Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 380/19882/24

адміністративне провадження № К/990/16078/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року (суддя Москаль Р. М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року (судді: Шевчук С. М., Кухтей Р. В., Нос С. П.) у справі № 380/19882/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі - Національна академія), у якому просив:

- визнати протиправними дії Національної академії щодо обчислення і виплати позивачу грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), а також грошову допомогу для оздоровлення, підйомні з 25 серпня 2020 року по 21 червня 2024 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - Постанова № 704);

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 25 серпня 2020 року по 21 червня 2024 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу для оздоровлення, підйомні із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, з урахуванням виплачених сум.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указав, що проходив службу в Національній академії. 21 червня 2024 року позивач звільнений з посади та виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, відновлено дію пункту 4 Постанови № 704 в редакції, що діяла до 21 лютого 2018 року та передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Постановою № 704 закладений механізм щорічного збільшення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у залежності від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

3. На думку позивача, за час проходження військової служби йому виплачене у меншому, ніж законодавчо належало, грошове забезпечення, грошова допомога для оздоровлення та підйомна допомога, оскільки відповідач неправильно обрахував розмір місячного грошового забезпечення, який є розрахунковою величиною для вказаних виплат, так як грошове забезпечення нараховувалось із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2018 року, а не на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року.

4. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій та їх обґрунтування

5. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Національної академії, які полягають у застосуванні з вересня 2020 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших виплат у 2020-2023 роках.

Зобов`язано Національну академію здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період із 25 серпня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, підйомної допомоги за 2020, грошової допомоги для оздоровлення за 2021-2023, із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

6. Суд першої інстанції указав, що відповідач, нараховуючи позивачу грошове забезпечення, підйомну допомогу за 2020 рік, грошову допомогу для оздоровлення за 2021-2023 роки, повинен був при обчисленні розміру посадового окладу та інших складових грошового забезпечення використовувати як розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року (2102 грн), 01 січня 2021 року (2270 грн), 01 січня 2022 року (2481 грн) та 01 січня 2023 року (2684 грн). Порівняння розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року свідчить про те, що він є меншим ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року.

7. При цьому суд звернув увагу, що на реалізацію своїх повноважень, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12 травня 2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704». Таким чином, з урахуванням змін, внесених Постановою № 481, пункт 4 Постанови № 704 передбачає обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункової величини 1762 грн. Зазначена постанова набрала чинності з 20 травня 2023 року, отже, до 19 травня 2023 року застосуванню підлягала редакція пункту 4 Постанови № 704, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Надалі, починаючи з 20 травня 2023 року нарахування грошового забезпечення здійснюється з урахуванням положень Постанови № 481, виходячи з розрахункової величини 1762 грн.

8. Отже, Львівський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині перерахунку грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення за період із 20 травня 2023 року по 21 червня 2024 року задоволенню не підлягають.

9. Залишаючи без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року, Восьмий апеляційний адміністративний суд указав, що з 29 січня 2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Отже, з урахуванням положень пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 4 Постанови № 704, починаючи з 29 січня 2020 року, у позивача виникли правові підстави для перерахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, грошової допомоги на оздоровлення, підйомної допомоги, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт (однак без урахування показників мінімальної заробітної плати).

10. Восьмий апеляційний адміністративний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у період з 25 серпня 2020 року по 19 травня 2023 року грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року згідно з Законом України Про Державний бюджет України на 2020-2023 рік. При цьому підлягають також перерахунку виплачені позивачу грошова допомога на оздоровлення за 2021-2023 роки, підйомна допомога за 2020 рік, оскільки при їх обрахунку використано посадовий оклад та оклад за військовим званням не в тому розмірі, який визначений чинним законодавством.

11. Суд апеляційної інстанції також указав, що з 20 травня 2023 року підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року - відпали. Отже, суд першої інстанції у задоволенні вимог позивача за період з 20 травня 2023 року по 21 червня 2024 року обґрунтовано відмовив.

12. Восьмий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

13. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме виплати грошового забезпечення військовослужбовцям з урахуванням розмірів «посадового окладу» та «окладу за військовим званням», визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови № 704 з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 після прийняття Постанови № 481.

14. На переконання скаржника, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

15. Скаржник вважає, що різниця між розміром прожиткового мінімуму на 2018 рік та 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки впливає на визначення розміру посадового окладу та з 29 січня 2020 року, тобто з дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, наявні правові підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

16. На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Позиція інших учасників справи

17. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 . Національна академія зазначила, що не погоджується із думкою позивача, вважає, що наведені мотиви в ній є необґрунтованими та такими, які не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на хибному розумінні чинного законодавства України.

18. Національна академія указала, що з 20 травня 2023 року діє нова редакція пункту 4 Постанови № 704, за яким встановлено фіксований розмір грошової суми, з якого обчислюються розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, отже вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Рух касаційної скарги

19. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25 квітня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі № 380/19882/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, та витребував із Львівського окружного адміністративного суду справу № 380/19882/24.

20. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 380/19882/24 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

21. ОСОБА_1 проходив службу в Національній академії, 21 червня 2024 року виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення.

22. Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 10 вересня 2024 року, у якому, зокрема, просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, у тому числі додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), за період з 26 вересня 2020 року по 21 червня 2024 року включно з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, з урахуванням виплачених сум.

23. Відповідач листом від 20 вересня 2024 року № 7249 повідомив представника позивача про те, що грошове забезпечення позивачу нараховувалося відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, Постанови № 704. Тому відсутні правові підстави для перерахунку грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення за спірний період.

24. З долучених відповідачем до справи письмових доказів (карток особового рахунку військовослужбовця за 2020 по 2024 роки) із вересня 2020 року за займаною посадою ОСОБА_1 встановлений посадовий оклад в розмірі 3170 грн, обчислений із розрахунку прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року (1762 грн) шляхом його множення на відповідний тарифному розряду займаної ним посади тарифний коефіцієнт та оклад за військовим званням 740 грн. Підйомна допомога нарахована та виплачена у 2020 році, грошова допомога на оздоровлення у 2021-2024 роках (а. с. 56-60).

25. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо застосування з 25 серпня 2020 року по 21 червня 2024 року розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні йому грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, підйомної допомоги, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

26. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

27. Згідно із частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судом першої чи апеляційної інстанції; вирішувати питання щодо достовірності доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти їх.

28. На підставі частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, якщо необхідно врахувати висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

29. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 просить визнати протиправними дії Національної академії щодо обчислення і виплати позивачу грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), а також грошову допомогу для оздоровлення, підйомні з 25 серпня 2020 року по 21 червня 2024 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704 та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вказане грошове забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

30. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 12 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково, відмовивши позивачу в задоволенні позовних вимог в частині перерахунку грошового забезпечення з 20 травня 2023 року по 21 червня 2024 року.

31. Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду перевіряє оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, тобто в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

32. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. Частинами першою-третьою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

34. 30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

35. 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 103, якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови № 103).

36. Постанова № 103 набула чинності 24 лютого 2018 року.

37. На момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови № 103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

38. Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 - у зв`язку з прийняттям Постанови № 103 - не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.

39. Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 року № 1644 і від 30 серпня 2017 року № 704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.». В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.

40. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.

41. Наведене свідчить, що з дати прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже немає, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови № 704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.

42. Водночас 12 травня 2023 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704».

Кабінет Міністрів України постановив:

1. Скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

2. Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

3. Установити, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

43. Постанова № 481 набрала чинності 20 травня 2023 року.

44. При цьому, Постанова № 481 чи її окремі пункти нечинними (в тому числі в судовому порядку) під час спірного періоду не визнавалися, а тому підлягали застосуванню суб`єктами владних повноважень.

45. Таким чином, Постановою № 481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

46. Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.

47. У пункті 3 резолютивної частини Рішення від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 КАС України в системному зв`язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції.

48. Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

49. Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 21 червня 2024 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, а відтак висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині є правильними, оскільки здійснюючи позивачу відповідний розрахунок та виплату грошового забезпечення з 20 травня 2023 року по 21 червня 2024 року Національна академія діяла підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, Постановою № 481, під час спірного періоду була чинною, а тому підстав застосування попередньої редакції Постанови № 704 у Національної академії не було.

50. Такий правовий підхід щодо того, що внесені Постановою № 481 зміни до пункту 4 Постанови № 704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 Постанови № 704 узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24 (провадження № К/990/15215/25) і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

51. Таким чином, із дня набрання чинності Постанови № 481 (20 травня 2023 року) та протягом її чинності у відповідних суб`єктів владних повноважень були відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет України на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови № 704.

Щодо заявленого представником позивача клопотання про передачу на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду адміністративної справи № 380/19882/24

52. Так, представник позивача подав клопотання про передачу справи на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

53. На обґрунтування вказаного клопотання зазначив про необхідність, на його думку, відступу від висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24, від 24 червня 2025 року у справі № 420/5584/24, від 30 червня 2025 року № 280/8083/24.

54. Представник позивача вважає, що висновки, викладені у вказаних вище постановах є передчасними та зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, Верховним Судом застосовано пункт 2 Постанови № 481, який не підлягав застосуванню в силу частин третьої та четвертої статті 7 КАС України, а саме через його невідповідність актам вищої юридичної сили, а саме статей 1, 9 Закону № 2011-XII, статей 6, 7, 19 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та суперечність із абзацом 5 статті 17, статті 22 Конституції України.

55. Розглянувши клопотання представника позивача про передачу на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду адміністративної справи № 380/19882/24, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає таке.

56. Відповідно до частини першої статті 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

57. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом (частина третя статті 166 КАС України).

58. Згідно із частиною першою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

59. На підставі частини першої статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

60. Верховний Суд звертає увагу, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, провадження № 11-377апп18).

61. Тобто скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.

62. Водночас, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 15 вересня 2020 року у справі № 5017/1221/2012 указала, що необхідність відступу має виникати з певних визначених об`єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни в правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань тощо.

63. Отже, необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду повинна мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

64. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наголошує, що основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення сталості та єдності судової практики.

65. Таким чином, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

66. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

67. Однакове й уніфіковане застосування правових норм зумовлює загальнообов`язковість і передбачуваність закону, рівність перед законом і правову визначеність, яка є складовою верховенства права. На цьому акцентувала увагу Консультативна рада європейських суддів (КРЄС) у Висновку № 20 (2017) про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону.

68. Ураховуючи наведене, проаналізувавши мотиви представника позивача щодо необхідності відступу від висновків Верховного Суду, викладеного у постановах від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24, від 24 червня 2025 року у справі № 420/5584/24, від 30 червня 2025 року № 280/8083/24, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вони не містять фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правової позиції, викладеної у вказаних постановах суду касаційної інстанції, при цьому заявник фактично не погоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у наведених постановах, а його доводи зводяться до власного суб`єктивного тлумачення характеру спірних правовідносин.

69. Отже, оскільки представник позивача не обґрунтував наявності підстав для відступу від відповідних висновків, а саме не довів їх помилковість, неефективність, необґрунтованість, неузгодженість, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає відсутніми підстави для відступу від правових висновків, викладених у постановах від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24, від 24 червня 2025 року у справі № 420/5584/24, від 30 червня 2025 року № 280/8083/24, відтак у задоволенні клопотання про передачу цієї справи на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

70. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

71. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

72. Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а правових висновків судів попередніх інстанцій скаржник не спростував, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Чернікова Дмитра Юрійовича про передачу справи № 380/19882/24 на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

3. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді М. В. Білак

В. Е. Мацедонська