Історія справи

Постанова КАС ВП від 18.08.2025 року у справі №120/6963/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2025 року

м. Київ

справа №120/6963/24

адміністративне провадження № К/990/7130/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1

на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року (постановлену колегією суддів у складі головуючого судді Сапальової Т.В., суддів: Капустинського М.М., Ватаманюка Р.В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

2. Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 08.04.2022 по 09.04.2024, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2024, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, одноразової допомоги при звільненні за повних 34 місяці календарної служби, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної відпустки за 24 календарні дні за 2022, за 10 календарних днів за 2023 та за 15 календарних днів за 2024 рік, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.10.2024 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 08.04.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 та зобов`язано в/ч НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок його грошового забезпечення з 08.04.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

4. 13.11.2024 в/ч НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.10.2024.

5. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.12.2024, встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), керуючись статтями 169 та 298 КАС України, залишив апеляційну скаргу без руху і надав скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання до суду документа про сплату судового збору.

6. 09.12.2024 відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням про відстрочення сплати судового збору у зв`язку з відсутністю коштів.

7. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.12.2024 відмовив у задоволенні клопотання в/ч НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу повернув особі, яка її подала, оскільки скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

8. 20.12.2024 в/ч НОМЕР_1 повторно звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.10.2024.

9. Скаржник також заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому на обґрунтування поважності причин пропуску строку посилався на відключення електроенергії, що унеможливило вчасне ознайомлення з документами, також вказував, що в/ч НОМЕР_1 та її підрозділи беруть безпосередню участь в бойових діях та захищають територіальну цілісність України, що об`єктивно перешкоджає можливості своєчасного отримання поштової кореспонденції та її оперативне опрацювання в межах встановлених законодавством для мирного часу строків. Також скаржник просив урахувати, що в/ч НОМЕР_1 має лише одного уповноваженого представника.

10. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.01.2025 відмовив в/ч НОМЕР_1 в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.10.2024, визнавши неповажними вказані апелянтом причини пропуску строку та залишив апеляційну скаргу без руху. Суд апеляційної інстанції запропонував в/ч НОМЕР_1 звернутися до суду із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

10.1. Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції вказав зокрема про те, що організаційні труднощі суб`єкта владних повноважень у зв`язку з великим навантаженням на працівників служби юридичного забезпечення не є поважною обставиною, яка об`єктивно перешкоджає у встановлений законом строк реалізувати своє право на апеляційне оскарження, та не залежить від волевиявлення апелянта. Зважаючи на значний строк пропуску строку на апеляційне оскарження (більше 1 місяця), клопотання про поновлення пропущеного строку вимагає додаткового обґрунтування та підтвердження належними доказами. Водночас, посилання апелянта на те, що подання апеляційної скарги є вимушеним кроком із метою забезпечення формального дотримання недосконалих вимог відомчого нормативно-правового акту, є необґрунтованим в контексті вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

10.2. Крім того апеляційний суд вказав, що апелянт не довів наявність причинно-наслідкового зв`язку пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з обставиною введення на території України режиму воєнного стану, а повторне звернення до апеляційного суду після повернення вперше поданої апеляційної скарги не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

11. На виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, 17.01.2025 до суду апеляційної інстанції надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована тим, що на всій території України введено воєнний стан, військовослужбовці перебувають в укриттях до завершення повітряних тривог, через відсутність електроенергії, мобільного зв`язку та мережі інтернет, відсутність посади юриста та виконання бойових завдань скаржник був позбавлений можливості вчасно звернутися до суду із апеляційною скаргою, а тому просив визнати вказані причини пропуску до суду з апеляційною скаргою поважними.

12. Ухвалою від 21.01.2025 Сьомий апеляційний адміністративний суд відмовив в/ч НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України відмовив у відкритті апеляційного провадження на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі № 120/6963/24.

12.1. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі, надаючи оцінку доводам апелянта про поновлення строку, вказав по те, що апеляційним судом для заявника були забезпечені усі умови, за яких скаржник, як суб`єкт владних повноважень, не тільки мав можливість, а й процесуальний обов`язок вжити всі можливі заходи задля доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

12.2. Суд апеляційної інстанції зауважив, що введення воєнного стану, безумовно, є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки впливає на життєдіяльність в державі в цілому. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

12.3. Оцінюючи доводи апелянта про відсутність посади юриста у військовій частині, суд апеляційної інстанції зазначив, що впорядкування внутрішніх процедур суб`єкта владних повноважень щодо реалізації права на апеляційне оскарження судових рішень, віднесено виключно до внутрішньо-управлінської діяльності відповідача, у зв`язку з чим не може бути визнано поважною причиною пропуску строку.

12.4. Також цей суд вказав, що довготривалі повітряні тривоги не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки зазначені обставини щодо повітряних тривог не носили постійного, безперервного характеру у період з 17.10.2024 (дата отримання рішення суду першої інстанції) по 20.12.2024 (звернення із апеляційною скаргою).

12.5. У підсумку Сьомий апеляційний адміністративний суд вказав, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені в заяві не є поважними, тому суд не вбачав підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.10.2024.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

13. Не погодившись з рішенням апеляційного суду, в/ч НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025 та передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

13.1. Ця касаційна скарга подана на підставі частини третьої статті 328 КАС України, яка визначає перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які підлягають касаційному оскарженню, серед яких, зокрема ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження із посиланням скаржника у касаційній скарзі на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

13.2. За доводами касаційної скарги, апеляційний суд постановив ухвалу без з`ясування конкретних причин, умов та обставин, через які апеляційна скарга не подана вчасно, без урахування об`єктивних перешкод які унеможливили вчасно звернутися до суду з апеляційною скаргою.

