Історія справи

Постанова КАС ВП від 25.11.2022 року у справі №520/3668/17
Ухвала КАС ВП від 10.03.2019 року у справі №520/3668/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 520/3668/17

адміністративне провадження № К/9901/6142/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.06.2018 (суддя Пучкова І.М.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 (колегія у складі суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В., Кравченка К.В.)

у справі № 520/3668/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті йому призначеної пенсії за вислугу років;

- скасувати рішення відповідача від 15.03.2017 № 277/Б-11 про відмову у виплаті призначеної пенсії;

- зобов`язати виплатити різницю за минулий час з 01.01.2016.

2. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01.06.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019, позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження призначеної та перерахованої ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром у 10740 гривень з 01.01.2016;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати виплату призначеної та перерахованої ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 20.12.2016 по день фактичного виконання рішення шляхом проведення доплати.

3. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. Ухвалою Верховного Суду від 09.04.2019 відкрито касаційне провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 12.08.1989 перебуває на обліку пенсійного фонду. Після неодноразового перерахунку його пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.01.2016 складала 14541 гривень.

6. Згідно перерахунку, з 01.01.2016 ГУ ПФ України нараховувало і виплачувало ОСОБА_1 пенсію у розмірі 10740 гривень.

7. 02.03.2017 позивач звернувся до ГУ ПФ України із заявою щодо виплати призначеної пенсії та різниці за минулий час відповідно до чинного законодавства без обмежень її розміру в 10740 гривень.

8. Листом від 15.03.2017 № 277/Б-11 ГУ ПФ України повідомило позивача про відмову у виплаті його пенсії без обмежень з посиланням на Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в редакції від 24.12.2015 №911, згідно з якими максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740 гривень.

9. Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

10. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що обмеження його пенсії максимальним розміром суперечить рішенню Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

11. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що виплата пенсії здійснювалась відповідно до вимог Закону України від 06.12.2016 № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни до ст.43 Закону України від 09.04.1992 № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з якими тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2017 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 №2262-XII зі змінами, а саме частини сьомої ст. 43 , згідно до якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які не втратили працездатність.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Протягом 2017 року (з моменту призначення позивачеві пенсії) будь-яких змін до Закону №2262-ХІІ, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо встановлення обмеження розміру пенсії для осіб, звільнених з військової служби, не вносилося, стаття 1-1 Закону №2262-ХІІ є чинною.

За висновком суду апеляційної інстанції, пенсія позивача як така, що була йому призначена у 1989 році на підставі Закону № 2262-ХІІ, у період з 01.01.2016 по 31.12.2017 обмеженню граничним розміром не підлягала.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

14. Скаржник покликається на те, що судами не враховано висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 03.04.2018 у справі № 361/4922/17 та від 03.07.2018 у справі № 554/8997/16-а.

Скаржник зауважує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VІІІ внесені зміни до ч. 7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (в редакції Закону № 3668-VІ від 08.07.2011 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774- VІІІ від 06.12.2016, який набрав чинності 01.01.2017), відповідно до якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії <…> не може перевищувати 10740 гривень.

Судами не проаналізовано те, що положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом від 06.12.2016 № 1774- VІІІ не було визнано неконституційними.

15. У відзиві позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.

17. Предметом спору у цій справі є правомірність дій відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивача, яку призначено відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

18. Верховний Суд, зокрема, у постановах від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 17.05.2021 у справі №343/870/17, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21 висловлював правові висновки з цього питання:

«<…> Положення статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність доповнено згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №848-VIII від 24.12.2015.

Проте, зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016.

Згідно із пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20.12.2016 нечинною є частина 7 статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження».

19. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається, та який спростовує висновки скаржника в частині, що положення першого речення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом від 06.12.2016 № 1774- VІІІ не було визнано неконституційними.

20. Також, Суд відхиляє посилання відповідача, викладені у касаційній скарзі, на висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 03.04.2018 у справі № 361/4922/17, оскільки предметом спору у справі № 361/4922/17 є перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а предметом спору у даній справі є виплата пенсії без обмеження максимальним відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Отже, спірні відносини не є подібними і йдеться про застосування різних законів.

21. Щодо посилання на скаржника на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2018 у справі № 554/8997/16-а, то колегія суддів звертає увагу на те, що ураховуючи сталу практику Верховного Суду у цій категорії спорів та правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №755/10947/17 щодо необхідності застосування останньої правової позиції, застосуванню до спірних правовідносин підлягає саме та позиція, яка є останньою у цій категорії спорів.

22. Отже, враховуючи зазначене вище, доводи скаржника не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, які всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

23. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

24. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

25. Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтями 341 343 350 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 червня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі № 520/3668/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб