Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2025 року

м. Київ

справа №480/8367/22

адміністративне провадження № К/990/48534/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 480/8367/22

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року (головуючий суддя - Русанова В.Б., судді: Бегунц А.О., Мельнікова Л.В.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 липня 2018 року по 08 грудня 2022 року включно та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 липня 2018 року по 08 грудня 2022 року включно в сумі 359 320,81 грн.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у невиплаті ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні; стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 липня 2018 року по 08 грудня 2022 року в розмірі 138 713,38 грн; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з указаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року визнано неповажними наведені у клопотанні Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року підстави пропуску строку; апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку.

08 листопада 2024 року на виконання вимог ухвали відповідач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подана апелянтом з пропуском строку, передбаченого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а причини наведені у заяві про поновлення строку є неповажними.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 18 листопада 2024 року, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить вказану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до Другого апеляційного адміністративного суду.

Як зазначає у касаційній скарзі її автор, виконуючи вимоги ухвали суду апеляційної інстанції, Військова частина НОМЕР_1 дійсно 08 листопада 2024 року подала заяву про поновлення строку на апеляційне провадження, в якому навела інші поважні підстави для поновлення строку, які не зазначала в самій апеляційній скарзі. Так, у заяві було вказано, серед іншого, що в силу специфіки воєнної обстановки в районах виконання бойових завдань відповідач протягом серпня - жовтня 2024 року на підставі бойового розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18 липня 2024 року №11433 постійно перебуває у польових умовах, здійснює переміщення своїх вогневих підрозділів, підрозділів бойового та тилового забезпечення, управління та штабу в напрямках лінії бойового зіткнення, відповідних районів зосередження та районів розташування особового складу, озброєння та військової техніки. За наведених об`єктивних обставин Військова частина НОМЕР_1 була позбавлена стійкого та надійного зв`язку, а також стабільної можливості користуватися засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд». Крім того, у період з 26 липня 2024 року по теперішній час посада помічника командира військової служби з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 є вакантною, що підтверджується довідкою від 16 жовтня 2024 року №327/ю, яка додавалася. Зазначене у сукупності призвело до неможливості своєчасного усунення недоліків первісно поданої апеляційної скарги.

Втім, жодна із цих поважних підстав не проаналізована судом апеляційної інстанції. У мотивувальній частині оскаржуваної ухвали не наведено мотивів суду, чому він не вважає поважними причинами, наприклад, виконання бойових завдань Військовою частиною НОМЕР_1 саме протягом серпня - жовтня 2024 року на підставі бойового розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.07.2024 № 11433, або чому є неповажною причиною, наприклад, постійне перебування у польових умовах, здійснення переміщення вогневих підрозділів, підрозділів бойового та тилового забезпечення, управління та штабу в напрямках лінії бойового зіткнення, відповідних районів зосередження та районів розташування особового складу, озброєння та військової техніки. При цьому, відповідач не заперечує, що суд не зобов`язаний надавати відповіді на кожен аргумент апелянта, проте таких аргументів було небагато, а при цьому відповідей (оцінки) - жодної.

Скаржник просить Суд урахувати, що відповідачем вчинялися дії щодо оскарження судового рішення під час первинного оскарження рішення суду. Після повернення первинно поданої апеляційної скарги та отримання копії відповідної ухвали суду апеляційної інстанції військовою частиною через нетривалий проміжок часу повторно подано апеляційну скаргу.

На основі зазначених доводів відповідач просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що постановлена без дотримання норм процесуального права.

Ухвалою від 03 березня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Від позивача відзив на касаційну скаргу не надійшов, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою від 03 вересня 2025 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

IV. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України. Зокрема, пунктом 1 частини п`ятої цієї статті передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору

Частинами другою статті 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Як слідує з матеріалів справи, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі № 480/8367/22 повернуто з тих підстав, що апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, а саме, сплатив судовий збір не у повному обсязі.

Ураховуючи, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, відповідач 31 жовтня 2024 року вдруге подав апеляційну скаргу на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року.

В апеляційній скарзі відповідач, серед іншого, просив поновити строк на апеляційне оскарження. Так, на обґрунтування зазначеного клопотання апелянт посилався на те, що вперше апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подано в межах процесуального строку на апеляційне оскарження. Водночас у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору, усунути недоліки апеляційної скарги в повному обсязі відповідач не мав можливості (відповідно до платіжної інструкції від 19 червня 2024 року № 182 судовий збір сплачений у розмірі 1488,60 грн, замість 1664,56 грн). При цьому судовий збір за подання апеляційної скарги у справі № 480/8367/22 сплачений у повному обсязі відповідно до платіжної інструкції від 07 серпня 2024 року № 2187 на суму 175,96 грн, а отже, недоліки апеляційної скарги усунуто повністю.

Понад те, суд апеляційної інстанції визнав неповажними причини пропуску Військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження та ухвалою від 07 листопада 2024 року відмовив у задоволенні клопотання про поновлення такого строку.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що раніше подану апеляційну скаргу повернуто заявнику ухвалою від 18 липня 2024 року. 07 серпня 2024 року скаржником сплачено судовий збір у повному обсязі та лише 31 жовтня 2024 року повторно подано апеляційну скаргу. Апелянтом не наведено підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення скаржника та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для повторного направлення цієї апеляційної скарги в період з 07 серпня 2024 року (з дня оплати судового збору) по 31 жовтня 2024 року (день повторної подачі апеляційної скарги). До клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апелянтом не надано доказів, які б підтверджували, що саме тимчасові обмеження, події чи обставини, які не залежали від волі та дій відповідача, стали перешкодою, унеможливили подання апеляційної скарги після отримання ухвали про повернення апеляційної скарги у найкоротший строк.

Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення, вказав, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з апеляційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які не залежали від скаржника.

Судом апеляційної інстанції звернуто увагу на те, що повторне звернення з апеляційною скаргою відбулося більше ніж через три місяці з дня повернення вперше поданої апеляційної скарги, що не може бути визнано розумним та оптимальним строком для реалізації права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою. Причин, які позбавляли апелянта можливості звернутися з апеляційною скаргою повторно у більш стислі строки скаржником не вказано.

На переконання апеляційного суду, неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Також апеляційний суд вказав, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.

Водночас, надані апелянтом документи свідчать про вчинення ним дій щодо сплати судового збору, проте жодних доказів наявності об`єктивно непереборних обставин, які не залежать від волевиявлення скаржника та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для повторного направлення цієї апеляційної скарги в період з 07 серпня 2024 року (з дня оплати судового збору) по 31 жовтня 2024 року (день повторної подачі апеляційної скарги) апелянтом не надано. Сукупність цих обставин свідчить про допущення скаржником необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на апеляційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України.

На тлі наведених мотивів апеляційний суд констатував, що зазначені скаржником підстави поновлення строку на подання апеляційної скарги є неповажними.

Зважаючи на це Другий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 без руху із наданням строку апелянту для подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

На виконання вимог цієї ухвали відповідач подав клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, у якій зазначив, що в силу специфіки воєнної обстановки в районах виконання бойових завдань Військова частина НОМЕР_1 протягом липня - жовтня 2024 року на підставі бойового розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18 липня 2024 року № 11433 вимушена була у терміновому порядку переміщуватися до нового району виконання бойових завдань та з липня 2024 року по теперішній час на постійній основі перебуває у польових умовах, здійснює переміщення своїх вогневих підрозділів, підрозділів бойового та тилового забезпечення, управління та штабу в напрямках лінії бойового зіткнення, відповідних районів зосередження та районів розташування особового складу, озброєння та військової техніки.

Також апелянт зазначав, що Військова частина НОМЕР_1 переведена на штат воєнного часу та виконує бойові завдання щодо стримування та відсічі збройної агресії російської федерації проти України, що підтверджується довідкою від 08 листопада 2024 року №389/ю. У зв`язку із цим, Військова частина НОМЕР_1 була позбавлена стійкого та надійного зв`язку, щоб користуватися засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд».

Додатково апелянт зазначив, що з 26 липня 2024 року по теперішній час посада помічника командира військової служби з правової роботи - начальника юридичної служби Військової частини НОМЕР_1 є вакантною, що підтверджується довідкою від 08 листопада 2024 року № 390/ю, яку додав до апеляційної скарги.

За наведених обставин Військова частина НОМЕР_1 була позбавлена можливості вчасно усунути недоліки первісно поданої апеляційної скарги.

Втім, ухвалою від 18 листопада 2024 року суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження у справі.

Стаття 295 КАС України визначає вимоги щодо строку на апеляційне оскарження.

Так, згідно з цією статтею апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

За змістом частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою у строк, визначений судом, або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, якщо суд за заявою особи, яка її подала, визнає наведені підстави для поновлення строку неповажними, про що постановляється ухвала.