13.3. Касатор наводить доводи, аналогічні доводам клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та звертає увагу на те, що залучення більшості військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 не залежно від займаної посади до бойової роботи, перебування в укриттях під час повітряних тривог, перебої із енергопостачанням, відсутність у відповідача посади юриста ускладнює та відтерміновує виконання адміністративних завдань.

13.4. Також скаржник просить урахувати, що первісна апеляційна скарга була подана у строк визначений процесуальним законом, проте відповідач через вказані вище причини не зміг вчасно ознайомитись із ухвалою суду апеляційної скарги про повернення первинної скарги, що вплинуло на строк підготовки та подання повторної апеляційної скарги.

13.5. Скаржник стверджує, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції не надав належної оцінку вказаним обставинам, безпідставно відмовивши у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

14. Ухвалою Верховного Суду від 10.03.2025 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

15. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (0610238839206), ухвалу суду касаційної інстанції про відкриття касаційного провадження від 10.03.2025 у справі № 120/6963/24 та копію касаційної скарги в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 отримав 19.03.2025.

16. Правом подати відзив на касаційну скаргу в порядку статті 338 КАС України ОСОБА_1 не скористався, що відповідно до вказаної статті не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.

17. Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Оцінка Верховного Суду

Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

18. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.

19. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

20. За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

21. Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

22. Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 296 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору.

23. Відповідно до приписів статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

23.1. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

23.2. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

23.3. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

24. Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

25. Таким чином, процесуальне законодавство встановлює порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС України щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.

26. Якщо скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

27. Отже, встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

28. Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

29. Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.

30. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

31. Колегія суддів зазначає, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.

32. При поданні апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.

33. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин пропуску такого строку чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

34. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

35. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

36. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

37. За частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

38. Обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.

39. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

40. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

41. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

42. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна зі складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

43. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій - гарантія забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19).

44. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

45. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

46. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.

47. За обставинами цієї справи, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 21.01.2025, при відмові у відкритті апеляційного провадження дійшов висновку про неповажність наведених скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

47.1. Так, апеляційний суд при аналізі зазначених в/ч НОМЕР_1 підстав для поновлення строку вказав, що неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а тому не підтверджує наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

47.2. Апеляційний суд звернув увагу на те, що суб`єкт владних повноважень не може та не повинен намагатись отримати вигоду від ситуації, яка склалася в державі, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі, і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

47.3. Аналізуючи підстави поновлення строку, в оскаржуваній ухвалі апеляційний суд констатував, що введення в Україні воєнного стану суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Проте ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

48. В/ч НОМЕР_1 у касаційній скарзі повторює аргументи щодо пропуску строку подання апеляції, вважаючи оцінку апеляційного суду формальною.

49. Верховний Суд погоджується, що введення в Україні воєнного стану суттєво ускладнило повноцінне функціонування органів державної влади (місцевого самоврядування). Водночас це не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

50. Отже Суд визнає, що наведені обставини могли ускладнити подання апеляції, однак скаржник не довів їхнього реального впливу на неможливість своєчасного оскарження. Враховуючи, що в/ч НОМЕР_1 не підтвердили належними та допустимими доказами наявність конкретних обставин, у тому числі й пов`язаних із участю відповідача у бойових діях, які унеможливили звернення до суду апеляційної інстанції в межах визначеного КАС України строку, Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про необґрунтованість підстав пропуску строку на апеляційне оскарження з цих причин.

51. Також Верховний Суд уважає, що приналежність до складу Збройних Сил України, залучення військовослужбовців частини до бойових завдань за призначенням не можуть бути поважними підставами для поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки в/ч НОМЕР_1 юридична особа зі штатом працівників, зокрема і працівників штабу, які готують та подають апеляційні скарги та які не входять до складу військовослужбовців, виконуючих бойові завдання.

52. Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про необґрунтованість доводів апелянта про неможливість подати скаргу у передбачений процесуальним законом строк через повітряні тривоги та відключення електроенергії у зв`язку з ворожими обстрілами, позаяк відповідач не конкретизував вплив цих обставин на виконання процесуальних обов`язків протягом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також не підтвердив такі обставини належними та допустимими доказами

53. Як вбачається з матеріалів справи, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі № 120/6963/24 доставлено до електронного кабінету в/ч НОМЕР_1 17.10.2024 о 22:30, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою відповідального працівника Вінницького окружного адміністративного суду про доставку електронного листа (а.с. 41).

54. Одночасно, на вебсторінці призначеної для пошуку та перегляду документів Єдиного державного реєстру судових рішень, 21.10.2024 забезпечено надання загального доступу до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.10.2024 (номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 122408518).

55. За правилами частини п`ятої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

56. Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

57. Оскільки Вищою радою правосуддя затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи і з 05.10.2021 почали функціонувати окремі підсистеми ЄСІТС, а копія рішення була доставлена на офіційну електронну адресу скаржника, то відлік строку на оскарження судового рішення розпочався саме з такої дати.

58. Пункт 2 частини шостої статті 251 КАС України установлює, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

59. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 251 КАС України).

60. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина шоста статті 120 КАС України).

61. Отже, 30-денний строк апеляційного оскарження, визначений пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України, закінчився 18.11.2024.

62. Відповідач подав апеляційну скаргу 20.12.2024.

63. За таких обставин і правового регулювання, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи в/ч НОМЕР_1 та дійшов правильного висновку, що скаржник подав апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне скарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.10.2024.

64. Верховний Суд у постановах від 26.09.2022 (справа № 560/403/22) та від 08.08.2024 (справа № 440/15583/23) зауважив, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

65. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, за відсутності причин, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

66. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

67. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

68. Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, то колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

69. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов