Історія справи

Постанова КАС ВП від 25.09.2025 року у справі №480/13255/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року

м. Київ

справа №480/13255/23

адміністративне провадження № К/990/15630/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Загороднюка А.Г., Желєзного І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 480/13255/23

за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України про визнання протоколу протиправним та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року (головуючий суддя Глазько С.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року (головуючий суддя - Жигилій С.П., судді: Русанова В.Б., Перцова Т.С.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України (далі - ЦВЛК, відповідач), у якому просив:

- визнати протиправним протокол № 310 від 31 жовтня 2023 року ЦВЛК у частині невключення усіх травм (захворювань), а саме: двобічний деформуючого гонартроз III стадії з частинами загостреннями та больовим синдромом; хондромаляція тіла надколінника III ст. зі значним порушенням функцій; гіпертанічна хвороба II стадії (гіпертензивне серце); гостра реакція на стрес з виходом в одужання; поширений міжхребцевий остеохандроз хребта - за наявності об`єктивних даних без порушення функцій; хронічна двобічна сенсоневральна втрата слуху з сприйняттям шепітної мови 4м на обидва вуха; зниження гостроти зору до 0,5 на обидва ока з корекцією 1,0/1,0, внаслідок складного міопічного астигматизму в 1,25 дптр.; аліментарне ожиріння 1 ступеня; стеатогепатоз, отриманих ОСОБА_1 , пов`язаних із захистом Батьківщини;

- зобов`язати ЦВЛК внести зміни до протоколу № 310 від 31 жовтня 2023 року, доповнивши всі травми (захворювання), отримані ОСОБА_1 , а саме: двобічний деформуючого гонартроз III стадії з частинами загостреннями та больовим синдромом; хондромаляція тіла надколінника III ст. зі значним порушенням функцій; гіпертонічна хвороба II стадії (гіпертензивне серце); гостра реакція на стрес з виходом в одужання; поширений міжхребцевий остеохандроз хребта - за наявності об`єктивних даних без порушення функцій; хронічна двобічна сенсоневральна втрата слуху з сприйняттям шепітної мови 4м на обидва вуха; зниження гостроти зору до 0,5 на обидва ока з корекцією 1,0/1,0, внаслідок складного міопічного астигматизму в 1,25 дптр.; аліментарне ожиріння 1 ступеня; стеатогепатоз до причинно-наслідкового зв`язку - «Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В обґрунтування вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваного протоколу ЦВЛК, оскільки вважає, що відповідач поверхнево вивчив подані ним матеріали, у тому числі акти від 30 березня 2023 року за формою Нвс-1 та Нвс-5. Позивач зазначає, що у свідоцтві про хворобу від 13 січня 2023 року за № 56/38 госпітальної ВЛК ЛВМКЦ ДПСУ, причиною захворювань вказано «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби», не придатний до військової служби. Проте, таке формулювання причинного зв`язку можливе лише за відсутності акта службового розслідування. Ураховуючи, що у даному випадку вказаний акт наявний, тому таке формулювання підлягає обов`язковому перегляду.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким також погодився апеляційний суд, виходив із того, що встановлення діагнозу та причинного зв`язку захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва належить до компетенції ВЛК та ЦВЛК, яка реалізується шляхом прийняття відповідних постанов. Основними документами, на підставі яких приймаються постанови ВЛК та ЦВЛК є висновки лікарів за результатами медичного огляду в закладах охорони здоров`я Держприкордонслужби, а документи, які характеризують стан здоров`я військовослужбовця з інших закладів охорони здоров`я, є додатковими матеріалами для встановлення діагнозу.

При визначенні причинного зв`язку гострого професійного захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), ВЛК та ЦВЛК зобов`язані враховувати відомості, зазначені у формах Нвс-5, Нвс-1, НПвс, довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Водночас, підставою для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва) у формулюванні "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", є не наявність форм Нвс-5, Нвс-1, НПвс, а підтверджений документально факт отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії та флоту в роки Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), а також при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота), або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань.

Суди зауважили, що сама по собі наявність актів, складених за формою Нвс-1 та Нвс-5, не зумовлює безумовне виникнення у військовослужбовця права на встановлення причинного зв`язку захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва у формулюванні «Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини». При прийнятті рішення щодо причинного зв`язку, зазначені акти мають враховуватись ВЛК чи ЦВЛК, проте, підставою для встановлення згаданого причинного зв`язку є виключно медичні документи, які достеменно підтверджують факт отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини або в інших передбачених випадках.

Отже, саме надані позивачем нові документи та їх дослідження відповідачем стали підставою для зміни останнім причинного зв`язку щодо частини захворювань позивача, у зв`язку з чим було прийнято оскаржуване рішення.

Також при вирішенні спору суди врахували правову позицію Верховного Суду про те, що суди вправі перевіряти законність висновків військово-лікарських комісій лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

14 квітня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

У касаційній скарзі зазначено, що внаслідок ракетного обстрілу службових приміщень Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка, який стався 02 березня 2022 року, позивач отримав вибухово-хвильову травму та травму колінних суглобів. У зв`язку із цим в період 02 травня по 08 листопада 2022 року позивач перебував на лікуванні, що підтверджується копіями медичних документів, які містяться у матеріалах справи. Відтак, указані травми позивач отримав у зв`язку із захистом Батьківщини. Станом на час проходження медичного огляду позивача у Військово-лікарській комісії Львівського військово медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України (далі - ВЛК ЛВМКЦ ДПСУ) акт розслідування нещасного випадку, що стався 02 березня 2022 року (форма Нвс-5), та акт про нещасний випадок (форма Нвс-1) затверджені ще не були, а тому свідоцтво про хворобу № 56/38 від 13 січня 2023 року було видано госпітальною ВЛК ЛВМКЦ ДПСУ без урахування цих актів. З огляду на це позивач звернувся до ЦВЛК про перегляд постанови госпітальної ВЛК ЛВМКЦ ДПСУ від 13 січня 2023 року № М17, свідоцтва про хворобу вже з урахуванням актів форми Нвс-1 та Нвс-5.

Скаржник уважає, що висновки службового розслідування викладені у формах актів Нвс-5, Нвс-1 є доказом отриманих ним травм і повинні враховуватись при визначенні причинного зв`язку їх отримання, а тому є обов`язковим для ВЛК під час прийняття постанов про встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва). Проте, при перегляді постанови госпітальної ВЛК відповідач не врахував обставини, що наведені в актах форми Нвс-1 та Нвс-5, і розділила встановлені госпітальною ВЛК діагнози позивача на дві частини та визначила причинний зв`язок наступним чином: «Травма, ТАК, пов`язана з захистом Батьківщини» та «Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби». Позивач наполягає, що висновки ЦВЛК не ґрунтуються на належних доказах. Уважає, що ЦВЛК провела поверхневе вивчення матеріалів поданих позивачем, не з`ясувала всі обставини отриманих травм, які обов`язково повинні бути вивчені, тому порушила порядок та процедуру встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання, а тому рішення оформлене протоколом № 310 від 31 жовтня 2023 року про розбиття травм (захворювань) по різним підставам їх отримання є незаконним та протиправним.

За доводами позивача, існують усі підстави для встановлення причинного зв`язку «Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», оскільки відповідно до медичної документації та акту форми Нвс - 1 від 30 березня 2023 року № 10/02-23 про нещасний випадок, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби, причиною нещасного випадку є протиправні дії військовослужбовців збройних сил російської федерації, в умовах військової агресії з боку російської федерації, які вчинені на території України.

Заявник касаційної скарги вказує, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що встановлення діагнозу та причинного зв`язку захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва належить до компетенції ВЛК та ЦВЛК, яка реалізується шляхом прийняття відповідних постанов. Основними документами, на підставі яких приймаються постанови ВЛК та ЦВЛК є висновки лікарів за результатами медичного огляду в закладах охорони здоров`я Держприкордонслужби, а документи, які характеризують стан здоров`я військовослужбовця з інших закладів охорони здоров`я, є додатковими матеріалами для встановлення діагнозу. Проте суди не врахували пункт 6 глави 12 Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України, яким чітко визначено, що при визначенні причинного зв`язку гострого професійного захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), ВЛК та ЦВЛК зобов`язані враховувати відомості, зазначені у формах Нвс-5, Нвс-1, НПвс, довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а висновок Верховного Суду щодо застосування норм Положень про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України у подібних правовідносинах відсутній, касаційна скарга подана з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою від 22 вересня 2025 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження.

ІV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Наказом голови Державної прикордонної служби України від 15 лютого 2023 року №199-ОС про особовий склад полковник ОСОБА_1 звільнений з військової служби за підпунктом «б» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у відставку.