Оцінивши наведені у клопотанні про поновлення пропущеного строку доводи апелянта, суд апеляційної інстанції виснував, що у якості поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на відсутність юриста, передислокацію військової частини, воєнний стан.

Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними посилання апелянта на відсутність з 26 липня 2024 року по теперішній час посади помічника командира військової служби з правової роботи-начальника юридичної служби військової частини, оскільки труднощі в організації належного виконання обов`язків працівників не є об`єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.

Доводи апелянта, що він є військовим формуванням та у зв`язку із введенням воєнного стану весь особовий склад якого залучений до виконання бойових завдань є недоведеними, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин (бойового розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18 липня 2024 року № 11433 або інших наказів командування про залучення особового складу військової частини НОМЕР_1 ) не надано.

Надана апелянтом довідка від 08 листопада 2024 року № 389/10 про передислокацію відповідача з липня по кінець вересня 2024 року на підставі розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18 липня 2024 року № 11433, перебування у польових умовах, не є достатнім доказом на підтвердження неможливості подати апеляційну скаргу в період з 15 травня 2024 року по червень 2024 включно.

Колегія суддів зауважує, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у звязку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Необхідно зазначити, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах.

Апеляційний суд урахував тривалість пропущеного строку, а саме більше п`яти місяців з моменту прийняття рішення суду першої інстанції, що свідчить про наявність у апелянта достатньо часу, реалізувати своє право на апеляційне оскарження. Крім того, апелянтом не наведено підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення скаржника та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для повторного направлення цієї апеляційної скарги в період з 18 липня 2024 року (з дня повернення апеляційної скарги) по 31 жовтня 2024 року (день повторної подачі апеляційної скарги).

З уваги на вказані мотиви Другий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на наступне.

За змістом пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).

Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» установлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, у своєму рішенні у справі «Скорик проти України» Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. У справі «Зубак проти Хорватії» ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи щодо доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6, наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.

Таким чином ЄСПЛ роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно, поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

Принагідно відзначити, що особливістю цієї справи є те, що відповідач входить до структури Збройних Сил України і в умовах воєнного стану в України задіяний до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Тому, під час вирішення питання дотримання строку на апеляційне оскарження необхідно враховувати особливий статус апелянта та специфіку завдань, які поставлені перед особовим складом Військової частини НОМЕР_1 , зокрема те, що вона є реактивною артилерійською бригадою, а не тиловою військовою частиною, і виконує бойові завдання щодо стримування та відсічі збройної агресії російської федерації проти України.

Водночас, у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, Верховний Суд сформував висновок, згідно якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Колегія суддів зауважує, що відсутність хоча б однієї із наведених умов може слугувати підставою для відмови в поновленні строку на апеляційне оскарження.

Таким чином право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі №380/17601/21.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Не заперечуючи того, що відповідач у силу своїх обов`язків і завдань у період військового стану в Україні може бути дещо обмежений вчасно реалізовувати право на доступ до суду, все ж, на нього, як і на інших учасників справи, поширюються правила та вимоги КАС України, в тому числі, щодо дотримання процесуальних строків, які не можуть бути неосяжними.

У випадку, що розглядається, повернення первісної апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 відбулося саме внаслідок несплати судового збору в розмірі, визначеному законом, тобто обставин, які залежали виключно від особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку (зокрема, постанови від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 826/16458/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 380/17601/21 та ін.).

До того ж, повторна апеляційна скарга подана відповідачем більше, ніж через три місяці після повернення первісної скарги, та з пропуском строку на апеляційне оскарження більше, ніж на чотири місяці, що не свідчить про розумність такого строку.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

На тлі зазначеного доречно також звернути увагу на сформований Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21 правовий висновок, відповідно до якого встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого законом або судом проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) суб`єкта владних повноважень або судове рішення отримують додаткову легітимність (стабільність) та не передбачатимуть можливості перегляду (скасування), а правові наслідки їх прийняття (вчинення) не будуть відмінені. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, а також судового рішення. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності та об`єктивності, поведінки сторін, значимості справи та її впливу на суспільні відносини і національну безпеку, наявності фундаментальної судової помилки, а також непереборності обставин, що спричинили пропуск строку.

ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

Ураховуючи зазначене колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, за відсутності причин, які б свідчили про поважність пропуску такого строку, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом апеляційної інстанції постановлено законну та обґрунтовану ухвалу, з дотриманням норм процесуального права, і Суд не знайшов підстав для її скасування чи зміни, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного розгляду справи судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 480/8367/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк