Історія справи

Постанова КАС ВП від 04.09.2025 року у справі №320/15624/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 320/15624/24

адміністративне провадження № К/990/28664/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,

розглянув в попередньому судовому засіданні Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025 у справі №320/15624/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-РИТЕЙЛ» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ФТД-РИТЕЙЛ» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 27/ж10/31-00-07-05-01-24 від 03.01.2024, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 3647995,80 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення фактичної перевірки у Товариства контролюючим органом було встановлено порушення вимог пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР).

Встановлені порушення контролюючий орган обґрунтував тим, що продавцем товар пропонується до продажу за ціною зазначеною в ціннику, але в ході фіскалізації його продажу Товариство розрахункову операцію через РРО проводить на не повну суму вартості товару, оскільки вартість товару зменшують на суму вартості послуги доступу до комплектів електронних примірників книг в електронному вигляді, озвучених українською мовою.

Однак, на переконання позивача, він не порушував Закон №265/95-ВР, що підтверджується відомостями фіскальних чеків програмних реєстраторів розрахункових операцій та безпосередньо актом перевірки в якому зазначено про проведення розрахункових операцій з використанням зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій (РРО) та видачею покупцям відповідного розрахункового документа.

Зазначає, що Товариством проводилась акція за якою покупцям надавалось право придбання товарів за акційною ціною в разі його придбання одночасно з комплектом електронних примірників аудіокниг, озвучених українською мовою. У разі виявлення покупцем бажання придбати товари за умовами акції, ціна на акційний товар становила роздрібну вартість цього товару за вирахуванням вартості обраного учасником акції комплекту електронних примірників аудіокниг, а тому вартість придбаних покупцем товарів була нижчою від звичайної роздрібної ціни, тобто ціни заявленої на ціннику.

Таким чином, за наслідками продажу покупцям товарів на умовах акції розрахункові операції проведено на повну суму покупки, що підтверджується фіскальними чеками, що в повній мірі містять відомості про акційну вартість товару, вартість обраного покупцем комплекту аудіокниг та загальну суму покупки.

З огляду на наведене, позивачем не допущено порушень вимог пунктів 1 та 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано.

4. Задовольняючи позовні вимоги Товариства суди дійшли висновку, що розрахункові операції, проведені Товариством відповідно до вимог чинного законодавства, а фіскальні чеки, зокрема ПРРО 400138137 від 07.11.2023 №Y3Gyry0cum та ПРРО № 4000138136 від 25.11.2023 за №h5pEQJ4cCіс, містять дані про усі придбані покупцями товари на суму їх вартості з урахуванням акції, тому у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до статті 17 Закону №265/95-ВР. Натомість відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність висновків, зафіксованих в Акті та покладених в основу прийняття спірного рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2024, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 08.12.2023 № 007800, який зареєстровано в органі ДПС 11.12.2023 за № 82081/26/15/07/43890029, оформленого за результатами проведеної фактичної перевірки магазину ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Степана Бендери, 23.

Актом зафіксовано, що ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» здійснює діяльність у сфері роздробної торгівлі непродовольчих товарів, з використанням у своїй діяльності належим чином зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій. В ході проведення фактичної перевірки встановлені факти продажу товару ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» не на повну суму вартості товару.

Зазначене порушення, на переконання контролюючого органу, полягає у наступному: продавцем товар пропонується для продажу за ціною зазначеною в ціннику. Однак під час продажу товарів Товариство розрахункову операцію через ПРРО проведено не на повну суму вартості товарів, а саме Товариством вартість товару зменшено на суму вартості послуги доступу до комплектів електронних примірників аудіокниг, озвучених українською мовою. Однак, покупець послугу доступу до комплектів електронних примірників аудіокниг, озвучених українською мовою не замовляв, вона була включена до фіскального чеку без попереднього погодження з покупцем, що підтверджується наданою інформацією покупцями товарів в соціальних мережах мережі інтернет.