Наказом начальника Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України від 28 лютого 2023 року за № 77-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Як зазначає позивач, після введення воєнного стану брав участь у заходах, у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії. З початку збройної агресії з боку російської федерації, а саме з 24 лютого 2022 року, кожного ранку о 07 годині 00 хвилин керівництвом ліцею було організовано щоденний огляд приміщень ліцею на їх цілісність та неушкодженість. 02 березня 2022 року близько 07 години 30 хвилин представниками підрозділів збройних сил та інших відомств російської федерації здійснено посягання на територіальну цілісність та недоторканість України шляхом ракетних обстрілів території військової частини НОМЕР_1 та території ліцею, а саме: казарм, приміщення штабу та інших приміщень, розташованих на території військової частини, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що призвело до тяжких наслідків. У результаті ракетного обстрілу ОСОБА_1 отримав вибухово-хвильову травму та травму колінних суглобів. У період з 02 травня по 08 листопада 2022 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні, внаслідок отриманих у зв`язку із захистом Батьківщини травм.

Після лікування, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) на ВЛК. До направлення додано медичну характеристику, видану завідуючим відділення охорони здоров`я ліцею, на полковника ОСОБА_1 від 03 травня 2022 року, у якій зазначалось, що наявний діагноз - посттравматичний двобічний гонатроз. Пошкодження менісків лівого колінного суглобу, стан після меніскектомії. Функція статики та ходи порушена помірно. 02 березня 2022 року звернувся за медичною допомогою з приводу забію нижніх кінцівок внаслідок вибухово-хвильової травми після ворожого обстрілу.

Довідкою ВЛК № 199 від 08 листопада 2022 року встановлено двобічний післятравматичний гонартроз: ліворуч III ступеню, праворуч II ступеню. Стан після оперативного лікування від 30 серпня 2022 року - парціальна меніскектомія правого колінного суглобу, дебридмент; 11 жовтня 2022 року - парціальна меніскектомія лівого колінного суглобу, дебридмент. Комбінована контрактура обох колінних суглобів, ПФС III. Функція статики та ходи значно порушена.

05 грудня 2022 року заступник голови ДПСУ направив ОСОБА_1 до Львівського військово-медичного клінічного центру для проходження лікування, де встановлено діагноз: Залишкові явища групової травми обох колінних суглобів 02 березня 2022 року, травматичного ушкодження менісків обох колінних суглобів, операцій: артроскопії, парціальної меніскектомії правого колінного суглобу 30 серпня 2022 року; артроскопїї, паціальної меніскектомії лівого колінного суглобу 11 жовтня 2022 року - у вигляді асептичного некрозу латерільних надвиростків обох стегневих кісток, деформуючого артрозу обох колінних суглобів III ступеня, розгинальної контрактури обох колінних суглобів з значним порушенням функцій. Гіпертонічна хвороба II стадії (гіпертензивне серце, ангіопатія судин сітківки). Посттравматичний стресовий розлад при помірно виражених, короткочасних проявах з астенічним синдромом. Поширений міжхребцевий остеохондроз хребта, - за наявності об`єктивних даних без порушення функцій. Хронічна двобічна сенсоневральна втрата слуху з сприйняттям шепітної мови 4м на обидва вуха. Зниження гостроти зору до 0,5 на обидва ока з корекцією 1,0/1,0 внаслідок складного міопічного астигматизму в 1,25дптр. Аліментарне ожиріння 1 ступеня. Стеатогепатоз.

13 січня 2023 року Львівським військово-медичним клінічним центром (ВЛК) позивачу видано свідоцтво про хворобу № 56/38, у якому вказано, що позивач непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

27 березня 2023 року позивач отримав ІІ групу інвалідності.

30 березня 2023 року головою Державної прикордонної служби України затверджений Акт № 10/02-23 від 29 березня 2023 року (форма Нвс-1) про нещасний випадок, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби (полковник ОСОБА_1 ), у пункті 6 якого, окрім іншого, зазначено: «З пояснень працівників - помічника начальника ліцею ОСОБА_2 та водія транспортного засобу ОСОБА_3 встановлено, що під час слідування за військовослужбовцями генерал-майором ОСОБА_4 , полковником ОСОБА_5 , підполковником ОСОБА_6 , побачили, як останні від вибуху впали на підлогу ( ОСОБА_7 був привалений дверима, ОСОБА_8 лежав на спині, а ОСОБА_9 лежав на животі). ОСОБА_10 побіг кликати на допомогу медичних працівників, а ОСОБА_11 залишився надавати допомогу потерпілим та видимих ушкоджень у них не побачив. У пунктах 7, 9 вказаного акту зазначено, що причиною нещасного випадку є протиправні дії військовослужбовців збройних сил російської федерації, в умовах військової агресії з боку російської федерації, які вчинені на території України. Діагноз згідно з довідкою закладу охорони здоров`я: Пошкодження менісків правого колінного суглобу. Посттравматичний правобічний гонартроз II ст. (від 30 серпня 2022 року). Посттравматичний двобічний гонартроз зліва III ст., справа II ст. Пошкодження менісків правого колінного суглобу (від 11 жовтня 2022 року). Відповідно до довідки від 02 березня 2022 року, виданої завідувачем відділення охорони здоров`я Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка, вибухово-хвильова травма колінних суглобів.

Також 30 березня 2023 року головою Державної прикордонної служби України затверджений Акт № 10-23 від 29 березня 2023 року (форма Нвс-5) розслідування нещасного випадку, що стався 02 березня 2022 року близько 07:20 у Державному ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України. У вказаному акті повторюється зміст вищевказаних фактичних обставин, а також зазначається висновок, що груповий нещасний випадок уважається таким, що стався з генерал-майором ОСОБА_4 , полковником ОСОБА_5 , підполковником ОСОБА_6 під час виконання ними обов`язків військової служби, відповідно до вимог частини четвертої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

21 липня 2023 року позивач звернувся до ЦВЛК із заявою, у якій просив переглянути постанову госпітальної ВЛК ЛВМКЦ ДПСУ №М17 від 13 січня 2023 року, свідоцтво про хворобу № 56/38 щодо визначення причинного зв`язку захворювань (травми, контузії, каліцтва), отриманих ним, та змінити формулювання причинного зв`язку. Підставою для написання заяви слугували результати службового розслідування Адміністрації ДПСУ від 30 березня 2023 року, Акти форми Нвс-5 за № 10-23, Нвс-1 за № 10/1-23.

ЦВЛК листом від 04 серпня 2023 року № 3000/442 звернулась до позивача та запропонувала надати документи про проходження військової служби та всі наявні медичні документи, що характеризують стан здоров`я.

19 серпня 2023 року позивач направив відповідачу всю наявну у нього запитувану інформацію.

Листом № 3000/690 від 17 листопада 2023 року ЦВЛК направила позивачу витяг із протоколу засідання ЦВЛК № 310 від 31 жовтня 2023 року, у якому зазначено наступне:

«Травма (захворювання) колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , 1980 року народження, який з 01 серпня 1997 року по 21 березня 2019 року проходив військову службу в Збройних Силах України, з 21 березня 2019 року по 15 лютого 2023 року військову службу за контрактом у ДПС України, звільнений з військової служби за станом здоров`я: Залишкові явища операцій: артроскопії, парціальної меніскектомії правого колінного суглобу (30.08.2022), артроскопії парціальної меніскетомії лівого колінного суглобу (11.10.2022) по причині пошкодження менісків обох колінних суглобів, у вигляді зміцнілих післяопераційних рубців.

Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

Захворювання: Двобічний деформуючий гонартроз III стадії з частими загостреннями та больовим синдромом, хондромаляція тіла надколінника III ст. зі значними порушеннями функцій. Гіпертонічна хвороба II ст. (гіпертензивне серце). Гостра реакція на стрес з виходом в одужання. Поширений міжхребцевий остеохондроз - за наявності об`єктивних даних без порушень функцій. Хронічна двобічна сенсоневральна втрата слуху зі сприйняттям шепітної мови 4м. на обидва вуха. Зниження гостроти зору до 0,5 на обидва ока з корекцією 1,0/1,0 внаслідок складного міопічного астигматизму в 1,25 дптр. Аліментарне ожиріння І ст. Стеатогепатоз.

Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Постанову госпітальної Львівського ВМКЦ від 13 січня 2023 року № 56/38 у частині причинного зв`язку захворювання скасувати (визнати такою, що втратила чинність).».

Вважаючи, що висновки ЦВЛК не ґрунтуються на належних доказах, оскільки окрім іншого, ЦВЛК провела поверхневе вивчення матеріалів поданих позивачем, не з`ясувала всі обставини отриманих травм, які обов`язково повинні бути вивчені, чим порушила порядок та процедуру встановлення причинного зв`язку захворювання, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Визначення військової служби міститься у частині першій статті 2 Закону № 2232-ХІІ та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 70 Закону України «від 19 листопада 1992 року № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Закон № 2801-XII) визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

