Кредит Дніпро" до ТОВ "Провінція Плюс" та ПрАТ "Геркулес" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна Господарському суду Донецької області (пр.

Науки, м. Харків, 561022), в провадженні якого перебуває справа №905/2030/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Геркулес", для розгляду спору по суті в межах цієї справи.

6. Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду Господарського суду Донецької області від 24.12.2019 встановлено єдиний унікальний номер судової справи № 905/2445/19 та передано її судді Чорненькій І.

К., у провадженні якої перебуває справа про банкрутство ПрАТ "Геркулес" № 905/2030/19.

7. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.12.2019, зокрема, прийнято до провадження справу № 905/2445/19 за позовом АТ "Банк Кредит Дніпро", м. Київ. до відповідача-1 - ТОВ "Провінція Плюс", м. Київ, відповідача-2 - ПрАТ "Геркулес", Донецька область, м. Краматорськ, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне підприємство "Український продукт", третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Погорєлов Броніслав Сергійович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного
22.02.2016 між ПрАТ "Геркулес" та ТОВ "Провінція Плюс", а саме: комплексу (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 118404412110), який складається з: господарчої будівлі А-1 площею 1 730,30 кв. м, господарчої будівлі Б площею 128,6 кв. м, господарчої будівлі Г площею 145,4 кв. м, гаража Ж площею 86,6 кв. м, замощення І, паркану 1, що розташовані за адресою: вул. Телевізійна, буд. 3-Е, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б. С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим № 385).

8. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.02.2016 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б. С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим № 385) Закону України "Про нотаріат", оскільки відповідно до Закону України "Про нотаріат" (в редакції, чинній на лютий 2016 року) при посвідченні угод про відчуження або заставу житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна, а також те, що зазначений договір відчуження (купівлі-продажу) нерухомого майна укладено з метою уникнення майнової відповідальності ПрАТ "Геркулес" як поручителя перед АТ "Банк Кредит Дніпро" за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ від 19.06.2013, з урахуванням договору поруки № 190613-П від 19.06.2013.

8.1. Позивач зазначає, що станом на дату укладання оскаржуваного правочину - договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.02.2016 (посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б. С. та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим № 385) на майно ПрАТ "Геркулес", на його думку, було накладено арешти згідно з:

- постановою Амур-Нижньодніпровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 23.03.2015 в рамках виконавчого провадження № 46979093 (чинність арешту в рамках виконавчого провадження, як зазначає позивач, підтверджується, на його думку, інформацією з сайту Міністерства юстиції України, ідентифікатор доступу на сторінці Автоматизованої системи виконавчого провадження: № 62ГА6481В88Г);

- постановами відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 25.05.2015 в рамках виконавчого провадження № 47644372 та від 04.11.2015 в рамках виконавчого провадження № 49282498 (чинність арешту в рамках виконавчого провадження № 47644372 та № 49282498 станом на 19.03.2016 підтверджується, на його думку, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2016 у справі № 904/2301/15 та матеріалами справи з оскарження бездіяльності органів ДВС).

9. Відповідачі проти позову заперечують, стверджуючи таке:

- сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.02.2016 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б. С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим № 385) виконані належним чином всі обов'язки за договором, зокрема щодо оплати, нотаріального посвідчення договору, укладення акта приймання-передачі нерухомого майна, та, відповідно, жодних підстав для визнання зазначеного правочину недійсним не існує;

- відповідачі не погоджуються з твердженнями позивача щодо порушення при укладенні спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна Закону України "Про нотаріат", оскільки посилання позивача на наявність обтяження майна ПрАТ "Геркулес" на момент укладання спірного договору повністю не відповідають дійсності;

- відповідач-2 звертає увагу, що ПрАТ "Геркулес" є фінансовим поручителем ПП "Український продукт", а не майновим, оскільки договори іпотеки не укладалися.

Позивач не є ані стороною договору купівлі-продажу, ані особою, яка має відношення до майна ПрАТ "Геркулес" або ТОВ "Провінція Плюс", а тому можна констатувати відсутність порушеного права позивача; позивач вводить суд в оману щодо наявності арештів майна ПрАТ "Геркулес" згідно з виконавчим провадженням № 46979093, оскільки це виконавче провадження було відкрито на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2015 у справі № 904/2301/15. При цьому рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2015 у справі № 904/2301/15 відмовлено в задоволенні позову про стягнення заборгованості та скасовано заходи забезпечення позову. Рішення не було оскаржене та набуло законної сили. На підставі зазначеного рішення постановою від 21.01.2016 у ВП № 46979093 арешт з майна ПрАТ "Геркулес" був знятий;

- щодо арештів за виконавчими провадженнями № 47644372 та № 49282498, на які посилається позивач, відповідач-2 зазначає, що всі арешти були скасовані на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2015 у справі № 904/2301/15. Водночас Департаментом ДВС Міністерства юстиції України станом на 04.02.2020 виконавчі дії щодо звільнення майна від арешту фактично не були здійснені в строки, передбачені законодавством, що обумовило необхідність звернення до суду з відповідною скаргою. Проте орган ДВС самостійно зняв всі арешти, що обумовило відкликання скарги на бездіяльність;

- відповідачі зазначають, що факт відсутності обтяжень нерухомого майна ПрАТ "Геркулес" на дату укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна -
22.02.2016 підтверджується витягами, отриманими приватним нотаріусом Погорєловим Б. С., як цього вимагає чинне законодавство, які містяться в матеріалах справи та не спростовані позивачем.

Також, за твердженням відповідача-2, на момент укладення спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.02.2016 (посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б. С. та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим № 385) відсутні будь-які рішення суду щодо примусового стягнення заборгованості з ПрАТ "Геркулес" на користь ПАТ "Банк Кредит Дніпро".

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10.19.06.2013 між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (позивач) та Приватним підприємством "Український продукт" (позичальник) було укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ (далі - генеральний договір), відповідно до якого визначаються загальні умови надання банком кредитів (траншів) позичальнику в майбутньому. Конкретний порядок, істотні умови надання кредитів визначаються кредитним договором, що укладається сторонами в рамках цього договору і є його невід'ємною частиною (пункт 2.2 генерального договору).

11. Відповідно до пункту 2.4 генерального договору банк надає позичальнику послуги із здійснення кредитних операцій в межах загальної суми ліміту кредитування в розмірі 15 000 000,00 грн; строки користування кожним окремим кредитом визначаються відповідним кредитним договором; заборгованість за кредитами має бути погашена в строки, зазначені у відповідних кредитних договорах, але не пізніше 18.06.2014 року, що відповідає строку дії цього договору.

12. Як забезпечення виконання позичальником зобов'язань за генеральним договором № 190613-КЛВТ від 19.06.2013 між позивачем АТ "Банк Кредит Дніпро" та ПрАТ "Геркулес" (поручитель, відповідач-2) укладено договір поруки № 190613-П від
19.06.2013 (далі - договір поруки), за яким ПрАТ "Геркулес" зобов'язався солідарно відповідати перед АТ "Банк Кредит Дніпро" за виконання зобов'язань позичальника за генеральним договором № 190613-КЛВТ від 19.06.2013 - Приватного підприємства "Український продукт".

13. Предметом договору поруки № 190613-П від 19.06.2013 є зобов'язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов'язань Приватного підприємства "Український продукт" за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ від 19.06.2013, з усіма змінами та доповненнями до нього або тих, які можуть виникнути на підставі нього в майбутньому, укладеного між кредитором та позичальником, і з кредитних договорів, які будуть укладені в майбутньому в рамках генерального договору, а саме:

- щодо повернення кредитів у сумі 15 000 000,00 грн відповідно до пункту 2.4 генерального договору зі строком повернення отриманих кредитів у строки, зазначені у відповідних договорах про надання кредиту (траншу), але не пізніше
18.06.2014 року, відповідно до пункту 2.4 генерального договору, зі строком дії генерального договору до 18.06.2014 року, відповідно до пунктів 2.4,5.1 генерального договору;

- щодо сплати пені, комісії і штрафних санкцій відповідно до пунктів 2.9,3.4.3,6.1 генерального договору, розділу 6 генерального договору, а також здійснювати всі інші платежі в порядку і на умовах, що визначені генеральним договором та кредитним договором, та/або цим договором (далі - основне зобов'язання) (пункт
1.1 договору поруки).

14. У пункті 2.1.2 договору поруки № 190613-П від 19.06.2013 відповідач-2 ПрАТ "Геркулес" зобов'язався повідомляти позивача впродовж п'яти днів про будь-які дії щодо змін своєї організаційно-правової форми, предмета та напрямків діяльності, проведені перереєстрації в органах державної влади, зміни адреси, створення або встановлення учасником нових осіб, зміни структури складу засновників/учасників, укладення з третіми особами будь-яких угод про спільну діяльність, якими передбачено розподіл прибутку поручителя або передача його власного майна у спільну діяльність, або інших змін, що можуть вплинути на виконання поручителем зобов'язань за цим договором поруки.

15. У подальшому, 22.02.2016, між ПАТ "Геркулес" та ТОВ "Провінція Плюс" укладено низку договорів, серед яких договір купівлі-продажу комплексу (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 118404412110), який складається з: А-1 - господарча будівля площею 1 730,30 кв. м, Б - господарча будівля площею 128,6 кв. м, Г - господарча будівля площею 145,4 кв. м, Ж - гараж площею 86,6 кв. м, І - замощення, 1 - паркан, що розташовані за адресою: вул. Телевізійна, буд. 3-Е, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б. С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим № 385).

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

16. Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.11.2020 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) відмовлено в задоволенні позовних вимог АТ "Банк Кредит Дніпро", м. Київ, до відповідача-1 - ТОВ "Провінція Плюс", м. Київ, відповідача-2 - ПрАТ "Геркулес", Донецька область, м. Краматорськ, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне підприємство "Український продукт", третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Погорєлов Броніслав Сергійович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від
22.02.2016, а саме: комплексу (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 118404412110), який складається з: господарчої будівлі А-1 площею 1 730,30 кв. м, господарчої будівлі Б площею 128,6 кв. м, господарчої будівлі Г площею 145,4 кв. м, гаража Ж площею 86,6 кв. м, замощення І, паркану 1, що розташовані за адресою: вул. Телевізійна, буд. 3-Е, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б. С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим № 385).