При цьому, загальна сума покупки у фіскальному чеку відповідає ціні товару, зазначеній у ціннику.

Так, зокрема, в ході проведення перевірки встановлені факти проведення таких операцій:

- фіскальний чек ПРРО 400138137 від 07.11.2023 № Y3Gyry0cum про реалізацію смартфону ТМ ОРРО моделі ReNo 8T 8/128 GB (suNesetoraNege) вартістю 11399 грн;

- фіскальний чек ПРРО № 4000138136 від 25.11.2023 за № h5pEQJ4cCіс про реалізацію пилососу акумуляторного ТМ ROWENTA моделі RH99COWO вартістю 14999 грн.

Згідно з виданими фіскальними чеками ПРРО товари продані на неповну суму їх вартості, а саме: продавцем вартість смартфону зменшена на суму 1099,90 грн та становила 10299,10 грн за рахунок продажу вдаваних послуг доступу до комплекту електронного примірника аудіокниг, озвучених українською мовою «Видатні Українці» на суму 1099,90 грн; продавцем вартість пилососу зменшена на суму 5599 грн та становила 9399,10 грн за рахунок продажу вдаваних послуг доступу до комплекту електронного примірника аудіокниг, озвучених українською мовою «Новели Олеся Гончара та інші» на суму 5599,00 грн.

Крім того, згідно з наявною податковою інформацією за період з 06.11.2023 по 27.11.2023 відповідно до наявних копій фіскальних чеків РРО/ПРРО з 400138137, 400138136 встановлені аналогічні факти продажу товарів на неповну суму їх вартості.

Загальна сума вартості проданих з порушенням товарів складає 2433456,80 грн. При цьому вперше така операція проведена Товариством у магазині за адресою: м. Київ, вул. Степана Бендери, 23, 06.11.2023 о 15 год 03 хв на суму 4378,80 грн, наступні порушення допущені в період з 06.11.2023 по 27.11.2023 на загальну суму 2429078,00 грн.

На підставі вказаного, контролюючий орган дійшов висновку, що Товариством допущено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій».

Не погоджуючись з наведеними висновками, Товариство подало заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки залишені без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове-повідомлення рішення від 03.01.2024 № 27/ж10/31-00-07-05-01-24, яке за результатами адміністративного оскарження було залишено без змін.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

В касаційній скарзі контролюючий орган зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 1 і 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у подібних правовідносинах, а саме висновку в частині відображення суб`єктом господарювання повної вартості товарів у фіскальних документах при проведенні акції.

На переконання відповідача судами як першої так і апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки обставинам у справі, доказам та твердженням контролюючого органу. Відповідач вважає, що пропозиція, яка надавалась Товариством покупцям, не можна вважати знижкою, оскільки покупець не отримував можливості зменшення вартості покупки по загальній сумі зазначеній у фіскальному чеку. Фактично під час продажу товару його вартість зменшувалась за рахунок продажу вдаваних послуг (товарів) за електронний доступ до комплектів електронних примірників аудіокниг, які покупці фактично не замовляли.

Також на переконання контролюючого органу, витрати на правничу допомогу є завищеними та необґрунтованими, оскільки не відповідають обсягу роботи, а тому суди безпідставно задовольнили вимоги Товариства щодо відшкодування позивачу правничої допомоги.

Контролюючий орган покликається на правові позиції Верховного Суду висловлені у постановах від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15, від 24.04.2018 у справі № 814/1258/16, відповідно до яких надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, а склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Відповідач вважає, що дана справа не є достатньо складною в порівняні з визначеним позивачем розміром та по суті стосувалася надання оцінки правомірності дій контролюючого органу. При цьому, обсяг нормативного регулювання спірних правовідносин також не є значним та зводиться до статей Податкового кодексу України та інших нормативно - правових актів, а також позивач не обґрунтовує необхідність понесення своїх витрат, що суперечить висновкам як Великої Палати Верховного Суду так і висновків Верховного Суду, зокрема висловленим у постановах від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21від 01.12.2021 у справі №910/20852/20.

9. Товариство надало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що відповідач в ході розгляду даної справи не надав жодних доказів, які б підтверджувати проведення позивачем розрахункових операцій не на повну супу покупки, не проведення розрахункових операцій через ПРРО або не видачу покупцям розрахункових документів.

З акту перевірки не вбачається, що під час фактичної перевірки контролюючим органом були виявлені факти не проведення позивачем розрахункових операцій не на повну суму покупки, проведення ним розрахункових операцій без використання або без застосування ПРРО, не видачі покупцям відповідних розрахункових документів чи не відповідності виданих розрахункових документів вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є необґрунтованим та недоведеним.

Також не заслуговують на увагу твердження відповідача про нібито не отримання покупцями знижки. Відповідач свідомо, всупереч наданим позивачем доказам (запереченням до акту перевірки з додатками), ігнорує той факт, що за умовами акції споживач отримав й оплатив не один, а два і більше товарів, а тому загальна вартість сплачених покупцем коштів включає вартість всіх отриманих товарів, з врахування наданої/отриманої знижки.

Безпідставними є і доводи контролюючого органу щодо завищення та необґрунтованості витрат на правничу допомогу, які були стягнуті на користь Товариства. Розмір судових витрат на оплату послуг за надання правничої (правової) допомоги є співмірним із складністю справи, складністю та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), ціною позову, значенням справи для ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ», що було встановлено судами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому контролюючим органом обґрунтованих доводів та належних доказів на спростування встановлених обставин не наведено та не надано.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

10. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

11. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно з висновком, викладеним в акті фактичної перевірки, Товариством у своїй діяльності допущено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За приписами вказаних положень Закону, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Невиконання вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачає відповідальність у вигляді фінансових санкцій. Зокрема. відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

- 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

- 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що на суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, а також в обов`язковому порядку надавати особі, яка отримує товар (послугу) розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.

Недотримання таких вимог тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 17 Закону №265/95-ВР.

При цьому, відповідальність суб`єкта господарювання за порушення вимог Закону №265/95-ВР наступає у разі, якщо фактичною перевіркою встановлено, що розрахункові операції на повну суму не проведено через РРО, або розрахунковий документ (фіскальний чек) створено лише на частину проданих товарів (не повну суму проведеної операції) та/або його не надано покупцю товару.

Контролюючий орган вважає, що позивачем порушені пункти 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, оскільки суб`єктом господарювання проведено розрахункові операції без створення та видачі у паперовій та/або електронній формі належних відповідних розрахункових документів, на переконання відповідача фіскальні чеки №400138137 та №400138136, які надані Товариством та досліджені під час перевірки, видано на не повну вартість товару зазначену в ціннику. На думку контролюючого органу, це пов`язано із тим, що під час продажу товару його вартість зменшувалась за рахунок продажу електронних примірників аудіокниг, які покупець не замовляв, проте такий комплект включався до фіскального чеку без попереднього погодження з покупцем.

Судами попередніх інстанцій надано оцінку наведеним твердженням контролюючого органу та зроблено висновок про їх безпідставність та недоведеність, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство здійснює торгівлю непродовольчими товарами, розміщеними у торговому залі об`єктів торгівлі (магазинів), зокрема і в тому де проведена фактична перевірка («Фокстрот», м. Київ, вул. Степана Бендери, 23), що є публічною пропозицією для покупців товарів укласти з Товариством договір купівлі-продажу товару. Згода покупця на придбання у продавця товарів за договірною вартістю, встановленою сторонами в момент укладання угоди, є акцептом та підтверджується передачею коштів в якості оплати придбаного товару. Заявлена на ціннику ціна товару є публічною пропозицією продавця укласти з ним договір, за однією із умов договору та не є остаточною ціною товару, оскільки може до моменту фактичного укладення договору змінитися залежно від різних факторів, зокрема наявності спеціальних (акційних) умов на придбання окремих товарів та послуг.

При цьому товари, що реалізуються Товариством не підпадають під державне регулювання цін, тож ціни на такі товари є вільними, встановлюються суб`єктом господарювання самостійно за згодою сторін, у тому числі з можливістю зменшення ціни товару під час його продажу за рахунок знижок покупцям. Наведені обставини діяльності Товариства відповідають положенням статей 627 632 633 638 642 699 Цивільного кодексу України та статей 1, 3, 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення». Вказані обставини контролюючим органом не заперечувалися.

Товариство реалізуючи товари за місцезнаходженням об`єктів торгівлі надає покупцям можливість придбати у нього товари за різними акційними умовами, зокрема проводить різноманітні маркетингові акції за умовами яких покупцям надається можливість придбати товар за зниженою (акційною) ціною. Умови придбання товарів за зниженими (акційними) цінами доводяться до відома покупців шляхом розміщення в торговому залі магазинів затверджених наказом керівника Товариства офіційних правил участі в акції. Крім того, інформація про можливість придбання товарів за умовами тих чи інших акційних пропозицій доводиться до відмова покупців на цінниках, інформаційних покажчиках та безпосередньо продавцями. Жодна з акційних пропозицій, запропонованих Товариством, не є обов`язковою для прийняття покупцями. Покупець самостійно приймає рішення щодо придбання товару.

Наказом Товариства від 12.10.2023 № 121023006 «Про проведення рекламної (маркетингової) акції» (далі - акція), з метою збільшення обсягів продажу та зменшення товарних запасів в магазинах ТМ «Фокстрот» ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» по всій території України, крім АР Крим та тимчасово окупованих територій України та зони проведення бойових дій, та на виконання маркетингової політики підприємства, затверджено: офіційні правили акції «Комплект аудіокниг»; перелік комплектів електронних примірників аудіокниг озвучених українською мовою та ціну таких комплектів, що приймають участь в акції «Комплект аудіокниг»; перелік та ціну товару, що приймає участь в акції «Комплект аудіокниг». Призначено провести в магазинах ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» ТМ «ФОКСТРОТ» у період з 01.11.2023 по 28.11.2023 включно, акцію «Комплект аудіокниг» у відповідності з правилами. Розмістити інформацію про умови проведення акції в магазинах ТМ «Фокстрот» та здійснити маркування цінників акційних товарів у відповідності з правилами акції.

Згідно з умовами акції Товариство надавало покупцям можливість придбати товари за акційною ціною при одночасному придбанні комплекту електронних примірників аудіокниг озвучених українською мовою. У разі виявлення покупцем бажання придбати товари за умовами акції, ціна на акційний товар становила роздрібну вартість цього товару за вирахуванням вартості обраного учасником акції комплекту електронних примірників аудіокниг, а тому кінцева вартість придбаних товарів була нижчою від ціни, заявленої на ціннику на момент проведення перевірки.

Наведені обставини відповідачем фактично не заперечувалися та не були спростовані, належних та допустимих доказів щодо відсутності інформування покупців про акцію та/або щодо ненадання згоди покупцями на купівлю товару з урахуванням акції, на чому наполягає відповідач, суду не надані.

Наведені твердження відповідача про ненадання споживачами згоди на придбання у позивача одного із товарів - комплектів електронних примірників аудіокниг озвучених українською мовою, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги, оскільки такі не ґрунтуються на жодних доказах, зокрема, на відомостях звернень чи скарг покупців про не відповідність умов укладених між ними та позивачем публічних договорів купівлі-продажу в частині узгодженої вартості чи кількості отриманих та сплачених ними товарів. Посилання контролюючого органу на наявність інформації в мережі «Інтернерт», відносно того, що покупці не замовляли відповідних електронних примірників аудіокниг при покупці товарів, проте такі комплекти включалися до фіскального чеку, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки жодних доказів наведеному надано не було, а інформація з мережі «Інтернет» не є належним та допустимим доказом в розумінні норм процесуального Закону.

Судами встановлено, що за умовами акції були проведені операції з придбання товару за фіскальними чеками ПРРО 400138137 від 07.11.2023 № Y3Gyry0cum та ПРРО № 4000138136 від 25.11.2023 за №h5pEQJ4cCіс, які досліджувалися контролюючим органом під час фактичної перевірки.

Тобто розрахункові операції за вказаними фіскальними чеками, проведені Товариством відповідно до вимог чинного законодавства та містять дані про усі придбані покупцями товари на суму їх вартості з урахуванням акції.

Контролюючим органом всупереч вимог процесуального закону (частина друга статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України) не доведено належними та допустимими доказами правомірності висновків, зафіксованих в акті перевірки та покладених в основу прийнятого спірного податкового повідомлення - рішення. Відповідачем не надано доказів на підтвердження наведених в акті обставин та висновків, зокрема, що Товариством через РРО проведено операцію на не повну суму вартості проданих товарів, чи що фіскальний чек сформовано не на всю суму коштів, які було отримано від покупця за придбаний товар. Матеріали справи не містять жодних доказів, зокрема цінників, пояснень покупців, зафіксованої належним чином податкової інформації, про яку йдеться в акті та на яку посилається контролюючий орган. Також відповідачем не досліджувалось та не приймалось до уваги особливості здійснення Товариством роздрібної торгівлі товарами з урахуванням акційних пропозицій.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність з боку позивача порушень вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, як наслідок, відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до статті 17 Закону №265/95-ВР.

Окремо суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно акту перевірки, порушення, на яких наполягає контролюючий орган, були виявлені виключно за 2 (двома) фіскальними чеками ПРРО 400138137 від 07.11.2023 № Y3Gyry0cum та ПРРО № 4000138136 від 25.11.2023 за №h5pEQJ4cCіс на суму покупок 14999,00 грн та 11399,00 грн відповідно. Які досліджувалися під час проведення фактичної перевірки.

При цьому згідно акту перевірки, контролюючий орган на підставі наявної податкової інформації дійшов висновку про допущення позивачем аналогічних порушень за період з 06.11.2023 по 27.11.2023 на загальну суму вартості проданих з порушенням товарів 2433456,80 грн. В акті перевірки вказано, що перелік проданих товарів з порушення додано до акту перевірки (додаток 1).

Суд звертає увагу, що матеріали справи не мітять жодного переліку проданих позивачем товарів з порушенням, як і відсутній додаток на який посилається контролюючий орган в акті перевірки.

Тобто взагалі є незрозумілим на підставі чого базуються висновки контролюючого органу про продані позивачем товари з порушенням на загальну суму 2433456,80 грн та якими доказами такі висновки підтверджені. Контролюючий орган в акті перевірки посилається на наявну в нього податкову інформацію, проте що це за інформація в акті не зазначено та не розкрито, до матеріалів справи жодної податкової інформації не долучено.

Отже, з врахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про непідтвержненість обставин, якими контролюючий орган обґрунтовував наявність з боку позивача порушень вимог Закону №265/95-ВР, що свідчить про протиправність застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

12. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 на користь Товариства стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18240,00 грн, а постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025 на користь Товариства стягнуто понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9120,00 грн.

Як вбачається з рішення суду першої інстанції суд дійшов висновку, що враховуючи надані Товариством докази на обґрунтування заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу та відсутність клопотання відповідача щодо зменшення суми заявлених витрат, наявні підстави для стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму витрат в розмірі 18240 грн.

Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції та вказав, що розмір судових витрат в сумі 18 240,00 грн, понесених ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» на оплату послуг за надання правничої (правової) допомоги є співмірним зі складністю справи, складністю та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), ціною позову та значенням справи для ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ». Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що і сума судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 120,00 грн, пов`язана з розглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції, є також цілком обґрунтованою та пропорційною, вказана сума є співмірною з виконаними адвокатом роботами (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а відповідно така (сума у розмірі 9 120,00 грн) підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Контролюючий орган не погоджується з зазначеним розміром витрати на професійну правничу допомогу, вважає такі витрати завищеними та необґрунтованими. Вказує, що дана справа не є достатньо складною в порівняні з визначеним позивачем розміром та по суті стосувалася надання оцінки правомірності дій контролюючого органу. При цьому, обсяг нормативного регулювання спірних правовідносин також не є значним та зводиться до статей Податкового кодексу України та інших нормативно - правових актів, також Товариство не обґрунтовує необхідність понесення таких витрат, що суперечить висновкам як Великої Палати Верховного Суду так і висновків Верховного Суду, зокрема від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21від 01.12.2021 у справі №910/20852/20.

Однак колегія суддів вважає такі доводи контролюючого органу безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої та другої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. (частина третя статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 19.12.2019 у справі № 520/1849/19, від 29.11.2022 у справі №340/9016/21.

Тобто Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно частин першої, сьомої та дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу є витратами, що пов`язані з розглядом справи і такі підлягають розподілу в залежності від результату розгляду справи по суті. Розмір витрат на правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат, зокрема і на правничу допомогу. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до суду першої інстанції подано документи в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 18240,00 грн та розрахунок таких витрат (ордер серії АІ №1581502, свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю; детальний опис робіт за договором про надання правничої (правової) допомоги; договір про надання правничої (правової) допомоги №ФТД-283/25-03/24 від 25.03.2024 та додаткову угоду № 1 до цього договору; оригінал платіжної інструкції АТ «СЕНС БАНК» №124792 від 27.03.2024 на перерахування коштів за надання правничої (правової) допомоги у розмірі 18 240,00 грн), які судом були враховані при прийнятті рішення. При цьому з матеріалів справи не вбачається, що відповідач заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу, та обґрунтовував їх неспівмірність.

З огляду на наведене висновок про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 240,00 грн в суді першої інстанції є правильним.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, яка надана в суді апеляційної інстанції, у розмірі 9 120,00 грн, то як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи позивачем в підтвердження вказаного розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, було надано додаткову угоду №2 від 08.10.2024 до Договору про надання правничої (правової) допомоги №ФТД-283/25-03/24 від 25.03.2024, платіжну інструкцію №146371 від 08.10.2024, детальний опис робіт від 12.02.2025 за вказаним договором про надання правничої (правової) допомоги. Згідно з п. 1.4 Додаткової угоди Додаткової угоди №2 від 08.10.2024 до Договору про надання правничої (правової) допомоги №ФТД-283/25-03/24 від 25.03.2024 сторони дійшли згоди, що розмір винагороди (гонорару) за надання правничої (правової) допомоги, передбаченої п.1.2. цієї Додаткової угоди, є фіксованим й становить 9 120,00 грн.

Суд апеляціної інстанції, врахувавши предмет спору у цій справі та надані позивачем документи дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 120,00 грн, є цілком обґрунтованою та пропорційною, а також вказана сума є співмірною з виконаними адвокатом роботами (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Доводи касаційної скарги лише містять посилання на неспівмірність розміру витрат, натомість, не містять обґрунтованих доводів щодо неправильності вирішення цього питання судами, контролюючий орган, з урахування наявності в матеріалах справи детального опису наданих послуг, не вказує які витрати та на яку суму, на думку відповідача, є неспіввісними та були необґрунтовано та безпідставно враховані судами при стягненні витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Таким чином, враховуючи те, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суди виходили, зокрема з критеріїв їх співмірності із обсягом складених адвокатом в рамках цієї адміністративної справи документів, часу, витраченого адвокатом на надання таких послуг, а також на представництво інтересів у судових засіданнях, складність справи, ціни позову та значення справи для сторони, Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому підстави для їх скасування відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

13. Наведене вище у сукупності дає підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

14. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025 слід залишити без задоволення.

15. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025 у справі №320/15624/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер Р.Ф. Ханова І.А. Гончарова