Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року

м. Київ

справа №120/18161/23

адміністративне провадження № К/990/26831/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Білак М.В., Жука А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року (колегія у складі суддів Шидловського В.Б., Курка О.П., Боровицького О.А.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Історія справи

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 22 липня 2024 року задовольнив позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 :

- визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачеві компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 01 березня 2018 року;

- зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 01 березня 2018 року, а саме за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації.

21 серпня 2024 року військова частина НОМЕР_1 оскаржила це рішення до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою від 26 серпня 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд відмовив скаржникові у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, залишив апеляційну скаргу без руху та установив військовій частині НОМЕР_1 десятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1453,44 грн.

05 вересня 2024 року відповідач звернувся до апеляційного суду з клопотанням, у якому просив відстрочити сплату судового збору.

Розглянувши це клопотання, Сьомий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору, однак ухвалою від 09 вересня 2024 року продовжив військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

10 вересня 2024 року військова частина НОМЕР_1 звернулася з клопотанням, у якому вкотре просила відстрочити сплату судового збору.

Ухвалою від 23 вересня 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд відмовив відповідачеві у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала.

20 квітня 2025 року військова частина НОМЕР_1 за допомогою системи "Електронний суд" знову подала апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року.

Ухвалою від 05 травня 2025 року Сьомий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року, подану відповідачем апеляційну скаргу залишив без руху та установив скаржникові десятиденний строк для усунення недоліків шляхом звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

15 травня 2025 року скаржник на виконання вимог суду, подав до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного суду

Ухвалою від 21 травня 2025 року Сьомий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення цього строку та, керуючись пунктом 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року в справі №120/18161/23.

Спираючись на практику Європейського суду з прав людини, суд апеляційної інстанції нагадав, що принцип «належного урядування» визначає обов`язок державних органів та органів місцевого самоврядування загалом, діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

За висновком апеляційного суду, скаржник не довів наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, водночас наведені скаржником підстави не можуть вважатися належними та допустимими доказами поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, до того ж, період з 25 вересня 2024 року до 20 квітня 2025 року, тобто у понад 6 місяців, не може розцінюватися як період "без невиправданих затримок та зайвих зволікань".

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року та ухвалити рішення, яким визнати поважними причини пропуску строку військовою частиною НОМЕР_1 на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року в цій справі.

Мотиви скаржника зводяться до того, що вперше апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року військова частина НОМЕР_1 подала 21 серпня 2024 року, тобто у межах строку на апеляційне оскарження. Вдруге апеляційну скаргу було подано в найкоротші строки з дня сплати судового збору. На момент повторного звернення фактично усунуто недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для її повернення.

Скаржник доводить, що військова частина НОМЕР_1 , як суб`єкт владних повноважень, розпорядник бюджетних коштів третього рівня та сторона у справі, у значенні КАС України, в межах її компетенції, здійснила всі можливі дії для забезпечення вчасної оплати судового збору за подання апеляційної скарги, проте через відсутність фінансування, здійснення органами казначейства безспірних списань коштів, що надходили на рахунки військової частини, протягом тривалого часу, фактично позбавлена права на апеляційний розгляд. Вказує, що у військовій частині НОМЕР_1 фактично немає можливості забезпечити своєчасну оплату судового збору за подання відповідних заяв та скарг, що фактично позбавляє військову частину НОМЕР_1 на апеляційний та касаційний розгляд рішень, прийнятих не на користь військової частини НОМЕР_1 .

Крім цього, скаржник просить врахувати висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 24 липня 2023 року в справі №200/3692/21 та від 07 вересня 2023 року в справі №120/3679/22.

Позиція інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу в установлений Верховним Судом строк не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги.

23 червня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у цій справі.

Ухвалою від 24 вересня 2025 року справу призначено до розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їхнього застосування

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно із частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно із частиною п`ятою статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

За змістом наведених правових норм однією з обставин, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, є визнання неповажними наведених скаржником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску указаного строку (при цьому поважність причин повинен доводити скаржник).

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами).

Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

Як убачається з матеріалів справи, 22 липня 2024 року Вінницький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у цій справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення та виклику сторін, повний текст цього рішення 23 липня 2024 року доставлено до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою відповідного змісту.

21 серпня 2024 року військова частина НОМЕР_1 оскаржила це рішення до суду апеляційної інстанції.

З огляду на несплату скаржником судового збору в розмірі 1453,44 грн, Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 серпня 2024 року, залишив цю апеляційну скаргу без руху, встановивши 10-денний строк для усунення вказаного недоліку, водночас суд відмовив відповідачеві у відстроченні сплати судового збору. Відповідач в установлений судом строк недоліків апеляційної скарги не усунув, однак знову клопотав про відстрочення сплати судового збору, на що апеляційний суд ухвалою від 09 вересня 2024 року продовжив строк усунення недоліків апеляційної скарги ще на десять днів, повторивши, що підстав для відстрочення сплати судового збору наразі немає. Позаяк скаржник і цього разу вимог ухвали суду не виконав, вкотре направивши клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції ухвалою від 23 вересня 2024 року врешті повернув відповідачеві подану ним 21 серпня 2024 року апеляційну скаргу, відмовивши у відстроченні сплати судового збору.

Копію ухвали суду про повернення апеляційної скарги від 23 вересня 2024 року доставлено до електронного кабінету відповідача 25 вересня 2024 року.

20 квітня 2025 року військова частина НОМЕР_1 за допомогою системи "Електронний суд" повторно подала апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року в справі №120/18161/23. До апеляційної скарги було додано документ про сплату судового збору та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою від 05 травня 2025 року Сьомий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження, залишив апеляційну скаргу без руху та запропонував скаржникові у десятиденний строк усунути недоліки шляхом звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

У цій ухвалі суд зауважив, що та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. За висновком апеляційного суду, у наданому апелянтом клопотанні про поновлення процесуального строку не наведено конкретних обставин, які безпосередньо у проміжок часу з 25 вересня 2024 року, тобто з дати отримання рішення в електронному кабінеті до 20 квітня 2025 року позбавляли відповідача звернутися з апеляційною скаргою у межах визначеного статтею 295 КАС України строку. Водночас суд зауважив, що обмежене фінансування бюджетної установи, яка діє як суб`єкт владних повноважень, не є поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку.

15 травня 2025 року скаржник на виконання вимог суду, подав до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. Наведені скаржником мотиви зводилися до того, що вперше апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року військова частина НОМЕР_1 подала 21 серпня 2024 року, тобто у межах строку на апеляційне оскарження. Вдруге апеляційну скаргу було подано в найкоротші строки з дня сплати судового збору. Військова частина НОМЕР_1 , як суб`єкт владних повноважень, розпорядник бюджетних коштів третього рівня та сторона у справі, у значенні КАС України, в межах її компетенції, здійснила всі можливі дії для забезпечення вчасної оплати судового збору за подання апеляційної скарги, проте через відсутність фінансування, здійснення органами казначейства безспірних списань коштів, що надходили на рахунки військової частини, протягом тривалого часу, фактично позбавлена права на апеляційний розгляд.

Оспорюваною ухвалою від 21 травня 2025 року Сьомий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними зазначені причини пропуску строку на апеляційне оскарження, відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення цього строку та відмовив у відкритті апеляційного провадження за поданою відповідачем апеляційною скаргою.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Конструкція пункту 4 частини першої статті 299 КАС України встановлює дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі №420/5137/18, від 22 грудня 2022 року у справі № 380/19423/21.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Скаржник в касаційній скарзі зазначає, що первісну апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції військова частина НОМЕР_1 подала з дотриманням процесуального строку, однак відсутність бюджетного фінансування на оплату судового збору, а також здійснення органами казначейства безспірних списань коштів, які надходили на рахунки військової частини, що не залежало від волі скаржника, призвело до того, що повторну апеляційну скаргу було подано з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19, від 21 вересня 2023 року у справі №160/15387/22, від 09 листопада 2023 року у справі №560/11237/22, від 20 листопада 2023 року у справі №120/18501/21-а тощо, акцентував увагу на тому, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватися принципів належного врядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, установлених нею ж.

Це ж стосується і доводів скаржника щодо списання казначейством коштів з його рахунків.

Тут варто зауважити, що обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. Водночас судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним зі способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України. Таку позицію Верховний Суд висловив у постанові від 12 вересня 2025 року в справі №240/7212/24.

До того ж, позаяк необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, слід констатувати, що відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про порушення ним норм процесуального права.

У контексті вирішення питання поважності причин пропуску процесуального строку Суд враховує, що розмір судового збору, який підлягав сплаті за оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі, становив 1453,44 грн, тобто не був таким, що об`єктивно міг вплинути на тривалість процедури сплати чи виділення відповідних асигнувань.

Крім іншого, скаржник у касаційній скарзі вказує на потребу врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24 липня 2023 року в справі №200/3692/21 та від 07 вересня 2023 року в справі №120/3679/22.

Згідно з наведеною касаційним судом у цих постановах позицією, процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

За обставинами цієї справи, після первинного повернення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги відповідача (ухвала від 23 вересня 2024 року, яку відповідач отримав 25 вересня 2024 року), скаржник повторно звернувся з апеляційною скаргою рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року лише 20 квітня 2025 року, що, на думку Суду, не можна вважати зверненням ані в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, оскільки на цей час минуло близько восьми місяців від дня закінчення строку на апеляційне оскарження, ані упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань, оскільки після повернення апеляційної скарги до повторного звернення минуло більше шести місяців.

Так само, немає підстав вважати, що скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження, а повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником.

В цьому контексті доводи військової частини НОМЕР_1 про те, що вона повторно звернулася з апеляційною скаргою у найкоротший термін після отримання коштів на сплату судового збору, не свідчать про те, що в спірний період частина вчинила всі можливі та необхідні дії для реалізації наданих їй законом процесуальних прав з метою апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Така поведінка суб`єкта владних повноважень не може бути визнана сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу пропущеного строку звернення до суду. Суд повторює, що відсутність коштів на сплату судового збору не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. Відповідна процедура виділення та погодження коштів на сплату судового збору була запроваджена і встановлена державою в особі законодавця, тому, виходячи з принципу "належного урядування", державний орган має дотримуватися такої процедури.

Зважаючи на те, що наведені у касаційній скарзі доводи не виправдовують необґрунтованості порушення процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, передбачених пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Отже, Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу від 21 травня 2025 року з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року в справі №120/18161/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Г. Загороднюк

М.В. Білак

А.В. Жук

Судді Верховного Суду