17. Рішення суду першої інстанції мотивовано посиланням на приписи статей 4, 6, 11, 15, 16, 203, 215, 216, 627, 628, 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини 2 статті 55 Закону України "Про нотаріат", статей 11,57 Закону Про виконавче провадження", статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), статей 68, 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) тим, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що укладений відповідачами договір купівлі-продажу будівель та споруд від 22.02.2016 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б. С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим № 385), суперечить вимогам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, і не довів порушення саме його цивільних прав та інтересів діями відповідачів у справі. Крім того, місцевий господарський суд послався на те, що доказами у справі підтверджується як факт переходу до ТОВ "Провінція Плюс" (відповідач-1) права власності на нерухоме майно за спірним договором, так і факт оплати ТОВ "Провінція Плюс" на користь ПрАТ "Геркулес" (відповідач-2) вартості проданого майна.

17.1. Судом першої інстанції встановлено, що матеріали справи містять витяг за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 136243519 від 22.02.2016, який надано суду ТОВ "Провінція Плюс" (т.3, ст.128) із матеріалів нотаріальної справи. Відповідно до відомостей зазначеного витягу № 136243519 від 22.02.2016 (дата і час пошуку:
22.02.2016 13:33:46; пошук виконав: приватний нотаріус Погорєлов Броніслав Сергійович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; підстава користування інформацією: для вчинення нотаріальної дії; "Параметр запиту" - адреса об'єкта нерухомого майна: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Телевізійна, будинок 3-Е; "Актуальна інформація про об'єкт нерухомого майна" - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 118404412110; об'єкт нерухомого майна: комплекс; адреса: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Телевізійна, будинок 3-Е) будь-які обтяження об'єкта нерухомого майна відсутні (копія витягу № 136243519 від 22.02.2016, сформованого приватним нотаріусом Погорєловим Б. С. із матеріалів нотаріальної справи). Наведеним, на переконання місцевого господарського суду, спростовуються доводи позивача про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження майна ПрАТ "Геркулес" під час дії чинних арештів та здійснення виконавчих дій, які здійснювалися на підставі судових рішень, прийнятих Господарським судом Дніпропетровської області.

18. Східний апеляційний господарський суд у постанові від 09.02.2021 рішення Господарського суду Донецької області від 04.11.2020 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) залишив без змін.

19. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог та зазначив, що ПрАТ "Геркулес", який здійснював відчуження майна за договором купівлі-продажу від
22.02.2016, не є безпосереднім боржником позивача, а є фінансовим поручителем, отже, на відміну від іпотечного зобов'язання, фінансова порука не пов'язана з переданням будь-якого майна, в тому числі нерухомого майна, що є предметом відчуження за оспорюваним договором купівлі-продажу.

19.1. Крім того, суд апеляційної інстанції послався на відсутність будь-яких доказів на підтвердження існування на момент укладення спірного договору судового рішення про стягнення коштів з ПрАТ "Геркулес" як поручителя щодо зобов'язання з погашення кредиту за кредитним договором № 190613-КЛВТ від
19.06.2013, як і не надано, відповідно, доказів відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення коштів з ПрАТ "Геркулес", як поручителя, а також зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу в ПрАТ "Геркулес" (солідарного боржника) були відсутні будь-які кошти або майно, на яке може бути звернуто стягнення у разі задоволення вимог кредитора за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ від 19.06.2013.

19.2. Крім того, суд апеляційної інстанції підтримав висновки місцевого господарського суду стосовно відсутності порушення права чи інтересу позивача діями відповідачів, які уклали спірний договір, а отже, відсутня необхідність у відновленні таких прав позивача, що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Надходження касаційних скарг та їх рух у Верховному Суді

20. АТ "Банк Кредит Дніпро" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Донецької області від 04.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), в якій скаржник просить суд поновити строк на касаційне оскарження, скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги АТ "Банк Кредит Дніпро".

21. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/2030/19 (905/2445/19) визначено колегію суддів у складі: Жукова С. В. - головуючого, Огородніка К. М., Ткаченко Н. Г. що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 22.03.2021.

22. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
07.06.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Банк Кредит Дніпро" на рішення Господарського суду Донецької області від 04.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), розгляд справи призначено на 04.08.2021 року о 12:00.

23. Крім того, ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ "ФК " Інвестохіллс Веста") подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Донецької області від 04.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), в якій скаржник просить суд скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро".

24. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/2030/19 (905/2445/19) визначено колегію суддів у складі: Жукова С. В. - головуючого, Огородніка К. М., Ткаченко Н. Г. що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 17.03.2021.

25. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
07.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду Донецької області від 04.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від
09.02.2021 у цій справі. Об'єднано касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) в одне касаційне провадження.

Призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на 04.08.2021 року о 12:00 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: вул.

О. Копиленка, 6, м. Київ, у залі судових засідань № 330.

Передача справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство

26.04.08.2021 Верховний Суд постановив ухвалу, якою справу № 905/2030/19 (905/2445/19) за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на рішення Господарського суду Донецької області від 04.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 передав на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

27. Підставою для передачі зазначено необхідність формування сталої судової практики щодо визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство, враховуючи необхідність уточнення правової позиції щодо застосування законодавства про банкрутство у подібних правовідносинах, а також можливість відступлення від відповідної правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 921/490/18.

28. Ухвалою від 13.08.2021 справу № 905/2030/19 (905/2445/19) за касаційними скаргами Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду Донецької області від 04.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 року прийнято до провадження судовою палатою для розгляду справ про банкрутство.

Призначено розгляд касаційних скарг на 29.09.2021 року о 15:00 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, у залі судових засідань № 203.

29.04.10.2021 суддя-доповідач у справі на підставі частини 7 статті 303 ГПК України направив на адресу Науково-консультативної ради при Верховному Суді лист від 04.10.2021 вих. №567/ 0/26-21 з проханням підготувати науковий висновок щодо застосування у справах про банкрутство інституту недійсності правочину (щодо фраудаторних правочинів) з огляду на положення статей 3, 13, 203, 215, 234 ЦК України.

30. Ухвалами від 29.09.2021 та 27.10.2021 Верховним Судом оголошувалася перерва в судовому засіданні у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) за касаційними скаргами Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду Донецької області від 04.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) до 27.10.2021 та до 24.11.2021 року відповідно.

31. На запит судді-доповідача від 04.10.2021 до Верховного Суду 27.10.2021 надійшов науковий висновок членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді доктора юридичних наук Беляневич О. А. та кандидата юридичних наук Беляневича В. Е.

32. У судове засідання 24.11.2021 з'явилися представники ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" - Колісниченко Є. Ю., АТ "Банк Кредит Дніпро" - Лук'яненко К. Г., ПрАТ "Геркулес" - Ципляк П. С., які надали пояснення у справі.

33. Інші учасники справи явки в судове засідання не забезпечили. Будь-яких заяв, клопотань від учасників справи щодо неможливості ними забезпечити участь у судовому засіданні та реалізувати свої процесуальні права на час розгляду скарги до суду касаційної інстанції не надходило.

34. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

35. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності решти представників учасників справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційних скарг та підстави касаційного оскарження судових рішень

36. ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та АТ "Банк Кредит Дніпро" у своїх касаційних скаргах зазначають про те, що ПрАТ "Геркулес" здійснило відчуження всього свого майна, що фактично призвело до неможливості здійснювати свою господарську діяльність, оскільки дії боржника щодо відчуження свого майна є сумнівними в контексті їх добросовісності та містять ознаки фраудаторного правочину.

37. Скаржники просять судові рішення попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного боржником та ТОВ "Провінція Плюс" від 22.02.2016 (посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б. С. та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим № 385)

38. Підставами касаційного оскарження судових рішень місцевого та апеляційного господарських судів ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" зазначило, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від
03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) та постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011 щодо застосування статей 3, 13, 234 ЦК України.

39. Підставами касаційного оскарження судових рішень місцевого та апеляційного господарських судів АТ "Банк Кредит Дніпро" зазначило, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) та постанові Верховного Суду від
05.07.2018 у справі № 922/2878/17 щодо застосування статей 3, 13, 234 ЦК України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи, подані клопотання та аргументи їх відхилення

40. ПрАТ "Геркулес ", ТОВ "Провінція Плюс" подано відзиви на касаційні скарги з проханням залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

41. У своєму відзиві ПрАТ "Геркулес" зазначило, що: уникнення майнової відповідальності боржника шляхом укладення спірного договору та посилання на те, що оспорюваний правочин є фраудаторним, не було підставою позовних вимог; господарські суди вже надавали оцінку твердженням про фіктивність оспорюваного договору, а саме: у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від
21.02.2019р. у справі № 910/15721/18 за позовом AT "Банк Кредит Дніпро" до ПрАТ "Геркулес" та ТОВ "Провінція Плюс" відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним спірного договору, а отже, обставини, встановлені у наведеному рішенні, є преюдиціальними щодо цієї справи; судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено ознак фраудаторності оскаржуваного правочину.

42. Крім того, ПрАТ "Геркулес" звертає увагу на те, що у постановах Верхового Суду у справах № 904/4514/18, № 910/13042/18, № 910/15721/18, № 910/13041/18, № 910/12938/18 за позовом AT "Банк Кредит Дніпро" до ПрАТ "Геркулес", ТОВ "Провінція Плюс" щодо того ж предмета спору та з тих же підстав відхилено касаційні скарги банку, залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, спростовано фіктивність договорів та наявність у AT "Банк Кредит Дніпро" права оскарження договорів купівлі-продажу майна ПрАТ "Геркулес". У відзиві зазначено, що в межах справи № 910/9358/19 також розглядався аналогічний позов AT "Банк Кредит Дніпро" до ПрАТ "Геркулес" про визнання недійсним договору та за результатами касаційного оскарження залишено в силі рішення суду про відмову в задоволенні позову.

43. У своєму відзиві ТОВ "Провінція Плюс" посилається на відсутність подібності правовідносин у цій справі та у справах, на які посилаються скаржники у касаційних скаргах; на відсутність у ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" права на касаційне оскарження; на відсутність порушеного права діями відповідачів щодо AT "Банк Кредит Дніпро", яке потребує захисту в цьому спорі.

44. ПрАТ "Геркулес" 15.06.2021 звернулося з клопотанням про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами АТ Банк "Кредит Дніпро" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) з огляду на відсутність подібності правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, на які посилаються скаржники та які не стосуються правовідносин у цій справі.

45. Як вбачається з матеріалів справи, аналогічні за змістом доводи висловлювало ТОВ "Провінція Плюс" у своїх запереченнях проти відкриття касаційного провадження.

46. Відхиляючи клопотання ПрАТ "Геркулес", Верховний Суд виходить з того, що подібні доводи були предметом розгляду Верховним Судом під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами АТ Банк "Кредит Дніпро" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", такі доводи оцінювалися та в результаті оцінки наявності або відсутності правових підстав для відкриття касаційного провадження Верховним Судом постановлено ухвали від 07.06.2021 у цій справі. Крім того, докладне висвітлення з приводу порушених у клопотанні питань буде відображено в розділі цієї постанови, який стосується відповіді на аргументи касаційних скарг.

47. Крім того, Верховний Суд відхиляє подане ПрАТ "Геркулес" 24.11.2021 клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", оскільки останнє втратило статус кредитора у справі про банкрутство ПрАТ "Геркулес", а отже, і право касаційного оскарження у цій справі з огляду на таке.

48. Так, постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 залишено без змін ухвалу Господарського суду Донецької області від 02.12.2020 у справі № 905/2030/19 в частині визнання кредитором ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", який підлягає внесенню розпорядником майна до четвертої черги реєстру вимог кредиторів ПрАТ "Геркулес" на суму 291875252,41 грн, тобто ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" набуло статусу сторони у справі про банкрутство ПрАТ "Геркулес".

49. Водночас постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2021 ухвалу Господарського суду Донецької області від 02.12.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 905/2030/19 в частині розгляду кредиторських вимог, зокрема, ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" скасовано, а справу № 905/2030/19 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Донецької області, який на цей час не ухвалив свого рішення стосовно кредиторських вимог ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".

50. Вирішуючи питання стосовно наявності або відсутності правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", Верховний Суд враховує свій обов'язок сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на касаційне оскарження судових рішень. Відповідний висновок має бути зроблено із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на касаційне оскарження.

51. Верховний Суд також бере до уваги, що обсяг права на касаційне оскарження справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист для досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду касаційної інстанції як складової права на судовий захист є можливим лише з обов'язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права.

52. З урахуванням того, що на час вчинення таких процесуальних дій, як подання стороною 17.03.2021 та прийняття судом 07.06.2021 касаційної скарги, у ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" були відповідні повноваження на оскарження судових рішень у межах цієї справи, а отже, прийняття постанови судом касаційної інстанції про скасування судових рішень, якими визнано кредиторські вимоги особи, з направленням справи на новий розгляд не є безумовною підставою для закриття касаційного провадження за скаргою такої особи, інакше такий висновок суду касаційної інстанції буде проявом надмірного формалізму, що є порушенням права на доступ до правосуддя, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, оскільки остаточного рішення у межах справи № 905/2030/19 стосовно кредиторських вимог ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" не прийнято.

53. Доводи клопотання ПрАТ "Геркулес" про закриття касаційного провадження з посиланням на прийняття остаточного рішення стосовно скасування договору про відступлення прав на користь ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" у іншій справі № 910/8852/20, а також подане ТОВ "Провінція Плюс" клопотання про застосування строку позовної давності у цій справі підлягають відхиленню з урахуванням визначених у частинах 2 , 3 статті 300 ГПК України меж перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки обставини, наведені у поданих клопотаннях, мають досліджуватися судами першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

54. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

55. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

56. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

57. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статті 300 ГПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

58. Предметом судового розгляду у цій справі є позов АТ "Банк Кредит Дніпро", в межах справи про банкрутство № 905/2030/19, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, який обґрунтовано, зокрема, вчиненням боржником (ПрАТ "Геркулес") до відкриття провадження у справі про його банкрутство фраудаторного правочину.

59. Отже, зважаючи на зміст предмета судового розгляду, доводів скаржників, висновків судів попередніх інстанцій, необхідним є вирішення питання правомірності відмови судами у задоволенні позовних вимог про визнання оспорюваного правочину недійсним з підстав, передбачених нормами ЦК України, зокрема з підстав відсутності у позивача суб'єктивного права як заінтересованої особи (не сторони правочину) та, відповідно, необхідності його відновлення; відсутності заборон (арештів), накладених в межах здійснення виконавчих проваджень, та тверджень упродовж всього розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій, а також у касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду стосовно вчинення ПрАТ "Геркулес" низки правочинів щодо відчуження нерухомого майна виключно з метою уникнення майнової відповідальності перед кредиторами.

60. Так, за змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

61. Згідно із частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

62. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України, статтею 42 КУзПБ.

63. Відповідно до положень статей 14, 74 ГПК України тягар доведення порушеного права у спорі про визнання недійсним правочину покладений на заявника цих вимог.

64. Отже, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

65. Крім того, як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від
01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.

66. Слід звернути увагу, що банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано КУзПБ з 21.10.2019, а до вступу в дію статей 3, 15, 16 ЦК України - Законом про банкрутство в редакції від 19.01.2013, що втратив чинність 21.10.2019, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства.

67. Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

68. Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

69. Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla
v. Poland)).

70. У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

71. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

72. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

73. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини 2 статті 16 ЦК України).

74. КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює частини 2 статті 16 ЦК України як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

75. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України.

Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 20 ГК України.

76. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від
20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

77. Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

78. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

79. Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

80. Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

81. Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.

82. Більш того, слід звернути увагу, що частина третя статті 12 КУзПБ зобов'язує арбітражного керуючого під час реалізації своїх прав та обов'язків діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено).

83. Судова палата вважає, що, проаналізувавши документи та фактичні обставини ще на стадії розпорядження майном або у процедурі ліквідації арбітражний керуючий зобов'язаний самостійно визначитися з наявністю підстав для подання заяви (позову) про визнання недійсними правочинів боржника для збільшення ліквідаційної маси, відновлення порушених прав кредиторів і погашення їх вимог.

84. Наведене є свідченням, що подання заяв про визнання недійсними правочинів боржника в разі встановлення арбітражним керуючим наявності фраудаторних правочинів боржника, вчинених у підозрілий період, - це обов'язок арбітражного керуючого, який спрямований на виявлення та повернення майна боржника у справі про банкрутство, та свідченням безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі. У випадку відсутності підстав для ствердження, що правочини боржника, укладені у підозрілий період, є фраудаторними, ліквідатор зазначає про таку відсутність у своєму остаточному звіті. Невиконання зазначеного обов'язку є підставою для відмови господарським судом у затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, що узгоджується з положеннями частини четвертої статті 65 КУзПБ.

85. Обов'язок ліквідатора здійснити повноту дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника (частина перша статті 65 КУзПБ), кореспондується з правовою презумпцією сумнівності правочинів при дослідженні угод боржника у справі про банкрутство. Поняття правової презумпції сумнівності правочинів при дослідженні угод боржника розкрито у правових висновках Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17).

86. Так, правочинами визнаються дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.

87. Правочин - це дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети (набуття майна тощо), яка характеризується такими ознаками:

- це завжди вольовий акт, тобто дії свідомі;

- це правомірні дії, тобто вчиняються відповідно до закону;

- спеціальна спрямованість на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, тобто в правочину завжди присутня правова мета.

88. Фраудаторними правочинами в юридичній науці та в останні роки в українській судовій практиці називають договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору.

89. Цей термін походить від англ. "fraud" - шахрайство, підроблення, афера.

Значення цього слова розкривається внутрішнім змістом тих категорій і понять, які вони називають.

90. Стаття 13 ЦК України, у якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

91. Межі є невід'ємною рисою будь-якого суб'єктивного права. Суб'єктивні цивільні права, будучи мірою можливої поведінки уповноваженої особи, має певні межі за змістом і за характером здійснення.

92. Зокрема, зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов'язаний з використанням недозволених конкретних форм в рамках дозволеного йому законом загального типу поведінки.

93. За одним із сучасних визначень, під зловживанням правом розуміються випадки, коли суб'єкт цивільних правовідносин, якому належить певне суб'єктивне цивільне право, здійснює його неправомірно, коли суть здійснення права іде врозріз з його формальним змістом.

94. Тобто уповноважена особа, маючи суб'єктивне право і спираючись на нього, виходить за межі дозволеної поведінки. Слово "зловживання" за своїм буквальним змістом означає використання, вживання чого-небудь з метою заподіяння певного зла, шкоди, збитків кому б то не було.

95. Семантичне тлумачення терміна "зловживання правом" призводить до висновку про те, що його основним змістом є використання належного уповноваженій особі суб'єктивного цивільного права на шкоду іншому учаснику цивільних відносин.

96. Отже, можна стверджувати, що учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

97. У зв'язку з цим слід дійти висновку, що межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.

98. Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 року № 2-р (II)/2021 у справі № 3-95/2020 (193/20) визнано, що частина 3 статті 13, частина 3 статті 16 ЦК України не суперечать частині 2 статті 58 Конституції України та вказано, що "оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв'язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)".

99. Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (до введення в дію КУзПБ), стаття 42 КУзПБ), при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); у виконавчому провадженні (частина 4 статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").

100. Велика Палата Верховного Суду кваліфікує правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам, як фраудаторні правочини, зробивши такий правовий висновок:

"Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами 2 та 3 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 ЦК України)" (постанова ВП ВС від
03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц).

101. Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов'язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов'язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

102. Велика Палата Верховного Суду у зазначеній вище справі вказує, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

103. Проте боржники не лише за допомогою фіктивних правочинів унеможливлюють звернення стягнення на своє майно. Недоброчесні боржники використовують різноманітні механізми, і протистояти відповідним зловживанням лише за допомогою конструкції фіктивного правочину навряд чи можливо. Отже, виникає сумнів у кваліфікації фіктивного правочину або правочину, що порушує публічний порядок, як видів фраудаторного.

104. Тому судова палата вважає за необхідне розмежовувати кваліфікацію фіктивних та фраудаторних правочинів.

105. Фіктивний правочин, на відміну від фраудаторного, виключає наявність наміру створити юридичні наслідки в момент його вчинення, що, в свою чергу, унеможливлює виникнення будь-яких майнових наслідків, оскільки такий правочин їх не породжує. Оскільки на підставі фіктивного правочину відсутня можливість передачі майна, restitutio in integrum виключається юридичною конструкцією фіктивного правочину. Якщо ж буде встановлено, що така передача de facto відбулася, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, і тому норма статті 234 ЦК України не підлягає застосуванню, адже фіктивний правочин de jure не породжує будь-яких правових наслідків. В свою чергу, правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (ч. 3 ст. 234 ЦК України).

106. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони не бажають настання правових наслідків, обумовлених договором; усі сторони договору поінформовані про його фіктивність; письмовим текстом договору створюється лише видимість правовідносин між сторонами; мета вчинення фіктивного правочину не має значення.

107. Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, якщо хоча б одна зі сторін оспорюваного договору намагалася досягти правового результату, то цей правочин не може визнаватися фіктивним. Зокрема, як зазначено в постанові ВС від
03.09.2019 у справі № 904/4567/18, Верховний Суд у застосуванні приписів статі 234 ЦК України у подібних правовідносинах виходив, зокрема, з того, що в разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний.

108. Практичне правозастосування виходить з того, що "фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину.

Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним" (постанова ВС від
19.11.2019 у справі № 924/1014/18).

109. Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від
11.04.2018 у справі № 910/11715/17, від 08.08.2018 у справі № 920/1144/17, від
21.08.2018 у справі № 910/11565/17, від 26.02.2019 у справі №925/1453/16.

110. Що ж до фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм шикани (зловживання правом).

111. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.

112. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

113. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

114. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

115. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

116. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

117. Слід звернути увагу, в контексті цього спору, на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16:

"Поручитель, який став солідарним боржником у зв'язку з невиконанням позичальником свого обов'язку у кредитному зобов'язанні, що виникло первинно з його волі та згідно з його бажанням, не є абсолютно вільним в обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, в якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов'язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".

118. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

119. Цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов'язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема через суд.

120. У сучасному українському законодавстві, як і в іноземних правопорядках, оспорювання так званих підозрілих угод божника є одним з найважливіших юридичних інструментів консолідації та збільшення конкурсної маси шляхом повернення до неї майна боржника, переданого іншим особам.

121. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення від
06.12.2007 у справі "Воловік проти України").

122. Функція роз'яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (рішення ЄСПЛ від 28.09.1999 у справі "Озтюрк проти Туреччини").

123. Одним із завдань Верховного Суду є формування висновків про застосування норм права, усунення недоліків законодавчої техніки та нормативних прогалин.

124. Підсумовуючи наведене, слід дійти висновків про те, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин 3 , 6 статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України.

125. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Водночас судова палата не вбачає підстав для відступу від правової позиції щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від
20.07.2021 у справі № 921/490/18 з огляду на те що в цій постанові висновки щодо застосування норм права прийняті хоча і за подібного правового регулювання, але за інших обставин встановлених у справі, а тому не за подібних правовідносин.

Щодо суті касаційної скарги

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

126. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частин першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у разі, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

127. Із зазначеної норми вбачається, що касаційний перегляд із зазначених мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного в постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах (постанови Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 910/14596/19, від 21.10.2021 у справі № 922/2507/18, від 02.11.2021 у справі № 918/1131/20 тощо).

128. Верховний Суд зазначав, що подібність правовідносин визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет) (ухвала об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19).

129. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що порівнювати подібні правовідносин необхідно за критеріями: предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 305/1180/15-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

130. Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт
6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від
16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

131. Водночас досягти повного збігу всіх зазначених обставин у двох різних справах неможливо. Відповідно, враховуючи різноманіття можливих правовідносин, в межах яких така норма права може бути застосована, для забезпечення однакового застосування норми права визначальним при встановленні подібних правовідносин мають бути ті ознаки, які впливають на їх матеріально-правове регулювання (тобто можливість застосування відповідної норми).

132. Проаналізувавши висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), на яку як на підставу касаційного оскарження посилаються у своїх касаційних скаргах обидва скаржники, судова палата констатувала, що висновки, викладені у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду мали б бути застосовані судами попередніх інстанцій під час вирішення цього спору.

133. Так, у своїй постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

134. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, хоча і за дещо іншими фактичними обставинами, ніж у справі, що розглядається.

135. У цьому ж спорі суди обмежилися лише з'ясуванням обставин відсутності арештів та заборон на здійснення відчуження ПрАТ "Геркулес" на користь ТОВ "Провінція плюс" майна, посиланням на відплатність оскаржуваного договору і недоведеність порушення цивільних прав й інтересів позивача діями відповідачів у справі та усунулися від фактичного з'ясування обставин, на які посилався позивач упродовж всього розгляду справи про те, що ПрАТ "Геркулес" здійснило відчуження свого майна, що фактично призвело до неможливості здійснювати свою господарську діяльність, оскільки дії боржника щодо відчуження свого майна є сумнівними в контексті їх добросовісності та містять ознаки фраудаторного правочину.

136. Водночас недоречним є посилання АТ "Банк Кредит Дніпро" на неврахування судами попередніх інстанцій висновків постанови від 05.07.2018 № 922/2878/17, адже Верховним Судом у цій справі було встановлено, що правовідносини у справі випливають з оспорення договорів дарування нерухомого майна, які укладені близькими родичами, з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за рахунок судового рішення про стягнення коштів, отже, правовідносини у наведеній справі і у справі, що розглядається, не є подібними.

137. Також підлягають відхиленню посилання у касаційній скарзі ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на постанову Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, оскільки Верховний суд дійшов висновків про передачу справи на новий розгляд у зв'язку із нез'ясуванням судами обставин зловживання правом та порушення прав інших учасників у справі про банкрутство у випадку задоволення заяви про прощення боргу, що є відмінним від фактичних обставин справи, що розглядається.

138. У постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, на яку посилалося у своїй касаційній скарзі ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", досліджувалося питання правомірності відчуження майна на безоплатній основі, з урахуванням обставин невідповідності оскаржуваного правочину статутній меті діяльності товариства, за відсутності у директора повноважень на укладення відповідного правочину без згоди загальних зборів членів (засновників) товариства, що свідчить про відсутність подібності щодо предмета та підстав розгляду у справі, що розглядається.

139. Підлягають відхиленню доводи відповідачів, викладені у відзивах на касаційні скарги, у яких вони посилалися на наявність судових рішень Верховного Суду у справах № 910/15721/18, № 904/4514/18, № 910/13042/18, № 910/15721/18, № 910/13041/18, за позовом AT "Банк Кредит Дніпро" до ПрАТ "Геркулес" та ТОВ "Провінція Плюс", якими встановлено відсутність підстав вважати правочини щодо відчуження майна ПрАТ "Геркулес" на користь ТОВ "Провінція Плюс" недійсними та відмовлено в задоволенні низки позовів з аналогічними цій справі сторонами та предметом позовних вимог, оскільки підставою розгляду в усіх наведених справах було з'ясування обставин фіктивності оскаржуваних правочинів (стаття 234 ЦК України), а не встановлення обставин фраудаторності, як у справі, що розглядається.

140. Крім того, підлягають відхиленню доводи відповідачів про те, що ПрАТ "Геркулес" є лише поручителем та не є основним боржником у зобов'язанні, з посиланням на висновки, викладені у постанові судової палата для розгляду справ про банкрутство Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16: "Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Поручитель, який став солідарним боржником у зв'язку з невиконанням позичальником свого обов'язку у кредитному зобов'язанні, що виникло первинно з його волі та згідно з його бажанням, не є абсолютно вільним в обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, в якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов'язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".

141. Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

142. Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

143. Однак наведеного суди попередніх інстанцій не врахували, викладені у позові аргументи заявника не дослідили.

144. Частиною 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

145. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

146. Водночас без дослідження і з'ясування наведених обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати правомірними та обґрунтованими.

147. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

148. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції ", "Донадзе проти Грузії").

149. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

150. Вимогами процесуального закону визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

151. Ухвалені у справі судові рішення таким вимогам в повній мірі не відповідають, оскільки не з'ясувавши всіх обставин, що мають значення для справи, не дослідивши пов'язані з ними докази та не надавши належного мотивування, залишивши поза увагою доводи позивача, що стосуються підстав позову, попередні судові інстанції припустилися порушення вимог статей 86, 236 ГПК України щодо повного та всебічно дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного вирішення цієї справи.

152. Хоча, під час касаційного розгляду скаржниками не спростовано висновки попередніх судових інстанцій стосовно відсутності заборони відчуження або арешту майна під час реєстрації переходу права власності за спірним правочином, проте, ураховуючи, що доводи касаційних скарг стосовно відсутності здійснення судами попередніх інстанцій правового аналізу щодо фраудаторності оскаржуваного правочину в контексті кваліфікації спірних правовідносин є визначальними та вагомими і знайшли своє часткове підтвердження з наведених міркувань, наслідком чого є скасування оскаржуваних судових рішень, проте, інші наведені у касаційній скарзі доводи щодо дотримання/недотримання норм матеріального та процесуального права не мають впливу на здійснення правової кваліфікації відносин, а тому суд вважає їх недоречними.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

153. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

154 Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

155. З огляду на викладене касаційні скарги Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" підлягають частковому задоволенню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

156. Під час нового розгляду справи суду належить урахувати викладене та надати правову оцінку позовній заяві, взявши до уваги висновки, зроблені у цій постанові.

Щодо судових витрат

157. У зв'язку із скасуванням судових рішень попередніх інстанцій і направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції питання розподілу витрат зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційних скарг Верховним Судом відповідно до статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання Приватного акціонерного товариства "Геркулес" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Провінція Плюс" про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду Донецької області від 04.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від
09.02.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) залишити без задоволення.

2. Касаційні скарги Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду Донецької області від 04.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) скасувати.

4. Справу № 905/2030/19 (905/2445/19) направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Жуков

Судді О. О. Банасько

В. В. Білоус

О. В. Васьковський

В. І. Картере

К. М. Огороднік

В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк

Н. Г. Ткаченко