З метою якісного відбору громадян на військову службу за контрактом, медичного огляду військовослужбовців для визначення ступеня придатності до військової служби та льотного складу до льотної роботи наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06 травня 2009 року № 333, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 року за № 570/16586, затверджено Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України (далі - Положення № 333 у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Це Положення визначає порядок проведення військово-лікарськими комісіями Держприкордонслужби медичного огляду громадян призовного віку, військовозобов`язаних та жінок, які приймаються на військову службу за контрактом, кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах (далі - ВВНЗ), військовослужбовців Держприкордонслужби та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), колишніх військовослужбовців Держприкордонслужби та військових частин прикордонних військ СРСР та їх органів управління, дислокованих на території України, працівників Держприкордонслужби, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I, II груп патогенності, працівників суден забезпечення плавскладу та працівників льотного складу Держприкордонслужби з метою визначення їх придатності за станом здоров`я до військової служби (роботи за фахом), установлення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв та визначення необхідності і умов застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 1 глави 1 розділу ІІ визначено, що до основних завдань військово-лікарських комісій Держприкордонслужби належить, зокрема: визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби, причинного зв`язку захворювань, поранень, травм контузій і каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу у Держприкордонслужбі; визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у колишніх військовослужбовців Держприкордонслужби.

Відповідно до пунктів 2- 3 глави 1 розділу ІІ Положення № 333 для виконання зазначених завдань у Держприкордонслужбі створюються Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК), постійно та тимчасово діючі військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), а також постійно діючі лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК).

ЦВЛК та ВЛК(ЛЛК) приймають постанови, які оформлюються свідоцтвом про хворобу (додаток 1), довідкою військово-лікарської комісії (далі - довідка ВЛК) (додаток 2), протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (додаток 3). Строк оформлення ВЛК свідоцтва про хворобу становить не більше 5 робочих днів із дня огляду.

Згідно з пунктами 2, 8 глави 2 розділу ІІ Положення № 333 ЦВЛК є органом вищого рівня із проведення медичного огляду ВЛК в Держприкордонслужбі і здійснює методичне керівництво діяльністю ВЛК Держприкордонслужби з питань проведення медичного огляду осіб, зазначених у пункті 1 розділу I цього Положення.

ЦВЛК має право, зокрема: приймати постанови згідно з цим Положенням, переглядати або скасовувати постанови постійно діючих, тимчасово діючих ВЛК (ЛЛК) нижчого рівня, переглядати власні постанови; витребовувати документи, що характеризують обставини отримання особою, що оглядається, захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок.

Пунктами 1, 12 глави 4 розділу ІІІ Положення № 333 передбачено, що направлення на медичний огляд проводиться начальниками відповідних органів Держприкордонслужби, де проходить службу військовослужбовець, військовою прокуратурою, судами, головою ЦВЛК, начальниками закладів охорони здоров`я Держприкордонслужби за місцем лікування.

Медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва, з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному наслідку (результаті) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва.

За приписами пункту 1 глави 11 розділу ІІІ Положення № 333 постанови ВЛК, ЛЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. ВЛК при винесенні постанови оцінює висновки лікарів за результатами медичного огляду в закладі охорони здоров`я Держприкордонслужби, документи особи, які характеризують стан її здоров`я, з інших закладів охорони здоров`я (результати обстежень, висновки лікарів і спеціалістів тощо) за наявності, які є додатковими матеріалами для встановлення діагнозу.

При медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту, зокрема: непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку (підпункт 2 пункту 3 глави 11 розділу ІІІ Положення № 333).

За змістом пунктів 1, 2 глави 12 розділу ІІІ Положення № 333 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців Держприкордонслужби встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв.

Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців Держприкордонслужби при медичному огляді визначають постійно діючі госпітальні (гарнізонні) ВЛК, у складних випадках - ЦВЛК.

Пунктом 4 глави 12 розділу ІІІ Положення № 333 визначено, що постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:

1) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії та флоту в роки Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), а також при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота), або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань;

6) «Захворювання (поранення, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності;

у такому самому формулюванні приймаються постанови ВЛК при медичному огляді військовослужбовців за результатами захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв, одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.

Пунктом 6 глави 12 розділу ІІІ Положення № 333 передбачено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення, травми, контузії, каліцтва приймається з урахуванням висновку, зазначеному у формах Нвс-5, Нвс-1, НПвс. Номер та дата актів розслідування нещасного випадку, що стався, або довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), на підставі яких встановлено причинний зв`язок поранення, травми, контузії, каліцтва, обов`язково зазначаються у свідоцтві про хворобу, довідці ВЛК та в книзі протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).

Відповідно до пунктів 11, 12, 14 глави 12 розділу ІІІ Положення № 333 за наявності підстав для зміни (перегляду) постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва, зазначених у свідоцтві про хворобу або довідці ВЛК, постанова ВЛК у разі прийняття нової постанови підлягає скасуванню (відміні). Постанова ЦВЛК оформляється протоколом засідання щодо встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв.

Якщо питання про причинний зв`язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва розглядається за скаргою, заявою колишнього військовослужбовця, ЦВЛК повідомляє його про своє рішення, а якщо прийнято постанову ВЛК - надсилає або видає заявнику.

Якщо у свідоцтві про хворобу або довідці ВЛК, складених на військовослужбовця (осіб, звільнених з військової служби), зазначені захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва, одержані (що виникли) за різних обставин, ВЛК приймає постанову про їх причинний зв`язок окремо.

VІ. Позиція Верховного Суду

Коротко нагадаємо, що спір у цій справі виник з приводу встановлення причинного зв`язку захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва) полковника ОСОБА_1 , отриманого 02 березня 2022 року під час проходження військової служби в умовах правового режиму воєнного стану в Україні внаслідок протиправних дій військовослужбовців російської федерації на території України.

Так, за обставинами справи, 13 січня 2023 року позивачу видано свідоцтво про хворобу № 56/38, у якому вказано, що позивач непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. «Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби». На час прийняття постанови госпітальної ВЛК ЛВМКЦ ДПСУ від 13 січня 2023 року № М17 та свідоцтва про хворобу ОСОБА_1 були відсутні акти форми Нвс-1 (про нещасний випадок) і Нвс-5 (розслідування нещасного випадку).

У подальшому затвердження указаних актів зумовило звернення ОСОБА_1 до ЦВЛК із заявою про перегляд постанови госпітальної ВЛК ЛВМКЦ ДПСУ та свідоцтва про хворобу в частині визначення причинного зв`язку захворювань та, відповідно, зміни його формулювання.

За результатами розгляду заяви позивача та наданих ним документів, ЦВЛК на засіданні 31 жовтня 2023 року прийняла постанову у формі протоколу № 310, якою скасувала постанову госпітальної ВЛК ЛВМКЦ ДПСУ від 13 січня 2023 року в частині причинного зв`язку захворювання та постановила визначити новий причинний зв`язок захворювання позивача, розділивши його окремо по різним обставинам.

Втім, як слідує із позовної заяви, ОСОБА_1 не погоджується з протоколом ЦВЛК і вважає його протиправним у частині невключення усіх травм (захворювань), оскільки ЦВЛК при визначенні причинного зв`язку захворювання не врахувала медичну документацію та акти форми Нвс-1 (про нещасний випадок) і Нвс-5 (розслідування нещасного випадку), що прямо передбачено пунктом 6 глави 12 розділу ІІІ Положення № 333. Позивач наполягає, що причинний зв`язок його захворювань підпадає під формулювання, визначене підпунктом 1 пункту 4 глави 12 розділу ІІІ Положення № 333, а саме: «Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини».

Як зазначалося вище, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність постанови ЦВЛК від 31 жовтня 2023 року (протокол № 310) та дотримання процедури її прийняття.

В межах даного касаційного провадження, відкритого Верховним Судом ухвалою від 05 травня 2025 року, перевірці підлягають доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права в розрізі підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так, у касаційній скарзі її автор наполягає на тому, що матеріали службового розслідування та висновки в актах форми Нвс-5, Нвс-1 є доказом отриманих травм і повинні обов`язково враховуватись при визначенні причинного зв`язку їх отримання.

Перевіривши обґрунтованість доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

У постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2021 року у справі № 820/5570/16 від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.

Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 160/31586/23.

З уваги на наведене колегія суддів констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи повинні були перевірити спірне рішення ЦВЛК на відповідність критеріям, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України.

Вирішуючи цей спір, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що причинний зв`язок захворювання хоча й встановлюється з урахуванням актів форми Нвс-5, Нвс-1, НПвс, однак основною підставою для встановлення причинного зв`язку є виключно медичні документи, які достеменно підтверджують факт отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини або в інших передбачених випадках.

Суди дійшли висновку, що ЦВЛК, дослідивши надані позивачем документи та перевіривши дотримання ВЛК процедури проведення медичного огляду позивача, дійшла висновку про необхідність зміни формулювання причинного зв`язку захворювань позивача, у зв`язку із чим прийняла оскаржувану постанову, яка відповідає критеріям, установленим частиною другою статті 2 КАС України.

При цьому суди наголосили, що суди не вправі надавати власну оцінку висновкам військово-лікарських комісій, оскільки не є спеціалізованими установами в медичній сфері.

В контексті наведених висновків судів попередніх інстанцій колегія суддів звертає увагу на те, що одним із критеріїв, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень, є обґрунтованість.

У постанові від 08 серпня 2024 року у справі № 420/7076/20 Верховний Суд вказав, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

На додаток варто також згадати усталену позицію Верховного Суду про те, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі № 2040/6763/18).

Також у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 160/18668/21 зазначено, що стосовно вимог до адміністративного акта суб`єкта владних повноважень у судовій практиці склалася правова позиція, відповідно до якої такий акт має бути детально обґрунтованим (мотивованим). Вимога про те, що адміністративний акт повинен містити мотиви, на яких він ґрунтується, на додаток до принципів справедливої адміністративної процедури, що регулюють адміністративні акти, встановлена також у Рекомендації № R(91)1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про адміністративні санкції (прийнято Комітетом Міністрів 13 лютого 1999 року) на 452-му засіданні заступників міністрів) (Council of Europe Committee of ministers Recommendation No. R(91)1 of the Committee of Ministers to member states on administrative sanctions).

Таким чином, обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень означає, що таке рішення має бути вмотивованим, тобто у ньому повинні відображатися мотиви (позиція) суб`єкта владних повноважень. Вмотивованість рішення дає можливість особі зрозуміти, чи були враховані його доводи при прийнятті рішення, або з яких підстав (причин) вони були відхилені, тобто чи була особа почутою.

Повертаючись до обставин справи зазначимо, що підставою звернення позивача до ЦВЛК слугували акти форми Нвс-1, Нвс-5, які були відсутні на час проходження ним медичного огляду та прийняття постанови госпітальної ВЛК ЛВМКЦ ДПСУ.

У пункті 6 глави 12 розділу ІІІ Положення № 333 закріплено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення, травми, контузії, каліцтва приймається з урахуванням висновку, зазначеному у формах Нвс-5, Нвс-1, НПвс. Номер та дата актів розслідування нещасного випадку, що стався, або довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), на підставі яких встановлено причинний зв`язок поранення, травми, контузії, каліцтва, обов`язково зазначаються у свідоцтві про хворобу, довідці ВЛК та в книзі протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).

Відповідно до підпункту 6 пункту 4 глави 12 розділу ІІІ Положення № 333 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв приймаються також у формулюванні «Захворювання (поранення, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.

Аналіз указаних норм Положення № 333 свідчить про те, що наявність чи відсутність актів у формах Нвс-5, Нвс-1 впливають на формулювання причинного зв`язку захворювань. Відповідно, висновки актів у формах Нвс-5, Нвс-1 підлягали врахуванню ЦВЛК під час прийняття спірної постанови у формі протоколу № 310 від 31 жовтня 2023 року.

Як слідує з оскаржуваного рішення відповідача і зазначено в судових актах, ЦВЛК розглянула надані позивачем нові документи, у тому числі акти форми Нвс-5, Нвс-1, які були відсутні при проходженні ВЛК, і дійшла висновку про наявність підстав для перегляду постанови госпітальної ВЛК ЛВМКЦ ДПСУ про причинний зв`язок пошкоджень колінних суглобів (травми) в частині зміни формулювання. У висновку ЦВЛК міститься посилання на підпункт 5 пункту 4 глави 12 розділу ІІІ Положення №333.

Між тим, варто зауважити, що в оскаржуваній постанові ЦВЛК у переліку документів, які були розглянуті, не відображено низку документів, які були надані позивачем. Тому видається незрозумілим те, чи розглядала ЦВЛК усі документи, які позивач надав (до заяви від 21 липня 2023 року, а також ті, що були ним надані на прохання відповідача разом із листом від 19 серпня 2023 року). Будь-яка аргументація із цього приводу в оскаржуваній постанові відсутня.

Окрім того, у постанові ЦВЛК не вказано правову підставу та норму Положення №333, якою керувалася ЦВЛК при розділенні причинних зв`язків захворювань позивача на «Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини» і «Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби». Мотиви, якими керувалася ЦВЛК, відсутні.

Із позовної заяви вбачається, що ненаведення ЦВЛК достатніх і належних мотивів прийняття спірної постанови поставило позивача у стан правової невизначеності, позаяк підставою для його звернення до відповідача були акти Нвс-5, Нвс-1, а метою - зміна формулювання причинного зв`язку захворювань, визначеного госпітальною ВЛК ЛВМКЦ ДПСУ, на формулювання, визначене підпунктом 1 пункту 4 глави 12 розділу ІІІ Положення № 333, а саме: «Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини».

На тлі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що ЦВЛК формально виконала припис, який містить пункт 6 глави 12 розділу ІІІ Положення № 333, про врахування актів Нвс-5, Нвс-1, оскільки саме лише посилання на наявність цих актів не дає у цілому встановити дійсні підстави визначення причинного зв`язку захворювань у частині формулювань «Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини» і «Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби».

Враховуючи, що саме затвердження актів Нвс-5, Нвс-1 слугували підставою для звернення ОСОБА_1 до ЦВЛК із заявою про перегляд постанови госпітальної ВЛК ЛВМКЦ ДПСУ в частині формулювання причинного зв`язку захворювань і травми, отриманої позивачем 02 березня 2022 року, відповідач повинен був навести належні обґрунтування прийнятого рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій зазначеного не врахували та побудували свої висновки про відповідність оскаржуваної постанови ЦВЛК критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, виключно на тому, що відповідач розглянув надані позивачем нові документи.

Однак, погоджуючись із позицією ЦВЛК про необґрунтованість позовних вимог, суд першої інстанції, а у подальшому й апеляційний суд у своїх рішеннях лише процитували аргументи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Стверджуючи про те, що суд не може надавати власну оцінку обґрунтованості ухвалення певного висновку ЦВЛК, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що відповідність рішення суб`єкта владних повноважень критерію «обґрунтованості» вимагає, щоб рішення було вмотивованим і зрозумілим для особи, якої воно стосується. Відповідно, у такому разі перевірка акту індивідуальної дії на обґрунтованість не потребує надання судом оцінки правильності висновкам ЦВЛК і дослідження медичних документів, що унеможливлює втручання у дискрецію цього органу, а полягає у тому, щоб з`ясувати, чи містить такий акт достатні та належні мотиви його прийняття, тобто чи він є обґрунтованим.

За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку, що постанова ЦВЛК від 31 жовтня 2023 року (протокол № 310) не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зв`язку із чим є протиправною та підлягає скасуванню.

Разом із тим, в аспекті способу захисту прав позивача Верховний Суд зазначає наступне.

За правилами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд розглядає спір в межах предмету спору та визначеного позивачем способу захисту. Водночас, якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, то для повного, належного та ефективного захисту порушеного права позивача, суд може вийти за межі заявлених позовних вимог та обрати інший спосіб захисту порушеного права.

Як закріплено у процесуальному законі, завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Це перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський Суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством. Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» у теорії права та на практиці.

Адміністративний суд здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом, і не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, та вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права.

Саме це закріплено у частині другій статті 5 КАС України, відповідно до якої захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У випадку, що розглядається, способом захисту порушеного права позивач обрав визнання протоколу ЦВЛК № 310 від 31 жовтня 2023 року протиправним у частині невключення всіх травм (захворювань) та зобов`язання відповідача внести зміни до протоколу, доповнивши всі травми (захворювання) у формулюванні причинного зв`язку «Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини». Поряд із цим, у разі визнання оскаржуваного рішення ЦВЛК протиправним, без його скасування, воно залишиться чинним. Це унеможливить внесення будь-яких змін до спірного рішення або ж його перегляд відповідачем. Зважаючи на це Суд уважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та обрати інший спосіб захисту порушеного права позивача.

Тому, враховуючи зміст позовних вимог та обсяг порушеного права позивача, колегія суддів приходить до висновку, що ефективним способом захисту є визнання протиправною та скасування постанови ЦВЛК від 31 жовтня 2023 року, оформленої протоколом № 310. Водночас, оскільки визначення причинного зв`язку захворювання, травми, поранення, каліцтва контузії належить до повноважень суб`єкта владних повноважень - ЦВЛК, Суд уважає необхідним зобов`язати ЦВЛК повторно розглянути заяву ОСОБА_1 разом з усіма наданими ним документами, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

За змістом частин першої, третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та не відповідають вимогам статті 242 КАС України, касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

VІІ. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду справи витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року у справі № 480/13255/23 скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України від 31 жовтня 2023 року, оформлену протоколом № 310 засідання Центральної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, полковника у відставці ОСОБА_1 .

Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 липня 2023 року з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

А.Г. Загороднюк

І.В. Желєзний ,

Судді Верховного Суду