Історія справи

Постанова КАС ВП від 25.09.2025 року у справі №240/27667/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 240/27667/23

адміністративне провадження № К/990/13592/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року (суддя: Єфіменко О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року (судді: Полотнянко Ю.П., Драчук Т.О., Смілянець Е.С.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні при нарахуванні ОСОБА_1 індексації за період з 01 січня 2016 року по 08 грудня 2017 року коефіцієнтів індексації, що відповідають місяцю підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та доплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 грудня 2017 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідач протиправно застосував під час визначення розміру індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 грудня 2017 року коефіцієнти, які не відповідають місяцю підвищення посадового окладу військовослужбовців - січень 2008 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні правовідносини між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 щодо визначення базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 грудня 2017 року вже вирішені судом та завершені у зв`язку з виконанням судового рішення у справі №240/5518/19.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі адвокат Дубок Сергій Миколайович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково вважали, що спірні правовідносини вже вирішені у справі №240/5518/19. Він підкреслює, що у цій справі предметом розгляду було саме право позивача на індексацію грошового забезпечення, тоді як у розглядуваній справі - оскарження дій відповідача щодо порушення порядку реалізації цього права. На виконання судового рішення у справі №240/5518/19 відповідач нарахував індексацію за спірний період, проте розрахунок здійсненив неправильно, що і зумовило предмет оскарження у цій справі. Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 лютого 2023 року у справі №200/6705/21, щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» при визначенні базового місяця підвищення посадового окладу у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 24 вересня 2025 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08 грудня 2017 року №335-РС ОСОБА_1 звільнений з військової служби та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08 грудня 2017 року №260 виключений зі списків особового складу та взятий на військовий облік.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року у справі №240/5518/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення та зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день виключення зі списків особового складу (08 грудня 2017 року) без зміни для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) в січні 2016 року.

На виконання зазначеного рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 грудня 2017 року без зміни для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) в січні 2016 року.

13 серпня 2023 року представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату індексації грошового забезпечення у повному обсязі, із врахування при її обрахунку базового місяця січень 2008 року. У відповідь представник позивача отримав відмову, обґрунтовану відсутністю законодавчо визначених підстав для такого перерахунку, оскільки рішення суду, яким встановлено право позивача на індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 грудня 2017 року виконане у повному обсязі, на підтвердження вказаного отримав довідку про нараховану та виплачену суму індексації.

Позивач, не погоджуючись з діями відповідача, звернувся з відповідним позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Частинами першою-третьою статті 9 Закону Закон № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За правилами статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок № 1078.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пункт 1-1 Порядку № 1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.

Так, пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Абзаци 2, 4 пункт 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону № 1282-ХІІ.

Так, абзацом 2 пункту 4 Порядку № 1078 визначено, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Водночас абзацом 4 пункту 4 Порядку № 1078 установлено, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку № 1078, а з 15 березня 2018 року врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пункт 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року (у новій редакції) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).

Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Цей же абзац діяв з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова № 141), і встановлював, що, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац 2 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року до нині у редакції Постанови №1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови №1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Цей же абзац з 15 березня 2018 року до нині діє у редакції Постанови № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року до нині у редакції Постанови № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 діяв з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Цей же абзац з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року діяв у редакції Постанови № 141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений у новій редакції на підставі Постанови № 1013. У цій редакції пункт 10-2 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців» (далі - постанова КМУ №1294).

Відповідно до пункту 13 указаної постанови КМУ вона набрала чинності з 01 січня 2008 року і її норми діяли до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (в редакції постанови КМУ від 21 лютого 2018 року №103, що набрала чинності з 24 лютого 2018 року), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Спірні правовідносини у цій справі виникли щодо незастосування відповідачем під час нарахування та виплати позивачу як військовослужбовцю індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 08 грудня 2017 року коефіцієнтів, що відповідають місяцю підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову, вважаючи, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо визначення базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 грудня 2017 року вже вирішені судом у справі №240/5518/19 та остаточно завершені у зв`язку з виконанням відповідного судового рішення.

Позивач не погоджується з цією позицією судів, наголошуючи на відмінності предмета позовів у даній справі та у справі №240/5518/19. Він указує, що у цій справі оскаржуються не саме право на індексацію грошового забезпечення, а дії відповідача щодо неправильного порядку її нарахування. Крім того, позивач посилається на неправильне застосування судами постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» при визначенні базового місяця підвищення посадового окладу у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Касаційне провадження за скаргою позивача відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зокрема, з огляду на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28 лютого 2023 року у справі №200/6705/21.

Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Порядок №1078, у редакції, яка застосовувалася до 01 грудня 2015 року, містив поняття «базовий місяць». Базовим місяцем уважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

З 01 грудня 2015 року норми Порядку №1078 діють із змінами, внесеними Постановою №1013.

Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 свідчить про те, що внаслідок змін, унесених Постановою № 1013, з 01 грудня 2015 року, діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Унаслідок цих змін Порядок № 1078, у редакції, що застосовується з 01 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.

Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таке визначення цього поняття випливає із системного тлумачення пункту 5 Порядку №1078, у редакції, яка була запроваджена з 01 грудня 2015 року.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Отож з 01 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», адже визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Отже, з урахуванням наведених нормативно-правових положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01 грудня 2015 року не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.

З 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Аналогічні висновки Верховний Суд сформулював у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21, від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22 та багатьох інших.

Повертаючись до обставин справи, позивач зазначав, що визначаючи розмір належної йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 грудня 2017 року відповідач неправильно застосував місяць підвищення тарифної ставки (окладу).

Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що питання обчислення тарифної ставки (окладу) (базового місяця) для обчислення індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 грудня 2017 року вже вирішене у справі № 240/5518/19 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .

З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що у справі №240/5518/19 ОСОБА_1 просив:

- визнати протиправним дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день виключення зі списків особового складу (08.12.2017 без зміни для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) в січні 2016 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 08 грудня 2017 року по день фактичної виплати індексації;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати індексації - за період з 08 грудня 2017 року по день фактичної виплати індексації шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року у справі № 240/5518/19, яке набрало законної сили, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день виключення зі списків особового складу (08 грудня 2017 року) без зміни для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) в січні 2016 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд виходив з того, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а її проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком усіх роботодавців. З матеріалів справи суд встановив, що відповідач за спірний період не нараховував і не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення. Вважаючи невиплату індексації за період з 01 січня 2016 року по 08 грудня 2017 року порушенням вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та постанови «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 року №1078, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у частині визнання протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 . Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, керуючись частиною другою статті 245 КАС України, суд вважав за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

Із змісту рішення у справі № 240/5518/19 убачається, що суд вирішив питання про право позивача на нарахування і виплату індексації грошового забезпечення, виплата якої здійснюється у зв`язку із перевищенням порогу індексації 103 відсотки, за період з 01 січня 2016 року по 08 грудня 2017 року. Попри те, що суд у резолютивній частині рішення зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період без зміни для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) в січні 2016 року, питання визначення базового місяця для обчислення індексації за спірний період в межах цієї справи суд не досліджував і не вирішував.

Отже суди першої та апеляційної інстанцій помилково дійшли висновку про те, що спір між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 щодо визначення для обчислення індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 грудня 2017 року коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року вже вирішений у справі № 240/5518/19.

За таких обставин Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суди першої й апеляційної інстанцій неналежним чином дослідили вказані правовідносини, помилково встановили тотожність позовів у справах № 240/5518/19 та №240/27667/23, та безпідставно не з`ясували, чи порушене право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за згаданий період з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій фактично не розглянули вимоги ОСОБА_1 , викладені й обґрунтовані у позовній заяві у цій справі.

За правилами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на зазначені положення КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Крім того, пунктами 3 та 7 частини четвертої статті 246 КАС України передбачено, що у мотивувальні частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.

Відтак, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме, неправильно визначили предмет оскарження у цій справі, унаслідок чого не розглянули по суті заявлені позовні вимоги та не надали належної оцінку доводам на їх обґрунтування.

Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів, закріплений частиною 1 статті 90 КАС України, передбачає обов`язок суду всебічно перевірити доводи сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС України).

Однак суди першої та апеляційної інстанцій не виконали цих процесуальних обов`язків, не визначили характер спірних правовідносин, не встановили всіх фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що й призвело до ухвалення помилкових висновків по суті спору.

Водночас суд касаційної інстанції, з урахуванням повноважень, наданим статтею 341 КАС України, не має можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв`язку з цим Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для нового розгляду цієї справи.

Решта доводів касаційної скарги по суті позовних вимог, зокрема які зумовили відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Верховний Суд не перевіряє, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій такі не оцінювались.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Приписами частини четвертої статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що вказані порушення під час розгляду справи допущені судом першої та апеляційної інстанцій, та те, що ці порушення неможливо виправити в суді касаційної інстанції, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам першої та апеляційної інстанцій необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу адвоката Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року скасувати, а справу №240/27667/23 направити на новий судовий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов